Рішення

від 07.12.2017 по справі 914/1639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р. Справа № 914/1639/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-Капітал , м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Бурак Констракшн , м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Алент Плюс , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанія Глобкон лімітед , м. Лондон

про визнання правочинів недійсними

Головуючий суддя Мазовіта А.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №1 від 17.08.2017), ОСОБА_2, представник ( довіреність №2 від 15.08.2017);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 (довіреність №09431 від 28.06.2017)

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС - КАПІТАЛ , м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУРАК КОНСТРАКШН , м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕНТ ПЛЮС , м. Київ про визнання правочинів недійсними.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2017 призначив розгляд справи на 04.09.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 09.10.2017 року призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Гоменюк З.П., Мороз Н.В., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Ухвалою від 15.11.2017 року суд залучив до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача компанію ГЛОБКОН ЛІМІТЕД .

09.10.2017 року представником позивача було подано через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження (вх. №4202/17/17 від 09.10.2017) до вирішення Львівським апеляційним господарським судом справи №914/1394/17 за позовом Компанії Глобкон Лімітед до ТзОВ Фенікс-Капітал про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ Фенікс - Капітал , оформлених протоколом №21/06/17 від 21 червня 2017 року та клопотання про призначення судово-технічної експертизи (вх. №4203/17 від 09.10.2017).

Проте, в подальшому представник позивача просив суд не розглядати клопотання про зупинення провадження, оскільки 17.10.2017 року Львівським апеляційним господарським судом було ухвалено постанову по справі №914/1394/17 за позовом Компанії Глобкон Лімітед до ТзОВ Фенікс-Капітал про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ Фенікс - Капітал , оформлених протоколом №21/06/17 від 21 червня 2017 року, а тому на дату розгляду цього клопотання Львівським апеляційним господарським судом було встановлено обставини, які зумовлювали зупинення даної справи.

Крім цього, представник позивача просив суд не розглядати клопотання про призначення судово-технічної експертизи, оскільки відповідачами не було надано на вимогу суду оригінали документів, а в матеріалах справи містяться лише копії цих документів, а тому не можливо буде провести судово-технічну експертизу у справі щодо факту давності виготовлення додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року та договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 17.12.2015 року між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (позикодавець) та ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ , в особі директора ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712. Відповідно до п. 2.1. договору №1712 від 17.12.2015 року поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, в межах суми 39 711 875,00 грн. без ПДВ. Пунктом 3.1. договору №1712 від 17.12.2015 року передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2025 року.

04 серпня 2017 року ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ , ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС про стягнення 42 703 425,60 грн. заборгованості, яка, ніби-то, виникла у зв'язку з невиконанням ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ своїх обов'язків по вчасному поверненню отриманих грошових коштів згідно договору №1712 від 17.12.2015 року.

Представник позивача стверджує, що зі змісту позовної заяви ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН , позивачу стало відомо, що 01.11.2016 року між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС та ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ , в особі колишнього директора ОСОБА_4, було укладено додаткову угоду до договору №1712 від 17.12.2015 року, відповідно до якої сторони виклали п. 3.1. Договору №1712 від 17.12.2015 року в новій редакції. Згідно нової редакції п. 3.1. додаткової угоди від 01.11.2016 року поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 16 січня 2017 року. Пунктом 5 додаткової угоди від 01.11.2016 року передбачено, що ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення її печатками сторін (у разі наявності).

Листом №29/11/16-1 від 29.11.2016 року ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ , як позичальник, надав свою згоду на відступлення ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС , як позикодавцю, на користь ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН право вимоги за договором №17/12 від 17.12.2015 року щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 39 711 875,00 грн. без ПДВ.

З огляду на що, 29.11.2016 року між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС та ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги №29/11/16 від 29.11.2016 року, відповідно до п. 2.1. договору №29/11/16 від 29.11.2016 року, внаслідок відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором про відступлення права вимоги №29/11/16 від 29.11.2016 року щодо повернення наданих у користування на визначений строк грошових коштів.

ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ вважає, що вищевказані договори мають на меті штучне створення простроченої заборгованості у ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , з метою заволодіння належним йому на праві власності торгово - розважальним комплексом VICTORIA GARDENS , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А.

У зв'язку з цим, представник позивача просив визнати недійсною додаткову угоду від 01.11.2016 року до договору №1712 від 17.12.2015 року, оскільки така укладена зі сторони ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ ОСОБА_4 Атачем як директором з перевищенням повноважень та з порушенням порядку, встановленого п. 15.6 статуту ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ від 04.11.2015 року; додаткова угода від 01.11.2016 року зі сторони ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ не скріплена печаткою товариства, що є порушенням п. 5 цієї угоди; Додаткова угода від 01.11.2016 року зі сторони ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС підписана неуповноваженою особою; додаткова угода від 01.11.2016 року суперечить інтересам позивача; договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року не містить посилання на додаткову угоду від 01.11.2016 року; додаткова угода від 01.11.2016 року не могла бути підписана позивачем, оскільки це забороняється п. 11.1.9 кредитного договору №КЛ-LVO-141 від 07.10.2016 року; в укладенні додаткової угоди від 01.11.2016 року не було необхідності, оскільки в п. 7.1. цього договору передбачено, що позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю

Також представник позивача просив визнати недійсним договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року, оскільки такий укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що є порушенням ст. 232 ЦК України.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях позивача від 19.09.2017 року.

Відповідачі в судове засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, вимог ухвал суду не виконали, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

17.12.2015 року між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (Позикодавець) та ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ , в особі директора ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 (надалі - договір №1712 від 17.12.2015 року).

За цим договором позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору №1712 від 17.12.2015 року).

Пунктом 2.1. договору №1712 від 17.12.2015 року передбачено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 39 711 875,00 гривень без ПДВ.

Умовами договору №1712 від 17.12.2015 року, а саме п. 3.1., визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2025 року.

Відповідно до п. 8.4. договору №1712 від 17.12.2015 року передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Додатковою угодою від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року (надалі додаткова угода від 01.11.2016 року) було внесено зміни в частині строку повернення позики та порядку повернення коштів.

Зокрема, пунктом 1 додаткової угоди від 01.11.2016 року передбачено викладення п. 3.1. та 3.2. договору №1712 від 17.12.2015 року в новій редакції: п. 3.1. поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 16 січня 2017 року ; п. 3.2. повернення грошових коштів здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позикодавця в установі банку .

Листом №29/11/16-1 від 29.11.2016 року ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ (позичальник) надав свою згоду на відступлення ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (позикодавцю) на користь ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН права вимоги за договором №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 39 711 875,00 гривень без ПДВ.

Також, 29.11.2016 року між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (первісний кредитор) та ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН (новий кредитор) було укладено договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року (надалі - договір №29/11/16 від 29.11.2016 року).

За умовами договору №29/11/16 від 29.11.2016 року ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН виступає новим кредитором, ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС - первісним кредитором, а ТзОВ ФЕНІКС - КАПІТАЛ - боржником.

Відповідно до п. 2.1. договору №29/11/16 від 29.11.2016 року первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року.

Згідно з п. 2.2. договору №29/11/16 від 29.11.2016 року загальний розмір заборгованості боржника станом на день підписання сторонами цього договору по основному боргу становить 39 711 875,00 гривень без ПДВ.

Пунктом 4.1. договору №29/11/16 від 29.11.2016 року передбачено, що ціна цього договору складає 39 711 875,00 гривень без ПДВ.

Згідно з п. 4.2. договору №29/11/16 від 29.11.2016 року сторони погодили, що сума, вказана в п. 4.1. цього договору, підлягає оплаті новим кредитором в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок первісного кредитора. Оплата проводиться у термін до 31 грудня 2021 року.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на те, що додаткову угоду від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року укладено зі сторони товариства ОСОБА_4 Атачем, як директором, з перевищенням повноважень та з порушенням порядку, встановленого п. 15.6 статуту ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ від 04.11.2015 року, а також на те що, додаткова угода від 01.11.2016 року зі сторони ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ не скріплена печаткою, що є порушенням п. 5 цієї угоди, у зв'язку з чим просив визнати недійсною. Також позивач зазначив, що договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року є недійсним в силу ст. 232 ЦК України, оскільки укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215 Цивільного кодексу України, статтями 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику про визнання угод недійсними передбачають, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину.

Відповідно до статей 140-145 Цивільного кодексу України, статей 50, 58 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до частин 2, 3 статті 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На момент укладення додаткової угоди від 01.11.2016 року ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ діяло на підставі статуту ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів учасників (учасника) ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , оформленим протоколом № 18/09/11 від 18.09.2015 року, зареєстрованого державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 04.11.2016 року, номер запису 14151050028022097.

Відповідно до п. 14.1. розділу 14 статуту вищим органом управління товариства є загальні збори учасників (учасника) товариства.

Згідно з п. 15.1. розділу 15 статуту, управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором.

Пунктом 15.2. розділу 15 статуту передбачено, що директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів учасників (учасника) товариства. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень в компетенцію директора.

Пунктом 15.6. розділу 15 статуту встановлено обмеження повноважень директора, зокрема, встановлено, що директор має право лише після отримання згоди, викладеної у рішенні загальних зборів учасників товариства, вчиняти наведені нижче правочини, в тому числі укладати будь-які правочини щодо забезпечення виконання товариством фінансових або інших зобов'язань, в т.ч. договорів застави, іпотеки, поруки, гарантії тощо, будь-які правочини, які стосуються надання або отримання товариством позичок, позик, кредитні та депозитні або будь-які інші, пов'язані з ними договори. Жодна особа не має права вчиняти правочин від імені товариства чи його дочірніх підприємств, в тому числі укладати договори, зазначені у даному пункті без отримання попередньої письмової згоди загальних зборів учасників товариства. У вказаній письмовій згоді (рішенні) загальних зборів учасників товариства може бути передбачено умови вчинення правочину, в тому числі укладення договору, що обов'язкові для особи, яка вчинятиме такі дії.

Судом встановлено, що додаткова угода від 01.11.016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року була укладена та підписана від імені ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ ОСОБА_4 Атачем без належного погодження загальних зборів учасників Товариства, на які покладено реалізацію функції забезпечення виконання товариством фінансових зобов'язань.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, приписами абзаців 6, 8 п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними встановлено, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається із матеріалів справи, додаткова угода від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року у преамбулі містить посилання про підписання її директорами обох сторін на підставі статутів товариств, тобто наведене свідчить про обізнаність сторін спірної додаткової угоди від 01.11.2016 року зі статутом одна одної у частині, яка стосується відповідних повноважень директора та їх обмежень, що не спростовано представниками сторін під час розгляду справи.

Відповідно до положень статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляв, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Судом з матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що відсутні докази наступного схвалення оспорюваної додаткової угоди від 01.11.2017 року уповноваженим органом юридичної особи позивача, а саме загальними зборами учасників ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, укладаючи від імені ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ в якості директора, додаткову угоду від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ та чинним законодавством України, що за відсутності доказів наступного схвалення такого правочину товариством, є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові № 904/3456/17 від 29.11.2017 року.

Щодо доводів представника позивача про те, що додаткова угода від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року не скріплена печаткою зі сторони ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , що є порушенням ст. 207 ЦК України та п. 5 додаткової угоди від 01.11.2016 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою суду від 11.08.2017 року було зобов'язано відповідача-1 та відповідача-2 надати оригінал додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року для огляду у судовому засіданні. Проте, вимоги, цієї ухвали суду відповідачі не виконали.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ лише 04.08.2017 року стало відомо про укладення додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року із змісту позовної заяви ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН до ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС про стягнення 42 703 425,60 грн., яка перебуває на розгляді в Господарському суді м. Києва, а тому у позивача відсутній оригінал цієї додаткової угоди.

Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься лише копія додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року.

Як вбачається із вказаної копії додаткової угоди, така містить відбиток печатки ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС та не містить відбитку печатки ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ .

Проте, судом з пояснень представника позивача встановлено, що в судовому засіданні у справі №910/12841/17 за позовом ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН до ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС про стягнення 42 703 425 грн. 60 коп., представником ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН було надано для огляду суду оригінал додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року, з якої вбачалось, що така скріплена печаткою ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ .

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на дату укладення оскаржуваної додаткової угоди від 01.11.2016 року), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди від 01.11.2017 року ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення її печатками сторін (у разі наявності).

У зв'язку з тим, що оригінал додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року не було надано для огляду суду, а тому суд не може встановити наявність або відсутність відбитку печатки на оригіналі додаткової угоди, а також справжність та належність відбитку печатки саме ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ . Відтак, обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі не беруться до уваги, а тому суд надав оцінку з інших підстав, які викладені в позовній заяві.

Щодо інших доводів, якими представник позивача обґрунтовує необхідність визнання додаткової угоди від 01.11.2016 року недійсною, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що сам факт наявності косої риски перед підписом директора ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС на додатковій угоді від 01.11.2016 року до договору №1712 від 17.12.2015 року, за відсутності інших доказів, що свідчать про не підписання директором цієї угоди, не є достатньо обґрунтованою підставою для визнання додаткової угоди недійсною. Крім того, про підписання додаткової угоди неповноважною особою від імені ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС не заявлялося і відповідачем-2.

Також суд не визнає достатньо обґрунтованими для визнання додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору №1712 від 17.12.2015 року недійсною доводи позивача про те, що положення додаткової угоди, якою встановлений термін повернення поворотної фінансової допомоги, суперечить інтересам ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ .

Суд вважає, що відсутність посилання в договорі №29/11/16 від 29.11.2016 року про відступлення права вимоги на додаткову угоду від 01.11.2016 року, яка є похідною від договору №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року не є достатньо обґрунтованою підставою для визнання договору №29/11/16 від 29.11.2016 року недійсним в порядку ст. 215 ЦК України.

Судом спростовані доводи позивача щодо недійсності додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору №1712 від 17.12.2015 року з огляду на те, що її укладення суперечить кредитному договору №КЛ-LVO-141 від 07.10.2016 року, враховуючи наступне. Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, норми національного законодавства не містять положення про недійсність договору у зв'язку з суперечністю або невідповідністю договору положенням інших договорів.

Окрім цього, суд вважає безпідставним обґрунтування позивача щодо визнання недійсною додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору №1712 від 17.12.2015 року у зв'язку з тим, що в її укладенні не було необхідності, враховуючи право позичальника достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу. Норми цивільного та господарського законодавства встановлюють свободу договору, що полягає у вільному укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Окрім цього, відсутність необхідності укладення договору не є підставою для визнання договору недійсним в порядку ст. 215 ЦК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4, уклав від імені ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , в якості директора, додаткову угоду від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , що є порушенням ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, а тому суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року, який укладений між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС та ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН , суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.4. договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Судом встановлено, що листом №29/11/16-1 від 29.11.2016 року ТзОВ Фенікс - Капітал (позичальник) надав свою згоду на відступлення ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (позикодавцю) на користь ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН права вимоги за договором №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 39 711 875,00 гривень без ПДВ.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що під час відступлення прав за договором №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року було дотримано як вимоги ЦК України, так і вимоги договору.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №3-56гс14.

Таким чином, відповідач-1 ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН за договором №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року з моменту його укладення набуло відповідних прав та обов'язків за договором №1712 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.12.2015 року та має право вимагати від позивача повернення поворотної фінансової допомоги відповідно до умов цього договору.

Крім того, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено, що договір №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому доводи представника позивача не беруться судом до уваги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору №29/11/16 про відступлення права вимоги від 29.11.2016 року, який укладений між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС та ТзОВ БУРАК КОНСТРАКШН є необґрунтованою та безпідставною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 92, 203, 204, 215, 241 ЦК України, ст. 207 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.11.2016 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1712 від 17.12.2015 року, укладену між ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС (ідентифікаційний код 39059528) та ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ (ідентифікаційний код 36500580).

3. Стягнути з ТзОВ АЛЕНТ ПЛЮС , м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14 (ідентифікаційний код 39059528) на користь ТзОВ ФЕНІКС-КАПІТАЛ , м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А (ідентифікаційний код 36500580) 1 600 грн. 00 судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 07.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 12.12.2017.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.