Ухвала

від 07.12.2017 по справі 820/4638/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р.Справа № 820/4638/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017р. по справі № 820/4638/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс"

до Державна фіскальна служба України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України № 49030/30957466 від 08.08.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 136 від 23.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 136 від 23.06.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України № 48805/30957466 від 08.08.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 146 від 26.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 146 від 26.06.2017 року, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017р. по справі № 820/4638/17 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, та зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив кількість позовних вимог та розмір судового збору, що підлягає сплаті, а тому дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017р. по справі № 820/4638/17, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з невідповідності позовної заяви вимогам ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) , оскільки позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без руху виходив с того, що позовна заява об'єднує чотири вимоги немайнового характеру, а сплачено судовий збір лише за дві вимоги в розмірі 3200 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» .

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України № 49030/30957466 від 08.08.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 136 від 23.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 136 від 23.06.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України № 48805/30957466 від 08.08.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 146 від 26.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 146 від 26.06.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс".

Отже, при зверненні до суду з позовом товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", було заявлено чотири вимоги немайнового характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за подання адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 6400,00 грн. (1600,00 грн.*4).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що при подання вказаного адміністративного позову судовий збір підлягав сплаті в розмірі 3200,00 грн. відповідно за дві вимоги немайнового характеру, враховуючи висновки, викладені в рішенні Верховного Суду України від 14.03.2017 року № п/800/559/16 та в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 05.02.2016 р. № 2, виходячи з наступного.

Зі змісту рішення Верховного Суду України від 14.03.2017 року № п/800/559/16 колегією суддів встановлено, що з системного аналізу частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Також вказана позиція, викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Щодо сплати судового збору позивачем за подання позовної заяви, по цій справі, колегія суддів вважає, що необхідно відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.03.2017 р. по справі № п/800/559/16, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, КАС України розмежовує, як окремі позовні вимоги скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при поданні вказаного адміністративного позову, сплаті підлягав судовий збір відповідно до чотирьох позовних вимог немайнового характеру в розмірі 6400,00 грн. та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності такого розрахунку суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності позовної заяви вимогам ч.3 ст. 106 КАС України та наявності підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017р. по справі № 820/4638/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.