Постанова

від 11.12.2017 по справі 10/79

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2017 справа №10/79

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явився; ОСОБА_6 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. у справі№ 10/79 (суддя: Ніколаєва Л.В.) за позовом доДержавного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії, м. Донецьк Державного підприємства Артемвугілля , м. Горлівка про за участю стягнення суми боргу та пені Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2010р. по справі № 10/79, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. залишено без змін, позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до ДП «Артемвугілля» про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 44 501 720,59 грн., перевищення договірної потужності у розмірі 220 525,27 грн., пені у розмірі 166 887,60 грн. задоволено. Зменшено розмір пені, що підлягає стягненню, до 66 755 грн. Стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 44 501 720,59 грн., перевищення договірної потужності у розмірі 220 525,27 грн., пеню у розмірі 66 755 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. та витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

30.11.2010р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2010р. виданий відповідний наказ.

17.05.2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26512234 на підставі ст. ст. 17, 19, 21, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

17.10.2011р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №26512234 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

06.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №26512234 на підставі ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» .

12.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №26512234 до зведеного виконавчого провадження № 36979110 на підставі ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

12.04.2013р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №26512234 на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

19.10.2015р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №26512234 на підставі ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

28.12.2015р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №26512234 на підставі п. 4 ч. 1 ст.38, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

01.03.2017р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі ч.5 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ.

17.05.2017р. державним виконавцем винесені постанови про арешт майна та коштів боржника в зведеному виконавчому провадження №36979110 на підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, якими накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, та на грошові кошти, що містяться на рахунках в наступних банківських установах: АБ «Укргазбанк» , Краматорська філія ПАТ КБ «Приватбанк» , ПАТ «ПУМБ» , Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» , ПАТ «Промінвестбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення у розмірі 1 401 421 375,97 грн.

23.05.2017р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» . Постанова мотивована відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Не погоджуючись з винесеною постановою ВП № 26512234 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою № 04/1194 від 06.07.2017 р. на дії державного виконавця, в якій просить:

- визнати постанову старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 26512234 недійсною;

- зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 26512234.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії № 04/1194 від 06.07.2017 задоволено частково:

- визнано недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26512234;

- в іншій частині вимог скарги відмовлено.

В частині задоволення вимог скарги ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. скасувати в частині визнання недійсною постанови старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 26512234 та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що державним виконавцем не порушувались права стягувача шляхом винесення оскаржуваної постанови.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник органу ДВС у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, органу ДВС, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавцем визначено умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, повноваження (права та обов'язки) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

Проаналізувавши зміст постанови ВП № 26512234 від 23.05.2017, вбачається, що державний виконавець керувався п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець зазначив про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультатність заходів державного виконавця щодо розшуку такого майна.

Проте, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

За змістом ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Наразі, матеріали справи не містять документального підтвердження вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за наказом № 10/79 від 30.11.2010 р., акт з цього приводу в порядку ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не складався; доказів вчинення виконавчих дій щодо з'ясування існування власних грошових коштів на банківських рахунках боржника також до матеріалів справи не надано.

В матеріалах виконавчого провадження наявні платіжні вимоги № 905/12-2 від 24.02.2017р., № 905/12-1 від 24.02.2017р., № 905/12-7 від 24.02.2017р., № 905/12-9 від 24.02.2017р., № 905/12-10 від 24.02.2017р., № 905/12-3 від 24.02.2017р., у графі «призначення платежу» яких зазначено: «стягнення загальної суми боргу в сумі 1 401 644 286,14 грн., в т.ч. на користь ДП «Регіональні електричні мережі» згідно наказу № 10/79 від 30.11.2010р.» , та які направлені державним виконавцем Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» , ПАТ «Промінвестбанк» , Краматорській філії ПАТ «КБ «Приватбанк» . Вимога № 905/12-1 від 24.02.2017р. виконана АТ «Ощадбанк» частково шляхом списання грошових коштів в розмірі 812,83 грн., інші вимоги повернуті АТ «Ощадбанк» , ПАТ «Промінвестбанк» , Краматорській філії ПАТ «КБ «Приватбанк» без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, неможливістю спрямування страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до закону.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до Державної фіскальної служби України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної реєстраційної служби, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної комісії з цінних паперів та фондової біржі, Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та інших органів щодо рахунків боржника, відкритих у банківських установах та грошових коштів на них, земельних ділянок, будівель, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

При цьому, відповідь Державної фіскальної служби України № НОМЕР_1 від 01.02.2017р., яка надана на запит № 24864802 від 01.02.2017р. не може бути прийнята до уваги господарським судом, оскільки вказаний запит здійснений у межах іншого виконавчого провадження № 24144905. За таких же підстав не прийняті до уваги і відповіді ПАТ «ПУМБ» № 116/427/07 від 13.02.2017р. та ПАТ «КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20170214/8207 щодо прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 03.02.2017р.

Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання до АБ «Укргазбанк» , ПАТ «ПУМБ» постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р., відповідних платіжних вимог, та докази прийняття/повернення цих постанов та платіжних вимог вказаними банківськими установами. При цьому, саме лише складання супровідних листів про направлення банківським установам постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р. та супровідних листів про направлення платіжних вимог від 03.03.2017р. не підтверджує їх надсилання.

Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять і доказів здійснення перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням, доказів звернення до органів доходів і зборів щодо надання інформації про дебіторську заборгованість боржника.

Отже, в матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення державним виконавцем всіх необхідних дій щодо розшуку, обстеження майна боржника тощо та складання відповідного акту.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до абз. 1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до абз. 2 п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова ВП № 26512234 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає визнанню недійсною, та відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає відновленню, на підставі чого скарга стягувача № 04/1194 від 06.07.2017 р. на дії державного виконавця підлягає задоволенню у повному обсязі.

Наразі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії № 04/1194 від 06.07.2017 р. з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення вказаної скарги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 року у справі № 10/79 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 року у справі № 10/79 скасувати частково в частині відмови у задоволенні скарги Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії № 04/1194 від 06.07.2017 р. щодо зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 26512234.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 26512234.

В решті ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 року у справі № 10/79 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді Е.В. Сгара

ОСОБА_3