Ухвала

від 14.12.2017 по справі 904/992/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.12.2017 Справа № 904/992/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16

за позовом ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД", смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області

про стягнення 5 447 287,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" (надалі-Відповідач) про стягнення 6 114 618,00 грн. вартості частини майна та частини прибутку, отриманого товариством у 2014 році до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2014 року ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ АЛЬТЕР ЕГО ЛТД , однак Відповідач в порушення вимог Закону України Про господарські товариства не виплатив Позивачу вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, а також частину прибутку одержаного товариством у 2014 році до моменту її виходу із товариства. .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16 (суддя - Ліпинський О.В.) призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, вважає за необхідне повернути її без розгляду з огляду на наступне.

Статтею 95 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її іншій стороні (сторонам).

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017р. встановлений у розмірі 1600, 00 грн., тобто судовий збір сплачується в сумі 1600, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі

Разом з тим, скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в обгрунтування чого посилається на скрутне матеріальне становище.

За приписами норм статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 року за змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними та допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Слід звернути увагу, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що відстрочення (розстрочення, звільнення) сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

У зв'язку з цим, сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Водночас, звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. Наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних, нічим не підтверджені.

За таких обставин, оскільки скаржником не доведено того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, визначених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для звільнення від сплати судового збору, отже відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" не підлягає задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У даному випадку, ухвала, що оскаржується, винесена 09.03.2017р. Апеляційна скарга на вказану ухвалу, згідно зі штампом вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Дніпропетровської області про прийняття апеляційної скарги, подана 01.12.2017р., тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання, однак містить клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, в обгрунтування чого посилається на зміну представника відповідача.

Скаржник брав участь у судовому засіданні при винесенні оскаржуваної ухвали суду, отже був обізнаний про прийняття оскаржуваної ухвали, та мав вчинити необхідні дії для своєчасного оскарження в апеляційному порядку рішення суду.

Відтак, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Таким чином, скаржником не наведено належних обставин та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16, що є підставою для відхилення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявникові без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕГО ЛТД" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 904/992/16 повернути заявникові без розгляду.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № б/н від 01.12.2017р. та додані до неї документи на 3 арк.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков