Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/16901/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/16901/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рінко

про стягнення 185 887,25 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Авраменко О.А. - представник за довіреністю № 600 від 09.10.17

від відповідача Таран М.О. - представник за довіреністю б/н від 02.11.17

В судовому засіданні 13.12.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія Київводоканал звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рінко про стягнення 185 887,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.04.2001р. між Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рінко (надалі - відповідач) був укладений договір № 9287/5-02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги. За доводами позивача, відповідач здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод у систему каналізації місті Києва, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 159 003,46 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати боргу за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 4 446,70 грн та інфляційні витрати у розмірі 22 417,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16901/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.11.2017.

27.10.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

27.10.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке призначене на 01.11.17, з'явився представник позивача, який не заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.11.2017 розгляд справи відкладався до 29.11.2017.

07.11.2017 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії актів про зняття показань з приладу обліку з жовтня 2013 р. по серпень 2016 р.

У судовому засіданні 29.11.2017 представником позивача підтримані позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представником відповідач у судовому засіданні 29.11.2017 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи про скасування Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, яка розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.

За результатами розгляду даного клопотання судом біло відмовлено у задоволенні клопотання з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Представником відповідача надано також письмові пояснення на позовну заяву, в яких проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що відповідачем договір укладено з ДКО Київводоканал , а позивачем не надано належних доказів що він є правонаступником ДКО Київводоканал . Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено належним чином, що ПАТ Київводоканал може бути належним суб'єктом, який наділений правом застосовувати санкції, визначені Правилами № 1879 від 12.12.2011. Крім іншого, відповідач зазначає, що останнім сплачувалися виставлені позивачем рахунки за договором, а відтак позивачем за спірний період жодного разу не виставлявся рахунок за скид у п'ятикратному розмірі, хоча було відомо про відсутність умов на скид у відповідача, а відтак позивач добровільно відмовився від стягнення з відповідача плати за скид у п'ятикратному розмірі. Також відповідач просив суд застосувати строки позовної давності.

У судовому засіданні 29.11.2017 оголошувалась перерва до 06.12.2017.

04.12.2017 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано письмові пояснення з додатками.

У судовому засіданні 06.12.2017 представник позивача вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечував проти вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат а також зазначив, що позивачу було достеменно відомо про скид відповідачем стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов ще з 2013 року, а тому просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у стягненні грошових коштів за період до 29.09.2014.

Судом заслухано пояснення представників сторін та зобов'язано позивача надати помісячний розрахунок суми що стягується, у зв'язку з чим оголошувалась перерва до 13.12.2017.

11.12.2017 позивачем, на виконання вимог суду, через загальну службу діловодства подано пояснення стосовно звернення до суду в межах строку позовної давності а також долучено помісячний розрахунок плати за скид стічних вод за період з 01.03.2014 по 03.04.2015.

У судовому засіданні 13.12.2017 представник сторін надали свої пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 квітня 2001 року між Державним комунальним об'єднанням Акціонерна компанія Київводоканал правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рінко (надалі - абонент/відповідач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9287/5-02 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 року у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила),

Відповідно до п.п. 1.2,1.3. Статуту Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал товариство створено шляхом перетворення державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359. Товариство є правонаступником майнових та особистих немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал .

Відповідно до наказу № 159 від 28.04.2017 Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал перейменоване на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТ у 2874-82, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з пунктом 5.1 договору даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до пункту 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за N 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

За доводами позивача, Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал виявлено факту порушення Правил № 1879 з боку відповідача стосовно скиду стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод у систему каналізації місті Києва. У зв'язку з чим нарахована плата за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 159 003,46 грн за період з 01.10.2013 року - по 31.08.2016. На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з жовтня 2013 по с6ерпень 2016.

Листом-попередження від 15.09.2016 позивачем повідомлено відповідача про факт порушення останнім Правил № 1879 та зобов'язання оплатити рахунок у п'ятикратному розмірі тарифу, в сумі 159 003,46 грн, протягом 10 днів, з моменту отримання листа-повідомлення та рахунку. Матеріалами справи підтверджується факт отримання такого листа-попередження відповідачем 03.10.2016, однак вимоги позивача не виконано, суму заборгованості не оплачено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як вбачається із матеріалів справи 20.11.2015 року Управлінням екологічного нагляду Відкритого акціонерного товариства "акціонерна компанія "Київводоканал складено Акт обстеження об'єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879 від 12.10.2011, яким зафіксовано що ТОВ Рінко при перевірці не предоставлено Умов на скид стічних вод в каналізаційні мережі м. Києва. У приписах даного акту зазначено подовжити термін дії Умов на скид стічних вод у термін до 22.12.2015.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідачем так і не було подовжено Умови на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 159 003,46 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 15.09.2016 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-02/096-08-2016 від 15.09.2016, який було отримано відповідачем 03.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315056197827.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2016 відповідач звернувся до позивача із листом № 26/10/2016 про продовження терміну дії умов на скид. Зазначений запит було отримано позивачем 27.10.2016 та зареєстровано за вхідним номером 4234/0/15/01-16, що підтверджується відповідною відміткою.

23.11.2016 Управлінням екологічного нагляду ПрАТ АК Київводоканал надано ТОВ Рінко Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва за реєстраційним № 2200 за строком дії до 27.10.2017.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що у позивача виникло право на відшкодування плати за скид стічних вод відповідачем без отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 49-А, за період з 01.10.2013 по 31.08.2016, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів наявності у відповідача відповідних Умов водоканалу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у період з 01.10.2013 по 31.08.2016.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), в період з 01.10.2013 по 31.08.2016 здійснював скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 49-А, без отримання Умов на скид стічних вод, що в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.1 Правил № 1879, а саме, сплати відповідачем в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод нормативно та документально доведені, а тому підлягають частково у розмірі 116 010,07 грн, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Так, згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд .

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 29.09.2016, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду, а також судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у розмірі 42 993,39 грн нарахованої за період з 01.10.2013 по 28.09.2014, не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Доводи позивача, щодо не пропуску такого строку у зв'язку з його перериванням враховуючи направленням листа від 15.09.16, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 р. у справі № 6-43цс17).

Оскільки, матеріали справи не містять жодних доказів, вчинення відповідачем дій які б свідчили про визнання боргу, а відтак строк позовної давності не може вважатися перерваним.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідач а 3 % річних у розмірі 4 446,70 грн та інфляційні витрати у розмірі 22 417,09 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України , тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п.5.3 договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України , а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 446,70 грн та інфляційні витрати у розмірі 22 417,09 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші заперечення відповідача наведені у відзиві спростовуються наведеним вище та наявними у матеріалах справи доказами, а тому не беруться судом до уваги.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню лише частково у сумі 116 010,07 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44 , 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4 , 32-34 , 43 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рінко (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд., 49-А; ідентифікаційний код 23523093) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) плату за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 116 010 (сто шістнадцять тисяч десять) грн 07 коп. та 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.