Рішення

від 11.12.2017 по справі 922/3944/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р.Справа № 922/3944/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІПП-Ужгород", с. Кибляри, Закарпатська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м. Мерефа, Харківська область про стягнення 52460,97 грн. за участю представників :

позивача - ОСОБА_1, довіреність №01/2017 від 20.01.2017

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІПП-Ужгород", с. Кибляри, Закарпатська область (позивач) у листопаді 2017 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м. Мерефа, Харківська область про стягнення 52460,97 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позову, зокрема, вказує на неналежне виконання покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань за Договором № 80 від 22.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати продукції, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 37178,41 грн., 3 % річних у розмірі 2013,75 грн., інфляційні нарахування в розмірі 8997,18 грн., пеню в розмірі 4271,638 грн. та штраф у розмірі 3717,84 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/3944/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.12.2017 об 11:20.

08.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №41037), мотивоване неможливістю забезпечити представництво у суді своїх інтересів станом на дату проведення даного судового засідання.

11.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. №41205) з додатком. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання 11.12.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі від 27.11.2017 не надав, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (04.12.17) та відміткою про вручення уповноваженій особі відповідача копії вищевказаної ухвали про порушення провадження у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 41037 від 08.12.17), вислухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, суд дійшов до висновку про його необґрунтованість та відмовляє в його задоволенні і вважаючи неповажними причини неявки відповідача в судове засідання, при цьому зазначає про наступне.

Згідно з вимогами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

У даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, провадження у справі порушено господарським судом ще 27.11.2017, тому у відповідача була можливість ознайомитись із матеріалами справи, надати відзив на позов, докази в обґрунтування своєї правової позиції по справі, тощо. Проте, нових доказів відповідачем не надано та у поданому останнім клопотанні не вказано про надання додаткових доказів, як і не вказано жодних обставин, які унеможливили забезпечення представництва відповідача у призначеному судовому засіданні.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, клопотання відповідача є необґрунтованим, оскільки зазначення мотивів у клопотанні про відкладення розгляду справи "у зв'язку із неможливістю забезпечення представництва" відповідача у судовому засіданні не є поважною причиною неприбуття у дане судове засідання по даній справі самого директора товариства відповідача та неподання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не обов'язком, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

22.12.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІПП-Ужгород" (продавцем) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (покупцем) було укладено Договір № 80 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 14-17), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець (позивач) зобов'язався постачати покупцю (відповідачу) у власність продукцію дитячого харчування торгових марок НІРР , Bebivita і товари дитячого призначення торгової марки НіРР Babysanft ( продукція), а покупець (відповідач) зобов'язався приймати та оплачувати продукцію за цінами та в порядку, встановленому Договором.

Згідно з умовами п.п.6.1.3. вищевказаного Договору, покупець (відповідач) зобов'язався оплачувати отримані партії продукції у термін, встановлений п.7.2. Договору.

Умовами п.п. 7.1., 7.2, 7.3., 7.4. Договору сторони погодили та встановили порядок здійснення розрахунків за даним Договором.

Так, згідно з умовами п. 7.1. Договору, оплата кожної поставленої партії продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок подавця, вказаний в Договорі.

Оплата кожної партії продукції повинна бути проведена в повному обсязі в термін, що не перевищує тридцяти календарних днів від дати поставки відповідної партії продукції. Підставою для оплати являється видаткова накладна або рахунок-фактура, отримані від подавця (п. 7.2. Договору).

У відповідності до п. 7.3. Договору, відсутність оплати у встановлений в даному пункті термін вважається протермінуванням оплати і тягне за собою застосування до покупця санкцій, встановлених статтею 8 Договору.

Зобов'язання покупця перед подавцем по оплаті партії продукції вважається виконаним після зарахування грошових засобів на розрахунковий рахунок подавця (п. 7.4. Договору).

Згідно з умовами п.п. 2.1., 2.2. , 2.3., 2.4., ціни на продукцію встановлюються в гривнях на основі поточного прайс-листа продавця, який діє на момент підтвердження замовлення.

Продавець має право самостійно, без узгодження з покупцем, змінювати ціни на Продукцію.

При підписанні даного Договору продавець передає покупцеві прайс-лист на продукцію, що діє на дату укладення Договору. В подальшому про зміну цін та/або асортименту продукції продавець повідомляє покупця шляхом передачі нового прайс-листа по факсу або по електронній пошті.

Покупець оплачує продукцію за цінами, вказаними у видатковій накладній або рахунку-фактурі на кожну партію продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Договору, у період 2014-2015 років позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 127756,58 грн., про що свідчать видаткові накладні за вказаний період (т.с. І а.с. 20-88), які підписані уповноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що відповідачем протягом зазначеного вище періоду за отриману продукцію було сплачено грошові кошти у сумі 84226,08 грн. (т.с. І а.с. 93-102) та повернуто продукції на суму 3585,76 грн.

Отже, позивачем зазначено, що враховуючи переплату станом на 01.01.2014 р. у сумі 2766,33 грн., сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену протягом 2014-2015 років продукцію становить 37178,41 грн., про що свідчать видаткові накладні (т.с. І а.с. 20-88).

Також, між сторонами здійснено звіряння взаєморозрахунків за вказаним Договором № 80 від 22.11.2012 та складено відповідний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.09.2016 за період з: 01.01.2016 - 21.09.2016 (т.с. І а.с. 89), який підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи скріплено печатками.

Так, у зв'язку із наявною заборгованістю, 02.06.2017 року на адресу відповідача позивачем було направлено Претензію за вих. №81/17 від 01.06.2017 року з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 37178,41 грн. у термін 5 (п'ять) робочих днів.

Проте, відповідач відповіді на Претензію не надав та вимоги позивача про сплату боргу не виконав, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не надав суду доказів належної оплати продукції за Договором № 80 від 22.12.2012, не спростував зі свого боку обставини, які повідомлено позивачем при розгляді даної справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним Договором № 80 від 22.12.2012 у розмірі 37178,41 грн. обґрунтованими, такі, що мають своє документальне підтвердження матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати продукції, позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 2013,75 грн., нараховані за період з 27.01.2016 по 15.11.2017 та інфляційні витрати у розмірі 8997,18 грн., нараховані за період: лютий 2016 р. по жовтень 2017 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційні витрати у розмірі 8997,18 грн. (т.с. І а.с. 9), суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 8997,18 грн.

Між тим, позивачем здійснений невірний розрахунок 3 % річних у розмірі 2013,75 грн., тому за розрахунком суду, задоволенню підлягає сума 3 % річних у розмірі 2009,29 грн., в частині 4,46 грн. 3 % річних суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

Розглядаючи вимогу про стягнення пені у розмірі 553,79 грн. та штрафу 10 % від вартості неоплаченої у термін продукції у розмірі 3717,84 грн. суд зазначає про наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Умовами п. 8.2. Договору № 80 від 22.12.2012 сторони передбачили, що у випадку порушення терміну і повноти оплати за поставлену продукцію, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої в термін продукції за кожний день протермінування, а при протермінуванні оплати продукції більше, ніж на 30 календарних днів додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої в термін продукції.

Таким чином, погодивши умови п. 8.2. Договору відповідач погодився з викладеними у ньому умовами.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст.61 Конституції України.

Перевіривши розрахунок нарахованої суми пені та штрафу (т.с. І а.с. 9), суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача пеню в розмірі 553,79 грн. та штрафу в розмірі 3717,84 грн.

Враховуючи норми ст. 49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімната 6-9, код ЄДРПОУ 37948856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІПП-Ужгород" (89450, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кибляри, 85 А, код ЄДРПОУ 13596193) - 37178,41 грн. заборгованості; 2009,29 грн. 3 % річних; 8997,18 грн. інфляційних; 553,79 грн. пені; 3717,84 грн. штрафу; 1599,86 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_2