Постанова

від 12.12.2017 по справі 904/7304/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року Справа № 904/7304/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача: Закалюжний С.В., довіреність б/н від 01.11.2017 р., ;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2017 року у справі № 904/7304/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Кадолби Світлани Олександрівни, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс", м. Кривий Ріг

про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 120 000,00 грн., суми заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 761грн.16коп., пені у розмірі 104 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулась Фізична особа-підприємець Кадолба Світлана Олександрівна з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс" про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 120 000,00 грн., суми заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 761,16 грн., пені у розмірі 104,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди №б/н від 01.10.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2017 року по справі №904/7304/17 (головуючий суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс" на користь Фізичної особи - підприємця Кадолба Світлани Олександрівни суму заборгованості з орендної плати у розмірі 120 000,00 грн., суму заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 761,16 грн., пеню у розмірі 93,25 грн., витрати, пов'язані з послугами адвоката, в розмірі 5 999 грн. 46 коп. та судовий збір в розмірі 1 812 грн.82 коп.

Рішення мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс" не виконано належним чином грошових зобов'язань за договором оренди від 01.10.2016р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 120 761 грн.16 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять жодної довіреності, яка б надавала можливість визначити склад та об'єм повноважень ФОП Кадолба С.О. (орендодавця) діяти від імені власника нерухомого майна ОСОБА_3

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні роздруківки з поточного рахунку позивача щодо сум сплати за оренду приміщення, а судом не перевірені дані обставини, що є неповним з'ясуванням обставин справи та перевіркою їх належними доказами.

Зокрема, судом не надано оцінки акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.02.2017 року та тому факту, що у березні 2017 року Відповідачем в рахунок оплати за оренду було передано 50 000,00 грн. готівкою ОСОБА_4, яким в свою чергу було написано розписку про їх отримання. Від так, сума заборгованості є набагато меншою ніж вказана у позові.

Матеріали справи містять Договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01 квітня 2016 року, укладеного між власником майна та ФОП Кадолба С.О. Згідно умов вказаного договору Орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду (п.2.4.6).

Поряд з цим, в укладеному 01.10.2016 року між Позивачем та Відповідачем Договорі оренди (найму) нежитлового приміщення жодним чином не йдеться про те, що він укладений в порядку піднайму, та те, що міститься згода власника на піднайм.

У судовому засіданні представником скаржника подано клопотання про припинення провадження у справі з огляду на те, що зі змісту Довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 02.09.2016р. за реєстровим номером №3878 (додаток 4 до Договору) Кадолба С.О. та ОСОБА_4 діють від імені ОСОБА_3 та на її користь без права отримання коштів за надання в оренду нерухомого майна, тобто останні є посередниками у правовідносинах між ТОВ РЕМПРОМТРАНС та ОСОБА_3.

Оскільки ОСОБА_3 діє як фізична особа у правовідносинах з оренди майна та уповноважила Кадолбу С.О. та ОСОБА_4 на дії від її імені та в її інтересах, розгляд справи повинен здійснюватися за правилами визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, а провадження по даній справі повинно бути припиненим на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору між ФОП Кадолбою С.О. та ТОВ РЕМПРОМТРАНС відсутній.

Крім того, скаржник вважає, що господарським судом порушено правила підвідомчості справи. Вказує на те, що третейським застереженням, яке міститься у пункті 7.3. Договору, сторони визначили, що всі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають по даному Договору чи у зв'язку з ним, у тому числі відносно його укладання, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають вирішенню у Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група відповідно до регламенту зазначеного суду, зміст якого міститься на сайті http://rpgua.com.

В судовому засіданні Відповідач наполягав на вирішенні спору саме третейським судом.

Фізична особа-підприємець Кадолба Світлана Олександрівна відзив на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 12.12.2017 року.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, 07.12.2017 року представник Позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від Позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із здійсненням останнім 12.12.2017 року підприємницької діяльності за межами Дніпропетровської області.

Колегія суддів не задовольняє дані клопотання з наступних підстав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду судом справи, що підтверджується як клопотанням останнього, поданим до апеляційного суду за п'ять днів до судового засідання, так і роздруківкою поштового відправлення № 4900057703194 з офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Зайнятість безпосередньо Позивача, як фізичної особи-підприємця у підприємницькій діяльності не перешкоджала іншим особам прийняти участь у розгляді даної справи відповідно до ст.28 ГПК України, як це було у суді першої інстанції.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника Позивача та про відмову у задоволення клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що Позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але не скористався наданими йому правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, що неявка представника Позивача не перешкоджає з'ясуванню спірних обставин, а апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.12.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.10.2016 року між Фізичною особою - підприємцем Кадолба Світланою Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс" (орендар) був підписаний договір оренди (найму) нежитлового приміщення (а.с. 9-14).

За умовами зазначеного договору орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину приміщення, надалі по тексту - об'єкт оренди, що визначене у цьому договорі та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 1.1 договору визначено, що нежитлове приміщення, частина якого передається в оренду (найм) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 видане 02.09.2014 року (додаток 3) та довіреності (додаток 4).

Відповідно до пункту 2.1 договору приймання-передача приміщення проводиться орендодавцем та орендарем протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладання цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди (найму).

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендареві договірну орендну плату, яка розраховується починаючи з дня наступного за днем підписання сторонами акту приймання - передачі об'єкту оренди (найму).

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2016р.) передбачено, що розмір орендної плати складає 25000грн. за один місяць.

Положеннями пункту 3.3 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця за перший місяць при підписанні договору та за останній місяць оренди при підписанні акту прийому - передачі. Надалі не пізніше 10 (десятого) числа кожного потомного місяця відповідно до наданих орендодавцем рахунків та актів наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.4 договору витрати на комунальні послуги, водопостачання (водовідведення), газопостачання, електроенергію, сплату земельного податку/орендної плати, експлуатаційні витрати та інші платежі пов'язані з забезпеченням функціонування об'єкту оренди оплачуються орендарем у розмірі 100% їх вартості не пізніше 25 - го числа місяця, наступного за звітнім відповідно до наданих орендодавцем рахунків та актів наданих послуг.

01.10.2016 року на підставі акту приймання - передачі, позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування частину нежитлового приміщення.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

24.04.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору, згідно якої припинили дію договору оренди від 01.10.2016р. з 24.04.2017р. за взаємною згодою сторін (а.с.16).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №2 від 24.04.2017р., станом на 24.04.2017р. відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 120 000грн.00коп., яка складається із заборгованості з орендних платежів за період з грудня 2016р. по квітень 2017р.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди №2 від 24.04.2017р. визначено, що відповідач має заборгованість за комунальні послуги в розмірі 761грн.16коп. за квітень 2017р.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №2 від 24.04.2017р. сторони визначили, що орендодавець надав, а орендар отримав рахунки на суму накопиченого боргу та суму компенсації комунальних послуг за квітень 2017р. в загальній сумі 120 761грн.16коп. Загальну суму накопиченого боргу орендар зобов'язується сплатити до 30.04.2017р.

Додаткова угода №2 від 24.04.2017р. до договору оренди від 01.10.2016р. підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

25.04.2017 року на підставі акту приймання - передачі, позивачем прийнято з оренди, а відповідачем повернуто з оренди нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 загальною площею 157,8 кв.м.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, позивачем нараховано заборгованість з орендних платежів за період з грудня 2016 р. по квітень 2017 р. у розмірі 120 000 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 761,16 грн. та пеню у розмірі 104,05 грн., які відповідачем добровільно не сплачені, що і є предметом даного спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виконано умови договору у повному обсязі, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.10.2016 року, яким було передано об'єкт оренди (а.с. 17), та актами прийому - здачі виконаних робіт за вказаний період (а.с. 18-21), також підписаними сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.3 договору, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість оренди за грудень 2016р. в строк до 10.12.2016р. (включно); за січень 2017р. в строк до 10.01.2017р. (включно); за лютий 2017р. в строк до 10.02.2017р. (включно); за березень 2017р. в строк до 10.03.2017р. (включно); за квітень 2017р. в строк до 10.04.2017р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 01.02.2017 року, на який посилається скаржник у апеляційній сказі, станом на 01.02.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди від 01.10.2016 року становить 113 250,40 грн.

Факт наявності заборгованості у вищезазначеному розмірі підтверджується також листом відповідача від 02.02.2017 року за № 2017/13, у якому зазначено, що станом на 02.02.2017 року у ТОВ "Ремпромтранс" перед ФОП Кадолба рахується кредиторська заборгованість з орендної плати в сумі 100 000,00 грн. та з комунальних платежів в сумі 13 250,04 грн. (а.с. 22).

Більш того, у додатковій угоді № 2 від 24.04.2017 року до договору від 01.10.2016 року сторони погодили, що станом на 24.04.2017р. відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 120 000грн.00коп., яка складається із заборгованості з орендних платежів за період з грудня 2016р. по квітень 2017р., та заборгованість за комунальні послуги в розмірі 761грн.16коп. за квітень 2017р. (а.с.16).

Доказів погашення заборгованості з орендної плати за вищезазначений період часу, а також з оплати комунальних послуг відповідачем не надано.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 120 761 грн. 16коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про часткове погашення Відповідачем 31.03.2017 року заборгованості з орендної плати з посиланням на розписку, відповідно до якої ОСОБА_4 в рахунок оплати за оренду отримав 50 000,00 грн. готівкою, колегією суддів не приймаються, оскільки:

- ОСОБА_4 не є орендодавцем по спірному договору оренди від 01.10.2016 року;

- відповідачем не надано доказів уповноваження орендодавцем по спірному договору ФОП Кадолба С.О. громадянина ОСОБА_4 на отримання орендної плати;

- положеннями пункту 3.3 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця, а не готівкою фізичним особам;

- зі змісту самої розписки неможливо прийти до однозначного висновку, заборгованість з орендної плати за яким саме договором оренди та ким саме (орендарем чи іншою особою) частково погашена громадянину ОСОБА_4

Крім того, позивач на підставі пункту 5.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.12.2016р. по 24.04.2017р. в розмірі 104грн.05коп.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до пункту 5.4 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,001% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення до моменту виконання зобов'язань в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 93,25 грн. за період з 10.12.2016 року по 24.04.2017 року, оскільки прострочення зі сплати орендної плати з боку відповідача мало місце.

Клопотання відповідача з посиланням на те, що ОСОБА_3 діє як фізична особа у правовідносинах з оренди майна та уповноважила Кадолбу С.О. та ОСОБА_4 на дії від її імені та в її інтересах, у зв'язку з чим розгляд справи повинен здійснюватися за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, а провадження по даній справі повинно бути припиненим на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору між ФОП Кадолбою С.О. та ТОВ РЕМПРОМТРАНС відсутній, задоволенню не підлягає, оскільки стороною (орендодавцем) за спірним договором оренди нежитлових приміщень від 01.10.2016 року є саме Фізична особа - підприємець Кадолба Світлана Олександрівна, а не фізична особа ОСОБА_3 (а.с. 9-14).

Дійсно, відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 02.09.20145 року власником спірних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 24).

В той же час, матеріали справи містять Договір оренди б/н від 01 квітня 2016 року, укладений між власником майна ОСОБА_3 та ФОП Кадолба С.О., відповідно до якого нежитлове приміщення площею 157,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 передано в оренду Позивачу (а.с. 25).

Згідно умов вказаного договору Орендар (ФОП Кадолба С.О.) має право передавати об'єкт оренди в суборенду (п.2.4.6). При цьому, згода власника майна на передачу об'єкта оренди в суборенду не вимагається.

Таким чином, Позивач мав передбачене договором право на укладання спірного договору оренди від 01.10.2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди від 01.10.2016 року недійсним не визнавався, а тому відповідач має всі належні підстави для виконання своїх зобов`язань за договором.

Та обставина, що в укладеному 01.10.2016 року між Позивачем та Відповідачем Договорі оренди нежитлового приміщення не зазначено про те, що він укладений в порядку піднайму, не підставою для визнання його недійсним.

Клопотання відповідача про припинення провадження по справі з посиланням на порушення господарським судом правил підвідомчості також не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Забезпечуючи єдність судової практики в цьому питанні, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18.10.2017 року у справі № 3-133гс17 зазначили наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 цієї статті.

Водночас відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 16 ЦК, ч. 3 ст. 1 ГПК юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.

У разі відсутності такого застереження господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.

У справі, яка розглядається, колегією суддів встановлено, що відповідно до положень пункті 7.3. Договору, сторони визначили, що всі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають по даному Договору чи у зв'язку з ним, у тому числі відносно його укладання, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають вирішенню у Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група відповідно до регламенту зазначеного суду, зміст якого міститься на сайті http://rpgua.com.

Отже, виходячи із вищенаведеного вбачається, що між Позивачем і Відповідачем укладено третейське застереження, яке є чинним та не визнавалося недійсним.

В той же час, незважаючи на попередню домовленість сторін Договору оренди про вирішення будь-яких спорів, протиріч або претензій комерційним судом (арбітражем), позивач не може бути обмеженим у праві звернення до господарського суду.

Оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача наполягав на вирішенні спору виключно в державному суді України; про припинення провадження у справі з підстав передачі спору на розгляд арбітражу звернувся лише Відповідач, то відсутня взаємна згода (воля) саме обох сторін спору на його вирішення Арбітражною установою.

Таким чином, клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК задоволенню не підлягає.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми орендної плати та пені.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромтранс", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2017 року у справі № 904/7304/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України, після 15.12.2017 року - до Верховного Суду України.

Повний текст постанови складений 14.12.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко