Постанова

від 13.12.2017 по справі 908/1760/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2017 справа №908/1760/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. у справі№ 908/1760/17 (суддя: Ярешко О.В.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Укрнафта ( далі - ПАТ Укрнафта , позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради (далі - відповідач) про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:15:0011, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2 а, в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що саме рішення міської ради № 35 від 18.05.2011 р. не містить заборони щодо відступу сторін від умов затвердженого зразка договору, при цьому, виклавши окремі пункти договору в іншій редакції, ніж затверджена рішенням, міська рада сама знівелювала позицію щодо неможливості відступлення від умов затвердженого зразка.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 22 сесії 4 скликання Запорізької міської ради від 01.08.2005 р. № 37/59 Про передачу в оренду ВАТ Укрнафта земельної ділянки по вул. Макаренка, 2а для розташування автозаправної станції затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі площею 0,2500 га по вул. Макаренка, 2а Відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» ; вирішено передати в оренду строком на 10 років Відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» земельну ділянку загальною площею 0,2500 га (землі комерційного використання) по вул. Макаренка, 2а для розташування автозаправної станції, за рахунок земель Запорізької міської ради.

24.11.2005 р. між Запорізькою міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» , як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає орендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2310100000:05:015:0011, для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2а.

Умовами п. 7 договору сторонами погоджено, що договір укладено на 10 років.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.01.2006 р. за № 040626100024.

Згідно акту прийому-передачі від 17.01.2006 р. вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю.

Додатковою угодою до договору сторонами внесено зміни до умов договору в частині орендної плати за землю та її індексування. Дана додаткова угода посвідчена нотаріусом та зареєстрована у Запорізькій РФ ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2008 р. за № 040826100845.

Відповідно до статуту ПАТ «Укрнафта» , рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 р. змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» .

Листом від 19.05.2015 р. ПАТ «Укрнафта» звернулось до Запорізької міської ради з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 040626100024 від 17.01.2006 р. для розташування автозаправної станції за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2а.

У відповідь на зазначений лист, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради зазначило, що вважає за можливе згідно Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" поновити договір оренди землі після надання відповідного доручення.

Договором № 040626100024 не передбачено право на подовження терміну дії договору. Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Рішенням 8 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 25.08.2016 р. № 93/129 Про поновлення ПАТ Укрнафта договору оренди землі по вул. Макаренка, 2а для розташування автозаправної станції поновлено ПАТ «Укрнафта» строком на 19 років договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:05:015:0011) площею 0,2500 га по вул. Макаренка, 2а для розташування автозаправної станції, за рахунок земель Запорізької міської ради.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано ПАТ «Укрнафта» після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Позивачем отримано витяг № 580/86-16 від 08.02.2016 р. з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2500.00 кв.м по вул. Макаренка, 2а у м. Запоріжжі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 5806300,00 грн.

Листом від 16.01.2017 р. № 03/02-32/00105, адресованим ПАТ «Укрнафта» , виконавчий комітет Запорізької міської ради зазначив про невиконання останнім рішення Запорізької міської ради від 25.08.2016 р. № 93/129 та неукладення договору оренди земельної ділянки.

Листом від 14.02.2017 р. ПАТ «Укрнафта» направило на адресу Запорізької міської ради підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою три примірники договору оренди землі по вул. Макаренка, 2а, з проханням підписати і скріпити печаткою договір та повернути два примірники договору для подальшої реєстрації речового права оренди. Також у листі зазначено, що запропонований Запорізькою міською радою проект договору оренди землі товариством не розглядався, оскільки на договорі були відсутні підпис та печатка Запорізької міської ради.

Листом від 07.03.2017 р. № 451/02-03, адресованим ПАТ «Укрнафта» , Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради зазначило, що надіслані листом від 14.02.2017 р. документи не можуть вважатися належними проектами договорів оренди землі, оскільки не містять всіх необхідних умов договору згідно рішення ЗМР № 29 від 26.06.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 р. № 35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя» , та підтверджених належними додатками до нього (витяги НГО та інші) суттєвих умов договору, а також не підписані уповноваженою особою з боку орендаря.

Листом від 03.07.2017 р. № 61 ПАТ «Укрнафта» направило на адресу Запорізької міської ради підписаний зі свого боку та скріплений печаткою проект договору оренди землі по вул. Макаренка, 2а, який відповідає актуальній Типовій формі договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 р. № 843; просило підписати та скріпити печаткою договір та повернути два примірники договору для подальшої реєстрації речового права оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що Запорізькою міською радою підписано та скріплено печаткою проект договору оренди землі по вул. Макаренка, 2а площею 0,2500 га, проте, договір підписаний з протоколом розбіжностей.

У листі від 28.07.2017 р. № 1413/02-03 відповідач зазначив, що в ході перевірки проекту договору оренди землі управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради встановлено невідповідність зазначеного проекту формі зразку договору оренди землі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 р. № 35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжі» (із змінами та доповненнями, внесеними на підставі рішення Запорізької міської ради від 26.06.2013 р. № 29), внаслідок чого складений протокол розбіжностей до договору оренди землі.

Позивач, у свою чергу, склав та підписав протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі (кадастровий номер 2310100000:05:015:0011), відповідно до якого включив до договору оренди землі майже всі запропоновані відповідачем пункти (згідно протоколу розбіжностей), окрім пунктів 34.17, 34.20, абзац 2 пп. 38.2 п. 38, 39.2, 47.

Протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі направив відповідачу листом від 23.08.2017 р. № 68. Відповідач даний протокол не підписав.

Отже, умови пп. 34.17, 34.20, абзац 2 пп. 38.2, п. 38, 39.2, 47 договору залишилися сторонами неврегульованими.

Не погоджуючись з вказаними пунктами договору, викладеними відповідачем у протоколі розбіжностей до договору оренди землі по вул. Макаренка, 2 а, в такій редакції:

« 34.17. У випадку зміни нормативної грошової оцінки землі, розміру ставок (ставки) земельного податку, орендної плати, Орендар протягом місяця з моменту прийняття такого рішення Запорізькою міською радою та/або вступу в дію відповідного нормативно-правового акту, зобов'язаний звернутись до Орендодавця із заявою про внесення змін до пункту 12 договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати за цим договором, а також здійснити всі необхідні дії для виготовлення, укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі, та подати цю додаткову угоду до податкових органів. У випадку невиконання Орендарем вищевказаного обов'язку та/або відсутності укладеної додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати за договором оренди землі протягом 3 місяців з дати подачі заяви, вказаної у даному пункті, це є підставою для одностороннього розірвання договору оренди землі Орендодавцем, та/або стягнення з Орендаря збитків, що складаються з неоплаченої суми орендної плати за весь строк її недоплати, та/або звернення Запорізької міської ради до суду з вимогою викласти договір оренди в частині розміру орендної плати у новій редакції» .

Пункт 34.20 в контексті пункту 34 «Обов'язки Орендаря. Орендар зобов'язаний:»

« 34.20. Зареєструвати право оренди у порядку, встановленому законодавством протягом 4 місяців з дати прийняття рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду» .

Абзац 2 підпункту 38.2 пункту 38 «Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору не є підставою для поновлення договору» .

Пункт 39.2 в контексті пункту 39 «Розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є:»

« 39.2. Невиконання обов'язку передбаченого п. 34.17 Договору» .

« 47. У випадку невиконання Орендарем обов'язку, визначеного п. 34.20 Договору, та реєстрації права оренди з перевищенням, вказаного в п. 34.20 Договору строку, або ухилення від такої реєстрації, це є підставою для нарахування та сплати Орендарем збитків, що заподіяні міській раді, які складаються з неоплаченої суми орендної плати, починаючи з наступного дня після завершення вказаного строку, за весь строк її недоплати» ; позивач звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області про врегулювання розбіжностей, що виникли при узгодженні вказаних умов договору, з проханням визнати договір укладеним в редакції позивача.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 даного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, укладення спірного договору є обов'язковим.

Частиною 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адіміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, судова колегія зазначає, що вимога про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні (поновленні) договору оренди землі, шляхом визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивача є належним способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у постанові від 10.02.2012 р. у справі № 6-110цс12, яка у відповідності із ст. 111-28 ГПК України має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вказане відповідає пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст.124 Конституції України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання.

Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторони про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як зазначено вище, договір оренди земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2310100000:05:015:0011, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2а, між сторонами підписаний із протоколом розбіжностей та скріплений печатками.

У даному договорі сторони передбачили істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:015:0011, місце розташування: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2а та розмір земельної ділянки: 0,2500 га); строк дії договору оренди - до 25.08.2035 року; орендну плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач користується земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 2310100000:05:015:0011, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 2а, сплачує орендну плату в розмірі, визначеному договором, який підписаний між сторонами з протоколом розбіжностей.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 р. № 35, з метою конкретизації типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.03.2004 р. № 220, затверджений зразок договору оренди землі згідно з додатком. Згідно пункту 3 рішення, дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку. З моменту набрання чинності даного рішення, укладення нових та поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності мають вчинятись згідно з затвердженим зразком договору оренди землі.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2013 р. № 29 внесено зміни до зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя, який затверджено рішенням міської ради від 18.05.2011 р. № 35, та викладено його в новій редакції. Відповідно до п. 2 дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Запорізької міської ради від 26 червня 2013 року № 29 "Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 № 35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя» разом із додатком до нього «Договір оренди землі» у встановленому вищенаведеною нормою порядку 23 липня 2013 року опубліковано відповідачем у газеті «Запорізька Січ» № 146 (5350).

Крім того, рішення міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 розміщені на офіційному порталі Запорізької міської влади в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скасування рішень Запорізької міської ради № 35 від 18.05.2011 р., № 29 від 26.06.2013 р., тобто вказані рішення є чинними.

За приписами ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення Запорізької міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 підлягають обов'язковому виконанню землекористувачем, тобто позивачем.

Наразі, усі вказані пункти, з якими незгоден позивач, та щодо яких між сторонами виникли розбіжності при їх укладенні, відповідають пунктам зразку договору оренди землі, затвердженому рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2013 р. № 29, тому господарський суд Запорізької області на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. у справі № 908/1760/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. у справі № 908/1760/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3