Рішення

від 06.12.2017 по справі 922/3572/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р.Справа № 922/3572/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров'я плюс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" про стягнення 16376,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 03.11.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 23.12.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров`я плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/09/13-я-55 в розмірі 17405,40 грн., з яких 9995,24 грн. сума основного боргу, 758,32 грн. 3% річних та 6651,84 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2017 було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.11.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2017 року представник позивача надав заяву (вх. № 37857) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2017 року розгляд справи було відкладено на 06.12.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.12.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 40110), в якому зазначив про те, що обов`язок з оплати товару виникає у відповідача після реалізації товару, в той час, як докази, що свідчили б про продаж зазначеного в позовній заяві товару позивачем не надано. Крім того відповідач вказує на те, що позивачем не було надано до суду звітів про реалізацію товару та не направлено претензію з метою досудового врегулювання спору. Також відповідач зазначає, що позовну заяву було підписано ОСОБА_3, в той час, як керівником ТОВ "Компанія здоров`я плюс" є ОСОБА_4 Відповідачем у відзиві було заявлено про сплив позовної давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.12.2017 року представник позивача надав заяву про виправлення технічної помилки в позовній заяві (вх. № 40720), в якій просить суд виправити описку, допущену при підписанні позовної заяви, а саме вірно зазначити ініціали керівника ТОВ "Компанія здоров`я плюс" - ОСОБА_4, замість ОСОБА_3 У своїй заяві позивач вказує на те, що підпис директора в позовній заяві та доданих до неї документах повністю відповідає підпису ОСОБА_4 та вказаний підпис завірений печаткою ТОВ "Компанія здоров`я плюс".

Дослідивши вищезазначену заяву, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та зазначає, що подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.12.2017 року представник позивача надав заяву (вх. № 40752) про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 9485,26 грн., 3% річних в розмірі 711,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6179,81 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.12.2017 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 40750) про застосування строків позовної давності.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача ОСОБА_1., що діє на підставі довіреності від 03.11.2017 року, ця довіреність підписана директором ТОВ "Компанія здоров`я плюс" ОСОБА_4.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.2017 року проти позовних вимоги заперечував, підтримав клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров`я плюс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (відповідач) було укладено договір поставки №01/09/13-я-55, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації відповідачем поставленого товару третім особам.

Відповідно до п. 6.1 договору, граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9485,26 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №ЗП-00721 від 14.05.2014 року на суму 559,97 грн.;

- №ЗП-00722 від 14.05.2014 року на суму 740,16 грн.;

- №ЗП-00950 від 14.05.2014 року на суму 509,76 грн.;

- №ЗП-00951 від 20.06.2014 року на суму 905,04 грн.;

- №ЗП-01540 від 13.10.2014 року на суму 3725,93 грн.;

- №ЗП-01587 від 17.10.2014 року на суму 1247,52 грн.;

- №ЗП-01637 від 23.10.2014 року на суму 696,24 грн.;

- №ЗП-01638 від 23.10.2014 року на суму 1100,64 грн.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в свою чергу, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплати товару за поставлену продукцію.

У зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем, що станом на момент подачі позову складає 9485,26 грн.

Крім того, заборгованість відповідача підтверджується наданим актом звірки взаємних розрахунків від 26.12.2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив наявну у нього заборгованість, відповідач звернуся до суду з відповідним позовом.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що обов`язок з оплати товару виникає у відповідача після реалізації товару, в той час, як докази, що свідчили б про продаж зазначеного в позовній заяві товару позивачем не надано. Крім того відповідач вказує на те, що позивачем не було надано до суду звітів про реалізацію товару та не направлено претензію з метою досудового врегулювання спору. Також відповідач зазначає, що позовну заяву було підписано ОСОБА_3, в той час, як керівником ТОВ "Компанія здоров`я плюс" є ОСОБА_4 Відповідачем у відзиві було заявлено про сплив позовної давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що строк на оплату настає після реалізації товару та позивачем не було надано його доказів реалізації, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 договору граничним терміном реалізації товару є 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню позивачу.

Крім того, п. 6.2 договору передбачено, що з настанням строку, передбаченого п. 6.1 договору, позивач зобов`язується вивести нереалізований товар у 5-ти денний строк та відповідач додатково сповіщає про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Враховуючи те, що сторонами у договорі було передбачено граничний термін оплати поставленого товару та в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем нереалізованого товару, посилання відповідача на не настання строку на реалізацію товару, є безпідставними.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності у видаткових накладних ПІБ та посад осіб, які приймали товар, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, останні підписані, як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Крім того, видаткові накладні містять печатку ТОВ "Компанія здоров`я плюс" та ТОВ "Родій Фарм".

Будь-яких доказів щодо підробки підпису з боку ТОВ "Родій Фарм" відповідачем надано не було.

Також відповідачем не було надано доказів втрати або викрадення печатки підприємства.

Отже, з видаткових накладних вбачається, що вони містять підпис осіб, посвідчених печаткою ТОВ "Родій Фарм", відсутність назви на видаткових накладних, особистий підпис яких міститься на цих видаткових накладних, не спростовує сам факт здійснення позивачем поставки товару за договором.

Крім того, неправильно зазначене у документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадове положення осіб відповідача або не зазначення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2015 року по справі № 918/468/15.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності довіреності на отримання матеріальних цінностей, з огляду на наступне.

Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, у даному випадку - прийнятті товару від позивача. Відсутність на видаткових накладних такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання товару, завіреного печаткою ТОВ "Родій Фарм", не спростовує сам факт отримання відповідачем товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 року по справі № 904/7908/13.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позовну заяву підписано неповноважною особою, а саме ОСОБА_3, в той час як директором ТОВ "Компанія здоров`я плюс" є ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи, позивачем було подано заяву про виправлення технічної описки, а саме вірного зазначення ПІБ особи, яка підписала позовну заяву - ОСОБА_4

Крім того, суд приймає до уваги, що підпис особи, яка підписала позовну заяву скріплений печаткою підприємства.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач в порушення граничних строків, встановлених договором, не здійснив оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 9485,26 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на те, що остання поставка товару відбувалась з 14.05.2014 року по 23.10.2014 року, в той час, як позивач звернувся до суду з відповідним позовом 23.10.2017, у зв`язку з чим відповідач вважає, що позивачем пропущено строку позовної давності.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2014 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого у відповідача наявна заборгованість за спірними видатковими накладними.

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що на акті звірки взаємних розрахунків відсутнє зазначення ПІБ посадової особи, що підписала зазначений акт, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків на ньому наявні підписи обох сторін та печатки підприємств.

Крім того, як вже було зазначено судом, будь-яких доказів втрати, викрадення чи використання печатки ТОВ "Родій Фарм" третіми особами в матеріалах справи не міститься, у зв`язку з чим дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на те, що відповідний акт звірки не був підписаний з боку відповідача.

Враховуючи те, що підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір є дією, що свідчить про визнання боргу відповідачем, то суд дійшов висновку, що відповідна дія свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

У зв`язку з чим клопотання відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №01/09/13-я-55 від 01.09.2013 року у розмірі 9485,26 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 711,25 грн. 3% річних та 6179,81 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 711,25 грн. та 6179,81 грн. інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, код ЄДРПОУ 38117562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров`я плюс" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38433312) 9485,26 грн. основного боргу, 711,25 грн. 3% річних, 6179,81 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

922/3572/17