Постанова

від 12.12.2017 по справі 924/644/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 924/644/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" на рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17

за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури м. Красилів, Хмельницької області в інтересах держави

до Красилівської районної державної адміністрації м. Красилів, Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" с. Слобідка - Красилівська, Красилівського району, Хмельницької області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17 (суддя Гладій С.В.) позов заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури м. Красилів, Хмельницької області в інтересах держави до Красилівської районної державної адміністрації м. Красилів, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" с. Слобідка - Красилівська, Красилівського району, Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.07.2008р., загальною площею 3,8916 га, що розташована за межами населених пунктів Западинської сільської ради Красилівського району, укладеного між відповідачами, який зареєстрований Красилівським районним відділом Хмельницької регіональної філії ДП „Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України» , про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.10.2008р. №040875600459.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдучина", звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що вказане рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що однією з вимог прокурора була вимога про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду, проте місцевий господарський суд не зазначив, яким чином вона була вирішена судом.

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доказам, які були надані відповідачем.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договором оренди передбачена плата відповідно до законодавства України, яке діяло на час укладення договору і відповідно договір оренди є законним.

Посилається також на те, що згідно з приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення спірного договору - 03.07.2008 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю» ).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст.21 Закону України «Про оренду землі» лише фіксують його граничні межі.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.

Посилається на ст. 15 Закону України «Про оцінку землі» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 03.07.2008 р.) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Красилівською райдержадміністрацією.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 03.07.2008 року визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України Вартість 1 га сільськогосподарських угідь станом на 1995 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації 3,2; 1,756 - рілля; 1,2; 1,0 становить ріллі - 2930,60 грн. Це мінімальний розмір орендної плати.

Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, у розділі спірного договору «Об'єкт оренди» зазначено що грошова нормативна оцінка земельної ділянки становить 28791,73 грн., що є відповідно вищою, як встановлено мінімальну вартість. Це підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8916 га ТОВ «Гайдучина» за вих.1883 від 04.07.2008 року Отже в даному випадку про збитки державі не може бути й мови.

Розрахунок орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державного резервного фонду, які передані в оренду ТзОВ «Гайдучина» на підставі оспорюваного договору оренди земельних ділянок, проводився згідно з витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель уточнювалась на коефіцієнт індексації, внаслідок чого змінювався розмір орендної плати, яку ТзОВ «Гайдучина» сплачувало у встановлені терміни. Про вартість сільськогосподарських угідь за 1 га станом на 1995 рік з урахуванням індексу індексації на відповідний рік ТОВ «Гайдучина» отримувало в Управлінні Держгеокадастру, що стало підставою сплати орендної плати.

Згідно повідомлення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС в Хмельницькій області від 15.8.2017 року №1517/10/22-10-17-25 зазначено, що ТзОВ «Гайдучина» с. Слобідка Красилівська, згідно поданих розрахунків, своєчасно та в повному обсязі сплачує визначену суму сплати по орендній платі з юридичних осіб і за даними інформаційних облікових систем заборгованості із сплати податків, зборів та платежів до бюджету немає. Відповідно ніяких збитків ТОВ «Гайдучина» щодо сплати коштів по оренді земельної ділянки не нанесло. Втрат до бюджету немає. Разом з тим ,якщо розмір орендної плати за землю встановлений нижче законодавчо встановленої межі, орендарю належить сплачувати орендну плату в розмірі, встановленому законодавством, а не договором.

Орендар сплачує за весь період виходячи із вартості землі 3%, що відповідає Податковому кодексу України, що і діє на даний час.

За таких обставин, розрахунок орендної плати за земельну ділянку повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору 03.07.2008 року. Ніяких збитків державі не завдано взагалі.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 03.07.2008 року був Закон України «Про оренду землі» та Закон України «Про плату за землю» який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України на що і посилається у відповіді Красилівська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст.13 Закону України «Про оцінку землі» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), також вважає безпідставними, оскільки законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України «Про плату за землю» . Закон України « Про оцінку земель» згідно з його преамбулою визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Тобто, лише Законом України «Про плату за землю» встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено.

З набранням чинності 01.01.2011 Податковим Кодексом України п. 289.1 ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За таких обставин, також є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі доводи побудовані на вільному тлумаченні прокурором зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати. Натомість з відповіді Красилівської ОДПІ ГУ ДФС в Хмельницькій області вбачається, що плата вносилась своєчасно у визначеному законом порядку та відсутня заборгованість.

Крім того, в своїх додаткових поясненнях відповідач 2 повідомив, що позивач зазначає, що згідно листа відділу у Красилівському району ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30.05.2017 року зазначено, що у місцевому фонді документації із землеустрою технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує ТОВ «Гайдучина» на території Западинцької сільської ради Красилівського району відсутня.

У наданих матеріалах значиться копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8916 га ТОВ «Гайдучина» (вих. 1683 від 04.07.2008 року), що спростовує твердження про не проведення нормативної грошової оцінки. Окрім цього, відповідач зауважує, що дана ділянка була сформована, присвоєно кадастровий номер та погоджений план меж та видано витяг про грошову оцінку окремої частини земельної ділянки площею 3,8916 га.

Таким чином, при укладанні договору оренди та в подальшому при його виконанні відповідачем не були порушені норми законодавства що регулювали дані правовідносини, що у свою чергу спростовує висновок позивача, та його основне твердження у позові, як зазначає позивач, а саме відсутність проведення нормативної грошової оцінки землі, встановлення ставки орендної плати на рівні нижчому законодавчо встановленому та в зв'язку з цим невірного визначення розміру орендної плати, а отже і відсутність законодавчо обґрунтованої істотної умови договору, а тому позивач вважає спірний договір оренди таким , що не відповідає ст. 13 Закону України «Про оцінку землі» , а також ст.ст. 203 ,215 ЦК України і має бути визнаний недійсним.

Нормативна грошова оцінка була проведена. На окрему земельну ділянку зроблено витяг з технічної документації, що наданий Красилівським відділом земельних ресурсів, проведений розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка який проведена на 01.01.2008 року Западинцької сільської ради Красилівського району, Хмельницької області де визначено, площа, нормативна грошова оцінка, ставка земельного податку, добуток коефіцієнтів, узгоджений сторонами для розрахунку розмір орендної плати (3,0%), розмір земельного податку та розмір орендної плати, що повністю відповідає формі затвердженої відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженого наказом ДКУ по земельних питаннях, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11.

Такі дії повністю відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент укладення договору оренди (резервні землі), а саме «Про оренду землі» , «Про оцінку землі» , Порядку нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженого наказом ДКУ по земельних питаннях, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "30" листопада 2017 р. відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17. Прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання.

Позивач та Красилівська районна державна адміністрація не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017р. у справі №924/644/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Лис Н.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017р. у справі №924/644/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008р. між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ „Гайдучина» (орендар), укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п.1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р передав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Западинської сільської ради.

Відповідно до п.2 вказаного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,8916 га, у тому числі рілля 3,8916 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28791,73 грн.

Згідно п.8 зазначеного договору передбачено, що договір укладено на строк 15 років з правом перегляду орендної плати і дійсний з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, але на загальний термін не більше 49 років. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п. 9, 11 договору, орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі в сумі 863,75 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно.

Згідно п. 13 договору, розмір орендної плати переглядаються щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 15 вказаного договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 18 передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право в оренду земельної ділянки.

У відповідності до п. 20 передача земельної ділянки здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Договір був зареєстрований Красилівським районним відділом Хмельницької регіональної філії „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» , про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №040875600460 від 13.10.2008 року.

Листом №26 02/24 від 17.05.2017р. Западинська сільська рада повідомила прокуратуру, про те, що землю державної власності площею 43,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує ТОВ „Гайдучина» . Договір оренди укладено Красилівською РДА 03.07.2008р. терміном на 15 років. Середній розмір орендної плати за використання земельних ділянок в 2015р., 2016р., 2017р. Становить 9196,25 грн. в рік (3% від нормативної грошової оцінки землі). Крім того, повідомила, що заборгованість по орендній платі відсутня.

Листом за вих.№213/01-16 від 24.05.2017р. Красилівська районна рада повідомила прокуратуру про те, що сесією районної ради не затверджувалась технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ „Гайдучина» .

Згідно податкової декларації з плати за землю ТОВ „Гайдучина» за 2014 рік встановлено, що визначено площу земельної ділянки 43,3596 га, нормативну грошову оцінку за одиницю площі 2930,60 грн., річну суму орендної плати за вищезазначену земельну ділянку в розмірі 19700,79 грн. та ставку орендної плати в розмірі 0,15 % від нормативної грошової оцінки,

У податковій декларації з плати за землю ТОВ „Гайдучина» за 2015 рік вказано площу земельної ділянки 43,3596га та річну суму орендної плати за земельну ділянку в розмірі 24606,29 грн., без зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати.

У податковій декларації з плати за землю ТОВ „Гайдучина» за 2016 рік визначено площу земельної ділянки 43,3596га, нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 29527,55 грн., ставку орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та річну суму орендної плати за земельну ділянку в розмірі 38409,08 грн.

У податковій декларації з плати за землю ТОВ „Гайдучина» за 2017 рік визначено площу земельної ділянки 43,3596 га, нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 29527,55 грн., ставку орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та річну суму орендної плати за земельну ділянку в розмірі 38409,08 грн.

Листом за вих.№68-4328 вих-17 від 23.05.2017р. прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Красилівському районі із запитом в порядку ст.23 Закону України „Про прокуратуру» про надання інформації про те, чи затверджувалась нормативно-грошова оцінка земельних ділянок державної власності ТОВ „Гайдучина» .

30.05.2017р. Головне управління Держгеокадастру у Красилівському районі листом №10-22-026-257/109-17 повідомило прокуратуру, про те, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендує ТОВ „Гайдучина» відсутня.

Підставою звернення прокурора з даним позовом слугувала відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок на час укладення відповідачами договору оренди від 03.07.2008р., що є підставою для визнання даного договору оренди землі недійсним відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Частинами 1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України та статті 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 13 (п.7 ч.1) Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Красилівської районної державної адміністрації від 22.04.2008р. №212/2008-р було вирішено, внести зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.12.2007 р. №724/2007-р змінивши в пункті 2 даного розпорядження площу земельної ділянки з 45,0332 га на 43,3596 га.

На підставі вказаного розпорядження між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ „Гайдучина» (орендар), укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Западинської сільської ради.

Відповідно до п.2 вказаного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,8916 га, у тому числі рілля 3,8916 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28791,73 грн.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 , 6 ст.203 цього кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" .

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. 15 вищевказаного Закону, визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно орендна плата є істотною умовою договору оренди.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з ст. 5 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 статті 13 вищевказаного Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Згідно з ст. 15 даного Закону підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Проте, як вбачається з листа №10-22-026-257/109-17 від 30.05.2017р. Головного управління Держгеокадастру у Красилівському районі, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендує ТОВ „Гайдучина» відсутня.

Згідно з ст. 20 Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 23 даного Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Така ж правова позиція у Постановах Верховного суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 11.05.16 у справі № 6-824цс16.

З вищенаведених положень убачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи учасника правовідносин.

Відтак, всупереч зазначеним нормам, відсутня затверджена документація щодо нормативної грошової оцінки, розробленої юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, виданий відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Остання не затверджена уповноваженим органом.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то спірний договір оренди суперечить приписам чинного законодавства. При цьому враховується, що визначення нормативно-грошової оцінки в будь-якому іншому порядку чинним законодавством не передбачено і відповідно є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір оренди не відповідає нормам Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на норми статті 236 ЦК України і ч. 3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. Тому, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним з припиненням договору на майбутнє. Аналогічна правова позиція у п.2.29 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин.

З встановлених судом обставин вбачається, що мало місце свідомі дії обох сторін, які, укладаючи договір, не визначились щодо істотної умови договору, відсутність якої призводить, згідно положень закону, до його недійсності.

Що стосується посилання скаржника у апеляційній скарзі на проведення нормативно-грошової оцінки землі, та як доказ такого проведення на ОСОБА_3 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,8916 колегія суддів вважає, що дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом №10-22-026-257/109-17 від 30.05.2017р. Головного управління Держгеокадастру у Красилівському районі, згідно з яким технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендує ТОВ „Гайдучина» відсутня.

Окрім того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи було долучено Договір №31-08/17-3 від 31.08.2017р. укладений між ТОВ „Гайдучина» та ЗАЦ Карат щодо проведення технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Проте, вбачається, що даний договір був укладений вже після порушення провадження місцевим господарським судом.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р., № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Також, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Проте, матеріалами справи стверджено, та вбачається із відзиву на позовну заяву, апеляційну скаргу, протоколів судового засідання, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було заявлено про сплив строку позовної давності. В свою чергу, при поданні позовної заяви заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Відтак, судова колегія вважає, що в даній справі визнано поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, тому позовна давність до вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р.не застосовується.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдучина" на рішення господарського суду Хмельницької області від "12" вересня 2017 р. у справі №924/644/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - без змін.

Справу №924/644/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.