Постанова

від 11.12.2017 по справі 910/11239/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/11239/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Гуленко Т.О., Овдієнко А.М., довіреність №8 від 09.06.2017;

від відповідача - Трегуб Л.Ю., довіреність №6-428 від 05.12.2017, Некрасов Д.А., довіреність №6-77 від 10.01.2017,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/11239/17 (суддя Лиськов М.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про скасування рішення тендерного комітету, визнання конкурсних торгів такими, що відбулись та укладення договору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами про: визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету відповідача про визнання торгів такими, що не відбулись за Лотом №2, оформлене протоколом №706/601/л№2 від 01.06.2017 року; зобов'язання відповідача визнати торги від 13.03.2017 за Лотом №2 такими, що відбулись; укласти договір про закупівлю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/11239/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив, зокрема, з того, що позивачем не було дотримано загальної процедури укладення договорів у відповідності до норм чинного законодавства та не надано відповідачеві підписаний із своєї сторони проект договору закупівлі у строк, визначений ст. 32 закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим, за висновком суду, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/11239/17 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що кінцевою датою укладення договору є 01.06.2017 року, а не 31.05.2017, як встановив суд першої інстанції, а також вказує на те, що примірники договору були передані відповідачу 31.05.2017.

Крім цього, скаржник вказує, що відповідачем не були підтверджені належним чином обставини непереборної сили.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, якими просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, з прийняттям нового в цій частині - про задоволення позову, з наступних підстав.

ВРТП "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" 26.12.2017 року в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" оприлюднено оголошення про проведення тендеру на закупівлю: Частини турбін (Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТК-10)), оголошення № UA-2016-12-26-000549-a, що були розподілені на дві частини (Лот №1 та Лот №2) (далі - Процедура закупівлі).

Рішенням тендерного комітету, оформленим протоколом № 685/601 від 07.03.2017 року за Лотом №2, допущено до електронного аукціону тендерні пропозиції учасників: товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНАФТОГАЗПОСТАЧ" (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

За результатами проведеного аукціону 13.03.2017 року електронною системою публічних закупівель переможцем автоматично визначено ТОВ "ПРОМТЕХНАФТОГАЗПОСТАЧ", з ціновою пропозицією 29 779 204,80 грн. (з ПДВ), що підтверджується протоколом засідання тендерного комітету відповідача № 690/601 від 16.03.2017 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Наступного дня, відповідачем опубліковано в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Проте, 05.04.2017 року отримано відмову переможця від підписання договору про закупівлю у зв'язку з чим членами тендерного комітету 06.04.2017 року затверджено рішення про відхилення тендерної пропозиції за Лотом №2 учасника торгів ТОВ "ПРОМТЕХНАФТОГАЗПОСТАЧ" на підставі п.п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі" (переможець відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю) та прийнято рішення перейти до розгляду наступної тендерної пропозиції з переліку учасників (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Рішенням тендерного комітету, яке затверджено протоколом №702/601 від 11.05.2017 року, за результатами оцінки тендерна документація ТОВ "РАПІДСТРІМ" за Лотом №2 визнана найбільш економічно вигідною, зазначене підприємство визнано переможцем процедури закупівлі за Лотом №2 та наступного дня опубліковано повідомлення про намір укласти договір (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (дата оприлюднення - 12.05.2017 рік), проте не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір (дата прийняття рішення - 11.05.2017 рік).

Таким чином, кінцевим терміном укладення договору є 31.05.2017. При цьому, позивач помилково вважає кінцевою датою укладення договору - 01.06.2017 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю.

Враховуючи дату прийняття рішення тендерним комітетом відповідача про намір укласти договір - 11.05.2017, яке затверджено протоколом №702/601 від 11.05.2017, початок перебігу 20-тиденного строку для укладення договору за Процедурою закупівлі за Лотом №2 припадає на 12.05.2017.

За приписами ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Враховуючи вказане, кінцевим терміном укладення договору за Процедурою закупівлі за Лотом №2 є саме 31.05.2017 (20 календарних днів починаючи з 12.05.2017).

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що кінцевим терміном укладення договору є 01.06.2017 відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Відповідачем станом на 31.05.2017 року не було отримано від позивача підписаний договір за результатами проведеної Процедури закупівлі за Лотом №2.

Позивачем, в свою чергу не було доведено підписання договору у строк до 31.05.2017 року.

При цьому, посилання апелянта на передачу відповідачу особисто примірників договору не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи.

В свою чергу, роздруківка від оператора зв'язку обставин підписання договору сторонами у вказаний строк не підтверджує.

Крім цього, позивачем не було доведено поважності причин не подання вказаного додаткового доказу до суду першої інстанції, як того вимагають положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом було вірно встановлено обставини щодо не підписання договору у строк до 31.05.2017 року.

У зв'язку з тим, що відповідачем станом на 31.05.2017 року не було отримано від позивача підписаний договір за результатами проведеної Процедури закупівлі за Лотом №2, тендерним комітетом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили) прийнято рішення, яке затверджене протоколом №706/601/л№2 від 01.06.2017 року, про визнання торгів такими, що не відбулись.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням тендерного комітету відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Так, позивачем було, зокрема, пред'явлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету щодо визнання торгів такими, що не відбулись за Лотом №2, оформленого протоколом №706/601/л№2 від 01.06.2017 року.

Суд першої інстанції було відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, рішенням тендерного комітету відповідача торги були визнані такими, що не відбулись на підставі п. 2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили).

Колегія суддів вважає невірним визнання торгів такими, що не відбулись, враховуючи наступне.

Частиною 3 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Отже, вказаною нормою передбачено, що у разі неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Як вже було вказано, договір про закупівлю не було укладено через пропуск позивачем строку, встановленого цим Законом. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті відповідач повинен був відхилити тендерну пропозицію позивача та визначити переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

В свою чергу, інших учасників, серед яких можливо б було визначити переможця, не було, а тому підлягають застосуванню положення статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, згідно п. 6 ч. 1 вказаної статті замовник відміняє торги в разі відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом.

Торги може бути відмінено частково (за лотом) (ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі").

З огляду на викладене, відповідач повинен був відмінити торги, а не визнавати їх такими, що не відбулись.

Більш того, визначена відповідачем підстава для визнання торгів такими, що не відбулись - здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили, була відсутня.

Частиною 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовнику надано таке право, як визнати торги такими, що не відбулися, у разі:

якщо ціна найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі;

якщо здійснення закупівлі стало неможливим внаслідок непереборної сили;

скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.

Слід зазначити, що вказаний Закон не містить визначення "непереборної сили", а тому необхідно керуватися нормами загального законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Для підтвердження обставин, за яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до змісту статті 218 Господарського кодексу України, необхідно довести: наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди та причинний зв'язок між цими обставинами та понесеними збитками.

За змістом статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.

Відповідно до абзацу першого, пункту 3.1.1 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, пунктом 6.13 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка Торгово-промислової палати України/ регіональної торгово-промислової палати.

З огляду на викладені норми права, наявність обставин непереборної сили повинна підтверджуватися Сертифікатом про настання обставин непереборної сили, що підписаний уповноваженою особою.

У даному випадку, відповідачем відповідних доказів існування обставин непереборної сили до суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що пропуск позивачем строку, встановленого Законом для укладення договору, не може вважатися обставиною непереборної сили.

Враховуючи все вищевикладене, рішення тендерного комітету відповідача про визнання торгів такими, що не відбулись за Лотом №2, оформлене протоколом №706/601/л№2 від 01.06.2017 року, не може бути визнано законним, а тому вимога позивача про визнання його незаконним та скасування підлягає задоволенню.

Відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача визнати торги від 13.03.2017 за Лотом №2 такими, що відбулись, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову в позові.

Позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Заявлена позивачем вимога про визнання торгів такими, що відбулися по суті є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Такий факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому такий спосіб захисту не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, та, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 08.02.2017 у справі № 910/3785/16.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача визнати торги від 13.03.2017 за Лотом №2 такими, що відбулись, саме з наведених вище підстав.

Також, колегія суддів вважає, що вимога позивача про укладення договору про закупівлю задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Укладення господарських договорів повинно здійснюватися не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 Господарського кодексу України.

У пп. 9.9 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому, господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Отже, процесуальним законом встановлено, що у випадку прийняття рішення про спонукання укласти договір, про визнання договору укладеним резолютивна частина обов'язково повинна містити умови, на яких цей договір повинен бути укладений та якими в подальшому сторони будуть керуватися у своїх взаємовідносинах.

У даному випадку, із прохальної частини позовної заяви не вбачається на яких умовах позивач просить укласти договір між сторонами.

За наведених обставин, вимога позивача про укладення договору про закупівлю не може бути задоволена.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позову. В решті рішення залишається без змін.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/11239/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/11239/17 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову. В решті рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про скасування рішення тендерного комітету, визнання конкурсних торгів такими, що відбулись та укладення договору задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення тендерного комітету із закупівлі товарів, робіт та послуг публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" для потреб філії ВРТП "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" про визнання торгів такими, що не відбулись за Лотом №2 на закупівлю "Частини турбін (Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТК-10))", оформлене протоколом №706/601/л№2 від 01.06.2017 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, код 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" (04053, м. Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41, код 40305151) 1 600 грн. судового збору. .

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, код 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАПІДСТРІМ" (04053, м. Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41, код 40305151) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 760 грн.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/11239/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко