Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/20341/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/20341/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт"

до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації"

про стягнення 34 253, 81 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 648, 50 грн., 3% річних - 133, 00 грн., інфляційних втрат - 343, 02 грн. та пені - 1 129, 29 грн. відповідно до договору № 999/01 на виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфта від 26.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 року порушено провадження у справі 910/20341/17, розгляд справи призначено на 13.12.2017 року.

Представники сторін, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.12.2017 року не з'явилися, проте відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 року між Товариством (виконавець) та Державним підприємством "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" (далі - замовник) було укладено договір № 999/01 на виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфта (далі - договір).

31.08.2017 року позивачем від відповідача було отримано офіційний лист № 60-10/17, яким останній повідомив, що, у відповідності до рішення його органу управління (Міністретсво юстиції України наказ № 2612/5 від 10.08.2017 року Державне підприємство "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" було перейменовано в Державне підприємство "Центр оцінки та інформації".

Предметом цього договору є організація та надання послуг з повного технічного обслуговування ліфта, який замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати на об'єкті замовника згідно переліку, викладеному в додатку № 2 - Перелік послуг з технічного обслуговування ліфтів згідно з переліком, затвердженим Наказом № 150 від 10.08.2004 року Держжитлокомунгоспу України (п. 1 договору).

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг за місяць передбачених цим договором визначається сторонами, згідно Додатку № 1 у відповідності до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації , затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 року № 369 складає - 8 800, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 1 466, 82 грн. До вказаної щомісячної вартості входить вартість матеріалів, які використовуються при наданні послуг з технічного обслуговування ліфтів згідно додатку 2, складеного на основі переліку послуг з технічного обслуговування ліфтів (наказ Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року № 150), що є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісяця, після підписання сторонами актів виконаних робіт (п. 3.4 договору).

Відповідно до п 2.5 договору до 25 числа поточного місяця виконавець надає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник протягом 8 робочих днів, що настають з 25 числа поточного місяця, підписує акт, засвідчує підпис печаткою та повертає один примірник акта виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю вмотивовану письмову відмову в прийнятті робіт. У випадку, якщо замовник у зазначений термін не підписує акти виконаних робіт (послуг) та не надає виконавцю письмову відмову в прийнятті робіт (послуг), то роботи (послуги) вважаються виконані і підлягають оплаті. На підставі підписаних актів замовник оплачує виконані роботи до 10 числа наступного за звітним місяця. Дні простою ліфтів з вини виконавця через технічні несправності відображаються в актах виконаних робіт, але в актах не враховуються та не зменшується сума за дні простою ліфтів у зв'язку з необхідністю виконання робіт вказаних у п. 1.3 та 3.3.4.

Договір діє з дати підписання та діє до 31.12.2016 року (п 7.1 договору).

Позивач виконував взяті на себе зобов'язання та надавав послуги з повного технічного обслуговування ліфта. Проте, починаючи з кінця серпня 2017 року, відповідач без надання жодних пояснень припинив здійснювати розрахунки з позивачем за отримані та прийняті ним послуги. При цьому жодних пояснень або повідомлень щодо намірів розрвати чи припинити договір з боку відповідача не надходило. Крім того, в порушення вимог п 3.3.1 договору, починаючи з 29.09.2017 року відповідач взагалі перестав підписувати зі свого боку акти здачі-приймання робіт по виконанню техобслуговування ліфтів.

Станом на 06.11.2017 року, Товариство нараховує Підприємству заборгованість в розмірі 32 648, 50 грн., зокрема:

- за актом здачі-приймання робіт № 0000525 від 31.07.2017 року заборгованість становить 8 800, 90 грн.;

- за актом здачі-приймання робіт № 0000599 від 31.07.2017 року заборгованість становить 8 800, 90 грн.

- за актом здачі-приймання робіт № 0000694 від 29.09.2017 року заборгованість становить 8 800, 90 грн.;

- за актом здачі-приймання робіт № 0000756 від 22.10.2017 року заборгованість становить 6 245, 80 грн.

Позивач неодноразово звертався до Підприємства з вимогами про сплату заборгованості за надані послуги, які були залишені відповідачем без відповіді.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

16.05.2017 року позивач листом № 69 звернувся до відповідача з проханням оплатити заборгованість, але відповідач залишив вищевказаний лист без відповіді та без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 648, 50 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 129, 29 грн. пені нарахованій за вищевказаними актами здачі-приймання робіт, а саме: за актом здачі-приймання робіт від 31.07.2017 року (в період з 10.08.2017 року по 10.11.2017 року = 561, 27 грн.), за актом здачі приймання робіт № 0000599 (в період з 10.09.2017 року по 10.11.2017 року = 374, 42 грн.) та за актом здачі приймання-робіт № 0000694 (в період з 10.10.2017 року по 10.11.2017 року = 193, 60 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1 договору у випадку порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п 2.1 - п 2.6 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 129, 29 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 133, 00 грн. трьох процентів річних та 343, 02 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 відсотків річних, суд дійшов висновку про їх правильність, а тому вимоги позивача про стягнення 343, 02 грн. - інфляційних втрат та 133, 00 грн. - 3 відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, ідентифікаційний код 00209131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" (04209, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 32, квартира 7, ідентифікаційний код 30789976) основний борг у розмірі 32 648 (тридцять дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 50 коп., пеню у розмірі 1 129 (одну тисячу сто двадцять дев'ять) грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 343 (триста сорок три) грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 133 (сто тридцять три) грн., 00 коп., а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко