ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 14 грудня 2017 року № 826/13382/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мітгард» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017 №0015934208, №0015914208, №0015924208, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітгард» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017 №0015934208, №0015914208, №0015924208. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно нереальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Сіріус Ленд», є безпідставними, оскільки останні підтвердженні належним чином оформленою документацією та наявністю у позивача економічного ефекту від здійснення останніх. У призначене судове засідання з'явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки ТОВ «Мітгард» порушення вимог податкового законодавства. У свою чергу, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього із зазначенням того, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі. На підставі викладеного, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України). Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мітгард» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Сіріус Ленд» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 15.09.2017 №3096/28-10-42-05/38865205. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом в акті перевірки викладено такі висновки стосовно порушення ТОВ «Мітгард» вимог податкового законодавства: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 5 235 000,00 грн., у тому числі за ІІІ квартали 2016 року в сумі 5 235 000,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 627728,00 грн., у тому числі за вересень 2016 року у сумі 627 728,00 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 419 272,00 грн., у тому числі за вересень 2016 року у сумі 419 272,00 грн. На підставі викладеного, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 29.09.2017: №0015934208, яким ТОВ «Мітгард» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 235 000,00 грн.; №0015914208, яким ТОВ «Мітгард» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 524 090,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 419 272,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 104 818,00 грн.; №0015924208, яким ТОВ «Мітгард» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 627 728,00 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут і надалі – ПК України у редакції, яка дія станом на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). У силу п. 139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. У свою чергу, згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14. Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Сіріус Ленд». Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сіріус Ленд» (виконавець) укладено ряд договорів, а саме: - договір про надання послуг у сфері інформатизації від 03.08.2016 №1-03/16, згідно з умовами якого передбачено, що виконавець надає замовнику в порядку та на умовах, визначених у договорі, послуги у сфері інформатизації, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані йому послуги у строки, у порядку та на умовах, визначених у договорів. За цим договором послуги у сфері інформатизації включають у себе послуги за напрямами, узгодженими сторонами у додатку №1 до цього договору. Вартість послуг за цим договором узгоджена сторонами в прайсі (додаток №2 до договору). Після закінчення кожного звітного кварталу надання послуг виконавець складає та передає замовнику: два примірника акту здачі-прийняття наданих послуг, один з яких замовник після підписання повертає виконавцю, а інший залишається у замовника; один примірник звіту про надані послуги; - договір від 03.08.2016 №2-03/16, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з абонентського (щомісячного) обслуговування в сфері інформатизації, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані йому послуги у строки, у порядку та на умовах, визначених в договорі. За цим договором абонентське (щомісячне) обслуговування в сфері інформатизації включає надання виконавцем замовнику всього аспекту послуг, перелік яких узгоджено сторонами у додатку №1 до цього договору. Після закінчення кожного звітного кварталу надання послуг виконавець складає та передає замовнику: два примірника акту здачі-прийняття наданих послуг, один з яких замовник після підписання повертає виконавцю, а інший залишається у замовника; - договір про надання послуг правового консалтингу від 03.08.2016 №0308/01-2016, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги з виконання звернень замовника, а замовник зобов'язується прийняти фактично надані йому послуги та оплатити відповідно до умов договору. Перелік послуг, які можуть надаватися виконавцем замовнику, узгоджено сторонами у додатку №1 до даного договору. Після закінчення кожного звітного кварталу надання послуг виконавець складає та передає замовнику: два примірника акту здачі-прийняття наданих послуг, один з яких замовник після підписання повертає виконавцю, а інший залишається у замовника, та звіт про надані послуги. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання послуг у сфері інформатизації від 03.08.2016 №1-03/16 разом з додатками №1 та №2; договору від 03.08.2016 №2-03/16 разом з додатками №1 та №2; договору про надання послуг правового консалтингу від 03.08.2016 №0308/01-2016 разом з додатками №1 та №2. Крім того, безпосередньо в акті перевірки зазначено, що на виконання вказаних договір сторонами складено звіт до договору від 03.08.2016 №1-03/16 та звіт до договору від 03.08.2016 №0308/01-2016, акти здачі-прийому наданих послуг та податкові накладні. У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період вказано про те, що за результатами аналізу інформації, яка подана ТОВ «Сіріус Ленд» до податкових органів, встановлено відсутність основних засобів (устаткування, транспортних засобів, нематеріальних активів та інших засобів, що використовуються при здійснені фінансово-господарської діяльності товариства) та найманих осіб. Таким чином, за твердженням перевіряючих, перевіркою взаємовідносин ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Сіріус Ленд» встановлено невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам, а саме: неможливості виконання ТОВ «Сіріус Ленд» оформлених господарських операцій наявними трудовими ресурсами (фахової чи чисельної належності), згідно зі звітами 1 ДФ за серпень, вересень та жовтень 2016 року ТОВ «Сіріус Ленд» не утримувало доходи з фізичних осіб, основними засобами (устаткування, транспортних засобів, нематеріальних активів та інших засобів, що використовуються при здійсненні фінансово-господарської діяльності товариства), оскільки не подано фінансової звітності та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2016 року та за 2016 рік. В акті перевірки також наголошено, що за результатами проведеного дослідження руху товарів по ланцюгу постачання, співставлення звітних документів, податкових декларацій, додатків до них, іншої податкової інформації, що надійшла засобами АС Податковий блок та за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) за періоди з дати укладення договорів та дати виконання робіт/послуг, зазначених в актах, придбаних ТОВ «Мітгард» у контрагента-постачальника ТОВ «Сіріус Ленд». Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Крім, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Сіріус Ленд». При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність (товарність) досліджуваних фінансово-господарських операцій позивача. На підтвердження вказаного додатково свідчать рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/13561/17 та від 11.10.2017 у справі №910/13559/17 за позовами ТОВ «Сіріус Ленд» до ТОВ «Мітгард» про стягнення заборгованості, якими з ТОВ «Мітгард» стягнуто заборгованість за договорами від 03.08.2016 №1-03/16 та від 03.08.2016 №0308/01-2016 відповідно, які, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, набрали законної сили. Також, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Сіріус Ленд» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. При цьому, суд вказує на необґрунтованість посилання контролюючого органу в акті перевірки на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2017 у межах кримінального провадження №32016100110000197 від 29.11.2016 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України, оскільки зі змісту вказаної ухвали, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, останньою розглянуто клопотання старшого слідчого про арешт майна в межах вказаного кримінального провадження, якою накладено арешт на грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн., які вилучені під час обшуку в автомобілі «LAND ROVER», власником якого є певна фізична особа. Зі змісту вказаної ухвали, у свою чергу, не вбачається взаємозв'язку арешту вказаних грошових коштів з діяльністю ТОВ «Сіріус Ленд» у період вчинення ним фінансово-господарських операцій, у зв'язку з чим слід зазначити, що остання не встановлює певних преюдиційних обставин під час розгляду даної адміністративної справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Сіріус Ленд» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб. У силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Так, безпосередньо в акті не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом – ТОВ «Сіріус Ленд» – діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено. Слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Сіріус Ленд». Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що результати наданих ТОВ «Сіріус Ленд» послуг спожиті ТОВ «Мітгард» у межах господарської діяльності останнього, на підтвердження чого позивачем надано відповідні пояснення та докази. Враховуючи все викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017 №0015934208, №0015914208, №0015924208. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги викладене, суд вказує про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.11.2017 №438 підтверджено, що ТОВ «Мітгард» під час звернення до суду з вказаними позовними вимогами сплачено судовий збір у загальному розмірі 95 802,27 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на користь позивача. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 29.09.2017 №0015934208, №0015914208, №0015924208. 3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітгард» (код ЄДРПОУ 38865205, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 10, офіс 218) документально підтверджені судові витрати у розмірі 95 802,27 грн. (дев'яноста п'яти тисяч восьмиста двох грн. 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г). Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Т.О. Скочок
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2017 |
Оприлюднено | 19.12.2017 |
Номер документу | 71032954 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні