Рішення

від 05.12.2017 по справі 914/154/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/154/16

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі Сало О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський будівельний холдинг , Львівська область, м. Львів,

до відповідача : Комунального підприємства Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дрогобицька міська рада, Львівська область, м. Дрогобич, Львівська область,

про стягнення боргу

ціна позову: 742352,60 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 30.06.2017р. б/н);

Третьої особи: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський будівельний холдинг до Комунального підприємства Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Дрогобицької міської ради про стягнення 742352,60 грн. вартості виконаних за Договором робіт.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 19.01.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2016р. залучено до участі у справі третю особу та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями Господарського суду Львівської області у справах №914/147/16 та №914/151/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2017р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 21.11.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважних представників Учасників судового процесу та невиконання ними вимог ухвал суду у справі. В судових засіданнях 21.11.2017р. та 05.12.2017р. оголошувалась перерва в межах робочого дня до 14:50 год. 21.11.2017р. та 17:00 год. 05.12.2017р. відповідно, про що представник Відповідача належним чином повідомлявся під розписку в судових засіданнях.

Окрім того, пунктом 8 резолютивної частини ухвали від 09.11.2017р. у справі суд зобов'язував Слідче управління Головного управління Національної поліції у Львівській області в строк до 17.11.2017р. надати копію висновку будівельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної в процесі досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201514119000002 від 28.12.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. З підстав невиконання вказаних вимог пунктом 5 резолютивної частини ухвали суду від 21.11.2017р. у справі суд повторно зобов'язав Слідче управління Головного управління Національної поліції у Львівській області надати витребовувані судом документи.

Супровідним листом від 27.11.2017р. вих. №1674816/05/2017 СУ ГУ НП у Львівській області надало на виконання вимог ухвал суду копію Висновку будівельно-технічної експертизи №920 по кримінальному провадженні, внесеному 24.11.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015141190000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Представнику Відповідача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи та про оголошення перерв в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки Учасників судового процесу визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 01.12.2017р. подав клопотання (вх. №40944/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи Платіжну вимогу від 13.11.2017р. №668/2 про стягнення 743693,42 грн. згідно наказу Господарського суду Львівської області від 28.02.2017р. у справі №914/151/16.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, подав Додаткові заперечення на позовну заяву (вх. №41307/17), проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у запереченнях на позовну заяву. Після перерви в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник Третьої особи явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Учасників судового процесу зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Спір розглядається з урахуванням поданої 21.11.2017р. Позивачем заяви (вх. №4819/17) про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

12.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівський будівельний холдинг (надалі - Позивач, Підрядник) та Комунальним підприємством Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради (надалі - Відповідач, Замовник) укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти №12/10/15 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Підрядник зобов'язувався виконати Замовникові роботи по об'єкту Реконструкція з прибудовою ЗОШ № 5 на вул. Зварицькій в м. Дрогобич Львівської області. Перша черга відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього договору та здати їх у встановлений строк, а Замовник зобов'язувався передати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити згідно з умовами Договору закінчені роботи.

Склад та обсяги робіт визначені завданням до документації з конкурсних торгів, розробленим на підставі проектної документації, яка є невід'ємною частиною Договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна договору становить 4498000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Платіжні зобов'язання виникають при наявності бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) та наявності коштів на рахунку Замовника.

Поетапна оплата виконаних робіт здійснюється з урахуванням авансу та в розмірі 95 відсотків від їх загальної вартості за договірною ціною (п.4.3. Договору).

Згідно пункту 4.4. Договору кінцевий розрахунок проводиться Замовником протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання кінцевого акту про виконані роботи за формою КБ-2в.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що строк робіт становить: жовтень 2015 - грудень 2015 року. Етапи виконання робіт фіксуються сторонами в календарному графіку виконання робіт, який оформляється додатком до Договору та є невід'ємною його частиною. За невиконання або неналежне виконання календарного графіку робі Підрядник несе відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.

Приймання-передача виконаних робіт оформляється актами про виконані роботи (форма КБ-2в), підписаними обома сторонами. У випадку залучення Замовником підприємства, установи чи організації, яка здійснює технічний нагляд відповідності будівельних робіт вимогам проектно-кошторисної документації, акти про виконані роботи підписуються також уповноваженим представником підприємства, установи чи організації (п.5.5. Договору).

Відповідно до пункту 5.7. Договору Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані Підрядником, не пізніше п'ятнадцять календарних днів з дня отримання від Підрядника акта виконаних робіт, якщо вони виконані відповідно до умов Договору, будівельних норм і правил, чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.1.1. та 6.1.2. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати виконані роботи за наявності бюджетних коштів на рахунку Замовника та приймати виконані роботи згідно з актами про виконані роботи форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Пунктом 6.3.1. та 6.3.2. Договору Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, встановленим Розділом ІІ Договору у строки, встановлені Договором та відповідно до проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 11.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками Сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за Договором виконано та передано Відповідачу роботи на загальну суму 2398310,69 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за листопад 2015р. на суму 912957,63 грн., які підписано Сторонами 24.11.2015р., Актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015р. на суму 683754,28 грн., які підписано Сторонами 17.12.2015р., а також Актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015р. на суму 801598,78 грн., який надано Підрядником на розгляд Замовника супровідним листом від 25.12.2015р.та отримано останнім 25.12.2015р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи про отримання на примірниках Акта та Довідки. В подальшому сума робіт за Актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015р. на суму 801598,78 грн. скоригована Позивачем на 854585,88грн.

З підстав відсутності мотивованої відмови Відповідача від прийняття робіт за Актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015р. на суму 854585,88грн. Позивач вважає вказані роботи виконаними та прийнятими Відповідачем.

Відповідачем взяті на себе договірні зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт виконано частково, сплачено на користь Позивача 1596,354,28грн.

З підстав наведеного Позивач (з урахуванням поданої 21.11.2017р. за вх.№4819/17 заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 742352,60 грн. вартості виконаних та переданих Відповідачу робіт.

В заперечення на позов Відповідач стверджує, що оплаті підлягають тільки виконані роботи, які прийняті за підписаними Відповідачем актами прийому-передачі, відтак, в позові слід відмовити.

21.11.2017р. Третьою особою подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №39339/17), у якому вважає позов безпідставним та необґрунтованим, повністю підтримує доводи Відповідача, покладені ним в основу своїх заперечень проти позову та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30.11.2017р. на адресу суду від СУ ГУ НП у Львівській області надійшов супровідний лист від 27.11.2017р. вих. №1674816/05/2017 (вх. №40754/17), яким на виконання вимог ухвал надано суду копію Висновку будівельно-технічної експертизи №920 по кримінальному провадженні, внесеному 24.11.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015141190000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яким:

1. Встановити достовірний об'єм робіт на об'єкті Реконструкція з прибудовою ЗОШ №5 по вул.Зварицькій у м.Дрогобич Львівської області. Перша черга не надається можливим, так як велика кількість виконаних робіт носить прихований характер у зв'язку з наступним виконанням інших робіт. Також відсутня робоча документація та інформація про попередній стан будівлі до проведення прибудови та реконструкції (до 2015р.) для співставлення з фактично виконаними роботами;

2. Вартість недовиконаних робіт станом на час проведення натурного огляду та обмірів становить 112590,00 грн.

З врахуванням зазначеної експертизи Відповідач у додаткових запереченнях зазначив, що сам висновок містить два взаємовиключні та такі, що суперечать один одному висновки 1 та 2. Крім цього, Відповідач зазначає, що ним та Позивачем підтверджується фактичне виконання за оспорюваним Актом у грудні робіт на суму 387122,21грн.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами Відповідача з огляду на наступне.

Як зазначено судовим експертом у Висновку будівельно-технічної експертизи №920 (сторінки 16-17 висновку), встановити достовірний об'єм виконання даної роботи не є можливо, так як такі роботи носять прихований характер в зв'язку з послідуючим виконанням інших робіт на їх місці або ж взагалі з розбиранням конструкції. Однак, об'єм, який визначений в актах приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в є співвідносним з об'ємом послідуючих робіт та фактичною ситуацією, що склалася на об'єкті станом на час огляду. Як було встановлено, зазначений об'єм відповідає тому, що є в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Тому експертом дані роботи зараховуються в повному обсязі. Щодо інших технологічно прихованих робіт, то такі також були передбачені проектом їх виконання є технологічно необхідним і обов'язковим для подальшого улаштування інших робіт. Тому ці роботи також експертом зараховуються як такі, що виконані.

Крім того, щодо доводів Відповідача про різницю в сумах за актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015р. на суму 801598,78грн., яка скоригована на 854585,88грн. суд зазначає, що в експертному висновку №920 при розрахунку експертом взято саме суму 854585,88грн.

Щодо невідповідності даним висновкам експерта №920 та експертизи, проведеної в межах справи №914/151/16 суд зазначає, що в межах справи №914/151/16 призначалась та проводилась судово-економічна експертиза; висновок ж №920 складений судовим експертом за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, якою встановлено фактичний об'єм виконаних робіт, тобто об'єм виконаних робіт не за документацією, а за наслідками натурного огляду та обмірів.

При цьому суд зазначає, що, відповідно до зазначених вище Актів виконаних робіт та згідно висновку експерта №920, загальна сума виконаних робіт складає 2451297,79 грн. за виключенням недовиконаних робіт на суму 112590,00 грн., відтак - 2338707,79 грн. (2451297,79 - 112590).

Відповідачем оплачено Позивачу 2262357,63грн., що відповідає матеріалам справи та визнається Позивачем у позовній заяві. Проте, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2016р. у справі №914/156/16 вирішено стягнути з Позивача у даній справі 665645,72 грн. невикористаного авансу, які, відповідно до платіжної вимоги з відміткою банку №668/2 від 13.11.2017р., перераховано з рахунку Позивача у даній справі.

Відтак, сума виконаних Позивачем, проте не оплачених Відповідачем робі за Договором складає 741995,88грн. (2338707,79 - 2262357,63 + 665645,72).

Зазначені висновки суду не заперечують встановленого рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2016р. у справі №914/156/16, де предметом стягнення був невикористаний в обумовлені Договором строки аванс, а не фактичний обсяг виконаних робіт: Предметом спору між позивачем та відповідачем не є фактичне встановлення об'ємів виконаних відповідачем робіт , - з рішення суду у справі №914/151/16.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі встановлені Висновком будівельно-технічної експертизи №920 по кримінальному провадженні обсяги та вартість виконаних Позивачем за укладеним Договором робіт, їх часткову оплату Відповідачем, суд приходить до висновків, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 742352,60грн. є документально та нормативно обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 741995,88грн. боргу з оплати виконаних за Договором робіт; в решті позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.12.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 11.12.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та стягнути з Відповідача на користь Позивача 11129,94грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 832, 837, 875 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, пл.Ринок, 20; ідентифікаційний код 04590317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський будівельний холдинг (79022, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.174; ідентифікаційний код 36416850) 741995,88грн. боргу та 11129,94грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.