Рішення

від 14.12.2017 по справі 922/3264/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017р. Справа № 922/3264/17

За позовом:Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м. Харків до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ7 Ком'юнікейшн Україна , м. Червоноград Львівської обл. про:стягнення 119068,70 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №38-2071/471 від 10.05.2017р.) від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2017р. КП Харківські теплові мережі звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ ЛВ7 Ком'юнікейшн Україна про стягнення 135901,77 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2017р. у справі №922/3264/17 позовну заяву КП Харківські теплові мережі до ТОВ ЛВ7 Ком'юнікейшн Україна про стягнення 135901,77 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №922/3264/17 передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 05.10.2017р. суд порушив провадження у справі та прийняв позовну заяву до розгляду, який призначив на 23.10.2017р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 16.11.2017р. та 14.12.2017р. Ухвалою від 16.11.2017р. суд витребував в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради інформацію про те, чи є діючим договір оренди №3065 від 09.10.2002р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ Харківські телекомунікації ; чи діяв вказаний договір в період з жовтня 2012р. по квітень 2017р.; зобов'язав надати акт приймання-передачі орендованого приміщення до договору, а також акт повернення цього приміщення (за наявності); інформацію про те, хто є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 140,6 м 2 , розташованих за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 73, А-5 , станом на теперішній час та хто являвся орендарем в період з жовтня 2012р. по квітень 2017р.

05.12.2017р. на адресу суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшли пояснення, які вимагалися ухвалою суду (з долученим Актом прийому-передачі до орендованого користування нежитлового приміщення (будівлі) від 09.10.2002р.).

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання теплової енергії №1961, на виконання якого позивачем за період: жовтень 2012р.-квітень 2017р. поставило відповідачу теплову енергію суму 119068,70 грн. (з врахуванням пояснень позивача від 20.10.2017р. №812/юр). Факт споживання теплової енергії відповідачем підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщенні відповідача. За умовами договору відповідач зобов'язувався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії на наступний розрахунковий період, а при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення сплачується окремо споживачем до 25 числа поточного місяця. Оскільки поставлена теплова енергія відповідачем сплачена у строки, визначені договором а у повному обсязі не була, позивач просить суд стягнути з відповідача 119068,70 грн. боргу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про ча, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003р. між КП Харківські теплові мережі (Енергопостачальною організацією) та ТОВ Харківські телекомунікації (Споживачем) укладено Договір про постачання теплової енергії №1961 (надалі - Договір).

Як встановлено судом, в подальшому відповідач змінив своє найменування з ТОВ Харківські телекомунікації на ТОВ ЛВ7 Ком'юнікейшн Україна , а також юридичну адресу з м. Харків, пр-т Гагаріна, 44/20 на Львівська обл., м. Червоноград, вул. Чорновола, 21/3.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничої програми; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно п. 5.3., 5.5. Договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

У додатку №1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу.

Як вбачається з Додатку №2 до Договору, об'єктом теплоспоживання є приміщення у м. Харкові по вул. Сумській, 73, 4 під'їзд.

У позовній заяві позивач завчає, що система опалення відповідача централізована, єдина з системою опалення будинку, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням/відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому.

На підтвердження факту постачання відповідачу теплової енергії позивачем долучено до матеріалів справи Акти підключення та виключення джерела теплової енергії за спірний період.

Так, п. 6.1.-6.5. Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарних місяць, по результатах якого підписується акт (в 3 примірниках) на відпуск-получення теплової енергії. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

На виконання умов Договору, позивачем було скеровано відповідачу рахунки на оплату з додатками до них, проте як стверджує позивач, такі оплачені споживачем не були.

Як зазначає представник позивача, у зв'язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП Харківські теплові мережі не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає. Відтак, просить стягнути допущену відповідачем заборгованість в судовому порядку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона(постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що на виконання зобов'язань за Договором ним було поставлено відповідачу як споживачу теплову енергію на суму 119068,70 грн. за період з жовтня 2012р. по квітень 2017р. до офісного приміщення відповідача по вул. Сумська, 73, 4 під'їзд у м. Харкові, яке було визначене об'єктом тепло споживання за Договором.

На думку суду, першочерговим для встановлення підставності чи безпідставності заявленого позову являється з'ясування того, чи відбулося відповідачем споживання теплової енергії за спірний період, а тому суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2002р. між Управлінням майна та приватизації Харківської міської ради (орендодавцем) та ТОВ Харківські телекомунікаційні мережі (орендарем, відповідачем) укладено договір оренди нежитлових приміщень (будівлі) №3065, відповідно до якого в оренду відповідача було передано нежитлове приміщення загальною площею 140,6 м.кв., що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Сумська, 73, терміном до 09.10.2003р. В подальшому між сторонами цього договору було укладено ряд додаткових угод, на підставі яких продовжувався термін дії договору. Востаннє, на підставі додаткової угоди №8 термін дії договору було визначено до 09.05.2010р.

З наявних у матеріалах справи листів Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.11.2017р. №17862, від 05.12.2017р. №18027 судом встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень (будівлі) №3065 від 09.10.2002р., який було укладено між Управлінням майна та приватизації Харківської міської ради та відповідачем припинив свою дію 17.10.2010р. на підставі листа про непролонгацію, однак за актом приймання-передачі не поверталися та в подальшому в оренду іншим особам не передавалися.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що в період жовтень 2012р.-квітень 2017р. відповідач не використовував приміщення по вул. Сумська, 73, 4 під'їзд у м. Харкові (яке було визначене об'єктом теплоспоживання за Договором), зважаючи на припинення дії договору оренди, а відтак і не приймати і споживати теплову енергію за спірний період. Таким чином, порушень зобов'язань за Договором зі сторони відповідача у вигляді несплати вартості теплової енергії за період жовтень 2012р.-квітень 2017р. немає.

Покликання позивача на те, що теплова енергія постачалася до приміщення відповідача і її поставка не могла бути припинена з огляду на те, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, судом відхиляються, оскільки відсутність відповідача у вказаному вище приміщення позбавляло права позивача здійснювати нарахування вартості теплової енергії.

Беручи до уваги те, що позивачем не було доведено факту споживання відповідачем теплової енергії за спірний період, підстав для стягнення вартості такої теплової енергії немає, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.