Рішення

від 12.12.2017 по справі 927/985/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 927/985/17

За позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма " Оптіма ",

вул. Ціолковського, № 11а, оф. 101, м. Чернігів, 14001

до Приватного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод",

вул. О.Кошового, №1, Деснянський район, м. Чернігів, 14029

про стягнення 6301,91 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор, наказ №1 від 26.11.08;

від відповідача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма " Оптіма " звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" з вимогою про стягнення 1835 грн. 18 коп. пені, 50 % річних у розмірі 3328 грн. 36 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1138 грн. 37 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки №11/16 від 20.07.2016.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача у справі.

Відповідач явку у засідання суду не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом заповнення у судовому засіданні 28.11.2017 розписки про відкладення розгляду справи на 12.12.2017, 15:20.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач щодо позовних вимог заперечував з викладених у ньому підстав.

Так, відповідач позовні вимоги не визнає та, посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 61 Конституції України, просить застосувати тільки один вид відповідальності - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, і не застосовувати у як штрафні санкції стягнення, передбачені п . 10.4 договору (50% річних). Крім того, відповідач врахувати тяжкий стан підприємства, сплату заборгованості у добровільному порядку (як тільки кошти з'явились на підприємстві) просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі неможливості - зменшити розмір пені з 1513 грн. 73 коп. до 500 грн. Також просив відмовити у задоволення інфляційних нарахувань, оскільки вони не є грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України. Відповідач також зазначив, що умовами п. 6.1. договору передбачено попередню оплату за поставку товару, але така оплата здійснена не була, а постачальник не скористався правом припинити поставку товару до сплати покупцем суми боргу та пені на підставі п. 10.5 договору.

У письмових поясненнях на відзив відповідача позивач зазначає, що при укладення договору поставки №11/16 від 20.07.2016 сторони погодили всі істотні умови, у тому числі і відповідальність учасників господарських правовідносин відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

20.07.2016 між сторонами у справі укладено договір поставки №11/16 (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець прийняти та оплатити будматеріали, лакофарбову продукцію, авто хімію та інші товари (продукція). Асортимент, кількість, ціна, умови поставки, строк оплати продукції викладені у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною. Під додатками до договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку продукції.

Датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена у товарно-супровідних документах продукцію(п. 3.5 договору).

Загальна сума договору становить 300000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 50000 грн. 00 коп. (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 10.3 договору у випадку порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов'язання.

Відповідно до п. 10.4 договору покупець на вимогу постачальника у випадку несвоєчасної оплати продукції зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 50% річних від простроченої суми.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, згідно умов договору. Зобов'язання сторін за договором припиняються належним виконанням (п. 13.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснити продавцю попередню 100% оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактурі, якщо інші умови прямо не зазначені у додатках до договору .

Позивач свої зобов'язання за договором поставки №11/16 від 20.07.2016 виконав у повному обсязі, поставивши відповідачеві продукцію згідно видаткових накладних № ВКФ08-0140 від 30.08.2016 на суму 4749 грн. 12 коп., № ВКФ09-0124 від 29.09.2016 на суму 1250 грн. 87 коп., № ВКФ09-0018 від 05.09.2016 на суму 759 грн. 14 коп., № ВКФ09-0125 від 29.09.2016 на суму 438 грн. 06 коп., № ВКФ11-0001 від 03.11.2016 на суму 1352 грн. 20 коп., № ВКФ11-0013 від 03.11.2016 на суму 163 грн. 00 коп. (а.с. 10,12,14,17,19,22).

У підтвердження позивачем додані рахунки-фактури № ВКФ08-0141 від 29.08.2016 на суму 4749 грн. 12 коп., № ВКФ09-0131 від 28.09.2016 на суму 1250 грн. 87 коп., № ВКФ09-0013 від 05.09.2016 на суму 759 грн. 14 коп., № ВКФ09-0144 від 29.09.2016 на суму 438 грн. 06 коп., № ВКФ10-0072 від 19.10.2016 на суму 1352 грн. 20 коп., № ВКФ11-0009 від 03.11.2016 на суму 163 грн. 00 коп.

Факт отримання продукції за вказаними накладними відповідачем не спростовується.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару 13.07.2017 у розмірі 8036 грн. 29 коп., що підтверджується випискою банку за рахунком позивача від 13.07.2017 (а.с. 27).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 04.10.2017 №89/14 про сплату штрафних санкцій за період прострочення поставки продукції.

Відповідачем вимога позивача виконана не була, кошти на рахунок не перераховані, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки товару нараховано пеню згідно п.10.3 договору за видатковою накладною № ВКФ08-0140 від 30.08.2016 за період прострочення обов'язку з оплати поставленої продукції за період з 31.08.2016 по 12.07.2017 у розмірі 4749 грн. 12 коп., № ВКФ09-0018 від 05.09.2016 за період з 06.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 759 грн. 14 коп., № ВКФ09-0124 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 1250 грн. 87 коп., №ВКФ09-0125 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 438 грн. 06 коп., ВКФ11-0001 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 676 грн. 01 коп., № ВКФ11-0013 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 163 грн. 00 коп. Загальна сума пені складає 1835 грн. 18 коп.

Крім того, на підставі п. 10.4 договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50% річних у загальному розмірі 3328 грн. 36 коп., а саме: за накладною № ВКФ08-0140 від 30.08.2016 за період з 31.08.2016 по 12.07.2017 у розмірі 2055 грн. 78 коп., № ВКФ09-0018 від 05.09.2016 за період з 06.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 322 грн. 37 коп., № ВКФ09-0124 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 490 грн. 07 коп., №ВКФ09-0125 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 171 грн. 62 коп., ВКФ11-0001 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 232 грн. 47 коп., № ВКФ11-0013 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 56 грн. 05 коп., а також інфляційні нарахування за період з 01.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 1138 грн. 37 коп., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком. (а.с. 35).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір № 11/16 від 20.07.2016 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними № ВКФ08-0140 від 30.08.2016 на суму 4749 грн. 12 коп., № ВКФ09-0124 від 29.09.2016 на суму 1250 грн. 87 коп., № ВКФ09-0018 від 05.09.2016 на суму 759 грн. 14 коп., № ВКФ09-0125 від 29.09.2016 на суму 438 грн. 06 коп., № ВКФ11-0001 від 03.11.2016 на суму 1352 грн. 20 коп., № ВКФ11-0013 від 03.11.2016 на суму 163 грн. 00 коп. (а.с. 10,12,14,17,19,22).

Виходячи з вищезаначених умов пункту 6.1 договору, суд доходить висновку про те, що сторонами у справі чітко встановлено обов'язок відповідача у справі здійснити попередню оплату товару, що має бути поставлений позивачем.

Відповідачем у справі попередня оплата товару за договором не здійснювалася.

При цьому ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

Одночасно частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З аналізу наведених вище норм випливає, що у випадку встановлення сторонами договору поставки обов'язку покупця щодо попередньої оплати товару невиконання вказаного обов'язку не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений товар негайно після його поставки на підставі положень ст. 538 Цивільного кодексу України (зустрічне виконання зобов'язання).

Крім того, як встановлено положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, обов'язок з оплати поставленої позивачем продукції виник у відповідача одразу після прийняття продукції за вказаними накладними.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату поставленого товару 13.07.2017, що підтверджується випискою баку по рахунку позивача від 13.07.2017 (а.с. 27).

Факт прострочення оплати поставленого за вказаними накладними товару доведений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки товару нараховано пеню згідно п.10.3 договору за видатковою накладною № ВКФ08-0140 від 30.08.2016 за період прострочення обов'язку з оплати поставленої продукції з 31.08.2016 по 12.07.2017 у розмірі 4749 грн. 12 коп., № ВКФ09-0018 від 05.09.2016 за період з 06.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 759 грн. 14 коп., № ВКФ09-0124 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 1250 грн. 87 коп., №ВКФ09-0125 від 29.09.2016 за період з 30.09.2016 по 12.07.2017 у розмірі 438 грн. 06 коп., ВКФ11-0001 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 676 грн. 01 коп., № ВКФ11-0013 від 03.11.2016 за період з 04.11.2016 по 12.07.2017 у розмірі 163 грн. 00 коп. Загальна сума пені складає 1835 грн. 18 коп.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, дійшов висновку про те, що зазначене нарахування здійснено відповідно до умов укладеного сторонами договору та чинного законодавства, а відтак вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов просить врахувати тяжкий стан підприємства, сплату заборгованості у добровільному порядку (як тільки кошти з'явились на підприємстві) просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі неможливості - зменшити розмір пені з 1513 грн. 73 коп. до 500 грн.

Відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем у справі не доведено наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, крім того, сума пені не є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора.

За таких обставин у задоволенні викладеного у відзиві клопотання відповідача про зменшення суми пені слід відмовити за необґрунтованістю.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з 50% річних у загальному розмірі 1835 грн. 18 коп., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про їх стягнення з відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 61 Конституції України, відповідач просить застосувати тільки один вид відповідальності - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, і не застосовувати у як штрафні санкції стягнення, передбачені п. 10.4 договору (50% річних). Також відповідач просив відмовити у задоволення інфляційних нарахувань, оскільки вони не є грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладену норму, за своєю правовою природою річні не є штрафними санкціями у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, яка визначає поняття неустойки.

За таких обставин доводи відповідача щодо неправомірності одночасного стягнення пені та річних є необґрунтованими.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод", вул. О.Кошового, №1, Деснянський район, м. Чернігів, 14029, код 39303989 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма " Оптіма ", вул. Ціолковського, № 11а, оф. 101, м. Чернігів, 14001, код 36279079, пеню у сумі 1835 грн. 18 коп., 50% річних у сумі 3328 грн. 36 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1138 грн. 37 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 18.12.2017.

Суддя М.О. Демидова