Ухвала

від 13.12.2017 по справі 640/10334/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №640/10334/16-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/790/2718/17

Категорія: ч.1 ст.368 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м.Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 , при секретарі ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши під час підготовки до апеляційного розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.

Згідно ухвали судді-доповідача від 30 листопада 2017 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 04 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.368 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади працівника правоохоронного органу на 2 роки, а запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави був скасований та обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

20 листопада 2017 року до Апеляційного суду Харківської області надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який. В обґрунтування клопотання обвинувачений посилається на те, що під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції застосований до нього запобіжний захід у виді застави він не порушував, у зв`язку з чим вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано обрав найсуворіший вид запобіжного заходу тримання під вартою, без наведення підстав для прийняття такого рішення. Зазначив, що у порушення вимог ст.374 КПК України у вироку не зазначено, що запобіжний захід обрано до настання певної події.

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_5 , які підтримали клопотання, прокурора, який заперечував проти його задоволення, вивчивши матеріали провадження, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Руслан Яковенко проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.

При цьому, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті лише, коли виникають нові обставини.

Аналіз викладеного свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді реального позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.

Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині обвинувального вироку, суд зобов`язаний прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і запобіжний захід, до набрання вироком законної сили.

Згідно ч.1 ст.115 КПК України строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки також можуть визначатися вказівкою на подію.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Київського районного суду м.Харкова від 04 жовтня 2017 року запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави був скасований та обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно постановленої в порядку ч.1 ст.537 КПК України ухвали Київського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2017 року строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 був установлений до моменту набрання вироком суду законної сили, що узгоджується із вимогами п.2 ч.4 ст.374, ч.1 ст.115 КПК України та правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного, твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про неприйняття судом рішення щодо строку дії обраного запобіжного заходу, є безпідставними.

Згідно з вимогами ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

За змістом клопотання обвинуваченим не наведено виняткових обставин, які б свідчили про необхідність зміни йому запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою до набрання вироком законної сили.

Що стосується посилання обвинуваченого на те, що судом було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без наведення підстав для прийняття такого рішення, то воно також є безпідставним.

На даний час апеляційне провадження щодо перегляду оскаржуваного вироку, не закінчено, встановлені на даному етапі апеляційного розгляду обставини свідчать про наявність ризиків, що обвинувачений може вжити заходів для перешкоджання здійснення апеляційного розгляду, впливу на свідків по справі, уникнення відбування призначеного основного та додаткового покарання.

За таких обставин, обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає зазначеним у ст.177 КПК України меті і підставам його обрання, а також передбаченим ст.178 КПК України обставинам, які повинні бути враховані при його застосуванні, а будь-яких виняткових обставин, для зміни запобіжного заходу на цей час не встановлено.

Керуючись ст.ст.331, 377, п.3 ч.1 ст.401, 405 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області ОСОБА_2