Постанова

від 11.12.2017 по справі 826/8141/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року № 826/8141/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Директ Центр доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Директ Центр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 №0233140302 та №0234140302.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Директ Центр з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 01.02.2017 року за результатами якої складений акт перевірки від 08.02.2017 року № 30/1/26-15-14-03-02/37203461. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0233140302 та №0234140302. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на 68 288 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 164 638 грн.

Перевіркою повноти визначення суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2015 по 01.02.2017, встановлено його заниження на загальну суму 630 879 грн.. На зазначені податкові повідомлення - рішення підприємством подана скарг до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою прийнято рішення від 26.04.2017 року № 8919/6199-99-11-01-07-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. ТОВ Директ Центр не погоджується з зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що висновки щодо нарахування податкових зобов'язань є безпідставними, такими що не відповідають нормам закону та фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі невірних висновків акту перевірки, та належать скасуванню.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 п.78.2 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з ліквідацією, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Директ Центр , код 37203461 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.02.2017.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на 68 288 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 164 638 грн.

Перевіркою повноти визначення суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2015 по 01.02.2017, встановлено його заниження на загальну суму 630 879 грн.

Водночас, контролюючим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2180 звіту про фінансові результати Інші операційні доходи всього у сумі 544 016 грн.

Відповідно до рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками станом на 01.02.2017 року обліковується кредиторська заборгованість у сумі 521 178,7 грн., в т.ч. ПДВ - 86 863,1 грн. з контрагентами-постачальниками зазначеними в акті перевірки..

Відповідно до рахунку 6851 Розрахунки з іншими кредиторами станом на 01.02.2017 року обліковується кредиторська заборгованість у сумі 109 700 грн., яка виникла внаслідок не повернення фінансової допомоги фізичні особі ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_1).

Відповідно наданим до перевірки документам, станом на 01.02.2016 року вище зазначені кредиторські заборгованості не погашені.

Відповідно до П(с)БО 13 Зобов'язання , поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

-Поточні зобов'язання включають:

-короткострокові кредити банків;

-поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані;

-поточні забезпечення;

-інші поточні зобов'язання.

Також, згідно додатку РІ до декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 роки встановлено, що негативне значення у сумі (- 254 746) грн. в результаті перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПКУ.

За період з 01.01.2015 по 01.02.2017 позивачем було задекларовано Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі - 288 317 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності 01.01.2015 по 01.02.2017 встановлено заниження його показників у сумі 544 016 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві були прийняті ППР від 28.02.2017 №0233140302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 85 360 грн., з яких на 68 288 грн. за основним платежем та на 17 072 грн. за штрафними санкціями; №0234140302, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток на 164 638 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень від позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, згідно з ч. 5 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, є поточною дебіторською заборгованістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, виходячи з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Так, відповідно до п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів . Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість є безнадійною.

Поряд з цим, згідно з наказом Про облікову політику підприємства від 02.01.2015 року №1 встановлено забезпечити дотримання на підприємстві встановлених Єдиних методологічних норм бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

Установлено такий порядок обліку витрат: враховувати витрати в тому звітному періоді, якому вони були нараховані, крім фінансових витрат; до складу собівартості реалізованої продукції включати собівартість виробничої продукт, яка реалізована у звітному періоді, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. Здійснювати оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) шляхом вивчення виконаної роботи з відображенням у бухгалтерському обліку доходів звітному періоді підписання, акта наданих, послуг (виконання робіт).

Відповідно до матеріалів справи між ТОВ Німецьке дитяче харчування та позивачем були укладені Договори поставки та Додаткові угоди із строком дії до 31.03.2017 року.

Однак, ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано будь-яких первинних документів стосовно виконання зазначених договорів.

Відповідно до ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.1 та п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до положень п.134. ст.. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що в порушення п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок не збільшення фінансового результату на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 №0233140302 та №0234140302.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Директ Центр відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій