Ухвала

від 06.12.2017 по справі 753/19489/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 753/19489/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/ 9060/2017Головуючий у суді першої інстанції - Коренюк А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А:

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ВідерніковоїЯ.М. ,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Правекс-Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року позивач ПАТ КБ Правекс-Банк , який є правонаступником АКБ Правекс-Банк , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між АКБ Правекс-Банк та ОСОБА_5 22.01.2008 був укладений кредитний договір № 819-005/08Р, за умовами якого ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 9 899 доларів 00 центів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 22.01.2015, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 18 .05. 2016 загальна заборгованість відповідача перед банком становить 66 755 доларів 97 центів США, яка складається з наступних складових: заборгованість по кредиту - 40 960 доларів 00 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно курсу валют Національного банк України станом на 18 .05. 2016 становить 1 035 199 грн. 53 коп., заборгованість по процентам - 25 795 доларів 97 центів США, що еквівалентно 651 952 грн. 54 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2017 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ Правекс-Банк , 66 755 доларів 97 центів США - заборгованості за кредитним договором та 25 307 грн. 28 коп. - судового збору (а.с.81-83).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2017 заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 123-124).

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені фактичні обставини справи, що призвело до незастосування ст.ст. 261, 267 ЦПК України та наслідків пропуску строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов укладених договорів, підлягає стягненню з відповідача.

Висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між АКБ Правекс-Банк та ОСОБА_5 22.01.2008 був укладений кредитний договір №819-005/08Р, за умовами якого ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 49 899 доларів 00 центів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 22.01.2015, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с. 6-11, 12-13, 14, 15- 17, 18-19, 20, 21).

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника (а.с.21), проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який як позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, натомість, відповідач, в порушення умов договору та вимог закону, в односторонньому порядку, відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-73 8цс 15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-25цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обгрунтованості рішення суду (ст.303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відкривши провадження у справі призначив розгляд справи на 01.03.2017 (а.с. 65). На вказану дату відповідач була повідомлена належним чином, однак подала заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 68, 69).

Розгляд справи було відкладено на 16.05.2017, 14 год. 00 хв. про що знову було належним чином повідомлено відповідача (а.с. 72).

В судове засідання 16.05.2017 відповідач повторно не з 'явилась і суд, за згодою позивача, ухвалив заочне рішення.

Згідно журналу судового засідання, засідання судом розпочато о 14 год. 02 хв. і закінчено о 14 год. 27 хв. з проголошенням вступної і резолютивної частини рішення (а.с. 78, 79).

Заява представником відповідача про застосування строку позовної давності подана до суду (через канцелярію) 16.05.2017 о 14 год. 55 хв., тобто після закінчення розгляду справи (а.с. 86-88).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про не можливість застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки до ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, із заявою про застосування строку позовної давності завчасно не звернувся, а тому на стадії апеляційного провадження у суду апеляційної інстанції відсутні належні процесуальні підстави для розгляду заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими і не можуть вплинути на законність ухваленого судом рішення.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, яке спрямоване на захист майнових інтересів кредитора.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХ В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Галушко Олени Петрівни - Сіліної Марини Дмитрівни - відхилити .

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Правекс-Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва