Постанова

від 12.12.2017 по справі 916/1803/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 916/1803/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участю представників сторін:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 01-36/75, від 13.12.16;

від Приватного МБП "Центр красоти" - ОСОБА_2, довіреність № б/н, від 06.09.17;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року

по справі № 916/1803/17

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до: Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса

про виселення

за зустрічним позовом: Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса

до: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання договору продовженим та зобов'язання укласти додаткову угоду

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса, в якій просив суд виселити Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса з нежитлового приміщення другого поверху, загальною площею 155,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського 30, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

8 вересня 2017 року від Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на новий строк та зобов'язання укласти додаткову угоду до вказаного договору, в якій Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса просило суд зустрічний позов Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на новий строк та зобов'язання укласти додаткову угоду до вказаного договору задовольнити, визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за № 44/2 від 08.02.2001 року - другого поверху нежитлового приміщення загальною площею 167,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 30, що укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти" продовженим (поновленим) на новий строк до 22.03.2020 року, а також зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради укласти з Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна за № 44/2 від 08.02.2001 року, відповідно пункт 1.2. Розділу І "Предмет та строк дії договору" викласти в наступній редакції: "цей договір діє до 22.03.2020 року (двадцять другого березня дві тисячі двадцятого року)"; зміст п. 3.1., п. 4.7., п. 4.10 викласти в редакції, що відповідатиме вимогам Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 (з наступними змінами) та відповідно до вимог діючого на момент її підписання законодавства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі № 916/1803/17 (суддя Цісельський О.В.) первісний позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено, виселено Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса з нежитлового приміщення другого поверху, загальною площею 155,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 30 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнуто з Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати на оплату судового збору в сумі 1600 грн., в зустрічному позові відмовлено повністю.

Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса з рішенням суду не погодилося, тому звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційну скаргу Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі № 916/1803/17 скасувати, позовні вимоги Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на новий строк та зобов'язання укласти додаткову угоду до вказаного договору задовольнити, визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за № 44/2 від 08.02.2001 року - другого поверху нежитлового приміщення загальною площею 167,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 30, що укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти" продовженим (поновленим) на новий строк до 22.03.2020 року, зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради укласти з Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна за № 44/2 від 08.02.2001 року, відповідно пункт 1.2. Розділу І "Предмет та строк дії договору" викласти в наступній редакції: "цей договір діє до 22.03.2020 року (двадцять другого березня дві тисячі двадцятого року)"; зміст п. 3.1., п. 4.7., п. 4.10 викласти в редакції, що відповідатиме вимогам Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 (з наступними змінами) та відповідно до вимог діючого на момент її підписання законодавства, а також стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3200 грн. 00 коп., та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3520 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

В судовому засіданні, в якому оголошувалась перерва, представник Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також задовольнити зустрічні позовні вимоги Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти" про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на новий строк та зобов'язання укласти додаткову угоду до вказаного договору.

Крім того, відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а саме: заяву до Приморського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення від 09.10.2017; скаргу до слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси на бездіяльність слідчого від 14.11.2017; ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 20.11.2017 по справі №522/21522/17 та супровідний лист до неї. Зазначене клопотання судовою колегією задоволено, оскільки документи віправки не були надані до суду першої інстанції з підстав, що не залежали від відповідача.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі № 916/1803/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) і Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти", м. Одеса (Орендар) згідно з розпорядженням голови міськвиконкому № 117-01р від 08.02.2001 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 167,2 кв.м., другого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 30, з метою розміщення косметичного кабінету.

Відповідно до пункту 1.2. Договір діє з 25.08.2000 року до 08.02.2004 року.

Пунктом 4.6. Договору встановлено обов'язок Орендаря в разі припинення договору оренди, повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Згідно з пунктом 9.6. дія договору оренди припиняється зокрема внаслідок закінчення строку договору оренди. Умовами п.9.7 передбачено, що взаємовідносини не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.

Додатковим погодженням від 26.12.2008 року до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, строк дії договору було продовжено до 26.06.2009 року, а також зменшено площу об'єкту оренди зі 167,2 кв.м. на 155,8 кв.м. на підставі технічного паспорту КП "ОМБТІ та РОН".

Додатковим погодженням від 02.07.2009 року до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, строк дії договору було продовжено до 01.06.2011 року та здійснено новий розрахунок орендної плати.

Додатковим погодженням від 12.04.2010 року до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, було змінено профіль використання нежитлового приміщення на підставі листа орендаря та здійснено новий розрахунок орендної плати.

Додатковим погодженням від 21.07.2010 року до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, знову було змінено профіль використання об'єкту оренди на підставі листа орендаря та здійснено розрахунок орендної плати.

Додатковим погодженням від 27.06.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, змінено назву Орендодавця на "Департамент комунальної власності Одеської міської ради" згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VI "Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради", а також продовжено строк дії договору до 25.06.2014 року.

Додатковим договором № 5 від 22.04.2014 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року сторони погодили новий строк договору, а саме: до 22.03.2017 року, а також здійснили новий розрахунок орендної плати.

03.03.2017 року Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса направило Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (отримання підтверджується відміткою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за № 01-14/767 від 06.03.2017 року) лист № 7, в якому відповідач просив позивача продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року.

22.03.2017 року у відповідь на лист Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса від 03.03.2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради поштою направило Приватному малому багатопрофільному підприємству "Центр красоти" лист № 01-13/1125, яким повідомило, що 22.03.2017 року строк дії договору № 44/2 закінчився і продовжуватися на новий строк не буде. Крім того, в листі зазначено, що орендарю необхідно в строк до 06.04.2017 року повернути позивачу орендоване приміщення за актом прийому-передачі.

Проте, незважаючи на закінчення строку дії договору та вимогу позивача звільнити орендоване приміщення, Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса продовжувало використовувати вищезазначене нежитлове приміщення, а також сплачувати орендну плату, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Крім того, відповідач в зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що про існування листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/1125 від 22.03.2017 року відповідачу стало відомо лише з отриманої копії позовної заяви, і що вищезазначений лист відповідач не отримував, у зв'язку з чим Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м.Одеса вважає договір оренди №44/2 від 08.02.2001 року пролонгованим. На підтвердження зазначених обставин, в матеріалах справи містяться документи надані відповідачем, а саме: лист заступника директора Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 07-81-2115 від 13.09.2017 року, з якого вбачається, що вищезазначений лист позивача на адресу відповідача не надходив.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина 1 статті 764 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Із наведених вище норм права вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи 22.03.2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради поштою направило Приватному малому багатопрофільному підприємству "Центр красоти" лист № 01-13/1125, яким повідомило про припинення дії договору оренди № 44/2 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та про заперечення щодо подальшого використання об'єкта оренди. Таким чином, в даному випадку уповноважений орган управління об'єктом оренди заявив про припинення дії вищевказаного договору оренди в порядку, встановленому чинним законодавством в сфері орендних правовідносин.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений лист ним не отримувався, а також на наявний в матеріалах справи лист заступника директора Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 07-81-2115 від 13.09.2017 року, в якому зазначено, що вищезазначений лист позивача на адресу відповідача не надходив, у зв'язку з чим Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса вважає договір оренди пролонгованим, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги та відхиляються з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Так, з наданого позивачем за зустрічним позовом листа (без печатки) заступника директора Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 07-81-2115 від 13.09.2017 року (аркуш справи 162) вбачається, що в період з 13.03.2017 року по 13.09.2017 року на адресу Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса надходив лише один рекомендований лист за № 6510104568149, проте в матеріалах справи наявні оригінали листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/1125 від 22.03.2017 року, рекомендоване повідомлення про вручення цього листа, а також поштовий конверт (аркуші справи 168, 169, 170). Із поштового повідомлення про вручення та поштового конверту вбачається, що листу було присвоєно №6503905916622, у зв'язку з чим Одеський апеляційний господарський суд самостійно за номером поштового відправлення № 6503905916622 перевірив дані стосовно направлення вказаного листа на адресу відповідача на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» і у роздруківці відстеження пересилання поштових відправлень зазначено, що лист за № 6503905916622 надійшов на адресу відповідача та за закінченням терміну зберігання повернувся на зворотню адресу.

Крім того, позивачем на підтвердження повідомлення відповідача про припинення договору подав до суду докази його повідомлення за допомогою поштового зв'язку, зокрема фіскальний чек від 27.03.2017 року та довідку Державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

В судовому засіданні колегією суддів були оглянуті надані позивачем оригінали доказів, що підтверджують факт направлення відповідачу означеного листа та долучені до матеріалів справи засвідчені їх копії з огляду на те, що копії, які наявні в матеріалах справи були неякісні.

Судом апеляційної інстанції відхилені посилання відповідача на ніби-то неправомірні дії позивача щодо направлення поштової кореспонденції, оскільки ухвала Примоського районного суду м.Одеси про зобов'язання посадових осіб Приморського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області розглянути заяву представника відповідача про вчинене кримінальне правопорушення невстановленою особою з підроблення поштового відправлення, не є належним доказом вчинення саме позивачем будь-яких протиправних дій.

Стосовно посилання скаржника на обов'язок позивача довести факт отримання ним вищевказаного листа, суд зауважує, що будь-яке документальне підтвердження факту вчинення заяви про розірвання договору на адресу контрагента припиняє договір оренди незалежно від того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення про припинення договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Таким чином, колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що Приватним малим багатопрофільним підприємством "Центр красоти", м. Одеса не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України факт не надсилання вищезазначеного листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а отже і факт неповідомлення відповідача про припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно припинення договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Відповідач після 22.03.2017 року (закінчення строку дії договору) у встановленому законом порядку не повернув орендоване нежитлове приміщення другого поверху, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 30, що свідчить про порушення з боку відповідача умов договору та вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також підтверджує використання вказаного нежитлового приміщення на даний час без достатніх правових підстав, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом і зобов'язав відповідача звільнити належні позивачеві спірні нежитлові приміщення шляхом виселення.

Щодо зустрічних позовних вимог по цій справі, судова колегія зазначає наступне. Згідно зі статтею 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса просило суд визнати договір оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року продовженим на строк до 22.03.2020 року та зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 44/2 від 08.02.2001 року.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, положеннями статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

За таких обставин, вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Оскільки позовна вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року продовженим (поновленим) на строк до 22.03.2020 року є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, що не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги зобов'язати укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення № 44/2 від 08.02.2001 року, то Одеський апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Сторона сама обирає спосіб захисту свого права, у разі коли вважає, що його було порушено.

В даному випадку, позивач за зустрічним позовом просив суд зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 44/2 від 08.02.2001 року, проте вказана позовна вимога згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України є неналежним способом захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, наданих в судовому засіданні, Приватне мале багатопрофільне підприємство "Центр красоти", м. Одеса текст додаткової угоди Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не направляло, процедура погодження умов додаткової угоди між сторонами не відбувалась, текст додаткової угоди міститься лише у зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі, з огляду на що, зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на те, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, також визнаються судом неспроможними.

Переважне право орендаря на продовження терміну оренди є одним із прав, яке прямо передбачене статтею 777 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Окрім того, наймач, який має намір скористатися таким переважним правом, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Переважне право на укладення договору оренди передбачене й частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Проте, на чому наголошує колегія суддів Одеського апеляційного суду, метою встановлення переважного права наймача на укладення договору є створення конструкції в цивільному законодавстві, за допомогою якої наймач, як "слабка" сторона договору найму, матиме додаткові механізми, спрямовані на забезпечення стабільного користування тією чи іншою річчю. Суттю переважного права є укладення саме нового договору на новий строк або ж укладання додаткової угоди, з встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Процедура реалізації переважного права розпочинається з направлення орендарем орендодавцю повідомлення, в якому має бути викладено бажання наймача реалізувати своє переважне право і укласти договір найму на новий строк. При реалізації переважного права наймача, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін та мають бути визначеними в новому договорі або в тексті додаткової угоди. У разі недосягнення домовленостей щодо умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тому доводи про переважне право орендаря на укладання договору оренди мають розглядатися у спорі про визнання договору або додаткової угоди до договору укладеними, отже обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається, як на обґрунтування заявлених вимог, у даному спорі не розглядаються.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судом за результатами дослідження усіх обставин справи. З огляду на що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі № 916/1803/17 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного малого багатопрофільного підприємства "Центр красоти", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі № 916/1803/17 залишити без задоволення,

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року у справі №916/1803/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5