Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/15342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/15342/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Більшовик

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія

про стягнення заборгованості за Договором оренди № ДО-08/Б-2015 в розмірі 325 899,01 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Іванюк В.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Більшовик (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди № ДО-08/Б-2015 в розмірі 325 899,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди № ДО-08/Б-2015 від 01.02.2015 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 229 419,77 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 773,83 грн., 3% річних в розмірі 10 180,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 35 524,52 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2017 порушено провадження у справі №910/15342/17, розгляд справи призначено на 02.10.2017.

27.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

02.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання 02.10.2017 не з'явився, представник відповідача з'явився. Вимоги ухвали суду від 12.09.2017 залишені сторонами без виконання.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 30.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017, в порядку ст. 89 ГПК України, виправлено допущені при виготовленні ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 описки.

30.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 30.10.2017 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017 з'явився, подане клопотання про витребування доказів підтримав.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, оскільки:

- в матеріалах справи вже наявний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені по кожному платежу;

- виписку по надходженню коштів від відповідача за Договором оренди відповідач не позбавлений можливості самостійно надати;

- умовами Договору оренди не передбачено обов'язку з виставлення позивачем рахунків;

- документи, на підставі яких позивач уклав з відповідачем Договір оренди взагалі не є предметом розгляду у даній справі.

В свою чергу, суд вважає за необхідне витребувати у позивача розрахунок індексації орендної плати у відповідності до п. 3.3 Договору оренди, із зазначенням розрахунку визначення такого показника за кожний місяць окремо.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 та 02.10.2017 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 13.11.2017.

13.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 13.11.2017 представники сторін з'явились та подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/15342/17 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.11.2017 судом було оголошено перерву до 27.11.2017.

27.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 11.12.2017.

11.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про витребування документів та письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів.

У судове засідання 11.12.2017 представник позивача з'явився.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За результатами розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки:

- в матеріалах справи наявний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені по кожному платежу;

- виписку по надходженню коштів від відповідача за Договором оренди відповідач не позбавлений можливості самостійно надати;

- умовами Договору оренди не передбачено обов'язку з виставлення позивачем рахунків;

- в матеріалах справи наявна довідка про перебування майна на балансі, картка пооб'єктного врахування основних засобів № 00149;

- документи, на підставі яких позивач уклав з відповідачем Договір оренди взагалі не є предметом розгляду у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2015 між Публічним акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Більшовик (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди (далі - Договір), відповідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди.

Згідно з пунктами 1.1-1.7 Договору об'єкт оренди являє собою: приміщення в будівлі медико-санітарної частини на другому поверсі згідно Додатку № 1. Адреса: м. Київ, вул. Виборзька, 70А. Загальна площа: 422,44 м 2 . Вартість об'єкта оренди: 2 390 516,15 грн./оціночна вартість за 422,44 м 2 . Стан об'єкта оренди на момент передачі в оренду: задовільний. Недоліки об'єкта оренди: немає. Майно передається в оренду з метою розміщення приватного медичного закладу.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Передача об'єкта в оренду здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію для оформлення акту приймання-передачі.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що у разі припинення цього Договору, майно повертається орендарем орендодавцю протягом десяти робочих днів з дати припинення цього Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1 Договору орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії цього Договору плату за користування об'єктом оренди 81,67 грн. за 1 м 2 , крім того ПДВ 20% - 16,33 грн. Всього з ПДВ за 1 м 2 (грудень 2014 року)складає 34 499,27 грн., крім того ПДВ - 20% - 6899,85 грн. Всього з ПДВ - 41 399,12 грн. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю.

За умовами пункту 3.2 Договору плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100% попередньої оплати. В разі несплати в зазначений термін плати за об'єкт оренди, орендодавець припиняє транзит та подачу електроенергії, теплової енергії, гарячої та холодної води орендарю без направлення письмового повідомлення про таке відключення.

Відповідно до п. 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць вказаної в пункті 3.1.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей Договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 01.02.2015 по 31.12.2017 включно.

01.02.2015 сторонами було складено та підписано Акт здачі-приймання об'єкта, відповідно до якого, комісія орендодавця передала, а представник відповідач прийняв: приміщення в будівлі медико-санітарної частини на 2-му поверсі, загальною площею 422,44 м 2 , що зазначено Договорі, об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70А.

31.05.2017 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умови якої, сторони дійшли згоди припинити дію Договору оренди з 01.06.2017.

31.05.2017 сторонами було складено та підписано Акт здачі-приймання об'єкта, відповідно до якого, орендарем повернуто, а орендодавцем прийнято об'єкт оренди.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору, свої зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 229 419,77 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

31.05.2017 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умови якої, сторони дійшли згоди припинити дію Договору оренди з 01.06.2017.

Згідно Акту здачі-приймання об'єкту від 31.05.2017 відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди орендоване майно.

Відтак, судом встановлено, що Договір припинив свою дію 31.05.2017.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником ПАТ „НВП „Більшовик" є держава в особі Міністерства промислової політики України. Управління майном ПАТ „НВП „Більшовик" здійснюється Фондом державного майна України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди перебуває у позивача лише на балансі, а відтак, орендоване майно є державним майном, протилежного сторонами не доведено.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 3 даного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються, зокрема органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 затверджено Методику розрахунку розміру орендної плати та пропозиції її розподілу.

Відповідно до п. 12 Методики розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, гривень "розділити на" 12 "помножити на" індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати "помножити на" індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Відповідно до п. 13 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу відокремлює поняття базового місяця, від першого місяця та наступні за ним місяці.

При цьому при визначенні орендної плати за перший місяць оренди враховується індекс інфляції за період, що минув з дати оцінки майна. У подальшому при сплаті орендної плати щомісяця із наростаючим підсумком враховується індекс інфляції.

Пунктом 9 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" дію норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зупинено на 2016 рік у частині індексації орендної плати.

У відповідності до п. 3.1 Договору орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії цього Договору плату за користування об'єктом оренди 81,67 грн. за 1 м2, крім того ПДВ 20% - 16,33 грн. Всього з ПДВ за 1 м2 (грудень 2014 року)складає 34 499,27 грн., крім того ПДВ - 20% - 6899,85 грн. Всього з ПДВ - 41 399,12 грн. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю.

Згідно з п. 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць вказаної в пункті 3.1.

З розрахунку заборгованості з орендної плати поданого позивачем, судом встановлено, що орендна плата в 2016 року позивачем нараховувалась з врахуванням індексу інфляції.

Беручи до уваги п. 3.1, 3.3 Договору, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положення Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та п. 9 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", суд вважає, що позивачем правомірно здійснювалася індексація орендної плати за 2015 та 2017 роки, а орендна плата в 2016 підлягає перерахуванню без врахування індексу інфляції, виходячи з розміру орендної плати за грудень 2015.

Таким чином, судом здійснено перерахунок нарахованої орендної плати, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, та встановлено, що заборгованість відповідача становить 141 408,17 грн.

За умовами пункту 3.2 Договору плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100% попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач в свою чергу оренду плату, у строки визначені Договором не сплатив, в зв'язку з чим, за ним обліковується заборгованість в розмірі 141 408,14 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 141 408,14 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 773,83 грн., 3% річних в розмірі 10 180,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 35 773,83 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.3 Договору, у випадку порушення строку сплати орендної плати (передбаченого п. 3.2 цього Договору) за користування об'єктом оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні нарахування не враховано ч. 6 ст. 232 ГК України.

Поряд з цим, за умовами пункту 3.2 Договору плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно з п. 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць вказаної в пункті 3.1.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Таким чином, суд зазначає, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, не могла бути сплачена відповідачем до 10 числа поточного місця, оскільки індекс інфляції обчислюється лише у наступному за поточним місяцем та публікується не пізніше 10 числа.

Поряд з цим, як встановлено судом, індекс інфляції у газеті "Урядовий кур'єр", були опубліковані відповідно до наступного графіку: за лютий 2015 року - 11.03.2015; за березень 2015 року - 09.04.2015; за квітень 2015 року - 14.05.2015; за травень 2015 року - 10.06.2015; за червень 2015 року - 09.07.2015; за липень 2015 року - 08.08.2015; за серпень 2015 року - 09.09.2015; за вересень 2015 року - 09.10.2015; за жовтень 2015 року - 10.11.2015; за листопад 2015 року - 09.12.2015; за грудень 2015 року - 09.01.2016; за січень 2017 року - 09.02.2017; за лютий 2017 року - 11.03.2017; за березень 2017 року - 11.04.2017; за квітень 2017 року - 12.05.2017; за травень 2017 року - 10.06.2017.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач мав виконати своє зобов'язання з орендної плати у 2015 та 2017 роках у строк до 10 числа поточного місяця, сплативши розмір орендної плати без врахування корегування на індекс інфляції, в свою чергу, суму індексації орендної плати, відповідач не міг сплатити, від обставин, які не залежали від його волі, до фактичного оприлюднення індексу інфляції, та відповідно лише після оприлюднення такої інформації, відповідач зобов'язаний був сплатити і корегування орендної плати.

В свою чергу, у 2016 році орендна плата мала сплачуватись відповідачем у визначені Договором строки.

Також, судом було зобов'язано відповідача надати контррозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, який останнім надано не було.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням встановлених обставин справи та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 31 479,78 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 6 312,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 025,21 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія (03190, м. Київ, вулиця Естонська, будинок 1/5, квартира 60; ідентифікаційний код: 34695997) на користь Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Більшовик (03680, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 49/2; ідентифікаційний код: 14308569) заборгованість в розмірі 141 408 (сто сорок одна тисяча чотириста вісім) грн. 14 коп., пеню в розмірі 31 479 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 6 312 (шість тисяч триста дванадцять) грн. 22 коп., інфляційні втрати в розмірі 22 025 (двадцять дві тисячі двадцять п'ять) грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 030 (три тисячі тридцять) грн. 87 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017.

Суддя О.А. Грєхова