Постанова

від 12.12.2017 по справі 820/5177/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2017 р. № 820/5177/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В, суддів - Волошина Д.А., Кухар М.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Алавердян Е.А.,

представника позивача Заславської Н.П.

представника відповідача - Зінченка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автофлот+" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлені до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 року № 170330/40181616 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.06.2017 року за № 13 в Єдиному реєстрі податкових накладних, податної ТОВ "Автофлот+".

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладеної відповідачем прийнято за відсутності передбачених діючим законодавством передумов, а отже, вказане рішення є таким, що підлягає скасуванню із подальшим зобов'язанням відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, пославшись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної винесено фіскальним органом обґрунтовано, а відтак не підлягає визнанню протравними та скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автофлот+ пройшло процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 40181616, основний вид економічної діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

01.04.2017 року між Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автофлот+ (виконавець) укладено договір №0010Д7 про надання транспортних послуг по Україні, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором та додатками до нього строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за це перевезення встановлену плату. Згідно з умовами зазначеного договору, виконавець протягом 5 календарних днів після здійснення перевезення зобов'язаний створити та належним чином скласти акт виконаних робіт (наданих послуг) та надіслати його замовнику, також, рахунок-фактура та товарно-транспортна накладна має бути відправлені виконавцем протягом 5 календарних днів після здійснення перевезення поштою, або кур'єрською поштою на адресу замовника, вказаному в договорі.

На підтвердження виконання умов договору №0010Д7 від 01.04.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Автофлот+ складено рахунок-фактуру №330 від 19.06.2017 року на загальну суму 68470,00 грн., у тому числі ПДВ 11411,67 грн., акт здачі-прийняття робіт, який підписано представниками замовника і виконавця.

Складання перелічених документів з урахуванням положень п.187.1 ст.187 ПК України стало передумовою для виписування податкової накладної №13 від 19.06.2017 року на загальну суму 6847.00 грн., в т.ч. ПДВ 11411.67 грн.

Вказана податкова накладна прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним рішенням про зупинення реєстрації. Як наслідок, позивачу запропоновано подати документи, визначені наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567, що підтверджується відповідною квитанцією. Підставою зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність останньої критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 49.41. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК № 13 від 19.06.2017 року.

12.09.2017 року позивачем на виконання вимог п. 201.16.2 ст. 201 ПК України направлено на адресу ДФС України документи про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній № 13 від 19.06.2017 року. За результатами опрацювання наданих документів контролюючим органом 19.09.2017 року прийнято рішення № 170330/40181616 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 19.06.2017 року.

Із дослідженої в судовому засіданні копії вказаного рішення встановлено, що підставою для відмови у здійснення реєстрації податкової накладної визначено надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає, що п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Поліград компані (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Автофлот+ (орендар) укладено договори оренди автомобіля та напівпричепів , копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.58-80), використання транспортного засобу підтверджується актами здачі прийняття транспортного засобу та ТТН №1013319591 від 02.06.2017 року, автомобіль - сідловий тягач DAF, xf95.430, АЕ5177СХ, причіп - напівпричіп Krone, sdp24, АЕ3591ХО; ТТН №1301807046 від 04.06.2017 року, автомобіль за державним номером АХ4244ЕЕ, причіп за державним номером АХ1555ХТ; ТТН №К-00001520 від 02.06.2017 року, автомобіль - DAF АХ4244ЕЕ, причіп - SCHMITZ АХ1555ХТ; ТТН №1013333039 від 07.06.2017 року автомобіль за державним номером АХ2242ВЕ, причіп за державним номером АХ1507ХР; ТТН №1013282098 від 09.06.2017 року автомобіль за державним номером АХ2242ВЕ, причіп за державним номером АХ1507ХР; ТТН №1013353825 від 09.06.2017 року, автомобіль - сідловий тягач Renault, Magnum 480, АЕ1223ЕІ, причіп - напівпричіп Krone, sdp27, АЕ4416ХО; ТТН №5003655276 від 12.06.2017 року, автомобіль - ДАФ АХ4632СН, причіп - АХ8324ХР; ТТН №5003655255 від 12.06.2017 року, автомобіль - Рено АХ6091АІ, причіп - АХ4121ХХ; ТТН №1013362029 від 12.06.2017 року автомобіль - сідловий тягач Рено, Magnum 440, АХ1282ЕА, причіп - напівпричіп SCHMITZ, SCS24L, АХ0639ХР; ТТН №1013359749 від 13.06.2017 року, автомобіль за державним номером АЕ5306ЕН, причіп за державним номером АЕ6716ХТ; ТТН №1013368839 від 13.06.2017 року, автомобіль - сідловий тягач DAF, xf95.480, АХ0575СР, причіп - напівпричіп SCHMITZ SKO24 АХ0222ХО,ТТН №1013383886 від 16.06.2017 року автомобіль за державним номером АХ4244ЕЕ, причіп за державним номером АХ1555ХТ.

Дослідивши зміст зазначених вище документів, суд приходить до висновку, що реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом та відповідність обсягів постачання обсягам придбання послуг підтверджується необхідними документами.

Суд також зазначає, що абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, на думку суду, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини першої ст. 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За приписами п. 2 ч.2 ст.62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 13 від 19.06.2017 року, що буде дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку , визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст.9-11,160-163,185-186 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 року № 170330/40181616 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.06.2017 року за № 13 в Єдиному реєстрі податкових накладних, податну ТОВ "Автофлот+".

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.06.2017 року за № 13, подану ТОВ "Автофлот+".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автофлот+" (61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького,8, офіс 4, код ЄДРПОУ 40181616) судові витрати в розмірі 1600 (тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 18.12.2017 року.

Головуючий суддя Ю.В.Зоркіна

Судді Д.А. Волошин

М.Д.Кухар