Постанова

від 12.12.2017 по справі 910/11583/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/11583/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

У судове засідання з'явились:

Прокурор: Винник О.О. (посвідчення №036704 від 15.12.2015)

Від позивача: Савченко С.В. -представник;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017

у справі № 910/11583/17 (суддя Щербаков С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор"

до Черкаської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області

про визнання договору поновленим

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" звернулося до Черкаської обласної державної адміністрації про:

- визнання поновленим договору оренди, укладеного 14.10.2004 між Смілянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор", земельної ділянки площею 57,39 га, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16;

- визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди від 14.10.2004 укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор", земельної ділянки площею 57,39 га, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16 у редакції наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на даний час користується виділеною на підставі договору оренди земельною ділянкою, загальною площею 57,39 га та, як зазначає позивач, неодноразово звертався до відповідача з заявою про поновлення строку дії оренди, що в розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є підставою для поновлення договору оренди на той самий строк на тих самих умовах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 судом залучено до участі у справі Смілянську районну державну адміністрацію Черкаської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/11583/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" задоволено повністю.

Визнано договір оренди землі від 14.10.2004 укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор", зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16 поновленим на той самий строк - 10 років.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/11583/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначив, що судом першої інстанції не враховано відсутність доказів звернення ТОВ фірма "Вектор" до закінчення строку дії договору до Черкаської обласної державної адміністрації з заявою про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області у справі №910/11583/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області до провадження та призначено до розгляду на 21.11.2017.

Розпорядженням заступника начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 № 09-53/4604/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11583/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області у справі № 910/11583/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області прийнято до провадження новою колегією суддів.

20.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов супровідний лист із клопотанням про повернення апеляційної скарги та відзивом на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

21.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшли пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 21.11.2017, повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явилися. Учасники судового процесу не заперечували проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2015 апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області, відкладено на 12.12.2017.

В судовому засіданні 12.12.2017 прокурор надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні 12.12.2017 надав свої пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області без задоволення.

В судове засідання, призначене на 12.12.2017, повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третьої особи які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор має право у порядку, передбаченому процесуальним законом ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2004 між Смілянською районною державною адміністрацію Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" укладено договір оренди землі, умовами якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради.

Згідно із пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 57, 39 га, у тому числі 57, 39 га ріллі земель державної власності (землі історико-культурного призначення).

Відповідно до пункту 3 договору, на земельній ділянці відсутні об'єкти інфраструктури, а також відсутні будівлі та споруди.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 705 506, 75 грн.

Відповідно до пункту 6 договору На земельній ділянці, що передається в оренду відсутні недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Згідно із пунктом 7 договору, земельна ділянка повинна використовуватися із дотриманням вимог контурно-меліоративної організації території.

Пунктом 8 договору визначено, що даний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із пунктом 14 договору, земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 15 договору, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

20.10.2004 даний договір зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 16 про що у Державному реєстрі земель вчинено запис.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в оренду передані земельні ділянки за кадастровими номерами 7123787200:02:002:0067, 7123787200:02:002:0068, 7123787200:02:002:0069, які розташовані в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою від 07.08.2014, в якій просив поновити договір оренди землі укладений між Смілянською районною державною адміністрацію Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор", загальною площею 57, 39 га, в додатках до якої було додано, зокрема проект додаткової угоди на поновлення договору оренди.

13.08.2014 від Головне управління Держземагенства у Черкаській області надало відповідь на вищезазначену заяву позивача, повідомивши, що земельна ділянка площею 57, 3900 га, яка використовується на підставі договору оренди землі від 14.10.2004, за категорією відноситься до земель історико-культурного призначення. Розпорядженням такими землями не належить до компетенції Головного управління Держземагенства у Черкаській області.

15.08.2014 листом № 27-23-0.53-3698/2-17 Головне управління Держземагенства у Черкаській області запропонувало позивачу звернутись до нього для внесення змін у договір оренди землі в частині розміру орендної плати.

Позивач листом від 27.08.2014 звернувся до голови Черкаської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки історико-культурного призначення, що знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області загальною площею 57, 39 га з відповідними кадастровими номерами: 7123787200:02:002:0067 площа 12,5978 га, 7123787200:02:002:0068 площа 25, 6788 га та 7123787200:02:002:0069 площа 19, 1081 га терміном на 10 (десять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 28.08.2014 № 36 позивач надав відповідь на лист Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 15.08.2014 № 27-23-0.53-3698/2-14, вказавши, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" проводить сплату за оренду земельної ділянки загальною площею 57,39 га в розмірі 4,5 % від нормативно грошової оцінки, про що свідчить Податкова декларація по сплаті орендної плати за землю за 2014 рік (додана до листа). Заборгованість по сплаті орендної плати відсутня.

Крім того, 02.03.2015 позивач звернувся із клопотанням № 11 до т.в.о. начальника управління культури Черкаської ОДА, в якому просив надати висновок, щодо можливості розроблення технічної документації із землеустрою для поновлення договору оренди землі від 14.10.2004, на земельні ділянки загальною площею 57, 39 га (землі історико культурного призначення), що знаходяться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" зверталося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держгеокадастру в Смілянському районі Черкаської області, в якому просило, зокрема зобов'язати управління Держгеокадастру в Смілянському районі Черкаської області виправити помилки у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки за кадастровими номерами 7123787200:02:002:0067, 7123787200:02:002:0068, 7123787200:02:002:0069, що розташовані в адміністративних межах Ротмистрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, шляхом внесення відомостей про категорію ділянок як земель сільськогосподарського призначення. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" обґрунтовувало позов тим, що позивачем у витягах з Державного земельного кадастру про вищевказані земельні виявлено технічні помилки, а саме щодо невірного зазначення категорії земель (вказано про належність земельних ділянок до земель історико-культурного призначення замість земель сільськогосподарського призначення), оскільки в розпорядженні голови Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області від 13.10.2004 №385 зазначені земельні ділянки вказані саме землі сільськогосподарського призначення. Крім того, представник позивача зазначив, що належність вказаних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення підтверджується змістом проекту відведення земельних ділянок ТОВ "Вектор" загальною площею 57,39 га.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1440/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з тих підстав, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7123787200:02:002:0067, 7123787200:02:002:0068, 7123787200:02:002:0069 відносяться до земель історико-культурного призначення, що свідчить про відсутність технічної помилки в Державному земельному кадастрі щодо категорії вказаних земельних ділянок.

26.05.2017 листом позивач повторно звернувся до відповідача повідомивши, що товариство продовжує використовувати земельні ділянки за кадастровими номерами 7123787200:02:002:0067, 7123787200:02:002:0068, 7123787200:02:002:0069, що розташовані в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, будь-яких заперечень щодо поновлення договору оренди землі зі сторони орендодавця на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" не надходило, у зв'язку з чим просило Черкаську обласну державну адміністрацію поновити договір оренди від 14.10.2004, зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 № 16, шляхом укладення додаткової угоди на умовах передбачених в ній, у додатках до якого додано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2004.

05.07.2017 Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації листом № 16-10/1168 повідомило позивача, що висновком археологічної інспекції управління культури Черкаської ОДА від 25.06.2004 № 862 при погодженні документації із землеустрою по наданню Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" земельних ділянок загальною площею 57,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було підтверджено розташування в межах земельних ділянок курганних насипів та визначена обов'язкова умова - вимежування курганів зі складу земель, що передаються в оренду, та їх залуження, що не було виконано.

Крім того було зазначено, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать до категорії земель сільськогосподарського призначення і надання їх у користування за рахунок земель історико-культурного призначення можливе лише за умови зміни цільового призначення земельної ділянки, яке відповідно до статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як вже зазначалося, на підставі договору оренди землі від 14.10.2004, зареєстрованого у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16, позивач набув у користування земельну ділянку загальною площею 57,39 га, у тому числі 57,39 га ріллі земель державної власності (землі історико-культурного призначення), яка знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради для ведення сільськогосподарської діяльності.

Орендодавцем за договором оренди землі від 14.10.2004 станом на дату його укладення була Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору.

Відповідно до Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з 01.01.2013 розмежовано землі державної та комунальної власності.

Згідно із частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тобто, повноваження щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у договорі оренди землі від 14.10.2004 віднесено до повноважень Черкаської обласної державної адміністрації.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із пунктом 8 договору оренди землі від 14.10.2004, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" суди мають враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частин 6-8 та частини 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі №6-219цс14 та у справі №6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі №6-3цс15 та у справі №6-4цс15, постанові від 25.05.2016 у справі №3-312гс16, постанові від 23.03.2016 у справі №6-146цс16.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі", звертався до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з клопотанням про поновлення договору оренди землі від 14.10.2004 з відповідним пакетом документів.

Головне управління у відповідь на звернення позивача повідомило, що земельні ділянки, які надані позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відносяться до земель історико-культурного призначення, розпорядження якими не належить до компетенції територіальних органів Держземагентства.

Крім того, листом від 15.08.2014 № 27-23-0.53-3698/2-17 Головне управління запропонувало позивачу звернутись до нього для внесення змін у договір оренди землі в частині розміру орендної плати.

28.08.2014 з урахуванням відповіді Головного управління Держземагентства у Черкаській області позивач звернувся з клопотанням № 5471/01/01-22 про поновлення договору оренди земельних ділянок до Черкаської обласної державної адміністрації.

У зв'язку із зміною керівництва Черкаської обласної державної адміністрації та необхідністю внесення змін до складу комісії обласної державної адміністрації з визначенням доцільності розміщення об'єктів на території області, з розгляду матеріалів надання у користування, передачу у власність та оренду земельних ділянок, утвореної розпорядженням обладержадмінгістрації від 30.06.2010 № 136 звернення позивача було розглянуто на засіданні комісії 30.01.2015.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень відповідача, комісією було рекомендовано надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) після узгодження питання користування земельними ділянками із службою охорони культурної спадщини облдержадміністрації, проте розпорядження про надання відповідного дозволу видано не було.

Листом від 26.05.2017 позивач повторно звертався до відповідача, повідомивши, що товариство продовжує використовувати земельні ділянки за кадастровими номерами 7123787200:02:002:0067, 7123787200:02:002:0068, 7123787200:02:002:0069, що розташовані в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, будь-яких заперечень щодо поновлення договору оренди землі зі сторони орендодавця на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" не надходило, у зв'язку з чим просило Черкаську обласну державну адміністрацію поновити договір оренди від 14.10.2004 шляхом укладення додаткової угоди на умовах передбачених в ній. До зазначеного листа позивачем було додано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2004.

Згідно із частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15.

Таким чином прокурором безпідставно наведено правову позицію Верховного суду України, яка наведена судом у справі про визнання за попереднім орендарем переважного права на поновлення договору перед іншим суб'єктом, який на момент звернення до суду уже уклав новий договір оренди із власником землі. Дані правовідносини не є тотожними із тими, які є предметом поточного спору, а відтак застосуванню підлягають положення саме частини 6 статті 33 ЗУ "Про оренду землі", що не визначає обставини своєчасного повідомлення орендаря про бажання поновити договір оренди з доданням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди обов'язковими умовами для автоматичної пролонгації договору оренди землі.

В матеріалах справи відсутні докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договору оренду землі, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачує орендну плату за користування землею.

Таким чином, оскільки позивач своєчасно звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації про поновлення договору оренді землі від 14.10.2004 з відповідним проектом додаткової угоди, умови договору в частині сплати орендних платежів виконуються ним належним чином, а також враховуючи відсутність протягом місяця письмового заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору оренди, позовні вимоги щодо визнання поновленим договору оренди землі від 14.10.2004, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор", зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16 є правомірними та обґрунтованими, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Що стосується вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 14.10.2004, земельної ділянки площею 57, 39 га, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.10.2004 за № 16 слід зазначити наступне.

Згідно із пунктом 2 договору оренди землі від 14.10.2004, в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 57, 39 га, у тому числі 57, 39 га ріллі земель державної власності (землі історико-культурного призначення).

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідо до частин 1,3 статті 54 Земельного кодексу України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

З наявного в матеріалах справи, листа від 05.07.2017 № 16-10/1168 вбачається, що Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації повідомило позивача, що висновком археологічної інспекції управління культури Черкаської ОДА від 25.06.2004 № 862 при погодженні документації із землеустрою по наданню Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" земельних ділянок загальною площею 57,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було підтверджено розташування в межах земельних ділянок курганних насипів та визначена обов'язкова умова - вимежування курганів зі складу земель, що передаються в оренду, та їх залуження, що не було виконано, а також відповідач зазначив, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать до категорії земель сільськогосподарського призначення і надання їх у користування за рахунок земель історико-культурного призначення можливе лише за умови зміни цільового призначення земельної ділянки, яка відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Оскільки землі історико-культурного призначення не можуть використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є необхідним внесення змін у цільове призначення земельних ділянок шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з одночасним вимежуванням пам'яток археології - курганів в порядку, визначеному статтями 20, 123 Земельного кодексу України.

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно із статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ст. 179 ГК України).

Частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

З указаної норми закону вбачається, що встановлений нею припис є імперативним, а тому має бути виконаний сторонами за умови дотримання порядку направлення проекту додаткової угоди орендарем.

Як вже зазначалося, позивачем направлено до Черкаської обласної державної адміністрації проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, відповідно позивачем були здійснені необхідні дії для укладення цієї угоди, яка містить умови про поновлення договору оренди землі на той самий строк (10 років) та на тих самих умовах, таким чином, додаткова угода має бути визнана укладеною в редакції, запропонованій позивачем, а саме із зазначенням умови приведення цільового призначення земельної ділянки до вимог земельного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню про що вірно вказав суд першої інстанції.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 29.08.2013 у справі № 901/284/13-г та від 09.10.2013 у справі № 13/5005/10437/2012, від 15.01.2015 у справі № 911/2525/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання договору поновленим є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/11583/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11583/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич