Постанова

від 13.12.2017 по справі 910/7144/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/7144/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Суліма В.В.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Панкова О.А. - довіреність № 26 від 20.01.2017

від відповідача: Магурський А.А. - довіреність б/н від 01.06.2017

від третьої особи: Гуйда Н.В. - довіреність № 108-21474 від 28.12.2016

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан - компані, Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017

у справі № 910/7144/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан - компані, Лтд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про повернення майна та виселення

В судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан - компані, Лтд" про повернення майна та виселення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7144/17 позов задоволено.

Прийнято рішення про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" з нежилого приміщення загальною площею 93,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30, передавши Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального (ст.ст. 1, 43, 47, п. 11 ст. 65, ст. 69, ст. 77 ГПК України) та матеріального права (ст. 20 ГК України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 31.08.2017 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.

04.10.2017 апеляційна скарга відповідача надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 04.10.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Баранцю О.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 13.11.2017.

13.11.2017 розгляд справи №910/7144/17 не відбувся.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/743/17 від 15.11.2017, у зв'язку з призначенням головуючого судді (судді-доповідача) Баранця О.М. на посаду судді Верховного суду, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7144/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 15.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Сулім В.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2017 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2017 проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2017 проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янської районної у місті Києві ради № 218 від 19.12.2007 було утворено комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради.

Рішенням Київської міської ради "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" N 291/5678 від 23 червня 2011 року було змінено найменування комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, назву комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради було змінено на комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із функціями замовника житлово-комунальних послуг (далі - позивач).

Рішенням Київської міської ради "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" N 270/270 від 9 жовтня 2014 року, відповідно до статей 63, 78, 104, 106, 107, 169 ЦК України, статей 59, 78, 135 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", пункту 30 частини першої статті 26, частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою реалізації Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки" та рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року N 12/4824 "Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки", а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, було вирішено перейменувати комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (далі - позивач) та віднести його до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Судом встановлено, що 28.10.2010 між позивачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, ЛТД" (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 187/Ч (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення для розміщення проектно-вишукувальної та проектно-конструкторської організації за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30, загальною площею 93,8 кв.м.

28.10.2010 сторонами було підписано Акт прийому-передачі, за яким відповідачем було прийнято в оренду вказане вище приміщення (а.с. 27).

10.09.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору, яким вказаний договір було викладено в новій редакції, відповідно до якої орендодавець за згодою орендаря передає, а Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, яке є правонаступником Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради та було орендодавцем по договору оренди за згодою орендаря в подальшому виступає балансоутримувачем.

Відповідно до п. 4.15 договору (у новій редакції) орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктами 9.1., 9.4. та 9.7. договору в новій редакції передбачено, що він є укладеним з моменту підписання і діє з 10.09.2013 до 09.09.2016. Договір припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

10.09.2013 позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с. 35).

26.09.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №38-4949/03 про повернення орендованого приміщення (об'єкту оренди) у зв'язку із закінчення строку дії договору (а.с. 36), в якій, зокрема, зазначено, що у випадку відсутності погодження на використання зазначеного приміщення просимо звільнити його, передавши по акту прийому-передачі представникам позивача та оплатити орендну плату та інші платежі, які передбачені договором по день фактичної здачі приміщення.

Вищевикладене спростовує доводи апелянта про те, що даний лист свідчить лише про пропозицію продовжити строк дії договору оренди.

Позивач зазначає суду про те, що між сторонами не укладалось жодної угоди про продовження терміну дії договору, а відповідачем не було повернуто приміщення після закінчення терміну дії договору.

Відповідач, натомість, вважає, що договір є автоматично пролонгованим, а тому підстав для повернення орендованого приміщення та виселення з нього відповідача немає.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору (ч. 1, ч. 3 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до третьої особи із листом (заявою) про внесення змін до договору та продовження термін його дії від 16.08.2016 № б/н (вих. № 108/7431).

Внесення змін до договорів оренди, у тому числі продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м.Києва здійснюється згідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 та на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності (далі - Комісія).

На засіданні комісії від 02.02.2017 (протокол № 40) було відмовлено в продовженні договору з відповідачем у зв'язку із порушенням останнім умов договору, а саме: допущення заборгованості з орендної плати, відсутність договору страхування майна, невиконання рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2015 щодо сплати заборгованості по оренді.

Враховуючи вказану відмову, листом від 22.02.2017 №108-3047 Солом'янська районна у м.Києві державна адміністрація доручила позивачу (балансоутримувачу) здійснити організаційно-правові заходи щодо стягнення заборгованості по оренді, виселення орендаря та повернення майна по акту приймання-передачі балансоутримувачу (а.с.38).

Матеріали справи не містять додаткової угоди в розумінні п.9.7 договору в новій редакції, яка б свідчила про продовження терміну дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його за процедурою, передбаченою договором та спеціальним законодавством, оскільки враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства України спірний договір пролонговано не було, а навпаки, відмовлено в продовженні договору оренди за вказаних вище обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про відсутність у спірному договорі оренди п. 9.7.1, згідно якого договір припинив свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено (копія вказаного договору міститься в матеріалах справи, а.с. 23-26), оскільки договір було викладено в іншій редакцій.

Не приймаються до уваги колегією суддів посилання апелянта на порушення судом вимог ст.20 ГК України (використання способу захисту, який відсутній у вказаній статті), як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо доводів апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.

Посилання апелянта на порушення господарським судом норм ст. 77 ГПК України є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи №910/7144/17. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 3) відповідач 13.05.2017 отримав ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2017 про порушення провадження у справі №910/7144/17 та призначення справи до розгляду на 12.06.2017.

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву б/н від 09.06.2017 (а.с. 60-62).

В судовому засіданні 12.06.2017 був присутній представник відповідача, а тому не був позбавлений права висловити свою позицію у справі.

Колегія суддів також зауважує, що його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Оскільки представник відповідача 07.08.2017 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, судом жодних порушень норм процесуального права допущено не було.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому посилання апелянта на постанову ВГСУ від 04.07.2017 у справі №910/14232/16, якою скасовані рішення та постанова апеляційної інстанції в частині вимог про дострокове розірвання договору та виселення, а справа направлена на повторний розгляд до суду першої інстанції, є недоречними, оскільки предметом спору у даній справі є виселення відповідача з орендованого приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору, а не дострокове розірвання договору та виселення, під час розгляду даної справи судом встановлено обсяг прав балансоутримувача і правомірність його звернення до суду із вказаним позовом, враховуючи досліджені у справі належні та допустимі докази в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан - компані, Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7144/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7144/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7144/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Сулім

В.В. Куксов