Рішення

від 13.12.2017 по справі 914/779/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017р. Справа № 914/779/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Пазичева В.М., судді Фартушка Т.Б., за участю секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс» (м. Львів)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Крокус-послуги» (м. Львів)

про: витребування з чужого незаконного володіння приміщення комунальної власності за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 кв.м.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

третя особа 1: ОСОБА_1- представник за довіреністю

третя особа 2: не з"явився

Представнику третьої особи 1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Нездійснювалася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівською міською радою (м. Львів), до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс» (м. Львів), третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів), третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Крокус-послуги» (м. Львів) про: витребування з чужого незаконного володіння приміщення комунальної власності за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 кв.м.

Ухвалою суду від 24.04.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.05.2017 року. В судовому засіданні 16.05.17р. розгляд справи відкладався на 07.06.17р.,07.06.17р. на 19.06.17р.на 26.06.17р.,26.06.17р. на 04.07.17р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2017 року, новий склад колегії суддів у справі № 914/779/17: ОСОБА_2 - головуючий суддя, ОСОБА_3 - суддя, ОСОБА_4 - суддя.

У зв"язку з перебуванням у відпустці судді Пазичева В.М. та Іванчук С.В. було здійснено заміну членів колегії. Згідно протоколу автоматичної зміни складу суду від 12.09.17р. склад колегії суду : ОСОБА_2 - головуючий суддя, ОСОБА_5 - суддя, ОСОБА_6 - суддя.

У зв"язку з перебуванням у відпустці судді Пазичева В.М. та Іванчук С.В. було здійснено заміну членів колегії. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.17р. склад колегії суду: ОСОБА_2 - головуючий суддя, ОСОБА_5 - суддя, ОСОБА_6 - суддя.

В судовому засіданні 18.10.17р. головуючий суддя зазначив, у зв"язку з перебуванням судді Фартушка Т.Б. у відпустці було здійснено заміну члена колегії.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.10.2017 року, новий склад колегії суддів у справі № 914/779/17: ОСОБА_2 - головуючий суддя, ОСОБА_4 - суддя, ОСОБА_5- суддя.

Ухвалою суду від 18.10.17р. розгляд справи відкладався на 22.11.2017 року.

В судовому засіданні 22.11.17р. головуючий суддя зазначив, у зв"язку з перебуванням судді Бортник О.Ю. у відпустці було здійснено заміну члена колегії.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.11.2017 року, новий склад колегії суддів у справі № 914/779/17: ОСОБА_2 - головуючий суддя, ОСОБА_4 - суддя, ОСОБА_6- суддя.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа 1 явку повноважного представника забезпечила, письмові пояснення та витребуванні судом документи до суду не надала.

Третя особа 2 явку повноважного представника не забезпечила, письмові пояснення та витребуванні судом документи до суду не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін ву попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада (надалі - позива) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс» (надалі - відповідач), за участю третої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, а також за уачастю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Крокус-послуги» про: витребування з чужого незаконного володіння приміщення комунальної власності за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 кв.м.

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

Згідно п.1.1 статуту КП Крокус-послуги , КП Крокус-послуги створено шляхом перереєстрації державного підприємства побутового обслуговування населення Крокус з комунальною формою власності, згідно розпорядження Львівського міського голови від 11.08.2004р. № 589, підпорядковано управлінню промисловості та підприємництва Львівської міської ради (уповноважений власник).

Підприємство має право, за погодженням з уповноваженим власником здавати в оренду відповідно до чинного законодавства підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам нежитлові приміщення, окремо стоячі будівлі, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу (п.4.4 статуту).

Директор підприємства, згідно п. 6.4 статуту, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання працівниками підприємства.

Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для власника чи уповноваженого власника (п.6.5 статуту).

Наказами Управління комунального майна Львівської міської ради від 02.10.06р. № 173-с та № 174-с дозволено орендарю КП Крокус-послуги , що орендує нежитлові приміщення за договорами № Ф-2997-5 та № Ш-2995-5 передати їх в суборенду ТОВ Хімпобутсервіс для надання побутових послуг на термін 360 днів.

11.12.2006р. між Управлінням комунального майна, яке було реорганізовано в Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та КП Крокус-послуги (Орендар) укладено договори оренди нерухомого майна № Ф-4906-5 та № Ш-4907-5, за умовами яких орендодавець передав, а орендар - прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться у м. Львові по вул. Федьковича, 13 площею 44,40 м. кв. та по вул. Шевченка, 26 площею 27,30 м. кв. відповідно. Строк дії договорів визначений з 11.12.2006р. по 10.12.2007р.

Згідно п. 7.19, орендар має право здавати частину об'єкта оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

Наказом директора КП Крокус-послуги № 18 від 17.07.2007р. в зв'язку з відсутністю коштів щодо оплати орендної плати, з метою погашення заборгованості між суборендарем та орендарем, передано право оренди на приміщення, за вказаною адресою ТОВ Хімпобутсервіс .

Позивач стверджує, що розпоряджатися нежитловими приміщеннями комунальної власності, а також приймати рішення про передачу третім особам прав орендаря за договором оренди (вирішувати питання заміни сторони у зобов'язаннях, які виникли щодо оренди нежитлових приміщень) вправі лише територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

КП Крокус-послуги видало наказ від 17.07.2007 року № 18 про передачу ТзОВ Хімпобутсервіс права оренди на приміщення комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 26 та вул. Федьковича, 13.

Жодного рішення про передачу ТзОВ Хімпобутсервіс прав орендаря Комунального підприємства Крокус-послуги (в т.ч. щодо володіння та користування вищевказаними нежитловими приміщеннями), про заміну сторони у зобов'язаннях, які виникли щодо оренди цих приміщень, Львівською міською радою не приймалося.

05.07.2007 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 994 Про результати фінансово-господарської діяльності львівських комунальних підприємств за 2006 рік та планові показники на 2007 рік , пунктом 2 якої затверджено перелік львівських комунальних підприємств у розрізі уповноважених органів та галузевих управлінь (додаток 1). У пункті 8 додатку 1 передбачено, що уповноваженим органом КП Крокус-Послуги є Управління економіки.

Крім того, 19.10.2006 року ухвалою № 219 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради було затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради. Вказане Положення не передбачало такого виконавчого органу, як управління промисловості та підприємництва, а рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 № 1205 вже було утворено управління комунальної власності Львівської міської ради, до повноважень якого віднесено: здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста; надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням; погодження надання в оренду комунального майна, яке перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій міської комунальної власності, на балансі інших юридичних осіб, відповідно до встановленого радою порядку та ін.

Наказ КП Крокус Послуги про передачу права оренди приміщень комунальної власності не був погоджений ні Львівською міською радою (уповноваженим органом власника майна), ні Управлінням комунальної власності (виконавчим органом Львівської міської ради, уповноваженим на здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, надання в оренду комунального майна), ні Управлінням економіки (уповноваженим органом КП Крокус- Послуги ),

Проаналізувавши Статут комунального підприємства, слід зазначити, що він не передбачає права комунального підприємства передавати третім особам без згоди на це його власника комунального майна - Львівської міської ради своє право оренди цього майна.

З обставин, встановлених судами у справі № 914/4594/13, зокрема у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року, яке постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року залишене без змін, вбачається, що наказ директора комунального підприємства Крокус-послуги № 18 від 17.07.2007 року не є актом індивідуальної дії, оскільки не породжує цивільних прав та обов'язків для інших осіб, не може порушувати права територіальної громади чи Львівської міської ради.

В силу ст. 35 ГПК України ця обставина є преюдиційною та не повинна встановлюватись судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналізуючи вказані положення, позивач вважає, що оскільки приміщення комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 м. кв. були передані відповідачу без згоди власника вказаних приміщень, на підставі акту, який не породжує наслідків для позивача, яким є Львівська міська рада, вони вибули з володіння останньої не з її волі, без відповідної правової підстави.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві, адже вважає, що підприємство використовує дане приміщення на законній підставі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України,- кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст. 387 ЦК України , згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законній підставі (у тому числі на підставі договору, який не визнано недійсним).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем в суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 ЦК України ).

На підтвердження наявності за Львівською міською радою права власності на спірне майно, позивач долучив до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна від 17.10.2017 року, з якого вбається, що власником є Львівська міська рада.

Як встановлено вище, позивач стверджує, що приміщення комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 м. кв. були передані відповідачу без згоди власника вказаних приміщень, на підставі акту, який не породжує наслідків для позивача, яким є Львівська міська рада, вони вибули з володіння останньої не з її волі, без відповідної правової підстави.

Наказами Управління комунального майна Львівської міської ради від 02.10.2006р. № 173-с та № 174-с дозволено орендарю КП Крокус-послуги , що орендує нежитлові приміщення за договорами № Ф-2997-5 та № Ш-2995-5 передати їх в суборенду ТОВ Хімпобутсервіс для надання побутових послуг на термін 360 днів.

11.12.2006р. між Управлінням комунального майна, яке було реорганізовано в Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та КП Крокус-послуги (Орендар) укладено договори оренди нерухомого майна № Ф-4906-5 та № Ш-4907-5, за умовами яких орендодавець передав, а орендар - прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться у м. Львові по вул. Федьковича, 13 площею 44,40 м.кв. та по вул. Шевченка, 26 площею 27,30 м.кв. відповідно. Строк дії договорів визначений з 11.12.06р. по 10.12.07р.

Згідно п. 7.19, орендар має право здавати частину об'єкта оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

Наказом директора КП Крокус-послуги № 18 від 17.07.07р. в зв'язку з відсутністю коштів щодо оплати орендної плати, з метою погашення заборгованості між суборендарем та орендарем, передано право оренди на приміщення, за вказаною адресою ТОВ Хімпобутсервіс .

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов язки виникають із дій осіб що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Слід зазначити, що у ст. 11 ЦК України підкреслюється відсутність вичерпного переліку підстав виникнення цивільних прав і обов'язків. Тут наголошується, що цивільні права та обов'язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не тільки за прямо вказаних обставин, а й з інших юридичних фактів . Поняття інші юридичні факти охоплює такі різні категорії, як правомірні дії (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо) та неправомірні дії, що не підпадають під поняття завдання шкоди (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо).

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та коммунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно ст. 5 цього Закону, орендодавцем щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування.

Згідно із п. 33 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях міської ради можуть бути прийняті рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст. 1 цього Закону).

У статті 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження виконавчих органів рад щодо управління комунальною власністю. Згідно із п.п.1 п. а. ст. 29 цього Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 року № 1205 (яке було чинне на момент видачі оспорюваного наказу) затверджено Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради .

Розділом 2 Положення про управління комунальної власності Львівської міської, ради та його структури визначені основні завдання управління, а саме: виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм.

Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року N2 897 Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного наказу) затверджено нормативні документи, що регулюють відносини оренди майна територіальної громади м Львова, а саме: Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова та Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова , це Положення регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренда комунального майна територіальної громади м. Львова здійснюється на конкурсних засадах крім винятків, передбачених цим Положенням.

Згідно із пунктом 4.1. Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова , організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики. З цією метою управління комунальної власності департаменту економічної політики: здійснює облік та інвентаризацію майна, формує та підтримує банк даних про майно комунальної власності міста, яке здається в оренду, забезпечує контроль за його використанням та збереженням; у встановлених випадках забезпечує погодження питання оренди майна з районними адміністраціями та виконавчими органами міської ради; організовує роботу відповідних комісій; розглянувши рекомендації комісій готує відповідні проекти рішень органів місцевого самоврядування, видає накази з питань оренди; укладає як орендодавець договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію; слідкує за дотриманням умов договорів оренди, у встановленому порядку вживає заходи до порушників договірних зобов'язань та ін.

Отже, Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури (затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 № 1205), а також Положення про оренду майна територіальної Громади м. Львова (затверджене ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 №897) не передбачають делегування Львівською міською радою управлінню комунальної власності повноважень власника надавати згоду на заміну сторони у договорі оренди, чи повноважень погоджувати передачу прав орендаря третій особі

Беручи до уваги вказані норми закону, розпоряджатися нежитловими приміщеннями комунальної власності, а також приймати рішення про передачу третім особам прав орендаря за договором оренди (вирішувати питання заміни сторони у зобов'язаннях, які виникли щодо оренди нежитлових приміщень) вправі лише територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

КП Крокус-послуги видало наказ від 17.07.2007 року № 18 про передачу ТзОВ Хімпобутсервіс права оренди на приміщення комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 26 та вул. Федьковича, 13.

Жодного рішення про передачу ТзОВ Хімпобутсервіс прав орендаря Комунального підприємства Крокус-послуги (в т.ч. щодо володіння та користування вищевказаними нежитловими приміщеннями), про заміну сторони у зобов'язаннях, які виникли щодо оренди цих приміщень, Львівською міською радою не приймалося.

05.07.2007 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 994 Про результати фінансово-господарської діяльності львівських комунальних підприємств за 2006 рік та планові показники на 2007 рік , пунктом 2 якої затверджено перелік львівських комунальних підприємств у розрізі уповноважених органів та галузевих управлінь (додаток 1). У пункті 8 додатку 1 передбачено, що уповноваженим органом КП Крокус-Послуги є Управління економіки.

Крім того, 19.10.2006 року ухвалою № 219 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради було затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради. Вказане Положення не передбачало такого виконавчого органу, як управління промисловості та підприємництва, а рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 № 1205 вже було утворено управління комунальної власності Львівської міської ради, до повноважень якого віднесено: здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста; надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням; погодження надання в оренду комунального майна, яке перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій міської комунальної власності, на балансі інших юридичних осіб, відповідно до встановленого радою порядку та ін.

Наказ КП Крокус Послуги про передачу права оренди приміщень комунальної власності не був погоджений ні Львівською міською радою (уповноваженим органом власника майна), ні Управлінням комунальної власності (виконавчим органом Львівської міської ради, уповноваженим на здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, надання в оренду комунального майна), ні Управлінням економіки (уповноваженим органом КП Крокус- Послуги ),

Проаналізувавши Статут комунального підприємства, слід зазначити, що статутом комунального підприємства передбачено: право підприємства розпоряджатися на власний розсуд лише тим майном, яке передане йому власником згідно акту прийому-передачі та закріплене за ним на праві повного господарського відання, вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту; право підприємства, за погодженням з уповноваженим власником, здавати в оренду лише ті нежитлові приміщення та інші матеріальні цінності, які йому належать.

Однак, Статут не передбачає права комунального підприємства передавати третім особам без згоди на це його власника комунального майна - Львівської міської ради своє право оренди цього майна.

Відповідно до аналізу деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, викладеному у Віснику Верховного суду України за 2014 рік при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

З обставин, встановлених судами у справі № 914/4594/13, зокрема, у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.03.2015, яке постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року залишене без змін, вбачається, що наказ директора комунального підприємства Крокус-послуги № 18 від 17.07.2007 року не є актом індивідуальної дії, оскільки не породжує цивільних прав та обов'язків для інших осіб, не може порушувати права територіальної громади чи Львівської міської ради.

В силу ст. 35 ГПК України ця обставина є преюдиційною та не повинна встановлюватись судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідач документально не обґрунтував та не надав доказів в спростування прав власності на спірне майно позивача у справі.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2013 року "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" вбачається, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення ч. 2 ст. 328 ЦК , якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Норми ст. ст. 387 , 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача (ухвали ВСС від 12.02.2015 у справах №6-48364св14 та №6-332 св15);

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, слід враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом.

З ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив, що відповідач належним чином не обґрунтував правомірність користування ним майном позивача, та не надав жодних доказів правомірності користування та проведення господарської діяльності у вказаному нежиловому приміщенні.

Так, суд звертає увагу, що відповідач за час розгляду справи, не надав суду жодних правовстановлюючих доказів на спірне майно, що підтверджують його право власності на це майно, а також, заперечуючи правомірність набуття права власності на це майно позивачем, не скористався своїми процесуальними правами, встановленими нормами чинного законодавства України щодо оскарження цього права власності позивача в судовому порядку.

Враховуючи наведені вище обставини та фактичні дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач володіє спірним майном без належної правової підстави, а отже, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.2.2.1 роз яснень у постанові пленуму ВГС України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Як доказ сплати судового збору позивач подав платіжне доручення №76 від 22.02.2017 року на суму 1 600,00 грн. та платіжне доручення №524 від 04.10.2017 року на суму 22 817,00 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2 .Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс» (79007,м.Львів, вул.Франка,61, код ЄДРПОУ 22390177), з чужого незаконного володіння приміщення комунальної власності за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 26 площею 27,30 кв.м.

Стягувач: Львівська міська рада (79000, м.Львів, площа Ринок,1, ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896)

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс» (79007,м.Львів, вул.Франка,61, код ЄДРПОУ 22390177) на користь Львівської міської ради (79000, м.Львів, площа Ринок,1, ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896) - 24 417,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2017 р.

Головуючий суддя Горецька З. В.

суддя Пазичев В.М.

суддя Фартушок Т.Б.