Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/19599/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/19599/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз до проТовариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат стягнення заборгованості у розмірі 117 426 грн. 05 коп. Представники:

від Позивача: Лигіна М.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Степаненко О.А. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 117 426 грн. 05 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 05.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат (Покупець) було укладено Договір поставки №0512-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) Покупцю товар, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти його згідно з умовами даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на суму в розмірі 116 309 грн. 26 коп., що підтверджується видатковою накладною, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз в розмірі 100 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат інфляційні у розмірі 4 304 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 1 401 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 11 719 грн. 83 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/19599/17, судове засідання призначено на 29.11.2017 року.

27.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі від 08.11.2017 року та заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив Суд зменшити розмір позовних вимог на 1 000,00 грн., у зв'язку зі сплатою Відповідачем частини заборгованості.

29.11.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року призначено розгляд справи на 13.12.2017 року з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

13.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

13.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на 500 грн. 00 коп.

13.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача визнав наявність заборгованості за договором.

Суд, розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз про зменшення розміру позовних вимог від 29.11.2017 року та 13.12.2017 року, зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз про зменшення розміру позовних вимог від 29.11.2017 року та 13.12.2017 року до розгляду.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

05.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат (Покупець) було укладено Договір поставки №0512-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) Покупцю товар, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти його згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до п.2.1.5 Договору поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів від дати отримання попередньої оплати у порядку, визначеному п.6.2 Договору.

Згідно з п.6.1 Договору загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках - фактурах, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по даному Договору та у видаткових накладних Постачальника.

Сторони домовились, що поставка за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу. Відстрочка платежу надається строком 30 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю. (п.6.2 Договору)

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за даним Договором Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №0512-1 від 05.12.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №40 від 05.05.2017 року на суму 116 309 грн. 26 коп., проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 16 309 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз в розмірі 98 500 грн. 00 коп. з урахуванням Заяв про зменшення розміру позовних вимог від 29.11.2017 р., 13.12.2017 р., які прийняті Судом до розгляду. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат інфляційні у розмірі 4 304 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 1 401 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 11 719 грн. 83 коп.

11.09.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №08-01/09.2017 від 08.09.2017 року з вимогою сплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.09.2017 р., фіскальним чеком від 11.09.2017 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №0512-1 від 05.12.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №0512-1 від 05.12.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №40 від 05.05.2017 року на суму 116 309 грн. 26 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 17 809 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Згідно з п.6.1 Договору загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках - фактурах, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по даному Договору та у видаткових накладних Постачальника.

Суд зазначає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов Договору поставки №0512-1 від 05.12.2016 року та ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду даної справи судом настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз за Договором поставки №0512-1 від 05.12.2016 року становить 98 500 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз в розмірі 98 500 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 98 500 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. у розмірі 1 401 грн. 78 коп. та інфляційні у розмірі 4 304 грн. 44 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №0512-1 від 05.12.2016 року за загальний період прострочки з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. у розмірі 1 401 грн. 78 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 4 304 грн. 44 коп. за загальний період прострочки з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. у розмірі 11 719 грн. 83 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за даним Договором Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. у розмірі 11 719 грн. 83 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. у розмірі 11 651 грн. 35 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз підлягає стягненню заборгованість у розмірі 98 500 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1401 грн. 78 коп., інфляційні у розмірі 4 304 грн. 44 коп. та пеня у розмірі 11 651 грн. 35 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат (04073, м.Київ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, будинок 21, ЛІТ. "Г", Ідентифікаційний код юридичної особи 31724919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро Мінералз (65005, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ БУГАЇВСЬКА , будинок 43Б, офіс 202, Ідентифікаційний код юридичної особи 36513448) заборгованість у розмірі 98 500 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 78 (сімдесят вісім) коп., інфляційні у розмірі 4 304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 44 (сорок чотири) коп., пеню у розмірі 11 651 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин