Рішення

від 07.12.2017 по справі 905/2396/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2017                     Справа № 905/2396/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Колтак Т.М.,

у справі за позовом: Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області

до відповідача-1: Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олена”, м.Бахмут Донецької області

про визнання недійсним пункту 2.1 рішення міської ради; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор Алекаєв Ю.В., посвідчення №042342

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1: Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області; до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олена”, м.Бахмут Донецької області про визнання недійсним пункту 2.1 рішення міської ради; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням відповідача-1 №6/87-1578 від 22.06.2016р. було надано відповідачу-2 в платне користування на умовах земельного строкового сервітуту земельну ділянку площею 0,0175га та зобов'язано укласти договір особистого строкового сервітуту. В подальшому між відповідачами був укладений договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська від 06.07.2016р., відповідно до якого відповідачу-2 встановлений земельний сервітут. Однак, на думку прокурора, в даному випадку відповідачі мали укладати договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим до таких правовідносин належить застосовувати законодавство про оренду землі. Всупереч вимогам ст.124 Земельного кодексу України, земельна ділянка була передана в користування без проведення торгів. З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем не доведено наявності будь-яких порушень при прийнятті рішення відповідача-1 від №6/87-1578 від 22.06.2016р. та укладений на його підставі договір про встановлення земельного сервітуту. Вказує на відсутність доказів порушення прав територіальної громади чи інтересів держави.

В заяві від 15.11.2017р. №01-1864-08 Бахмутська міська рада просила суд розглянути справу без участі представника Відповідача-1.

Відповідач-2 в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до даних з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача-2 є: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 28, така сама адреса визначена прокуратурою у позовній заяві.

Судом поштова кореспонденція направлялась на вищевказану адресу відповідача-2, яку останній отримував, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

В судове засідання 07.12.2017р. з'явився прокурор, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступне.

Згідно з Рішенням Артемівської міської ради №6/87-1578 від 22.06.2016р. “Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська” Артемівською міською радою було вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м.Артемівська та встановлені земельні сервітути, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю “Олена”, на земельну ділянку, площею 0,0175 га, кадастровий номер 1410300000:00:026:0959, по вул. Пушкіна, 38а у м.Бахмуті, для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд (роздрібна торгівля) терміном до 30.11.2020 року.

06.07.2016р. між Бахмутською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Олена” був укладений договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Бахмута (далі – Договір), предметом якого є надання земельної ділянки кадастровий номер 1410300000:00:026:0959, площею 0,0175 га, за адресою: вул. Пушкіна, 38а у м.Бахмуті, для розміщення та обслуговування комплексу тимчасових споруд, цільове призначення – роздрібна торгівля .

Договір укладено строком до 30.11.2020р. (пункт 2.1. Договору).

Згідно пунктів 3.1., 3.2. Договору, плата за користування земельною ділянкою обчислюється власником згідно цього договору, дорівнює сумі орендної плати та вноситься у грошовій формі один раз на рік не пізніше 1 лютого поточного року за попередній місяць. Розмір річної плати складає 21871,62 грн. При зміні коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначених законодавством, розмір плати за користування земельною ділянкою змінюється з їх урахуванням автоматично, без укладання відповідної додаткової угоди.

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Також, між відповідачами та ТОВ «Терра» було укладено акт встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, межі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 38а у м.Бахмуті, площею 0,0175 га, яка надається у користування відповідачеві-2 для розміщення та обслуговування тимчасових споруд, цільове призначення – роздрібна торгівля продовольчими та непроводовольчими товарами.

06.07.2016р. земельна ділянка за адресою: вул. Пушкіна, 38а у м.Бахмуті, площею 0,0175 га, була передана ТОВ «Олена» за актом приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, від 11.07.2016р. № 63219325, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію за ТОВ «Олена» право користування (сервітут) на земельну ділянку, площею 0,0256 га, кадастровий номер 1410300000:00:027:0675, на підставі договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно з ст. 99 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення №6/87-1578), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту є правом саме обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки або іншій конкретно визначеній особі. Суб'єктами, що мають право вимагати встановлення земельного сервітуту, є власники або землекористувачі земельних ділянок.

Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб в користуванні земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Також, договором земельного сервітуту не встановлено жодних обмежень у використанні чужої земельної ділянки.

Посилання відповідача-1 на приписи ст.99 Земельного кодексу України та Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду України №244 від 21.10.2011 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1330/20068, не приймаються судом, як належні обґрунтування встановлення сервітутних відносин, оскільки, зазначені норми регулюють ті випадки, коли існують обставини (в т.ч. пов'язані з технічними, інженерними ті іншими показниками), які обумовлюють неможливість доступу до іншої земельної ділянки або майна сервітуарія (користувача).

Так, наприклад, особистим сервітутом є доступ до підземних, наземних, повітряних комунікацій, повітряних ліній електропередач, розташованих відносно земельної ділянки, яка не належить власнику такого майна.

В своєму відзиві представник Бахмутської міської ради Донецької області посилається на Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду №244 від 21.10.2011, як такий, що передбачає інший спосіб землекористування.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 1.11. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244 передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

Отже, вказаним Порядком не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасовою споруди, як і повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, крім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Згідно з п.2.2. Порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС.

До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3. Порядку).

Пунктами 2.4 та 2.5. Порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення 'ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту.

          Подальші дії для розміщення ТС визначаються п.2.6. Порядку, яким передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено Додатком 1 Порядку. Додаток 1 Положення містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Звідси випливає, що перш ніж оформити паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами) і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспортів прив'язки.

Документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (п.2.6. додаток 1 Порядку).

Відповідно до п.2.27 Порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою-анулювання паспорта прив'язки. Таким чином, розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Тому, твердження Бахмутської міської ради, що приводом для встановлення сервітуту під розміщення тимчасової споруди є саме паспорт прив'язки тимчасової споруди є безпідставними.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.124 ЗК України, відповідно до ч.2 якої, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, для підприємницької діяльності спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної законодавством.

За приписами ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Викладене вище свідчить, що п. 2.1 рішення ради №6/87-1578 від 22.06.2016р. прийнятий з грубим порушенням норм земельного законодавства, а отже, вимога прокурора щодо визнання незаконним цього пункту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для укладання договору особистого строкового сервітуту від 06.07.2016р. був п. 2.1 рішення №6/87-1578 від 22.06.2016р. відповідача-1, оскільки, судом задоволено позов в частині визнання незаконним п.2.1 зазначеного рішення, то, відповідно, підлягає задоволенню і вимога прокурора про визнання договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Бахмута від 06.07.2016р. недійсним.

Щодо позовних вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача-2 звільнити та повернути відповідачу-1 спірну земельну ділянку, суд, з урахуванням вищевикладеного та виходячи з приписів ст. 216 ЦК України, також вважає зазначену вимогу обґрунтованою.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області до відповідача 1: Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області; до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олена”, м.Бахмут Донецької області про визнання недійсним пункту 2.1 рішення міської ради; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п.2.1 рішення Артемівської міської ради Донецької області №6/87-1578 від 22.06.2016р. “Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Бахмута”.

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Бахмута, укладений 06.07.2016 між Бахмутською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Олена”.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Олена” (адреса: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 22028269) повернути земельну ділянку по вул. Пушкіна, 38а у м.Бахмуті, площею 0,0175 га, вартістю 231 836,50 грн. Бахмутській міській раді Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44, код ЄДРПОУ 04052732).

Стягнути з Бахмутської міської ради Донецької області (84511, Донецька область, м.Бахмут, вул. Миру, 44; код ЄДРПОУ 04052732) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи – 25707002; реквізити: розрахунковий рахунок №35216066016251, Держказначейська служба України, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - прокуратура Донецької області) 6 677,55 грн. витрат з оплати судового збору.

Повний текст рішення підписано 12.12.2017р.

Рішення набирає законної 25.12.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна