Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/15699/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа № 910/15699/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Святого Олександра

Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківському

районі м. Києва"

про стягнення 63 502, 07 грн.

за участю представників:

від позивача:Норенко Т.А. - представник за довіреністю № 062/15/1/03-2532 від 10.04.2017 р. від відповідача:Сич М.В. - представник за довіреністю б/н від 06.10.2017 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківському районі м. Києва" (далі - Релігійна громада) про стягнення 63 502, 07 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у безоплатне користування (позичку) № 10/6-П від 01.07.2013 р. в частині своєчасної оплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

У позові КП "Київжитлоспецексплуатація" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 63 502,07 грн., яка складається з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 60 577,90 грн., інфляційних втрат у сумі 2 239,84 грн. та 3 % річних у сумі 684,33 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що витрати, які просить стягнути позивач є податком, який сплачується за користування земельною ділянкою, а, оскільки Релігійна громада є неприбутковою організацією та такою, що звільнена від оподаткування, то і підстав для сплати такого податку немає. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2013 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (позичкодавець) та Релігійною організацією "Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківському районі м. Києва" (користувач) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у безоплатне користування (позичку) № 10/6-П (далі - договір позички). Відповідно до вказаного договору позичкодавець на підставі рішення Київської міської ради від № 1025/7261 від 29.12.2011 р. передає, а користувач приймає у позичку (безоплатне користування) нерухоме майно (нежитлові приміщення в будинках) за адресою: місто Київ, вулиця Костьольна, буд. 13 літера Б, загальною площею 101,10 кв.м. та № 13 літера Г, загальною площею 123,90 кв.м. (далі - об'єкт позички), для розміщення Римсько-Католицької релігійної громади парафії Святого Олександра у місті Києві (п. 1.1, 1.2 договору).

Об'єкт позички належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Київжитлоспецексплуатація (п. 2.4 договору).

Відповідно п. 3.1 користувач компенсує позичкодавцеві витрати позичкодавця за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт позички, які за квітень 2013 року складають: 270,99 грн. на місяць за нежилий будинок № 13 літ. Б, - 334,72 грн. на місяць за нежилий будинок № 13 літ. Г.

Розмір компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою може бути зміненою на вимогу однією із сторін у разі зміни відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2 договору).

Компенсація витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою сплачується користувачем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі на рахунок позичкодавця, щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця. Останнім днем сплати компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта позички позичкодавцеві (п.п. 3.4, 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору позичкодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору передати, а користувач прийняти по акту приймання-передачі об'єкт позички.

Користувач зобов'язаний сплачувати компенсацію витрат позичкодавця за користування земельної ділянкою своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє з 01.07.2013 р. до 29.06.2016 р. Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради (п.п. 9.1, 9.3).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачу у користування нежилі приміщення у будинку по вул. Костьольній № 13 Б, площею 101,1 кв.м. та у будинку № 13 Г, площею 123,9 кв.м., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2013 р. Відповідно у користувача виник обов'язок сплачувати платежі з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт позички.

У судовому засіданні встановлено, що у період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати зазначеної компенсації у сумі 60 577,90 грн. не виконав. Вказане підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Також згідно з пунктом 6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (далі - Положення) користувач сплачує компенсацію витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Отже, вказаними нормами передбачено здійснення оплати користувачем компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (позички), якщо про інше не домовляться сторони.

При цьому з договору позички не вбачається, що сторони погодили користування відповідачем наданою йому земельною ділянкою.

Відповідач вказував про те, що Релігійна громада звільнена від сплати податку за користування земельною ділянкою, проте, суд зазначає, що у даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі договору, а не в силу податкового законодавства, і зобов'язання відповідача виникли, як у сторони цього договору, а не як платника податку на землю, яким він не є.

Тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, чи є у нього обов'язок сплачувати податок на землю. Платником земельного податку, є позивач - КП Київжитлоспецексплуатація у порядку, передбаченому податковим законодавством, а Релігійна громада компенсує йому витрати на сплату такого податку, оскільки є користувачем земельної ділянки, на підставі договору, у якому визначено розмір такої компенсації.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою - у період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. суду не надав, а доводів позивача не спростував. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 60 577,90 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 239,84 грн. та 3 % річних у сумі 684,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 1 589,09 грн. та 3 % річних у сумі 513,84 грн., тобто менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки при розрахунку втрат, позивачем не враховано, що оплата за користування земельною ділянкою вноситься не пізніше 5 числа наступного місяця (п. 3.5 договору), а нарахування матеріальних втрат здійснюється на наступний день у разі невнесення такої оплати. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківському районі м. Києва" про стягнення 63 502, 07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківському районі м. Києва" (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 17, ідентифікаційний код 21671158) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 60 577 (шістдесят тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 90 коп., інфляційні втрати у сумі 1 589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп., 3 % річних у сумі 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 4 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 13 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.