Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/19599/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/19599/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лигіна М.С. довіреність б/н від 13.10.17

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2017 року (повний текст складено 14.12.2017 р.)

у справі № 910/19599/17 (суддя Чинчин О.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферро Мінералз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

про стягнення заборгованості у розмірі 117 426 грн. 05 коп., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферро Мінералз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" про стягнення заборгованості (а.с. 6-8, 51-52, 66).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що всупереч укладеного сторонами договору поставки №0512-1, відповідачем всупереч умовам договору не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 98500,00 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні у розмірі 4304,44 грн., 3% річних у розмірі 1401,78 грн. та пеню у розмірі 11719,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі №910/19599/17 позов ТОВ "Ферро Мінералз" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Завод Євроформат" на користь ТОВ "Ферро Мінералз" заборгованість у розмірі 98500,00 грн., 3% річних у розмірі 1401,78 грн., інфляційні у розмірі 4304,44 грн., пеню у розмірі 11651,35 грн. та судовий збір у розмірі 1738,89 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с.87-94).

22 грудня 2017 року ТОВ "Завод Євроформат" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Завод Євроформат" у справі № 910/19599/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

15 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/19599/17 (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Завод Євроформат" на рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17 залишено без руху та надано відповідачу час для усунення недоліки.

01 лютого 2018 року від ТОВ "Завод Євроформат" до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого скаржником, на виконання ухвали суду надано докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

05 лютого 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод Євроформат" на рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд апеляційної скарги призначено на 27 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22 лютого 2018 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник ТОВ "Завод Євроформат" у судове засідання 27 лютого 2018 року не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував неможливістю участі у розгляді справи представника відповідача у зв'язку з його відрядженням.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

При цьому оскільки представником відповідача не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі відповідача, з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи .

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст.242 ГПК України).

Враховуючи викладене, повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих масовим ідентифікатором 0411620091596 свідчать про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене та те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 27 лютого 2018 року представник ТОВ "Ферро Мінералз" надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

05 грудня 2016 року між ТОВ "Ферро Мінералз", як постачальником та ТОВ "Завод Євроформат", як покупцем укладено Договір поставки №0512-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю товар, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти його згідно з умовами даного Договору. Підтвердженням заявки є рахунок, виданий постачальником (а.с. 10-14).

За змістом п. 2.1.1. Договору, передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної за підписом сторін.

Асортимент, кількість та ціна на товар, що поставляється, визначається у рахунках-фактурах або у специфікаціях постачальника, погоджених покупцем, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1.2 Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю в місці поставки, що підтверджується підписанням видаткової накладної (п. 2.1.4 Договору).

Згідно з п.6.1 Договору загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках - фактурах, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по даному Договору та у видаткових накладних Постачальника.

Сторони домовились, що поставка за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу. Відстрочка платежу надається строком 30 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю (п.6.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 Договору).

14 квітня 2017 року позивачем виставлено відповідачу рахунок № 545 за договором №0512-1 від 05.12.2016 на суму 116309,26 грн. з ПДВ (а.с. 64).

Відповідно до видаткової накладної №40 від 05.05.2017 року за Договором №0512-1 від 05.12.2016 р. позивачем поставлено, а відповідачем (в особі менеджера з логістики) прийнято товар на загальну суму 116309,26 грн. (а.с. 15).

Також у матеріалах справи наявна довіреність №1273 від 04.05.2017 р. видана відповідачем та скріплена печаткою товариства на ім'я менеджера з логістики (адміністрація) ОСОБА_1 на отримання цінностей за рахунком-фактурою №545 від 14.04.2017 р. від ТОВ "Ферро Мінералз". Довіреність дійсна до 13.05.2017 р. (а.с. 63).

11 вересня 2017 року позивач надіслав відповідачу претензію №08-01/09.2017 від 08.09.2017 р. на суму 116309,26 грн., з вимогою сплатити заборгованість (а.с. 16-17). Направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком (а.с. 18, 19), а отримання 19.09.2017 р. (рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

За змістом наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем сплачено з призначенням платежу "оплата за метал по рахунку №545 від 14.04.2017 в т.ч. ПДВ" 16309,26 грн. - 10.10.2017 р., 725 грн. - 03.11.2017, 275 грн. 10.11.2017, а платіжним дорученням № 7809 сплата 05.12.2017 - 500 грн. (а.с. 26, 53, 54, 67, 72).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неповністю виконано зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 98 500 грн .

Не погоджуючись зі вказаним рішенням у апеляційній скарзі відповідач зазначає , що судом першої інстанції неповно оцінено його заяви, не надано оцінки тому, що позивачем не надано доказів фактичного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, оскільки не надано у судове засідання докази на підтвердження повноважень особи, що підписала видаткову накладну №410 на отримання товару, а також підтвердження виставлення рахунку відповідачу на оплату за договором №0512-1. Первинні документи за доводами відповідача у судовому засіданні не досліджувались.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає , що позивачем 13.02.2017 р. до часу судового засідання подано клопотання, до якого додано витребувані ухвалою суду від 04.12.2017 р. документи, які відповідають вимогам ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та містять всі необхідні реквізити про господарську операцію (видаткова накладна №410 та довіреність 1273), що належним чином досліджено судом. За доводами позивача факт поставки і наявності заборгованості відповідачем не заперечується.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 116 309,26 грн. за видатковою накладною №40 від 05.05.2017 р. за Договором поставки №0512-1, яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку .

Повноваження особи, що прийняла товар зі сторони відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності , що оформлена у відповідності до вимог законодавства, скріплена підписами уповноважених осіб відповідача та печаткою підприємства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони домовились, що поставка за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу. Відстрочка платежу надається строком 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю (п.6.2 Договору).

Тобто умови договору пов'язують обов'язок оплати товару з моментом його поставки, а не з моментом виставлення рахунку .

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що видаткову накладну №40 датовано 05.05.2017 р., строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Про участь відповідача у господарській операції з постачання та прийняття товару за видатковою накладною свідчить також прийняття її до виконання, про що свідчить часткова оплата у розмірі 17 809,26 грн.

Враховуючи відсутність доказів виконання зобов'язання з оплати іншої частині заборгованості у розмірі 98500 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем фактичного виконання зобов'язання з поставки товару оскільки про таке виконання свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна у комплексі з довіреністю на отримання ТМЦ.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вірність вказаного розрахунку та те, що зазначені вимоги підлягають задоволенню у розмірі 1401,78 грн. 3% річних та 4304,44 грн. інфляційних втрат (з огляду на відсутність можливості вийти за межі позовних вимог).

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за даним Договором покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за загальний період прострочення з 06.06.2017 р. по 02.11.2017 р. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невірність вказаного розрахунку з огляду на неврахування того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, отже позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 11 651,35 грн.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі №910/19599/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" на рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" на рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у справі № 910/19599/17 .

4. Справу №910/19599/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 02.03.2018 р.