Постанова

від 22.03.2018 по справі 826/13122/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13122/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017р. № 0004431402 та № 0004441402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 04.07.2017р. № 0004431402 та № 0004441402.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 27.03.2017р. по 24.04.2017р. (термін перевірки подовжувався з 25.04.2017р. по 12.05.2017р.) співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез (код за ЄДРПОУ 22887593) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

За наслідками проведення вказаної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 18.05.2017р. № 182/26-15-14-02-01-14/22887593, в якому викладено, зокрема, такі висновки стосовно порушення позивачем ТОВ Поліпромсинтез вимог податкового законодавства: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), п. 6, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 379 871,00 грн. у тому числі за 2015 рік у сумі 2 924 462,00 грн., за 2016 рік у сумі 455 409,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.2, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 857 375,00 грн. в тому числі: за січень 2015 року на суму 259 777,00 грн., за лютий 2015 року на суму 459 073,00 грн., за березень 2015 року на суму 187 740,00 грн., за квітень 2015 року на суму 111 367,00 грн., за травень 2015 року на суму 77 072,00 грн., за червень 2015 року на суму 353 045,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77 056,00 грн., за грудень 2015 року на суму 47 546,00 грн., за січень 2016 року на суму 90 442,00 грн., за березень 2016 року на суму 51 768,00 грн., за квітень 2016 року на суму 142 489,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, враховуючи наявність порушення позивачем податкового законодавства, Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017р.: № 0004431402, яким ТОВ Поліпромсинтез збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3 493 723,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями нараховано 3 379 871,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 113 852,00 грн.; № 0004441402, яким ТОВ Поліпромсинтез збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 321 719,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями нараховано 1 857 375,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 464 344,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 139.1.1-139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Індекс-К (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 19.01.2015р. № 5 та від 23.01.2015р. № 9, згідно з умовами яких, продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціям до даних договорів, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріали на умовах, вказаних в цих договорах.

На підтвердження реальності операцій за вказаними договорами, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаних договорів, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТОВ Конфорт (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 28.05.2015р. № 05/8, згідно з умовами якого, продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріал на умовах, вказаних у цьому договорі.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Разом з тим, між позивачем (покупець) та ТОВ Грантефія (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.03.2015р. № 03/2, у відповідності до якого, продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Між позивачем (покупець) та ПП Отіум (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 25.12.2014р. № 12/7, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріали на умовах, вказаних у цьому договорі.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Крім цього, між позивачем (замовник) та ТОВ Буд-Інсайт (генеральний підрядник, виконавець) було укладено договори підряду від 12.12.2014р. № 12/032 та на проведення планово-попереджувального обслуговування виробничого обладнання від 01.12.2014р. № 12/017.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаних договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, дефектного акту, підсумкової вартості ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, договірної ціни, протоколу погодження договірної ціни, планів-графіків робіт, річного плану-графіку, заявки на проведення робіт та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Разом з тим, між позивачем (покупець) та ТОВ Укрвторметстандарт (продавець) укладено договір від 24.12.2014р. № 43, згідно з яким, продавець зобов'язується передати у власність товар, матеріал в асортименті, визначений у специфікаціях, накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар (матеріал) та оплатити його у порядку, визначеному цим договором.

ТОВ Поліпромсинтез , на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Прайм-Центр (продавець) укладено договір від 23.12.2014р. № 8/5, за змістом якого, продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у порядку, передбаченому цим договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТОВ Спецторг (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 12.05.2015р. № 05/12-4, у відповідності до якого, продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному у специфікаціях, накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у порядку, передбаченому цим договором.

Позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Разом з тим, між позивачем (замовник) та ТОВ Будівела (генеральний підрядник) укладено договір підряду від 14.04.2015р. № 04/2, умовами якого передбачено, що генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, відповідно до договірної ціни, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з профілактичного обслуговування мережі колектора дощових стоків на території виробничої бази для забезпечення нормальної роботи та технічної експлуатації систем.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, протоколу узгодження договірних цін, дефектного акту, підсумкових вартостей ресурсів, локального кошторису на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та первинну документацію, складену на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Будівела (виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт від 12.05.2015р. № 09/12, яким визначено, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підготовчі роботи на об'єкті: Будівельні роботи Секція-6, місце виконання роботи: Полтавська обл., Лубенський район, с. Пишне.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, протоколу узгодження договірних цін, договірної ціни, підсумкових вартостей ресурсів, локального кошторису на будівельні роботи, дефектного акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та первинної документацію, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Крім цього, між позивачем (замовник) та ТОВ Шеймус (виконавець) укладено договір про надання послуг з виготовлення готової продукції від 24.12.2015р. № 12/7, згідно з яким, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з переробки сировини, а саме: алюміній необроблений первинний, заготовки (чушки) із сплаву алюмінію, марки Alsillб вміст алюмінію 88,9846% на готову продукцію, вказану у специфікації до цього договору, яка є невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити роботи з переробки сировини.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, акту здачі-прийняття готової продукції, товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі сировини для переробки, акту переробляння поставленої сировини, розрахунок вартості виконаних робіт, специфікації, кошторису витрат на виготовлення готової продукції.

Разом з тим, між позивачем (покупець) та ТОВ Шеймус (продавець) укладено договір поставки від 02.12.2015р. № 29, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити матеріал на умова, визначених в цьому договорі.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікацій, товарно-транспортних накладних та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ Неймар (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.10.2015р. № 10/10-1, згідно з яким, продавець зобов'язується здійснити поставку матеріалів в асортименті, визначеному окремими партіями, згідно зі специфікаціями до договору, та передати у власність покупця матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно сплатити за матеріал на умовах, вказаних в цьому договорі.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, ТОВ Поліпромсинтез надано копії вказаного договору, специфікації, товарно-транспортної накладної та первинної документації, складеної на підставі вказаної фінансово-господарської операції.

Натомість, в обґрунтування правомірності висновків про заниження ТОВ Поліпромсинтез розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, який підлягав перевірці, податковим органом зазначено про те, що за наявною у відповідача податковою інформацією штатна чисельність працівників вказаних контрагентів є меншою за ту, яка необхідна для здійснення спірних фінансово-господарських операцій. При цьому, в Акті перевірки зазначено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, вказані контрагенти позивача не придбавали товар з номенклатурою товару, який постачався на користь ТОВ Поліпромсинтез .

Однак, доводи податкового органу, що були покладені в основу висновків безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг, на які посилаються контролюючі органи, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Так само і посилання податкового органу на дані інформаційно-аналітичної системи Податковий блок колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки така інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань) з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічні висновки колегії суддів підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року (справа № К/800/26813/16).

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі № К/800/3837/16 звернуто увагу на необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Також, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 808/7907/13-а в якому, зокрема, закріплені межі доказування під час розгляду справ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Шеймус , ТОВ Індекс-К , ТОВ Конфорт , ПП Отіум , ТОВ Неймар , ТОВ Укрвторметстандарт , ТОВ Грантефія , ТОВ Спецторг , ТОВ Прайм-Центр , ТОВ Будівела , ТОВ Буд-Інсайт , які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять в собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Відповідачем також не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платників ПДВ.

Крім цього, посилання апелянта на ухвали винесені у межах окремих кримінальних проваджень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з їх змісту не вбачається того, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, ухилення ними від сплати податків, а також того, що окремі особи, які брали участь у досліджуваних фінансово-господарських операціях заперечують свою участь у діяльності контрагентів взагалі або у межах окремої операції. Як вбачається зі змісту останніх, який наведено в Акті перевірки, вказані судові рішення переважно стосуються вчинення окремих процесуальних дій у межах відповідних кримінальних проваджень та не встановлюють фактів, які б мали преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі № 826/6280/13-а (адміністративне провадження № К/9901/2848/18).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що поставлені товари та результати наданих робіт і послуг ТОВ Шеймус , ТОВ Індекс-К , ТОВ Конфорт , ПП Отіум , ТОВ Неймар , ТОВ Укрвторметстандарт , ТОВ Грантефія , ТОВ Спецторг , ТОВ Прайм-Центр , ТОВ Будівела , ТОВ Буд-Інсайт спожиті ТОВ Поліпромсинтез у межах його господарської діяльності та реалізовано результати на користь третіх осіб, на підтвердження чого позивачем надано відповідні пояснення та докази.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 04.07.2017р. № 0004431402 та № 0004441402 та правомірність їх скасування судом першої інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Поліпромсинтез та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В. Повний текст постанови виготовлено 26.03.2018 року