Постанова

від 13.12.2017 по справі 820/217/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р. № 820/217/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - Бочарової О.М.,

представника відповідача - Квартенка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042201 по податку на додану вартість на загальну суму 383125 (триста вісімдесят три тисячі сто двадцять п'ять) грн 00 коп. з них сума основного зобов'язання 306500,00 грн, штрафні санкції 76625,00 грн, у зв'язку з порушенням п. 198.1. п. 198.3. п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте ГУ ДФС у Харківській області 28.12.2015 року; визнати незаконним та скасувати повідомлення-рішення № 0000032201 по податку на прибуток на загальну суму 307312 (триста сім тисяч триста дванадцять) грн 50 коп., з них сума основного зобов'язання - 245850,00 грн, штрафні санкції - 61462,50 грн, у зв'язку з порушенням п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138. п.п. 138,2 ст. 138, п.п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, прийняте ГУ ДФС у Харківській області 28.12.2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 р. було відкрито провадження по справі за означеним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2016 року було задоволено адміністративний позов та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2016 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 р. було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 820/217/16 та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими, помилковими та такими, що суперечать дійсним обставинам у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень стосовно того, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовані в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та, виконуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 р., якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку підприємства ТОВ "БІОТЕК", за результатами якої складено акт № 33/20-40-22-01-07/34015129 від 16.12.2015 року "Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" (код ЄДРПОУ 34015129) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014" (т.1 а.с. 14-108).

Відповідно до висновків акту № 33/20-40-22-01-07/34015129 від 16.12.2015 року перевіркою встановлено порушення ТОВ "БІОТЕК", зокрема:

- в порушення п.44.1 ст.44, п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п.138 ст. 138. п.п. 138.2 8. п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ТОВ "БІОТЕК" безпідставно завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники у рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) Податкової декларації) на 1365833,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено його заниження у сумі - 245850 грн., в тому числі за 2014 року у сумі 245850 грн;

- в зв'язку з проведенням операцій з ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ" (податковий номер 38920669), ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (податковий номер 38876861), ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (податковий номер 38992995), ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (податковий номер 39422605) в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 306500 грн. Сума заниження податку на додану вартість ТОВ "БІОТЕК" з 01.01.2014 по 31.12.2014 року - 306500 грн.

На підставі висновків, викладених в акті № 33/20-40-22-01-07/34015129 від 16.12.2015 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.2015 року №0000042201 по податку на додану вартість на загальну суму 383125,00 грн., з них сума основного зобов'язання 306500,00 грн., штрафні санкції 76625,00 грн., у зв'язку з порушенням п. 198.1. п. 198.3. п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, та № 0000032201 по податку на прибуток на загальну суму 307312,50 грн., з них сума основного зобов'язання - 245850,00 грн., штрафні санкції - 61462,50 грн., у зв'язку з порушенням п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138. п.п. 138,2 ст. 138, п.п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 12-13).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями є висновок відповідача про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, за операціями з надання послуг, підрядними угодами, придбання товару по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ", ТОВ "САЛЕС ОІЛ", ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД", ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на придбання вказаного товару (робіт, послуг) у зазначених контрагентів позивача. Окрім того, представником відповідача зазначено, що отримано податкову інформацію щодо контрагентів позивача ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ", ТОВ "САЛЕС ОІЛ", ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД", ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП", а саме щодо наявності у них ознак нереальності здійснення господарської діяльності.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів (робіт, послуг) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ", ТОВ "САЛЕС ОІЛ", ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД", ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП".

Так, між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (код ЄДРПОУ - 39422605) укладено договір купівлі-продажу №11122014 від 01.12.2014 року (т. 1 а.с. 179-180).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (код ЄДРПОУ - 39422605) зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 02.10.2014 року, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 (т. 1 а.с. 146-148).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу №11122014 від 01.12.2014 року продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пункту 2.2 договору поставка товару здійснюється автотранспортом покупця та за його рахунок.

На виконання умов договору №11122014 від 01.12.2014 року сторонами підписано специфікацію №1 від 01.12.2014 року, зі змісту якої судом встановлено, що предметом договору є- "Оснастка для NGP - 800 № 1" у кількості 2 шт., "Оснастка для NGP - 800 № 2" у кількості 1 шт., "Оснастка для NGP - 800 № 3" у кількості 1 шт. на загальну суму 200000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.) (т.1 а.с. 181).

Зі змісту пояснень наданих представником позивача встановлено, що Оснастка для NGP є частинами до автоматизованої машини моделі NGP-800 для наповнення капсул порошкоподібними продуктами, які мають специфічну форму, та є малогабаритним вантажем.

На виконання умов договору №11122014 від 01.12.2014 року постачальником виписано видаткові накладні № РН-1201/03 від 01.12.2014 року; № РН-1203/03 від 03.12.2014 року; № РН-1205/02 від 05.12.2014 року; № РН-1208/03 від 08.12.2014 року; податкові накладні № 46 від 01.12.2014 року; № 47 від 03.12.2014 року; № 48 від 05.12.2014 року; № 49 від 08.12.2014 року (т.1 а.с. 184-191).

Товар за даним договором купівлі-продажу було отримано директором ТОВ "БІОТЕК" ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_2.

На підтвердження обставин отримання товару директором підприємства позивача до суду надано копії наказів №17 від 17.11.2014 року щодо перебування директора ОСОБА_3 у відрядженні з 01.12.2014 року по 05.12.2014 року з метою відрядження - укладення договору на поставку комплектуючих до обладнання та їх отримання (т.2 а.с. 198) та копію наказу №18 від 08.12.2014 року щодо перебування директора ОСОБА_3 у відрядженні з 08.12.2014 року по 09.12.2014 року з метою відрядження - отримання комплектуючих на обладнання (т.2 а.с. 197).

На підтвердження наявності у підприємства позивача транспортного засобу AUDI Q7, д/н НОМЕР_3, яким директором підприємства здійснювалось доставлення товару до суду надано копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 08.07.2014 року (т.2 а.с. 220-221).

Відповідно до даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року (дата подання реєстру 19.01.2015 року) судом встановлено, що під № 15, зареєстровано податкову накладну № 46 від 01.12.2014 року, отриману від ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП"; під № 16, зареєстровано податкову накладну № 47 від 03.12.2014 року, отриману від ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП"; під № 17, зареєстровано податкову накладну № 48 від 05.12.2014 року, отриману від ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП"; під № 18, зареєстровано податкову накладну № 49 від 08.12.2014 року, отриману від ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (т. 1 а.с. 192-193).

Також матеріалами справи встановлено, що 10.12.2014 року між ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП", ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "КАРТ-БЛАНШ ЛТД", укладено договір відступлення права вимоги №1012201414, відповідно до умов якого до ТОВ "КАРТ-БЛАНШ ЛТД" (новий кредитор) перейшло право вимоги ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (первісний кредитор) від ТОВ "БІОТЕК" (боржник) належного виконання зобов'язань за договором №11122014 від 01.12.2014 року (т.1 а.с. 182).

Листом №б/н від 10.12.2014 року за підписом директора ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" повідомлено генерального директора ТОВ "БІОТЕК" щодо заміни первісного кредитора на нового кредитора з переданням права вимоги від боржника належного виконання своїх зобов'язань (т.1 а.с. 183).

На підтвердження проведення оплати за договором №11122014 від 01.12.2014 року ТОВ "БІОТЕК" надано до суду копію платіжного доручення № 671 від 11.12.2014 року (т.1 а.с. 194).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" товару позивачем надано до суду договір купівлі-продажу № 25052015 року від 25.05.2015 року, укладений з ТОВ "Технобіо" (т. 1 а.с. 197-198), специфікацію № 1 від 25.05.2015 року (т.1 а.с. 199), видаткові накладні № РН-0000021 від 27.03.2015 року; № РН-0000030 від 25.04.2015 року (т.1 а.с. 195-196).

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (код ЄДРПОУ - 38876861) укладено договір купівлі-продажу № 20032014 від 20.03.2014 року (т.2 а.с. 1-4).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (код ЄДРПОУ - 38876861) зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 04.09.2013 року, місцезнаходження юридичної особи: 61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Маршала Бажанова, буд. 21-23 (т. 1 а.с. 149-150).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 20.03.2014 року від № 20032014 продавець (ТОВ "САЛЕС ОІЛ") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "БІОТЕК") прийняти товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що товар поставляється на адресу покупця протягом 30 календарних днів з моменту отримання заявки покупця. Пунктом 2.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється автотранспортом покупця та за його рахунок.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 20.03.2014 року від № 20032014 сторонами підписано специфікацію №1 від 20.03.2014 року зі змісту якої судом встановлено, що предметом договору є конвенційна сушильна шафа у кількості 1 шт. вартістю 175000,00 грн. (в тому числі ПДВ 29166,67 грн.) (т. 2 а.с. 5).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 20.03.2014 року від № 20032014 постачальником виписано видаткову накладну № РН-000001 від 31.03.2014 року, податкову накладну № 2 від 31.03.2014 року (т.2 а.с.6; 7).

Отримання товару було здійснено особисто директором ТОВ "БІОТЕК" ОСОБА_3 Доставку товару було виконано автомобілем НОМЕР_4, на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні № 10012014 від 10.01.2014 року, укладеного з ТОВ "Технобіо" (т. 2 а.с. 194-195) та заявки № 27/03/14 від 27.03.2014 року (т.2 а.с. 196) у супроводі представника ТОВ "БІОТЕК" - ОСОБА_3

Відповідно до даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року (дата подання реєстру 16.04.2014 року), під № 26, зареєстровано податкову накладну № 2 від 31.03.2014 року, отриману від ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (т. 2 а.с. 8-11).

Щодо здійснення оплати представником позивача під час судового розгляду справи зазначено, що оплата по договору не проводилась, підприємство позивача має кредиторську заборгованість в розмірі 175000,00 грн. перед ТОВ "САЛЕС ОІЛ" на рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою за підписом директора ТОВ "БІОТЕК" (т. 3 а.с. 7).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "САЛЕС ОІЛ" товару позивачем надано до суду копії договору купівлі-продажу № 30092014 від 30.09.2014 року, видаткової накладної № РН-0000056 від 30.09.2014 року, відповідно до яких конвенційну сушильну шафу у кількості 1 шт. продано ТОВ "Технобіо".

Представником позивача зазначено, що одночасно з товаром, ТОВ "Технобіо" було передано всю супровідну документацію, у зв'язку з чим тільки копія технічного опису та фотографії товару було залишено на ТОВ "БІОТЕК" з метою забезпечення відділу менеджменту відповідними документами.

Згідно з положеннями статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом спростовуються висновки податкового органу щодо нереальності господарської операції між підприємством позивача та ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП", ТОВ "САЛЕС ОІЛ".

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "САЛЕС ОІЛ" укладено договір на наладку обладнання від 12.03.2014 року № 12032014 (т. 1 а.с. 243-244).

Відповідно до умов договору від 12.03.2014 року № 12032014 предметом договору визначено регулювання взаємовідносин сторін, пов'язаних з проведенням налагодження обладнання на підприємстві ТОВ "Фіто-Лек", а також ТОВ "БІОТЕК" (замовник) доручає, а ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (виконавець) приймає на себе зобов'язання з організації та виконання робіт з технічного обслуговування фармацевтичного обладнання. Відповідно до пункту 2.1 договору сторонами визначено перелік обладнання, у відношенні якого здійснюється технічне обслуговування, визначається у специфікації. Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт з технічного обслуговування обладнання, визначеного у додатку №1 до договору, складає 470000,00 грн.

На виконання умов договору від 12.03.2014 року № 12032014 сторонами підписано специфікацію №1 від 12.03.2014, зі змісту якої судом встановлено, що предметом даного договору є наладка обладнання, а саме: "машини для наповнення та запайки алюмінієвих труб Модель RGF-60" на підприємстві ТОВ "Фіто-Лек".

Дане обладнання було реалізовано з боку ТОВ "БІОТЕК" на підставі договору купівлі-продажу № 06092013 від 06.09.2013 року та видаткової накладної № РН-0000023 від 12.03.2014 року, ТОВ "Фіто-Лек", чим і було обумовлено укладення договору на налагодження такого обладнання.

На виконання умов договору та підтвердження виконання зобов'язань з боку виконавця сторонами підписано акт виконаних робіт від 28.03.2014 року (т.1 а.с. 244б).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що під наладкою обладнання слід розуміти: установка програмного забезпечення та адаптація програмного забезпечення під конкретні виробничі процеси відповідно до технічної документації на обладнання та вимогам замовника щодо використання обладнання; налагодження вузлів завальцювання та наповнення туб; доробка та підгонка інструментів обладнання під виробничі процеси відповідно до умов технічної документації та вимог замовника щодо виробничих процесів; перевірка обладнання на готовність до роботи; перевірка виробничого циклу обладнання на відповідність технічним умовам експлуатації обладнання.

Щодо здійснення оплати представником позивача під час судового розгляду справи зазначено, що оплата по договору не здійснювалась, підприємство позивача має кредиторську заборгованість в розмірі 470000,00 грн перед ТОВ "САЛЕС ОІЛ" на рахунку 3772 (розрахунки з іншими дебіторами), що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою за підписом директора ТОВ "БІОТЕК" (т. 3 а.с. 7).

Також, між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (код ЄДРПОУ - 38992995) укладено договір на тестування та ремонт механічного обладнання від 10.03.2014 року № 20140310 (т.1 а.с. 208-209).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (код ЄДРПОУ - 38992995) зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 26.11.2013 року, місцезнаходження юридичної особи: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 43 (т. 1 а.с. 143-145).

Відповідно до умов договору на тестування та ремонт механічного обладнання від 10.03.2014 року № 20140310 ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (виконавець) зобов'язаний виконати тестування та ремонт механічного обладнання "Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240" (обладнання) ТОВ "БІОТЕК" (замовника), а замовник прийняти виконані роботи та оплатити виконавцю на умовах та в порядку, передбачених даним договором . Розділом 4 договору визначено умови оплати, а саме замовник зобов'язаний оплатити виконавцю тестування і ремонт обладнання на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт; у вартість ремонту включено вартість матеріалів, вузлів, деталей, які використовуються виконавцем задля ремонту обладнання.

Згідно з бухгалтерською довідкою Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240 находиться на балансі ТОВ "Біотек" на рахунку 104 з 01.02.2012 року як основний засіб (т.2 а.с. 12).

На виконання умов договору від 10.03.2014 року № 20140310 сторонами підписано акт виконаних робіт від 11.04.2014 року № ОУ-0411/01, відповідно до якого ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" виконано тестування механічного обладнання "Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240" та загальна вартість робіт складає 55200,00 грн. (т.1 а.с. 210).

Контрагентом позивача на адресу ТОВ "БІОТЕК" виписано податкову накладну № 70 від 11.04.2014 року (т.1 а.с. 211).

На виконання умов договору від 10.03.2014 року № 20140310 сторонами підписано акт виконаних робіт від 15.04.2014 року № ОУ-0415/02, відповідно до якого, ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" виконано ремонт механічного обладнання "Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240", загальна вартість робіт склала 55800,00 грн. (т.1 а.с. 212).

Контрагентом позивача на адресу ТОВ "БІОТЕК" виписано податкову накладну № 73 від 15.04.2014 року (т.1 а.с. 213).

На виконання умов договору від 10.03.2014 року № 20140310 сторонами підписано акт виконаних робіт від 25.04.2014 року № ОУ-0425/02, відповідно до даних якого ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" виконано ремонт механічного обладнання "Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240", загальна вартість робіт склала 51000,00 грн. (т.1 а.с. 214).

Контрагентом позивача на адресу ТОВ "БІОТЕК" виписано податкову накладну № 74 від 25.04.2014 року (т.1 а.с. 215).

На виконання умов договору від 10.03.2014 року № 20140310 сторонами підписано акт виконаних робіт від 30.04.2014 року № ОУ-0430/04, відповідно до даних якого ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" виконано ремонт механічного обладнання "Автоматична блістерно-пакувальна машина DCF-240", загальна вартість робіт склала 51000,00 грн., загальна вартість робіт склала 51000,00 грн. (т.1 а.с. 216).

Контрагентом позивача на адресу ТОВ "БІОТЕК" виписано податкову накладну № 75 від 30.04.2014 року (т.1 а.с. 217).

На підтвердження здійснення оплати за виконання ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" умов договору від 10.03.2014 року № 20140310 ТОВ "БІОТЕК" надано до суду платіжні доручення № 348 від 23.05.2014 року в сумі 139000,00 грн.; № 351 26.05.2014 року в сумі 74000,00 грн. (т.2 а.с. 213-214).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що всі послуги за договором від 10.03.2014 року № 20140310 отримані позивачем у виробничих приміщеннях ТОВ "БІОТЕК", що розташовані за адресою: Харківська область, сел. Вільхівка, вул. Студентська, 13-а, на підтвердження наявності таких орендованих приміщень у підприємства позивача до суду надано договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 22.06.2013 року укладеного між ТОВ "БІОТЕК" та ФОП ОСОБА_3, а також акт приймання приміщення від 22.06.2013 року (т. 2 а.с. 199-202).

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (код ЄДРПОУ - 38992995) укладено договір про надання консультаційних послуг № 2014.01.21 від 21.01.2014 року (т.1 а.с. 224-222).

Відповідно до умов договору № 2014.01.21 від 21.01.2014 року ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (виконавець) зобов'язується надати ТОВ "БІОТЕК" (замовнику) консультаційні послуги з питань управління та комерційної діяльності, а ТОВ "БІОТЕК" зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Пунктом 1.2 встановлено, що після надання послуг у повному об'ємі виконавець передає замовнику акт виконаних послуг, який замовник зобов'язується підписати протягом трьох календарних днів з моменту його отримання або передати виконавцю претензію. Сторонами у пункті 1.6 визначено, що вартість послуг складає 111000,0 грн.

На виконання умов договору № 2014.01.21 від 21.01.2014 року сторонами підписано акти виконання робіт: від 15.04.2014 року № ОУ-0415/01; від 02.04.2014 року № ОУ-0402/01 (т.1 а.с. 223; 225).

ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" виписано на користь підприємства позивача податкові накладні № 72 від 15.04.2014 року; № 67 від 02.04.2014 року (т.2 а.с. 224; 226).

На підтвердження здійснення оплати за отримані ТОВ "БІОТЕК" послуги до суду надано платіжні доручення від 21.05.2014 року № 341 в сумі 50000,00 грн.; від 23.05.2014 року № 347 в сумі 61000,00 грн. (т.2 а.с. 215; 216).

На підтвердження виконання реальності отримання підприємством позивача послуг від контрагента до суду надано копію контракту № АРМ-S-131026 від 11.01.2014 року, укладеного між ТОВ "БІОТЕК" та SHANGHAI ALIGNED MACHINERY MANUFACTURE & TRADE CO. LTD з додатками до нього; вантажної митної декларації № 807100000/2014/007421 від 26.02.14 року; контракту № ІSLL/01/14 від 17.02.2014 року, укладеного між ТОВ "БІОТЕК" та IND-SWIFT LABORATORIES LTD з додатками до нього; вантажної митної декларації № 807100000/2014/017905 від 05.05.14 року (т. 2 а.с. 128-164).

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (код ЄДРПОУ - 38992995) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.12.2013 року № 2013.12.01 (т.1 а.с. 230-231).

Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг від 01.12.2013 року № 2013.12.01 ТОВ "БІОТЕК" (замовник) дає завдання ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (виконавець) та зобов'язується оплатити йому послуги, виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому зазначені юридичні послуги. Відповідно до пункту 1.2 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт в строк до 30.04.2014 року. розділом 2 договору сторонами визначено обов'язки виконавця. Розділом 4 договору визначено, що за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує 300000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження реальності виконання умов договору про надання юридичних послуг від 01.12.2013 року № 2013.12.01 до суду надано акти виконаних робіт: від 30.04.2014 року № ОУ-0430/05; від 01.04.2014 року № ОУ-0401/01; від 10.04.2014 року № ОУ-0410/01; від 14.04.2014 року № ОУ-0414/01; від 08.04.2014 року № ОУ-0408/01; податкові накладні № 76 від 30.04.2014 року; № 66 від 01.04.2014 року; № 69 від 10.04.2014 року; № 71 від 14.04.2014 року; № 68 від 14.04.2014 року (т. 1 а.с. 232-241).

На підтвердження здійснення оплати за отримані ТОВ "БІОТЕК" послуги до суду надано платіжні доручення від 21.05.2014 року № 340 в сумі 150000,00 грн.; від 16.05.2014 року № 328 в сумі 100000,00 грн.; 13.05.2014 року № 318 в сумі 50000,00 грн. (т. 1 а.с. 242б-242в).

На підтвердження реальності отримання підприємством позивача послуг від контрагента до суду надано копію контракту № УК201401221 від 17.02.2014 року, укладений між ТОВ "БІОТЕК" та Wuxi YK Automation Technology Co Ltd з додатками до нього; вантажної митної декларації № 807100000/2014/017095 від 28.04.14 року; контракту № КН130122001 від 20.12.2013 року, укладений між ТОВ "БІОТЕК" та HUMANWELL KANGHUA MEDICINAL MATERIALS (HUBEI) CO, LTD з додатками до нього; вантажної митної декларації № 807100000/2014/007410 від 26.04.14 року; контракту № 05072013 від 05.07.2013 року, укладеного між ТОВ "БІОТЕК" та ВАТ "Сорбент" з додатками до нього; вантажної митної декларації № 807100000/2014/005932 від 18.02.14 року (т. 2 а.с. 87-127).

Також, між ТОВ "БІОТЕК" та ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ" (код ЄДРПОУ - 38920669) укладено договір на наладку обладнання від 24.02.2014 року № 24022014 (т.1 а.с. 200-201).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ" (код ЄДРПОУ - 38920669) зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 01.10.2013 року, місцезнаходження юридичної особи: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Жовтнева, буд. 8 (т. 1 а.с. 151-153).

Відповідно до умов договору на наладку обладнання від 24.02.2014 року № 24022014 ним врегульовано взаємовідносини сторін пов'язані з проведенням наладки обладнання на підприємстві ТОВ "Фіто-Лек", а також ТОВ "БІОТЕК" (замовник) доручає, а ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ" (виконавець) приймає на себе зобов'язання з організації та виконання робіт з технічного обслуговування фармацевтичного обслуговування. Пунктом 3.1 визначено, що вартість робіт з технічного обслуговування обладнання, визначеного у додатку №1 до договору складає 370000,00 грн.

На виконання умов договору від 24.02.2014 року № 24022014 сторонами підписано додаток №1 від 24.02.2014 року, зі змісту якого судом встановлено, що предметом даного договору є наладка наступного обладнання - "Машини для наповнення та запайки алюмінієвих труб модель RGF-60" у кількості 1 шт. (т.1 а.с. 202).

Дане обладнання було реалізовано з боку ТОВ "БІОТЕК" на підставі договору купівлі-продажу № 06092013 від 06.09.2013 року та видаткової накладної № РН-0000015 від 28.02.2014 року на користь ТОВ "Фіто-Лек".

На підтвердження реальності виконання умов договору від 24.02.2014 року № 24022014 до суду надано акт виконаних робіт від 28.12.2014 року № ОУ-0228/02, зі змісту якого встановлено, що у приміщеннях ТОВ "Фіто-Лек" з боку ТОВ "Промі-Лайт" було виконано наладку обладнання (т.1 а.с. 203).

Контрагентом позивача на користь ТОВ "БІОТЕК" виписано податкову накладну № 664 від 28.02.2014 року (т.1 а.с. 204).

Оплату за договором від 24.02.2014 року № 24022014 було проведено частково, при цьому матеріали справи містять платіжне доручення від 13.03.2014 року №223 щодо здійснення оплати в сумі 25900,00 грн., в матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка, зі змісту якої судом встановлено, що ТОВ "БІОТЕК" має кредиторську заборгованість перед контрагентом у сумі 344100,00 грн. на рахунку 3772 (розрахунки з іншими дебіторами) (т. 1 а.с. 207, т. 3 а.с. 3).

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "БІОТЕК", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Усі долучені до матеріалів справи податкові накладні виписані на ім'я ТОВ "БІОТЕК" його контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства, складені відповідно до положень ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання товару, робіт та послуг, економічна доцільність яких підтверджена в ході розгляду справи, останні були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача на постанову слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_4 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БІОТЕК" від 23.04.2015 року стосовно справи №32012110030000021 від 29.11.2012 року, суд зазначає наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 820/217/16 та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через не з'ясування процесуальних наслідків кримінального провадження за №32012110030000021 від 29.11.2012 року, що має значення для розгляду адміністративної справи.

Ухвалою суду від 22.11.2017 року за клопотання представника відповідача у Дзержинського районного суду м. Харкова витребувано завірену копію вироку від 18.03.2016 у кримінальному провадженні №32012110030000021 від 29.11.2012 року із відміткою про набрання ним законної сили.

Судом встановлено, що вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 у кримінальному провадженні №32012110030000021 від 29.11.2012 року, набрав законної сили 19.04.2016 року.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що кримінальне провадження №32012110030000021 від 29.11.2012 року стосується ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка значиться засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ БК Сучасні Технології України (код ЄДР 38492802), створеного без справжнього наміру здійснювати підприємницьку діяльність, яка передбачена Статутом вказаного ТОВ, а з метою прикриття незаконної діяльності.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено їй покарання.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 у кримінальному провадженні №32012110030000021 від 29.11.2012 року стосується лише ТОВ БК Сучасні Технології України , з яким спірних взаємовідносин у позивача в даній справі не існує. Також відповідачем не досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ БК Сучасні Технології України під час проведення перевірки позивача. У висновках акту перевірки позивача, які стали підставою для винесення спірних повідомлень - рішень, порушень з боку позивача по взаємовідносинам з ТОВ БК Сучасні Технології України не встановлено.

Крім того, вказана постанова слідчого не була підставою для проведення планової виїзної перевірки позивача. Перевірку позивача було проведено на підставі Наказу №473 від 16.11.2015 року Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ "БІОТЕК" (код ЄДРПОУ 340151290) .

Відповідачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами зв'язок між господарськими операціями ТОВ "БІОТЕК" та обставинами, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні №32012110030000021 від 29.11.2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на постанову слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_4 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БІОТЕК" від 23.04.2015 року стосовно справи №32012110030000021 від 29.11.2012 року, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС встановлено, що гр. ОСОБА_6, являючись директором ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" при допиті показала, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду та не здійснювала жодної фінансово - господарської діяльності даного підприємства, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Отже, чинним законодавством України визначено документ, на підставі якого встановлюється вина особи та виникає можливість встановити ті чи інші факти, які впливають на відносини між суб'єктами господарювання, а також на податкові зобов'язання платника податку в розрізі ведення господарської діяльності з контрагентом, посадову особу якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

В жодному нормативно-правовому акті України (включаючи кримінально-процесуальне законодавство) немає приписів, відповідно до яких доказом встановлення певних обставин при прийнятті рішення органом владних повноважень може слугувати протокол (витяг з нього) допиту особи у кримінальному проваджені чи постанова слідчого у кримінальній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України тільки вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок звільняють сторону процесу від доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

Тобто, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях не мають преюдиційного значення та правової сили та підлягають доказуванню на рівні з іншими обставинами справи та не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Під час нового розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі відносно контрагентів позивача, згідно якого можливо було б прослідкувати причинно-наслідковий зв'язок між вчиненими кримінальними правопорушеннями контрагентів та діяльністю позивача в частині виконання вимог податкового законодавства України.

В свою чергу, представником позивача надано до суду копію постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2015 року за матеріалами досудового розслідування за №12015220000000470, відповідно до даних якого в рамках кримінального провадження, зокрема, досліджувались взаємовідносини ТОВ "БІОТЕК" з ТОВ "ПРОМІ-ЛАЙТ" (податковий номер 38920669), ТОВ "САЛЕС ОІЛ" (податковий номер 38876861), ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ ЛТД" (податковий номер 38992995), ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (податковий номер 39422605), та не встановлено ознак складу кримінальних правопорушень (т.2 а.с. 173-175).

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію отриману щодо контрагентів позивача, а саме: - податкової інформації Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №920/7/10-06-22-02/39422605 від 13.03.2015р. щодо господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за грудень 2014 року по ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (код за ЄДРПОУ 39422605); акту ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕС ОІЛ", код ЄДРПОУ 38876861, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.03.2014р. - 31.03.2014 р." від 17.06.2014 року № 196/20-31-22-03-07/38876861; акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ ЛАЙТ" (податковий номер 38920669) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. від 14.05.2014 року №1340/26-55-22-07/38920669, суд зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного суб'єкта господарювання в частині виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" має також індивідуальний характер.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, покладення у вину позивача з боку відповідача не виконання його контрагентами вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суперечить вимогам діючого законодавства України.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (робіт, послуг) відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Варто наголосити, що вищенаведена позиція цілком і в повній мірі відповідає міжнародній судовій практиці, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей вказаних первинних документів. Доказів обґрунтованості та правомірності висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту, на підставі яких прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем до суду не надано.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про наявність взаємопов'язаності з ТОВ "БІОТЕК" матеріалів кримінальних проваджень.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, видатковим накладним, податковим накладним, актам виконаних робіт, платіжним дорученням та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ "БІОТЕК" та його контрагентів, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку.

Виходячи з вищевказаного, висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги ТОВ "БІОТЕК" є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2015 року №0000042201 та № 0000032201, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК".

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" ( код ЄДРПОУ 34015129, пров. Поштовий,7, м.Харків, 61001) у розмірі 10356,56 грн. (десять тисяч триста п'ятдесят шість гривень 56 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.