Постанова

від 12.12.2017 по справі 922/2766/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 922/2766/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Живушко О.С., за довіреністю від 24.07.2017 року №81;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

1-ї третьої особи - не з'явився;

2-ї третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (вх.3164Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017р.

у справі № 922/2766/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., м. Київ;

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Барамія Н.Г., м. Київ;

до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", м. Київ

про визнання недійсним договору та витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом (в редакції заяви про зміну підстав позову вх. № 22128 від 07 липня 2017 року) до господарського суду Харківської області про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м. та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 17; визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року провадження у справі № 922/2677/16 припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року ухвалу господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 у справі № 922/2766/16 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2017р. у справі №922/2766/16 (головуючий суддя Калініченко Н.В., суддя Бринцев О.В., суддя Мамалуй О.О.) в задоволені позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 відмовлено; провадження у справі № 922/2766/16 в частині витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 припинено, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017р. у справі №922/2766/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що він є власником спірного майна, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/2925/15 та рішенням Ленінського районного суду міста Харкова у справі №642/5853-13-ц, а тому висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, на думку апелянта, є безпідставними.

Посилається на те, що він є власником спірного майна, однак, не має фактичного права на вчинення будь-яких дій щодо вільного розпорядження майном, оскільки існує обтяження за договором іпотеки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2017р. суддею доповідачем по справі №922/2766/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.11.2017р.

03.11.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника (вх.№11154), яке долучене до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року розгляд справи відкладено на 20.11.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року розгляд справи відкладено на 12.12.2017 року, у зв'язку з задоволенням клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи та неявкою в судове засідання представників відповідачів та третіх осіб.

04.12.2017 року на адресу суду від приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Барамія Н.Г. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи (вх.№12448), яке долучено до матеріалів справи.

06.12.2017 року та 08.12.2017 року на адресу суду від приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи (вх.№12585, вх.№12720), які долучені до матеріалів справи.

11.12.2017 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 25.09.2017 року залишити без змін (вх.№12810), який долучений до матеріалів справи. Крім того, 1-й відповідач просить справу розглянути за його відсутності.

11.12.2017 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 25.09.2017 року залишити без змін (вх.№12807), який долучений до матеріалів справи. Крім того, 2-й відповідач просить справу розглянути за його відсутності.

У судовому засіданні 12.12.2017 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017р. у справі №922/2766/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 задовольнити.

У судове засідання 12.12.2017 року представники 1-го та 2-го відповідачів не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було відкладено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, ухвалу про відкладення розгляду справи від 20.11.2017 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

До суду повернулись копії ухвали про відкладення розгляду справи від 20.11.2017 року, які були надіслані 1-му та 2-му відповідачу за належною адресою, з довідкою працівників УДППЗ Укрпошта - за закінченням терміну зберігання.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача в судове засідання 12.12.2017 року, також, не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102223410080, №6102223410099, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року у справі № 922/2925/15 позов ПАТ "Фармстандарт - Біолік" до ТОВ "ВАБ - Імпекс" про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ -Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року у справі № 922/2925/15 рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 по справі № 922/2925/15, ПАТ "Фармстандарт - Біолік" 02 квітня 2017 року звернулось до КП "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" з заявою про реєстрацію за підприємством права власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17.

Згідно витягу № 85727372, № 85738264 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником вищевказаних об'єктів нерухомості внесено ПАТ "Фармстандарт - Біолік" (код ЄДРПОУ 01973452).

Підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 642/5853/13-ц, виданий 21 січня 2014 року, видавник: Ленінський районний суд м. Харкова: рішення суду, серія та номер: 922/2925/15, виданий 16 січня 2017 року, видавник: господарський суд Харківської області.

Разом з тим у витязі № 85738264 державним реєстратором у розділі: Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна зазначена адреса: Харківська обл., м. Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 17 (колишня назва: вулиця Карла Маркса, будинок 17).

Згідно інформаційної довідки № 8701298 від 15 травня 2017 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розділ: актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень зазначено, що за номером запису про обтяження 8477284, внесеного державним реєстратором - приватним нотаріусом Бовбалан Н.Р., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, 23 січня 2015 року, значиться заборона на нерухоме майно.

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18819188 від 23.01.2015 14:59:31, приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 283, виданий 23 січня 2015 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р.

Таким чином, власником майна, а саме нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 (вулиця Благовіщенська, будинок 17) є Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт - Біолік" (код ЄДРПОУ 01973452).

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог (в редакції заяви вх. № 22128 від 07 липня 2017 року) зазначав про те, що предметом договору іпотеки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за № 283, є майно (нежитлові будівелі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 (на даний час вулиця Благовіщенська, будинок 17)), що не було власністю іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс").

Вказані вище обставини, на думку позивача, свідчать про те, що даний договір в момент його укладення не відповідав положенням ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319, ч.ч. 1, 2 ст. 321, ч. 1 ст. 216 ЦК України, а тому існують всі правові підстави для визнання його недійсним.

Крім того, на думку позивача, наявність обтяження на об'єкти нерухомого майна, що виникло на підставі спірного договору, безпідставно перешкоджає власникові цього мана, а саме, позивачу у практичній реалізації правомочності щодо розпорядження вказаним майном, з огляду на що, виникає необхідність зняття обтяження з нерухомого майна.

25.09.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Місцевим господарським судом встановлено, що договір іпотеки від 23 січня 2015 року було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" відносно нерухомого майна, яке вибуло з володіння не з волі власника цього майна.

Вказаний факт був встановлений рішенням Ленінського суду міста Харкова у справі № 642/5853/13-ц, яке є чинним та було чинним на момент укладення спірного правочину.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Разом з цим, статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Таким чином, виходячи зі змісту частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Також, згідно з частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України, загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Зокрема, статтею 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Приписами частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття, у розумінні статті 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Так, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 3-62гс15.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, зазначивши, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки від 23 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за номером 283 не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 (на даний час, вул. Благовіщенська), колегія суддів, також, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, зокрема, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) виключено;4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені у статті 16 Цивільного кодексу України , стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

У відповідності до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Як вже було зазначено вище, позивач вже звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою у справі № 922/2925/15, в якій, зокрема, просив витребувати з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року у справі № 922/2925/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року, задоволено позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння; витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ - Імпекс" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, ід. код 25201053) нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17.

Вказане рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року у справі № 922/2925/15, що набрало законної сили 27 березня 2017 року, станом на час розгляду справи №922/2766/16, змінено чи скасовано не було.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, дослідивши рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року у справі №922/2925/15 та проаналізувавши предмет та підстави позовів, вірно встановив, що підстава та предмет розгляду вказаної справи, в частині витребування з незаконного володіння ТОВ "Ваб-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 є тотожними з підставою та предметом розгляду даної справи №922/2766/16, а саме, обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу (підстава позову) щодо витребування з незаконного володіння спірних приміщень, оскільки позивач в обох справах посилався та те, що нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, буд. 17, є приватною власністю ПАТ "Фармстандарт-Біолік" та вибули з його володіння поза його волею, тому наступні набувачі майна не набули права власності на нерухоме майно.

Крім того, позивач у позовній заяві (в редакції заяви про зміну підстав позову вх. № 22128 від 07 липня 2017 року) у даній справі №922/2766/16 зазначає про те, що майно, про витребування якого він просить було витребувано та зареєстровано в передбаченому законом порядку, зокрема, на підставі рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року по справі № 922/2925/15.

Разом з цим, позивач не наводить жодних нових підстав, відмінних від підстав позову у справі № 922/2925/15, а фактично наводить обґрунтування необхідності зняття обтяжень з нерухомого майна, однак, з такою позовною вимогою до суду не звертається.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що під час розгляду справи № 922/2925/15 господарський суд Харківської області, в межах своєї компетенції вже вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і спір у даній справі №922/2766/16 в частині витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 (на даний час вул. Благовіщенська).

За таких обставин, провадження у даній справі в частині витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17, правомірно припинено господарським судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 листа Вищого господарського суду України 24.07.2008 року № 01-8/451 "Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 N 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"" передбачено, що згідно з практикою Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Аналогічної правової позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, який у рішенні від 24.07.2003 р. у справі Рябих проти Росії постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень (п. 52 рішення).

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору іпотеки від 23.01.2015 року та в частині припинення провадження на підставі п. 2 ч.2 статті 80 ГПК України відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Разом з тим, частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час звернення з позовною заявою) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становить 1378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду першої інстанції апелянтом було сплачено 2756,00 грн. судового збору, тобто, за дві вимоги немайнового характеру.

У відповідності до п. 4 ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Апелянтом при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою було сплачено 1600,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, тобто, за одну вимогу немайнового характеру.

За приписами пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 2.23, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Отже, слід стягнути з апелянта недоплачену суму судового збору у розмірі 1431,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017 року у справі №922/2766/16 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків 61070, м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1431,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 14.12.2017 року

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.