Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/20341/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 910/20341/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Лайшев В.П., адвокат, довіреність № б/н від 01.11.2017;

від відповідача - Гуцул В.О., довіреність № 03/131 від 14.02.2018,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20341/17 (суддя Підченко Ю.О., м. Київ, повний текст складено - 14.12.2017) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" про стягнення 34 253, 81 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 648, 50 грн., 3% річних - 133, 00 грн., інфляційних втрат - 343, 02 грн. та пені - 1 129, 29 грн.

Позовні вимоги були мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20341/17 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 32 648 грн. 50 коп., пеню у розмірі 1 129 грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 343 грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 133 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20341/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права через розгляд справи за відсутності представників обох сторін.

Також, апелянт посилається на ненадання позивачем йому послуг за актами №0000525 від 31.07.2017 року; №0000599 від 31.08.2017 року; №0000694 від 29.09.2017 року; №0000756 від 22.10.2017 року та зазначає, що вони не містять обов'язкових реквізитів первинних документів. Крім цього, скаржник вказує, що акти за вересень та жовтень 2017 року не підписані з боку відповідача.

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає свої вимоги доведеними належними засобами доказування.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та 3% річних, з наступних підстав.

Між Державним підприємством "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" 26.10.2016 року було укладено договір № 999/01 на виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфта (далі - договір).

Предметом цього договору є організація та надання послуг з повного технічного обслуговування ліфта, який замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати на об'єкті замовника згідно переліку, викладеному в додатку № 2 - "Перелік послуг з технічного обслуговування ліфтів згідно з переліком, затвердженим Наказом № 150 від 10.08.2004 року Держжитлокомунгоспу України" (п. 1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за місяць передбачених цим договором визначається сторонами, згідно Додатку № 1 у відповідності до "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації", затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 року № 369 складає - 8 800, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 1 466, 82 грн. До вказаної щомісячної вартості входить вартість матеріалів, які використовуються при наданні послуг з технічного обслуговування ліфтів згідно додатку 2, складеного на основі переліку послуг з технічного обслуговування ліфтів (наказ Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року №150), що є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісяця, після підписання сторонами актів виконаних робіт (п. 2.4 договору).

Відповідно до п 2.5 договору до 25 числа поточного місяця виконавець надає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник протягом 8 робочих днів, що настають з 25 числа поточного місяця, підписує акт, засвідчує підпис печаткою та повертає один примірник акта виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю вмотивовану письмову відмову в прийнятті робіт. У випадку, якщо замовник у зазначений термін не підписує акти виконаних робіт (послуг) та не надає виконавцю письмову відмову в прийнятті робіт (послуг), то роботи (послуги) вважаються виконані і підлягають оплаті. На підставі підписаних актів замовник оплачує виконані роботи до 10 числа наступного за звітним місяця. Дні простою ліфтів з вини виконавця через технічні несправності відображаються в актах виконаних робіт, але в актах не враховуються та не зменшується сума за дні простою ліфтів у зв'язку з необхідністю виконання робіт вказаних у п. 1.3 та 3.3.4.

Договір діє з дати підписання та діє до 31.12.2016 року (п 7.1 договору).

Наказом Міністерства юстиції України № 2612/5 від 10.08.2017 року Державне підприємство "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" було перейменовано в Державне підприємство "Центр оцінки та інформації".

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним умови договору в частині надання послуг з технічного обслуговування ліфта були виконані належним чином, проте відповідач не розрахувався за отримані послуги.

Так, позивач нараховує відповідачу заборгованість в розмірі 32 648, 50 грн.:

- за актом здачі-приймання робіт №0000525 від 31.07.2017 року у розмірі 8 800, 90 грн.;

- за актом здачі-приймання робіт №0000599 від 31.08.2017 року у розмірі 8 800, 90 грн.

- за актом здачі-приймання робіт №0000694 від 29.09.2017 року у розмірі 8 800, 90 грн.;

- за актом здачі-приймання робіт №0000756 від 22.10.2017 року у розмірі 6 245, 80 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнив позов в частині стягнення основного боргу на суму 32 648, 50 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ненадання позивачем йому послуг за вказаними актами та зазначає, що вони не містять обов'язкових реквізитів первинних документів.

Також, скаржник вказує, що акти за вересень та жовтень 2017 року не підписані з боку відповідача.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог скаржника, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п 2.5 договору до 25 числа поточного місяця виконавець надає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник протягом 8 робочих днів, що настають з 25 числа поточного місяця, підписує акт, засвідчує підпис печаткою та повертає один примірник акта виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю вмотивовану письмову відмову в прийнятті робіт. У випадку, якщо замовник у зазначений термін не підписує акти виконаних робіт (послуг) та не надає виконавцю письмову відмову в прийнятті робіт (послуг), то роботи (послуги) вважаються виконані і підлягають оплаті. На підставі підписаних актів замовник оплачує виконані роботи до 10 числа наступного за звітним місяця.

Отже, вказаним пунктом договору передбачено обов'язок виконавця надати замовнику акти виконаних робіт до 25 числа поточного місяця, а замовник в свою чергу повинен або підписати акти протягом 8 робочих днів та повернути примірник акта виконавцю або в цей же термін надати виконавцю вмотивовану письмову відмову в прийнятті робіт. У випадку ненадання вмотивованої відмови від прийняття послуг, вони вважаються виконані і підлягають оплаті. Акти, які були підписані замовником підлягають оплаті до 10 числа наступного за звітним місяця.

Позивач на підтвердження обставин надання відповідачу послуг надав наступні акти: №0000525 від 31.07.2017 року на суму 8 800, 90 грн.; №0000599 від 31.08.2017 року на суму 8 800, 90 грн.; №0000694 від 29.09.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000756 від 22.10.2017 року на суму 6 245, 80 грн.

При цьому, акти №0000525 від 31.07.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000599 від 31.08.2017 року на суму 8 800, 90 грн. підписані як з боку виконавця, так і з боку замовника, інші два акти - №0000694 від 29.09.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000756 від 22.10.2017 року на суму 6 245, 80 грн. підписані лише з боку виконавця (позивача).

Щодо підписаних обопільно сторонами актів №0000525 від 31.07.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000599 від 31.08.2017 року на суму 8 800, 90 грн., слід зазначити наступне.

Так, вказані акти є підставою для здійснення розрахунків виходячи з п. 2.5 договору, оскільки підписавши вказані акти, замовник підтвердив обставини надання позивачем послуг відповідачу у липні та серпні 2017 року.

Крім цього, на вказаних актах містяться відбитки печаток відповідача та підписи уповноважених осіб в графі - "затверджую".

Доводи апелянта про те, що вказані акти не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг відповідачу, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, як то перелік послуг та матеріалів, які були використані, підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді оплати отриманих послуг бути не можуть, з огляду на наступне.

Так, у актах №0000525 від 31.07.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000599 від 31.08.2017 року на суму 8 800, 90 грн. значиться найменування наданої послуги та період її надання. Крім цього, як вже вказувалося вказані акти підписані обопільно сторонами та містять їх печатки.

Жодних заперечень проти підписання вказаних актів відповідачем не висловлено.

Враховуючи наведене, вказані вище доводи апелянта неспроможні спростувати обґрунтовані висновки суду першої інстанції в частині підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг з технічного обслуговування ліфтів у липні та серпні 2017 року.

Згідно п. 2.5 договору акти, які були підписані замовником підлягають оплаті до 10 числа наступного за звітним місяця.

У вказаний строк відповідачем зобов'язання з оплати послуг за зазначеними актами виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих у липні та серпні 2017 року послуг настав, проте воно виконано не було.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у загальному розмірі 17 601 грн. 80 коп. станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 17 601 грн. 80 коп.

В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованим стягнення із відповідача частини основного боргу у розмірі 15 046 грн. 70 коп. з огляду на відсутність підпису замовника (відповідача) на актах №0000694 від 29.09.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000756 від 22.10.2017 року на суму 6 245, 80 грн.

Також, вказані акти не містять відбитків печаток відповідача та підписів уповноважених осіб в графі - "затверджую".

Як вже вказувалося, п. 2.5 договору передбачено обов'язок виконавця надати замовнику акти виконаних робіт до 25 числа поточного місяця.

Позивачем, в свою чергу, доказів направлення чи вручення безпосередньо уповноваженій особі відповідача вказаних актів до суду не надано.

Таким чином, надані позивачем акти №0000694 від 29.09.2017 року на суму 8 800, 90 грн. та №0000756 від 22.10.2017 року на суму 6 245, 80 грн. не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів у вересні - жовтні 2017 р. та відповідно їх прийняття відповідачем.

Щодо наданих позивачем на стадії апеляційного провадження додаткових доказів (акту про недопущення працівників позивача на територію Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" від 01.12.2017, виписки з Журналу технічного огляду ліфту, графіку проведення місячних та квартальних ремонтів ліфтів на об'єкті відповідача), якими, на його думку, підтверджуються викладені в позові обставини, слід зазначити, що з огляду на не доведення позивачем неможливості їх подання до суду першої інстанції, що є необхідним в силу вимог ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначені документи не приймаються апеляційним судом.

Так, посилання позивача на те, що відсутність його представників в засіданні суду першої інстанції унеможливило подання зазначених документів до суду не можуть підтвердити існування дійсної неможливості, оскільки вказані причини не є такими, що об'єктивно не залежали від позивача.

У будь - якому випадку, надані позивачем документи, жодним чином не можуть підтвердити обставин надання ним послуг відповідачу у вересні - жовтні 2017 р. з огляду на відсутність підписаних з боку відповідача відповідних актів, а також враховуючи ненадання позивачем доказів направлення цих актів замовнику.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем обставин надання відповідачу послуг з технічного обслуговування ліфтів у вересні - жовтні 2017 р., колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині присудження до стягнення суми основного боргу у розмірі 15 046 грн. 70 коп.

Так, обґрунтованою сумою основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 17 601 грн. 80 коп. (34 253 грн. 81 коп. - заявлена до стягнення сума основного боргу - 15 046 грн. 70 коп. - сума за не підписаними відповідачем актами №0000694 від 29.09.2017 року та №0000756 від 22.10.2017 року).

Позивачем, окрім суми основного боргу, також було заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 129, 29 грн., 3% річних в сумі 133, 00 грн. та інфляційні в сумі 343, 02 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п 2.1 - п 2.6 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Судом першої інстанції вказані вимоги позивача було задоволено повністю.

Проте, з урахуванням зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення суми основного боргу підлягають зміні також і присуджені до стягнення суми пені та 3% річних.

Так, за розрахунком апеляційного суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 110 грн. 55 коп. та пеня у розмірі 935 грн. 69 коп.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних, то вони позивачем за несплату відповідачем не підписаних актів не нараховувалися, а тому оскаржуване рішення в частині присудження до стягнення інфляційних не підлягає зміні.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 601 грн. 80 коп., пеня у розмірі 935 грн. 69 коп., 3 % річних у розмірі 110 грн. 55 коп. та інфляційні втрати у розмірі 343 грн. 02 коп. У задоволенні решти вимог відмовляється.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через розгляд справи за відсутності представників обох сторін, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України (в редакцій чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджала розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано її розглянув по суті 13.12.2017 та прийняв рішення.

При цьому, ненадання позивачем витребуваних ухвалою документів (про що вказує апелянт), а саме акту звірки взаєморозрахунків та витягу з ЄДРПОУ жодним чином не могло перешкодити розгляду даної справи по суті з огляду на відсутність впливу цих документів на результат вирішення спору.

Щодо посилань скаржника на безпідставність відхилення місцевим господарським судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, слід зазначити, що відповідачем у справі є підприємство, а не окремий його представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

При цьому, у відповідача було достатньо часу на подання доказів в обґрунтування своїх заперечень, проте, наведеним правом він не скористався.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому відповідно відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позовних вимог за не підписаними відповідачем актами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та 3% річних. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20341/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20341/17 змінити в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та трьох процентів річних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" про стягнення 34 253, 81 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, код 00209131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" (04209, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 32, квартира 7, код 30789976) основний борг у розмірі 17 601 грн. 80 коп., пеню у розмірі 935 грн. 69 коп., 3 % річних у розмірі 110 грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 343 грн. 02 коп., а також 887 грн. 04 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісліфтремонт" (04209, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 32, квартира 7, код 30789976) на користь Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, код 00209131) 1 069 грн. 44 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 26.03.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко