Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/13122/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 грудня 2017 року                                    № 826/13122/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві       провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 №0004431402 та №0004441402,      ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 №0004431402 та №0004441402. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно нереальності фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами – ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт» – є безпідставними, оскільки останні підтвердженні належним чином оформленою документацією та наявністю у позивача економічного ефекту від здійснення останніх. У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки ТОВ «Поліпромсинтез» порушення вимог податкового законодавства. Суд, за згодою сторін, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Поліпромсинтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 18.05.2017 №182/26-15-14-02-01-14/22887593. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом в акті перевірки викладено, зокрема, такі висновки стосовно порушення ТОВ «Поліпромсинтез» вимог податкового законодавства: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), п. 6, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, у результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3   379   871,00 грн.. у тому числі за 2015 рік у сумі 2   924   462,00 грн., за 2016 рік у сумі 455   409,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.2, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1   857   375,00 грн.. в тому числі: за січень 2015 року на суму 259   777,00 грн., за лютий 2015 року на суму 459   073,00 грн., за березень 2015 року на суму 187   740,00 грн., за квітень 2015 року на суму 111   367,00 грн., за травень 2015 року на суму 77   072,00 грн., за червень 2015 року на суму 353   045,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77   056,00 грн., за грудень 2015 року на суму 47   546,00 грн., за січень 2016 року на суму 90   442,00 грн., за березень 2016 року на суму 51   768,00 грн., за квітень 2016 року на суму 142   489,00 грн. На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017:  №0004431402, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3   493   723,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями нараховано 3   379   871,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 113   852,00 грн.; №0004441402, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2   321   719,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями нараховано 1   857   375,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 464   344,00 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут і надалі – ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). У силу пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. У той же час, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України). У силу п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14. Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт». Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (покупець) та ТОВ «Індекс-К» (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 19.01.2015 №5 та від 23.01.2015 №9, згідно з умовами яких продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціям до даних договорів, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріали на умова, вказаних в цих договорах. На підтвердження дійсного руху активів за вказаними договорами позивачем надано копії вказаних договір, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Конфорт» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 28.05.2015 №05/8, згідно з умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріал на умовах, вказаних у цьому договорі. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Грантефія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.03.2015 №03/2, у відповідності до якого продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому цим договором. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ПП «Отіум» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 25.12.2014 №12/7, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріали на умовах, вказаних у цьому договорі. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. У свою чергу, між позивачем (замовник) та ТОВ «Буд-Інсайт» (генеральний підрядник, виконавець) укладено договори підряду від 12.12.2014 №12/032 та на проведення планово-попереджувального обслуговування виробничого обладнання від 01.12.2014 №12/017. На підтвердження дійсного руху активів за вказаними договорами позивачем надано копії даних договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, дефектного акту, підсумкової вартості ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, договірної ціни, протоколу погодження договірної ціни, планів-графіків робіт, річного плану-графіку, заявки на проведення робіт, та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрвторметстандарт» (продавець) укладено договір від 24.12.2014 №43, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність товар, матеріал в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар (матеріал) та оплатити його у порядку, визначеному цим договором.   На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Прайм-Центр» (продавець) укладено договір від 23.12.2014 №8/5, за змістом якого продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у порядку, передбаченому цим договором. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Спецторг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 12.05.2015 №05/12-4, у відповідності до якого, продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у порядку, передбаченому цим договором. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівела» (генеральний підрядник) укладено договір підряду від 14.04.2015 №04/2, умовами якого передбачено, що генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, відповідно до договірної ціни, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з профілактичного обслуговування мережі колектора дощових стоків на території виробничої бази для забезпечення нормальної роботи та технічної експлуатації систем. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, протоколу узгодження договірних цін, дефектного акту, підсумкових вартостей ресурсів, локального кошторису на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та первинну документацію, складену на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівела» (виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт від 12.05.2015 №09/12, яким визначено, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підготовчі роботи на об'єкті: Будівельні роботи Секція-6, місце виконання роботи: Полтавська обл., Лубенський район, с. Пишне. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, протоколу узгодження договірних цін, договірної ціни, підсумкових вартостей ресурсів, локального кошторису на будівельні роботи, дефектного акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та ТОВ «Шеймус» (виконавець) укладено договір про надання послуг з виготовлення готової продукції від 24.12.2015 №12/7, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з переробки сировини, а саме: алюміній необроблений первинний, заготовки (чушки) із сплаву алюмінію, марки Alsillб вміст алюмінію 88,9846% на готову продукцію, вказану у специфікації до цього договору, яка є невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити роботи з переробки сировини. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, акту здачі-прийняття готової продукції, товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі сировини для переробки, акту переробляння поставленої сировини, розрахунок вартості виконаних робіт, специфікації, кошторису витрат на виготовлення готової продукції. Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Шеймус» (продавець) укладено договір поставки від 02.12.2015 №29, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити матеріал на умова, визначених в цьому договорі. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «Неймар» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.10.2015 №10/10-1, згідно з яким продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріал на умовах, вказаних в цьому договорі. На підтвердження дійсного руху активів за вказаним договором позивачем надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції. У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період вказано про те, що за наявною у відповідача податковою інформацією штатна чисельність працівників вказаних контрагентів є меншою за ту, яка необхідна для здійснення спірних фінансово-господарських операцій. При цьому, в акті перевірки наголошено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, вказані контрагенти позивача не придбавали товар з номенклатурою товару, який постачався на користь ТОВ «Поліпромсинтез». Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок, звірок контрагентів та іншій наявній у контролюючого органу податковій інформації щодо контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Крім, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт». При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність (товарність) досліджуваних фінансово-господарських операцій позивача. Також, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт» не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. При цьому, суд вказує на необґрунтованість посилання контролюючого органу в акті перевірки на ухвали винесені у межах окремих кримінальних проваджень, оскільки зі змісту останніх не вбачається того, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, ухилення ними від сплати податків, а також того, що окремі особи, які брали участь у досліджуваних фінансово-господарських операціях заперечують свою участь у діяльності контрагентів взагалі або у межах окремої операції. Як вбачається зі змісту останніх, який наведено в акті перевірки, вказані судові рішення переважно стосуються вчинення окремих процесуальних дій у межах відповідних кримінальних проваджень та не встановлюють фактів, які б мали преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаних контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб. У силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Так, безпосередньо в акті не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами – ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт» – діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено. Слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт». Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що поставлені товари та результати наданих робіт і послуг ТОВ «Шеймус», ТОВ «Індекс-К», ТОВ «Конфорт», ПП «Отіум», ТОВ «Неймар», ТОВ «Укрвторметстандарт», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Спецторг», ТОВ «Прайм-Центр», ТОВ «Будівела», ТОВ «Буд-Інсайт» спожиті ТОВ «Поліпромсинтез» у межах господарської діяльності останнього та реалізовано результати на користь третіх осіб, на підтвердження чого позивачем надано відповідні пояснення та докази. Враховуючи все викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 №0004431402 та №0004441402. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги викладене, суд вказує про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 11.10.2017 №1175 підтверджено, що ТОВ «Поліпромсинтез» під час звернення до суду з вказаними позовними вимогами сплачено судовий збір у загальному розмірі 87   231,63 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на користь позивача. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.07.2017 №0004431402 та №0004441402. 3.          Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» (код ЄДРПОУ 22887593, адреса: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 16-В) документально підтверджені судові витрати у розмірі 87 231,63 грн. (вісімдесяти семи тисяч двохсот тридцяти однієї грн. 63 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19). Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                          Т.О. Скочок