Постанова

від 11.12.2017 по справі 807/1412/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1412/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р. О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

позивача : представник - Данч Н.О.,

відповідача :представник - Куштан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства Яблуниця про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 11 грудня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 15 грудня 2017 року.

Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Яблуниця про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності Приватного підприємства Яблуниця (далі - ПП Яблуниця ) (зареєстроване за адресою: с. Лопухів, вул. Заводська, 30, Тячівського району (фактично здійснює діяльність с. Лопухів, вул. Заводська, 5, Тячівського району) код 32464146 до усунення порушень вимог природоохоронного законодавства (отримання дозвільних документів). Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України Лопухівської сільської ради Тячівського району посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області виявлено факт розміщення відходів, а саме, тирса деревини, в не спеціально відведених для цього місцях на території деревообробного цеху ПП Яблуниця , а також спалювання відходів (тирса деревини, побутові відходи), що заборонено вимогами природоохоронного законодавства. Крім того, в подальшому було встановлено, що відповідач здійснює діяльність без відповідних дозвільних документів, а саме: дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - не видавався; дозвіл на спеціальне водокористування - не видавався; декларація про відходи - не здається. Зазначене є порушенням ст.ст. 17, 32 Закону України Про відходи та ст. 35 Закону України Про охорону земель , у зв'язку з чим вважає, що така діяльність може призвести до негативних наслідків для стану навколишнього природного середовища, а тому підлягає безумовному зупиненню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі. Проте, у відповідності до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, ухвалою від 20.11.2017 р. судом прийнято рішення про розгляд справи за загальними правилами адміністративного судочинства.

17 листопада 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву б\н від 17.11.17 р., згідно з яким проти задоволення позову заперечує. Зокрема, вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач перевірку ПП Яблуниця не проводив, порушив порядок здійснення позапланової перевірки та не визначив, яка діяльність відповідача чинить загрозу життю і здоров'ю людей або становить небезпеку для довкілля.

В судовому засіданні 11 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи неправомірністю проведення посадовими особами позивача перевірки діяльності ПП Яблуниця та порушенням ними порядку проведення такої перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №570 від 30.10.2017 р. Щодо проведення позапланової перевірки Лопухівської сільської ради Тячівського району , у термін з 31 жовтня по 01 листопада 2017 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області проведено позапланову перевірку Лопухівської сільської ради Тячівського району (с. Лопухів, вул. Калініна, 100) , про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 31 жовтня 2017 року (а. с. 11 - 13).

Зі змісту акту перевірки також вбачається, що така проводилась з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині поводження з відходами та благоустрою населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району. Разом з тим, за результатами перевірки встановлено, в тому числі, що за адресою с. Лопухів, вул. Заводська, 5, здійснюється експлуатація деревообробного цеху ПП Яблуниця . На час перевірки на території товариства виявлено розміщення та спалювання відходів (тирса, тверді побутові відходи), наявна готова продукція та необроблена деревина (кругляк). Правовстановлюючі документи на земельну ділянку (де здійснюється діяльність) щодо поводження з відходами майстер виробництва не представив, мотивуючи тим, що дані документи знаходяться у керівника ПП Яблуниця . Керівник підприємства був відсутній, на телефонні виклики не відповідав.

Як пояснено представником позивача в судовому засіданні, керівник відповідача з актом перевірки ознайомлений не був, копія акту на адресу підприємства не направлялася.

В подальшому позивач листом №2379/02 від 01.11.2017 р. звернувся до Директора департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації з проханням терміново надати інформацію щодо видачі дозвільних документів (дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозвіл на спеціальне водокористування та реєстрації декларацій про відходи), в тому числі, ПП Яблуниця (а. с. 14). У відповідь на зазначений лист Державна екологічна інспекція у Закарпатській області була повідомлена про відсутність у відповідача зазначених дозвільних документів (а. с. 15).

У зв'язку з виявленими в ході проведеної позапланової перевірки порушеннями Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до суду з позовом про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності ПП Яблуниця до усунення порушень вимог природоохоронного законодавства (отримання дозвільних документів).

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон).

Одним із принципів державного нагляду (контролю), встановлених ст. 3 Закону, є здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом .

Ст. 4 Закону регламентує загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю). Так, коментованою статтею передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Ч. 11 ст. 4 Закону встановлено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником . Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, в тому числі, відомості щодо суб'єкта перевірки, зокрема: найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід (ч. 2, 3 ст. 7 Закону).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону, суд зазначає, що законодавець визначає певний суб'єктний склад правовідносин у сфері здійснення державного нагляду (контролю), який складається, зокрема, з органів, на які законодавством покладені функції виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства, та суб'єктів, стосовно яких здійснюється такий контроль.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з наказу №570 від 30 жовтня 2017 р. та акту перевірки від 31 жовтня 2017 року, суб'єктом, стосовно якого було призначено проведення позапланової перевірки, є Лопухівська сільська рада Тячівського району . Матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що жодних розпорядчих документів щодо проведення перевірки стосовно ПП Яблуниця не видавалось.

Ст. 6 Закону встановлює особливості здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Так, ч. 1 ст. 6 визначено виключний перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Вищезазначений перелік підстав є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає. Більше того, ч. 2 ст. 6 Закону прямо забороняє проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, (крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону).

Крім того, ч. 1 коментованої статті визначено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Ч. 3 ст. 6 встановлює обов'язок органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд (контроль), ознайомити суб'єкт господарювання з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, суд вважає, що Закон встановлює певний порядок проведення перевірок з метою гарантування суб'єкту, відносно якого здійснюються заходи державного нагляду (контролю), певного механізму захисту від безпідставного та необґрунтованого здійснення такого контролю з боку контролюючого органу.

Такий механізм захисту гарантується положеннями ч. 5 ст. 7 Закону. Так, зокрема, зазначеною законодавчою нормою передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання . Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначає, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання .

Ч. 2 ст. 8 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 8 Закону визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, в тому числі:

- повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

- ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;

- не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;

- дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що законодавством встановлений певний алгоритм дій органів, уповноважених здійснювати заходи державного нагляду (контролю), що передують проведенню такого заходу. Вказані норми носять імперативний характер та спрямовані на захист інтересів суб'єктів, щодо яких призначено перевірку. Порушуючи такий порядок орган державної влади фактично позбавив відповідача права на захист своїх інтересів та можливості надання пояснень по суті перевірки.

Ч. 7 ст. 7 Закону передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Суд зазначає, що позивач безумовно наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання з питань, встановлених законодавством, та зобов'язаний вживати заходи щодо усунення порушено законодавства. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто з дотриманням процедури проведення державного нагляду, а також встановлення фактів щодо наявних правопорушень визначеними законом засобами.

Ст. 70 КАС України регламентує належність та допустимість доказів в адміністративному судочинстві. Так, у відповідності до зазначеної статті, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Закарпатській області слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства Яблуниця про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності, - відмовити .

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін