Постанова

від 14.12.2017 по справі 804/5048/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 804/5048/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Шлай А.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Промфактор (далі - ТОВ Промфактор ) 08.08.2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить скасувати винесені відповідачем податкове повідомлення - рішення №0005791407 від 25.05.2017 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік за основним платежем в розмірі 162 327 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81 163,5 грн.; податкове повідомлення - рішення №0005781407 від 25.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік за основним платежем в розмірі 180 363 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45 090,75 грн.; податкове повідомлення - рішення №0005601421 від 23.05.2017 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 510 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ Промфактор подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати через неповне з'ясування обставин справа,що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 27.02.2017 року по 10.04.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промфактор з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №4035/04-36-14-03/25019584 від 18.04.2017 року (а.с.8-36).

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 44.1 ст. 44, ст. 134 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток за 2016 рік у сумі 162 327 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 ПК України, п. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у зв'язку з чим за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року донараховано податок на додану вартість у сумі 180 363 грн., в тому числі по періодах: за березень 2016 року на 113 818 грн., за квітень 2016 року на 66 545 грн.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на нереальності його господарських операцій з контрагентом ТОВ Саніт Компані .

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав до ГУ ДФС у Дніпропетровській області письмові заперечення на акт, на підставі чого відповідачем повторно проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промфактор , за результатами якої складено акт перевірки №5318/04-36-14-03/25019584 від 22.05.2017 року, в якому вказано, що висновок по акту перевірки №4035/04-83-14-03/25019584 від 18.04.2017 року є обґрунтованим, а тому акт залишається без змін (а.с.49-60).

Також 15.05.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт №4984/04-36-14-03/2501958 щодо ненадання позивачем в ході проведення документальної позапланової перевірки документів, вказаних у запиті від 10.05.2017 року, з питань, що стали предметом розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки №4035/04-36-14-03/25019584 від 18.04.2017 року, на підставі чого позивачу відповідно до приписів п. 121.1 ст. 121 ПК України визначено штрафну санкцію в розмірі 510 грн. (а.с.61).

На підставі зазначених обставин відповідачем прийняті 23.05.2017 року податкове повідомлення - рішення №0005601421 , яким до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 510 грн., та 25.05.2017 року податкове повідомлення - рішення №0005791407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік за основним платежем в розмірі 162 327 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81 163,5 грн.; податкове повідомлення - рішення №0005781407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік за основним платежем в розмірі 180 363 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45 090,75 грн.; (а.с.62-64).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення, після чого позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду з відповідним позовом.

Приписами пп.134.1.1 п.134.1. ст.134, п.138.2,138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Промфактор (покупець) та ТОВ Саніт Компані (постачальник) укладено договір поставки №15/03/16 від 15.03.2016 року, на підставі якого постачальник зобов'язався поставити покупцю складальні комплекти для виробництва низьковольтного обладнання (а.с.80-81).

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, актом на списання матеріальних цінностей, подорожніми листами, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями (а.с.82-100).

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат за 2016 рік суму вартості придбаного товару по операціям з контрагентом ТОВ Саніт Компані , а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток є неправомірними.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2.,198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.8 - 201.10 ст. 201 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання позивачем вищевказаного договору з контрагентам ТОВ Саніт Компані , підтверджуються вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, придбаний у контрагента товар оприбуткований, внесений у картки складського обліку, складальні комплекти видані для виробництва основної продукції - низьковольтного обладнання, яке в подальшому реалізовано позивачем.

Викладене свідчить, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту у 2016 році суму податку на додану вартість по господарським операціям контрагентом ТОВ Саніт Компані, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому винесені податковим органом 25.05.2017 року податкове повідомлення - рішення №0005791407 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток; та податкове повідомлення - рішення №0005781407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині висновків відповідача стосовно правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0005601421 від 23.05.2017 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 510 грн. за ненадання первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44, п.121.1 ст. 121 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

З матеріалів справи, та пояснень представника позивача при перегляді справи в апеляційному провадженні вбачається, що листом №175 від 11.05.2017 року ТОВ Промфактор на запит відповідача від 10.05.2017 року надано первинні бухгалтерські документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності товариства, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, при цьому накази про відрядження за 22-23.03.2016 року до м. Києва, авансові звіти, шляхові листи водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_5,та експедитора ОСОБА_6 не надані податковому органу через їх відсутність,оскільки зазначені особи не виїжджали в зазначений період часу в м. Київ.

В силу викладеного відсутні підстави для накладення на позивача штрафу в розмірі 510 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0005601421 від 23.05.2017 року.

Оскільки судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ Промфактор , стягнення відповідно до приписів ст. 94 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченої суми судового збору в розмірі 14 787,8 грн.

Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор - задовольнити.

Скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення №0005791407 від 25 травня 2017 року, податкове повідомлення - рішення №0005781407 від 25 травня 2017 року, податкове повідомлення - рішення №0005601421 від 23 травня 2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору в розмірі 14 787,8 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий