Постанова

від 12.12.2017 по справі 821/1233/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1233/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді - за участю секретаряКоваля М.П. Сторчака О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2017 року ФОП ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0001051306 на суму 58112,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаною постановою законний представник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 зареєстрована Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 03.02.2016 року),знаходиться на податковому обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 03.02.2016 року та є платником податку на додану вартістьз 01 квітня 2016 року, здійснювала такі види діяльності за КВЕД: 46.90- Неспеціалізована оптова торгівля; 46.43 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення: 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області № 303 від 19 квітня 2017 року, направлення №271/21-22-13-03 від 19 квітня 2017 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_5 щодо взаємовідносин з ТОВ "Агрокомпанія Лан" за листопад 2016 року,за результатами якої було складено акт "Про результати документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо взаємовідносин з ТОВ "Агрокомпанія Лан" (код ЄДРПОУ 38339930) за листопад 2016 року" № 19/21-22-13-03 від 28 квітня 2017 року .

Актом перевірки було встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період листопад 2016 року на загальну суму ПДВ 46490,00 грн, в результаті чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) періоду, яка сплачується до державного бюджету (рядок 18.1) на суму 46490,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 19/21-22-13-03 від 28 квітня 2017 року, ГУ ДФС у Херсонській області 08 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58112,50 грн, в тому числі основний платіж 46490 грн, штрафні (фінансові) санкції 11622,50 грн.

Підставою для висновків акту перевірки та, як наслідок, для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що контрагент-постачальник позивача не має такого виду діяльності за КВЕД, який дає змогу реалізувати придбану позивачем продукцію. Керівник та головний бухгалтер ТОВ "Агрокомпанія Лан" заперечує свою причетність до здійснення товариством фінансово-господарської діяльності, а позивач не надала доказів оплати придбаного товару та не надала доказів реалізації цього товару.

При перевірці використано: податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року, договір з ТОВ "Агрокомпанія Лан" №1 від 01.11.2016 року, платіжні доручення, особові рахунки по сплаті ПДВ, податкові, видаткові накладні, рахунки фактури. Для проведення зустрічної звірки до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області направлено запит "Про проведення зустрічної звірки суб'єкта оподаткування" №51/7/21-03-13-02 від 10.01.2017 року.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку у контролюючому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 7 Порядку ,податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Крім того,згідно із висновком ВСУ ,обов'язковим для застосування в порядку ст.244-2 КАС України , викладеним Постанові від 3 листопада 2015 року № 21-1499а15 ,господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 ,обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції було також встановлено що ТОВ "Агрокомпанія Лан" (код за ЄДРПОУ 38339930) перебуває на обліку у Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Стан "0" - платник за основним місцем обліку. Податкова адреса: м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 201. Основний вид діяльності підприємства згідно КВЕД - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Згідно службового листа оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 05.12.2016 року № 520/11-28-21-12, в результаті виїзду за податковою адресою було встановлено, що товариство за податковою адресою не знаходиться.

Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агрокомпанія Лан" було укладено договір №1 від 01 листопада 2016 року ( а.с. 29-32), термін дії договору з 01.11.2016 року по 31.12.2017 року (п.13.1 договору),згідно з умовами якого Продавець зобов'язується передати покупцю товар у кількості та за ціною, що зазначені відповідно до умов даного договору, покупець зобов'язується приймати товар, обробляти його до продажу кінцевим споживачам та оплачувати товар відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору). Моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця є момент оплати товару останнім в порядку, передбаченому розділом 5 договору (п.1.3 договору). Покупець зобов'язаний: забезпечувати прийом та обробку товару для його подальшого продажу кінцевим споживачам крім товару неналежної якості та з терміном придатності (датою кінцевої реалізації) меншим ніж 6 місяців; забезпечувати схоронність товару з моменту його прийому до моменту передачі в торгівельну мережу: забезпечувати збирання та перевезення непроданого товару із торгівельної мережі до бази експедирування покупця. Продавець зобов'язаний … одночасно з товаром передавати покупцю документи, що підтверджують його кількість, приналежність та відповідність (сертифікат, висновок або лист державної санітарно-епідеміологічної експертизи, тощо) вимогам чинного законодавства України. При прийманні-здачі товару за кількістю і якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6, та Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Рад міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 та іншими діючими нормативними документами (п.4.1. договору). Покупець зобов'язаний розраховуватися з продавцем щомісячно за фактично реалізований товар по відпускній ціні продавця (п.5.1 договору). Усі зміни до даного Договору вносяться тільки за погодженням сторін і оформлюються додатковими угодами (п.12.1 договору).

Додаткових угод до договору №1 від 01.11.2016 року сторонами не укладалось.

Судом першої інстанції було також встановлено що на виконання умов договору продавець 20 листопада 2016 року передав покупцю товар: гребінці чоловічі великі 500 шт; гребінці чоловічі маленькі 1000 шт; карти 36 листів 3600 шт; карти 54 листів 1500 шт; ліхтарик 2 лампи 1728 шт; ліхтарик 3 лампи 1920 шт; ліхтарик 4 лампи 1728 шт; пакет майка 5000 шт; пакет з пластиковою ручкою 2990 шт; пакет господарський 4000 шт; пакет з ручкою 7000 шт; пакет маленький з ручкою 6000 шт; ручка 520 1728 шт; ручка 521 1728 шт; ручка 503 1920 шт; ручка 505 2304 шт; ручка 801 чорна 1728 шт; ручка 567 синя 3456 шт; ручка 555 синя 8400 шт; ручка 555 чорна 5600 шт; tribal синя 2880 шт; цінник 2000 шт. Товару передано всього на 264362,09 грн, з них 44060,35 ПДВ. Передача товару підтверджується податковою накладною №1 від 20.11.2016 року, рахунком-фактурою №СФ-0001 від 20.11.2016 року, видатковою накладною №РН-001 від 20.11.2016 року.

18 листопада 2016 року продавець передав покупцю товар: цінник зелений 3000 шт. Товару передано всього на 14580,00 грн, з них 2430,00 ПДВ. Передача товару підтверджується податковою накладною №1 від 18.11.2016 року, рахунком-фактурою №СФ-001 від 18.11.2016 року, видатковою накладною №РН-01 від 18.11.2016 року.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції ,що ТОВ "Агрокомпанія Лан" , яка згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Лан" здійснює такі види діяльності за КВЕД: 28.30 - Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; 33.20 - становлення та монтаж машин і устаткування; 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основна); 46.61 - Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт,не має в наявності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей для реалізації номенклатури товарів для виконання різноманітного комплексу робіт і послуг, так як відсутні належні та допустимі докази, що вказана суперечить Статуту , а здійснення вказаного незначного об'єму господарського діяльності одним працівником без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо, без залучення субпідрядних організацій є можливим, його зберігання можливе без користування спеціальними складськими приміщеннями , а транспортування не потребує спеціального транспорту.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується договором №1 від 01 листопада 2016 року,податковою накладною №1 від 20.11.2016 року, рахунком-фактурою №СФ-0001 від 20.11.2016 року, видатковою накладною №РН-001 від 20.11.2016 року.

Відсутність у контрагента-постачальника позивача такого виду діяльності за КВЕД, не може бути свідченням неможливості реалізації придбаної позивачем продукції.

Таким чином ,апеляційний суд вважає ,що наявні належні та допустимі доказиреальності здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Агрокомпанія Лан" таспричинення реальних зміни майнового стану платника податків.

Згідно ст.2 Закону України, від 03.11.2016, № 1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , який набув чинності 01.01.2017 рок до 31 грудня 2017 року був встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно ст. 3 Закону № 1728-VIII до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Судом апеляційної інстанції було встановлено ,що вказана документальна позапланова виїзна перевірка відбулась без підстав вказаних у ст.3 Закону № 1728-VIII під час дії мораторію на їх проведення.

Згідно із висновком ВСУ ,обов'язковим для застосування в порядку ст.244-2 КАС України , викладеним Постанові від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, що лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконного або протиправного наказу може бути скасоване.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За сталою практикою ЄСПЛ , у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника ( див.п. 23 справа Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява № 6689/03 ), а адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див.п. 110 справа Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява № 36985/97 ), а у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку( див. п. 38 справи Інтерсплав проти України (заява № 803/02 ), крім того, компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею, а такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності( див.п. 71 справи Булвес АД протиБолгарії (заява №3991/03);

Крім того, Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормам , що містяться у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56 ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку( див.п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

Крім того, принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta an dOthers v. Romania), п. 38 та п.71. Рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див.п. 30. у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див.п. 29 Рішення у справі RuizTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р.).

Апеляційний суд,із врахуванням принципу верховенства права ,презумпції правомірності дій платника податків, практики Європейського Суду з прав людини вимог п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 , пп.14.1.181.ст.14 , ст.138,139, 198,200,201 ПК України, правових позицій Верховного Суду України, доходить до висновку ,щодо наявності підстав для задоволення позову , так як наявні належні та допустимі докази реальності здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Агрокомпанія Лан" та спричинення реальних зміни майнового стану платника податків, перевірка платника податків під час дії мораторію без підстав, вказаних у законі є неправомірною та не може породжувати юридичні наслідки для позивача , державний орган, який не дотримуються своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій , крім того, податковим органом не доведено наявність та правомірність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58112,50 грн, в тому числі основний платіж 46490 грн, штрафні (фінансові) санкції 11622,50 грн.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційним судом встановлено , що позивачем ,у зв'язку зі сплатою судового збору за звернення із позовною заявою ,апеляційною скаргою понесені судові витрати у розмірі 1344 грн.

Керуючись ст.8,91,ч.1 ст. 195,196, 198, 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 р.- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5-задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0001051306 від 08.06.2017 року

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати у розмірі - 1344 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.