Постанова

від 13.12.2017 по справі 906/799/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 906/799/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

Військовий прокурор - Барілов Д.В., посвідчення № 044150 від 19.09.2016р.

представник Новоград-Волинської КЕЧ - ОСОБА_1, довіреність № 54, від 06.01.2017р.

відповідача 1 - представник не з'явився.

відповідача 2 - представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 на рішення господарського суду Житомирської області від 21.09.17 р. у справі № 906/799/17

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб "Військових ветеранів"

2. Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (м. Житомир)

про визнання недійсним договору від 30.10.2015р. про умови ведення мисливського господарства

ВСТАНОВИВ :

Військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - прокурор) в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міноборони України (надалі - позивач, КЕЧ) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ мисливський - рибальський клуб "Військових ветеранів" (надалі - відповідач 1) та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 30.10.2015, укладеного між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ мисливський - рибальський клуб "Військових ветеранів" (а.с. 3-9)

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 вересня 2017 року (а.с.63-66) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України Про використання земель оборони , Закону України Про оборону України , Закону України Про Збройні Сили України , а також ст.ст.21, 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , прийшов до висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, а саме відповідачем не погоджено питання щодо надання права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства із Міністерством оборони України.

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка, надана відповідачу за умовами спірного договору, належить до земель державної власності, уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.

Крім того, судом першої інстанції при вирішенні спору взято до уваги рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2016 у справі №910/12155/16, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської району до Житомирської обласної ради, яким визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 № 1684 Про надання у користування мисливських угідь TOB МРК Військових ветеранів .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21 вересня 2017 року у даній справі та відмовити в задоволенні позову (а.с.77-78).

Апелянт вказує, що судом першої інстанції рішення ухвалено без виклику відповідача, чим порушено право на захист. При цьому посилається на ту обставину, що позовну заяву з додатками та ухвалу суду ним отримано після винесення спірного рішення.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки листу ДП Житомирський військовий лісгосп щодо відмови останнього у користуванні спірною земельною ділянкою.

Крім того, судом не було взято до уваги спеціальні норми законодавства, а саме ст.ст.1,3 Закону України Про мисливське господарство та полювання та ст. 73 Земельного кодексу України, згідно яких мисливські угіддя та земельна ділянка не є тотожними поняттями.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/799/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. (а.с.75).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 15 листопада 2017 року на 10 год.00 хв. (а.с. 76).

07.11.2017 на адресу суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін (а.с. 91-93).

Вказує, що відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим із Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази врегулювання відносин користування спірною земельною ділянкою за правилами вищевказаної норми законодавства, тому спірний договір підлягає визнанню недійсним.

13.11.2017 на адресу суду надійшла заява відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв язку із необхідністю укласти договір на правову допомогу (а.с. 95).

15.11.2017 на електронну пошту суду надійшла заява Міністерства оборони України про розгляд апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника, апеляційну скаргу заперечує та просить відмовити у її задоволенні (а.с. 97).

Крім того, 15.11.2017 на електронну пошту суду надійшла заява прокурора про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв язку із неможливістю прибути у судове засідання (а.с. 99).

У судове засідання 15.11.2017 представники сторін не з явились.

Враховуючи вищевказані клопотання сторін, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України на 3 грудня на 11.30 год. (а.с. 101-102).

08.12.2017 на адресу суду на виконання ухвали від 15.11.2017 від військової прокуратури Житомирського гарнізону надійшла довідка КЕЧ про те, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України та використовується для ведення бойової підготовки військових частини Новоград-Волинського гарнізону. Крім того, надано наступні копії документів: відомість наявності та використання земельних ділянок, індивідуальну картку обліку , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний акт на право користування, а також копії договорів оренди.

13.12.2017 на електронну пошту суду надійшла заява Міністерства оборони України про розгляд апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника, апеляційну скаргу заперечує та просить відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник прокуратури заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченні, надав пояснення.

Представник КЕЧ апеляційну скаргу заперечив, просив залишити її без задоволення, надав пояснення по суті справи.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб "Військових ветеранів" та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення поштових відправлень.

Представники позивача та прокурор не заперечили щодо розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача 1 та відповідача 2.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.2 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами), неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі вважаються належно повідомлені про час і місце розгляду апеляційним судом даної справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, міститься апеляційна скарга відповідача 1, в якій викладена його позиція, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача 1 та відповідача 2 , за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи , пунктом 2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 №1684 (а.с. 26) надано у користування TOB мисливському-рибальському клубу Військових ветеранів мисливські угіддя площею 3581,8 га, на території Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району на землях Новоград-Волинської КЕЧ району (єгерська дільниця №1), терміном на 25 років та уповноважено TOB мисливському-рибальському клубу Військових ветеранів;) в установленому законом порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства.

На виконання вищевказаного рішення 30.10.2015 між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю мисливський - рибальський клуб Військових ветеранів 30.10.2015 укладено Договір про умови ведення мисливського господарства TOB МРК Військових ветеранів (а.с. 23-25).

Відповідно до державного акту від 31.07.2009 року серія ЯЯ № 072656 Міністерство оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району є постійним користувачем земельної ділянки площею 3581.7572 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1824083700:01:000:0154, в адміністративних межах Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району.

Відповіно до відомостей наявності та використання земельних ділянок по Новоград-Волинській КЕЧ району станом на 01.01.2016 вбачається, що вищезазначена земельна ділянка зайнята з метою - учбові поля та полігони.

У зв язку з цим, прокурор звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міноборони України з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Розглядаючи позовні вимоги колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №072656 від 31.07.2009, за Міністерством оборони в особі Новоград - Волинською КЕЧ району закріплено постійне користування земельною ділянкою 3581,7572 га, яка розташована в адміністративних межах Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району, Житомирської області, з цільовим призначенням (використання) земельної ділянки - землі оборони.

Відповідно до відомостей наявності та використання земельних ділянок по Новоград - Волинській КЕЧ району станом на 01.01.2016, вищезазначена земельна ділянка зайнята з метою: учбові поля та полігони.

Відповідно до статті 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак - мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.

Згідно з статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Нормами статті 10 Закону України Про оборону України передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерством 1 оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

З огляду на вищевказані положення законодавства саме Міністерство оборони України в спірному випадку повинно було вирішувати питання щодо надання (погодження) користувачу мисливських угідь TOB МРК Військових ветеранів права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства, яке б в подальшому (право) і було підставою для прийняття рішення про надання мисливських угідь та укладення оспорюваного договору про умови ведення мисливського господарства.

Колегією суддів береться до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Крім того, положеннями ч.1 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим із Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання встановлено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя .

Отже приписами ст.ст. 21, 24 Закону України Про мисливське господарство та полювання передбачено укладання договорів виключно між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок (як особою, яка має державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою).

Разом з тим, відповідачем в порушення вищевказаних приписів законодавства питання щодо надання права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства не погоджено з Міністерством оборони України. Таким чином, договір про умови ведення мисливського господарства укладено з порушенням вимог вищевказаного законодавства.

З огляду на вищевикладені висновки, колегією суддів відхиляются доводи апелянта щодо наявної відмови ДП Житомирський військовий лісгосп у користуванні спірною земельною ділянкою.

Крім того, колегією суддів береться до уваги висновок господарського суду м. Києва, викладений у рішенні від 03.10.2016 по справі №910/12155/16, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 при розгляді справи №910/12155/16 за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району до Житомирської обласної ради, яким визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 № 1684 Про надання у користування мисливських угідь TOB МРК Військових ветеранів .

Судовими рішеннями у справі № 910/12155/16 також встановлено, що надані відповідачу у користування мисливські угіддя площею 3581,8 га належать до земель оборони в розумінні положень Закону України Про використання земель оборони , Закону України Про оборону України , Закону України Про Збройні Сили України , уповноваженим державою органом управління якого є Мінітерство оборони України, яким не надавався відповідний дозвіл на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмови від прав на вказану земельну ділянку у розумінні законодавства про землі оборони.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже фактично нормативно-правовий акт, на підставі якого було укладено оспорюваний договір визнано незаконним та скасовано.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладений між ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Військових ветеранів" та Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства Договір про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства, підлягає визнанню судом недійсним, оскільки судом встановлено незаконність 34 сесії 6 скликання Житомирської обласної ради від 15.10.2015 № 1684 Про надання у користування мисливських угідь TOB МРК Військових ветеранів , на підставі якого такий договір укладено та відсутність погодження Міністерства оборони, як органу, до повноважень якого входить питання розпорядження державним майном, передання в користування спірної земельної ділянки.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції права на захист та розгляду справи за його відсутності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду Укроаїни № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Неявка учасника судового процесу в судове засідання, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Так, частиною 1 статті 64 ГПК України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізнішне трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі.

Статтею 87 ГПК України унормовано, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм безпосередньо у суді.

Колегією суддів із матеріалів справи вбачається, що позовна заява отримана господарським судом 07 вересня 2017 року, ухвала про порушення провадження у справі постановлена 11 вересня 2017 року та у той же день відправлена сторонам у справі, що стверджується відміткою на вказаній ухвалі. Наступне судове засідання призначено судом на 21 вересня 2017 року, додаткові документи на підтвердження обставин спору не витребовувались.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не допущено порушень термінів, передбачених передбачених частиною першою статті 64 та статтею 87 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судовог розгляду по справі № 906/799/17.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем на адресу відповідача 06.09.2017 року направлено копію позовної заяви із додатками, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, який наявний у матеріалах справи (а.с.15). Відтак, відповідач не був позбавлений скористатися ресурсами пошуку по офіційного веб-сайту "Єдиний державний реєстр судових рішень".

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб "Військових ветеранів" від 06.10.17р. на рішення господарського суду Житомирської області від 21.09.2017 у справі № 906/799/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21 вересня 2017 року у справі № 906/799/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/799/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.