Ухвала

від 14.12.2017 по справі 826/17880/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17880/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Твіст до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0005362210 від 14.07.2015; № 0005372210 від 14.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0005362210 від 14.07.2015; № 0005372210 від 14.07.2015.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 №К/800/17286/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи. Зокрема, судом касаційної інстанції було зазначено, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що господарські операції з ТОВ „Лафіс Трейд", ТОВ „Арніта Трейд", ТОВ „Пріор Груп", ТОВ „Універсалгруптрейд", ТОВ „Радіум", ТОВ „ТД „Хеппі Трейд" не мали реального характеру. Судами попередніх інстанцій не досліджена можливість контрагентів позивача: ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" щодо виконання умов укладених договорів, а саме наявність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій; оскільки особа, яка підписувала первинну документацію від імені контрагента позивача ТОВ "Старксервіс", заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі первинні документи повинні бути ретельно перевірені судами і надана їм належна правова оцінка.

Також Вищим адміністративним судом України звернено увагу на те, що суд при новому розгляді справи має дати належну оцінку обставинам стосовно заниження доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у суму 1362940757 грн. Які виникли на підставі укладеного між позивачем та ТОВ САВ-Дістрибьюшн договору щодо придбання робіт/послуг із розміщення реклами №2912-01 від 29.12.2012. Так позивачем на виконання умов договору про надання рекламних послуг було залучено ТОВ „Старксервіс", що підтверджується договором №101112 від 10.11.2012 про надання рекламних послуг. Директором ТОВ „Старксервіс" - ОСОБА_2 був підписаний договір, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Однак, 24 вересня 2013 року Шевченківським районнім судом м. Києва був ухвалений вирок, яким визнано ОСОБА_2 (директора ТОВ „Старксервіс") винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Кримінального кодексу України та зазначено, що ТОВ „Старксервіс" утворено для прикриття незаконної діяльності без наміру зайняття господарською діяльністю. Таким чином при розгляді справи необхідно дати належну оцінку зазначеному вироку суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року в позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Твіст задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 14 липня 2015 року №0005362210 та №0005372210. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Твіст понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку та з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Рекламне агентство Твіст зареєстровано в 23.09.2010 в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації, свідоцтво №10741020000017063, код суб'єкту господарювання за ЄДРПОУ 34356800. На податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва взято 12.05.2006.

Податковим органом здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Рекламне агентство Твіст з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014. За результатами проведеної перевірки складено акт № 280/26-59-22-10/34356800 від 23.06.2015.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 285421730 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у сумі 18868020 грн.

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0005362210 від 14.07.2015, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість і застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- № 0005372210 від 14.07.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств і застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтувались на твердженні, що господарські операції з ТОВ „Лафіс Трейд", ТОВ „Арніта Трейд", ТОВ „Пріор Груп", ТОВ „Універсалгруптрейд", ТОВ „Радіум", ТОВ „ТД „Хеппі Трейд" не мали реального характеру.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції були підтверджено належним чином відповідними первинними документами та податковими накладними, а також дотримано передбачені Податковим кодексом України умови формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що щодо висновку про заниження позивачем суми доходів на суму грошових коштів, яка ніби то отримана від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" в якості безповоротної фінансової допомоги, суд зазначає, що взаємовідносини ТОВ "РА "Твіст" із ТОВ "Сав Дістрибьюшн" здійснювалися на підставі договору про надання рекламних послуг від 29 грудня 2012 року №2912-01, відповідно до умов якого ТОВ "РА "Твіст" (виконавець) зобов'язувався за дорученням ТОВ "Сав Дістрибьюшн" (замовник) виконувати роботи та надавати рекламні послуги, а замовник прийняти та оплатити надані послуги. Зокрема, передбачалося надання таких послуг, але не виключно: створення і друк рекламних матеріалів замовника; розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для рекламних роликів, оригіналів макетів; медіа розміщення реклами товарів або послуг в друкованих засобах масової інформації, на носіях зовнішньої реклами, на радіо, в ефірі телевізійних каналів, на транспорті, в Інтернет ресурсах, використанням інших ЗМІ та на будь-яких інших медіа - носіях тощо.

Умовами договору передбачалося, що оплата послуг/робіт здійснюється шляхом перерахуванням замовником суми вартості послуг на поточний рахунок виконавця.

Згідно положень пункту 3.1 договору ТОВ "РА "Твіст" зобов'язується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу для якісної та ефективної організації розміщення реклами.

Пунктом 3.5 договору погоджено, що виконавець має право залучати для виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, залишаючись при цьому повністю відповідальним перед Замовником за якість і строки виконаних робіт/наданих послуг такими третіми особами.

У додатках деталізовано вид рекламної продукції, строки виконання, вартість послуг тощо.

На виконання умов вказаного договору, у періоді, що перевірявся, між ТОВ "РА "Твіст" на адресу ТОВ "Сав Дістрибьюшн" складено акти виконаних робіт та податкові накладні. Номенклатура послуг: розміщення реклами в мережі інтернет для ТМ "Фокстрот техніка для дому"; друк та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції для ТМ "Фокстрот техніка для дому"; організація та проведення рекламного заходу для ТМ "Фокстрот техніка для дому" тощо.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі. Зокрема, згідно залучених до матеріалів справи банківських виписок станом на 31 грудня 2014 року ТОВ "Сав Дістрибьюшн" сплачено ТОВ "РА "Твіст" часткову вартість отриманих послуг, у тому числі податок на додану вартість.

Згідно складеним між ТОВ "Сав Дістрибьюшн" та ТОВ "РА "Твіст" Актом звірки взаєморозрахунків по договору про надання послуг №2912- 01 від 29 грудня 2012 року станом на 31 грудня 2014 року рахувалась дебіторська заборгованість ТОВ "Сав Дістрибьюшн" перед позивачем на суму 178 993 733,33 грн. (з урахуванням податку на додану вартість в сумі 29 744 477,28 грн.).

Документальним підтвердженням надання ТОВ "РА "Твіст" послуг по договору від 29 грудня 2012 року №2912-01 є наявні в матеріалах справи: акти прийому-передачі рекламних матеріалів; медіа плани проведення відео інформаційної компанії; довідки про розміщення рекламних матеріалів; звіти до актів наданих послуг із деталізацією змісту та обсягу таких послуг; фотофіксація здійснення рекламних компаній та розповсюдження рекламних матеріалів; акти звірки взаєморозрахунків; бухгалтерські довідки; листи ТОВ "Сав Дістрибьюшн", у яких останнє підтверджує факт надання позивачем послуг за вказаним договором, а також наводить обґрунтування необхідності придбання ним таких послуг, додаючи відповідні докази на підтвердження цього, тощо.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин порушень ТОВ "РА "Твіст" з приводу оподаткування поворотної фінансової допомоги в акті перевірки не встановлено, тому посилання в акті перевірки на норми підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд вважає некоректним.

Допускаючи, що в кваліфікації встановленого порушення в акті перевірки допущено помилку, суд звертає увагу, що суми безповоротної фінансової допомоги враховуються у складі інших доходів на підставі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "РА "Твіст" отримувало від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не наведено, якій саме ознаці безповоротної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України відповідають кошти, отримані позивачем від ТОВ "Сав Дістрибьюшн".

Натомість зібрані у справі докази вказують, що кошти надійшли на рахунок позивача за виконану позивачем роботу та надані рекламні послуги, доводи відповідача про відсутність реального здійснення таких господарських операцій щодо виконання робіт/надання послуг на адресу ТОВ "Сав Дістрибьюшн" нормативно та документально не підтверджуються.

Крім того, згідно залучених до матеріалів справи банківських виписок станом на 31 грудня 2014 року ТОВ "Сав Дістрибьюшн" сплачено ТОВ "РА "Твіст" часткову вартість отриманих послуг, а тому доводи відповідача про отримання позивачем від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" безповоротної фінансової допомоги є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.

Суд також звертає увагу, що будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарським операціям з продажу робіт/послуг ТОВ Сав Дістрибьюшн в акті перевірки не встановлено.

З акта перевірки вбачається, що відповідач під час перевірки по суті не аналізував умови та характер спірних операцій позивача із ТОВ "Сав Дістрибьюшн", а до вказаного висновку відповідач дійшов лише посилаючись на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, згідно якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс").

Разом з тим, згідно залученого судом до матеріалів справи вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі №761/22932/13-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_3; визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_4 прибути до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом'янській, буд № 5, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_4, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Старксервіс"; статут ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин судом не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_3

Натомість, відповідачем не заперечується, що всі первинні документи, що укладалися між ТОВ Старксервіс та позивачем за спірними операціями, з боку ТОВ Старксервіс підписані його керівником ОСОБА_2, який приступив до виконання обов'язків директора з 04 грудня 2012 року, тобто зовсім іншою особою.

До того ж, у згаданому вироку Шевченківського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ Старксервіс не мало взаємовідносин з ТОВ "РА "Твіст", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ Старксервіс по взаємовідносинам із ТОВ "РА "Твіст" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Таким чином посилання на вирок суду повністю безпідставні та необґрунтовані.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Крім того в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача погодився, що вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі №761/22932/13-к не стосується ТОВ Старксервіс та його посадових осіб, а тому посилання на зазначений вирок в акті перевірки та в запереченнях відповідача помилкове та безпідставне.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Шевченківського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Як вбачається із доданої до матеріалів справи довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справи України №0481298, станом на 15 лютого 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Сміла, на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Таким чином, вказані обставини додатково вказують про те, що наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими аби спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс".

Більш того наявні в матеріалах справи та наданий відповідачем розрахунок сум оскаржуваних повідомлень-рішень не містить даних про від'ємне значення податку на прибуток та податку на додану вартість по ТОВ "Старксервіс", а приводиться в якості приклада контрагента контрагента.

Як зазначено в акті перевірки податковим ТОВ РА Твіст перебувало у господарських відносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Старксервіс (код ЄДРПОУ 38292311), у якого придбавало рекламні послуги. Також встановлено, що між ТОВ РА Твіст та ТОВ САВ Дістрибьюшн укладено договір про придбання робіт/послуг з розміщення реклами №2912-01 від 29.12.2012. Відповідно до укладеного договору, виконавець зобов'язується виконати дії та послуги щодо створення і друку рекламних матеріалів замовника; розробити концепцію рекламних матеріалів (творчих рішень) для рекламних роликів, оригіналів макетів; недійне розміщення реклами товарів та або послуг в друкованих засобах масової інформації, на носіях зовнішньої реклами, на радіо, в ефірі телевізійних каналів на транспорті, в Інтернет ресурсах та на будь-яких інших носіях. Оплата послуг/ робіт замовника здійснюється шляхом перерахування суми вартості послуг на поточний рахунок виконавця.

На підтвердження здійснення зазначених послуг податковому органу були надані договір з додатками, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки з банку, оборотно-сальдові відомості по рахункам 361 розрахунки з вітчизняними покупцями , 311 рахунки в банках та інші. Згідно умов договору за період, що перевірявся позивачем на адресу ТОВ Сав Дістрибьюшн складено акти виконаних робіт та податкові накладні, в яких зазначена номенклатура товару Послуга адаптації та розміщення рекламних матеріалів ТМ Фокстрот техніка для дому в мережі Інтернет (відеоролік), банер кількість показів 150000 та у відповідно періоді на сайтах.

Також встановлено, що на розрахунковий рахунок ТОВ Рекламне агентство Твіст надходили грошові кошти на оплату рекламних послуг, реалізація яких була оформлена на ТОВ САВ Дістрібьюшн .

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що правовідносин, які склались між ТОВ РА Твіст та ТОВ САВ Дістрибьюшн за участю зазначених контрагентів вже були предметом дослідження судів.

Так податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ САВ Дістрибьюшн з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Рекламне агентство Твіст за період з 01.01.2012 по 31.01.2014, результати якої оформлено актом від 11.09.2014 № 1387/22-13/35625082, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення ТОВ САВ Дістрибьюшн вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого відповідачем здійснено висновок, що ТОВ САВ Дістрибьюшн занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, наведені висновки податкового органу ґрунтувались на непідтвердженні реальності господарських операцій позивача з ТОВ Рекламне агентство Твіст за договорами від 01.04.2011 № 0104-26 про надання рекламних послуг та від 29.12.2012 № 2912-01, оскільки згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Рекламне агентство Твіст по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Старксервіс від 03.06.2014 № 1369/22-13/34356800 у контрагента позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ Старксервіс та як наслідок продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 № 0013292213, яким ТОВ САВ Дістрибьюшн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями; №0013302213, яким ТОВ САВ Дістрибьюшн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, за результатами судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Міндоходів у м. Києві №0013292213 від 30.09.2014, №0013302213 від 30.09.2014.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 20.06.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 у справі за позовом ТОВ САВ-Дістрибьюшн до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0013292213 від 30.09.2014, яким ТОВ САВ Дістрибьюшн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями; №0013302213 від 30.09.2014, яким ТОВ САВ Дістрибьюшн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням суддів було встановлено та підтверджено реальність господарських операцій ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Рекламне агентство Твіст щодо надання рекламних послуг. Вказані послуги замовлялися та були отримані товариством з метою поширення рекламних матеріалів з інформацією про акційні пропозиції, що пропонувались позивачем за місцезнаходженням об'єктів торгівлі і, як наслідок - збільшення обсягу продажів товарів та отримання прибутку.

Надані ТОВ Рекламне агентство Твіст послуги з адаптації та розміщення рекламних матеріалів прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача - роздрібною торгівлею в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем доходів по операціях із ТОВ "Сав Дістрибьюшн" є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Стосовно висновків про неправомірне включення позивачем до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Лафіс Трейд", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Пріор Груп", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Радіум", ТОВ "ТД "Хеппі Трейд", суд зазначає про наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "РА "Твіст" та його контрагентами - ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так відповідно до ст. 1 Закону України Про рекламу означає інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В якості рекламної продукції можуть виступати етикетки, рекламні листівки, афіші, фірмові упаковки, каталоги, проспекти, календарі і тому подібне. Для зовнішньої реклами продукцією є щити та інші виносні конструкції. У разі реклами на телебаченні - відеороліки, на радіо і в пресі - оголошення, публікації оголошення в ЗМІ.

Між ТОВ РА Твіст (замовник) із ТОВ "Лафіс Трейд" (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 10 жовтня 2012 року №1010, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги друку та розповсюдження рекламної продукції, а останній, у свою чергу, прийняти послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, умови надання, обсяг, строк надання, вартість послуг та порядок їх оплати, інші умови містяться у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження виконання умов договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Лафіс Трейд" (виконавець) було укладено 85 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Лафіс Трейд" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 5-8 т. 25 ).

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Лафіс Трейд" рекламні послуги.

ТОВ "Лафіс Трейд" виписало позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017№3 між ТОВ"Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ ЛАФІС ТРЕЙД , а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір про надання послуг №1010 від 10.10.2012 та №0104-26 від 01.04.2011, додатками до договорів про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), фото звітами з розповсюдження рекламної поліграфічної продукції, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, виписками банків по рахунку товариства, картою рахунку №63 по контрагенту ТОВ ЛАФІС ТРЕЙД . На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ ЛАФІС ТРЕЙД код ЄДРПОУ 38299144, перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Також між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг від 20 серпня 2012 року №2008, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги. З метою надання послуг за цим договором, виконавець має право від свого імені та за свій рахунок залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним за дії таких третіх осіб як за свої власні. Залучення третіх осіб здійснюється виключно за умови попереднього письмового погодження замовником таких третіх осіб.

Пунктом 1.2 договору визначено, що конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних додатках до договору.

На виконання умов договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) укладено 100 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Арніта Трейд" зобов'язувалося здійснити проведення рекламних заходів, друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 7-10 т. 30).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Арніта Трейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017 №4 між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "Арніта Трейд", а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір про надання рекламних послуг №2008 від 20.08.2012 та №0104-26 від 01.04.2011, додатками до договорів про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), фото звітами про надання рекламних послуг, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, виписками банків по рахунку товариства, картою рахунку №63 по контрагенту ТОВ "Арніта Трейд". На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Арніта Трейд" код ЄДРПОУ 38199315, перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Пріор Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02 липня 2012 року№20712, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що умови надання, обсяг, строк надання, вартість послуг та порядок їх оплати, інші умови містяться у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Пріор Груп" (виконавець) було укладено 50 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Пріор Груп" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 6, 7 т. 33).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Пріор Груп" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017 №5 між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ Пріор Груп , а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір №0104-26 від 01.04.2011, додатками до договору, актами надання послуг, фото звітами до актів надання послуг, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, зразками поліграфічної продукції. На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ Пріор Груп , код ЄДРПОУ 37212853, перебувало на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Також між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Універсалгруптрейд" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 13 березня 2013 року №1303, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Універсалгруптрейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017 №6 між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "Універсалгруптрейд", а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір про надання рекламних послуг №1303 від 13.03.2013 та №2912-01 від 29.12.2011, додатками до договорів про надання рекламних послуг, актами про приймання-передачу наданих послуг, фото звітами про надання рекламних послуг, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, виписками банків по рахунку товариства, картою рахунку №63 по контрагенту ТОВ "Універсалгруптрейд". На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Універсалгруптрейд" код ЄДРПОУ 38292332, перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Позивач (замовник) також мав взаємовідносини з ТОВ "Радіум" (виконавець), які ґрунтувалися на договорі від 20 серпня 2013 року №200813, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати роботи/послуги (друк та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції).

Пунктом 1.2 договору визначено, що зміст рекламних послуг (конкретний перелік послуг, їх вартість, термін та умови їх надання і оплати) погоджуються в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Радіум" (виконавець) було укладено 25 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Радіум" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 4 т. 35).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ Радіум послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції Торгової марки "Фокстрот техніка для дому" на загальну суму 11 255 400,00 грн. (без податку на додану вартість), яку включено позивачем до складу витрат за відповідний період.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017 №2 між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ Радіум , а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір про надання рекламних послуг №200813 від 20.08.2013 та №2912-01 від 29.12.2011, додатками до договорів про надання рекламних послуг, актами про приймання-передачу наданих послуг, фото звітами про надання рекламних послуг, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, виписками банків по рахунку товариства, картою рахунку №63.1 по контрагенту ТОВ Радіум . На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ Радіум код ЄДРПОУ 37266914, перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Також між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" (виконавець) укладено договір від 07 жовтня 2013 року №71013, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання та за рахунок замовника надати рекламні послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних додатках до договору.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" (виконавець) було укладено 25 додатків до договору, згідно яких ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 7 т. 36).

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції Торгової марки "Фокстрот техніка для дому", яку включено позивачем до складу витрат за відповідний період.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017 №1 між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд", а також матеріали справи на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності містять договір про надання рекламних послуг №71013 від 07.10.2013 та №2912-01 від 29.12.2011, додатками до договорів про надання рекламних послуг, актами про приймання-передачу наданих послуг та додатками до них, фото звітами про надання рекламних послуг, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄДР, виписками банків по рахунку товариства, картою рахунку №63.1 по контрагенту ТОВ "ТД "Хеппі Трейд". На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" код ЄДРПОУ 38434227, перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС та здійснювало діяльність.

Документів та звітів про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів та інших доказів, що спростовують неможливість здійснення господарської діяльності відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.

Відповідно до норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 (тобто, був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, положеннями Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи щодо надання зазначених послуг, суд зазначає, що складені між ними первинні документи (акти здачі-прийняття робіт/послуг) відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, в складених актах наданих послуг цілком детально визначено зміст наданих послуг, що в цілому, всупереч доводам відповідача, дає зрозуміти зміст та суть господарської операції, її обсяг. При цьому суд зазначає, що більш детальне визначення змісту наданих послуг зазначено у додатках до договорів про надання таких послуг.

Доводи відповідача про те, що в актах не вказано конкретного переліку виконаних робіт, відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і якісні показники формування вартості послуг, є безпідставними та не можуть свідчити про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки обов'язку із зазначення такої інформації не передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо посилань акта перевірки на непідтвердження реальності вчинення господарських операцій, у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки календарного плану підготовки до проведення рекламних заходів із зазначенням строків та відповідальних осіб, наказу про проведення рекламних заходів із зазначенням відповідальних осіб, спеціального статистичного звіту у рекламодавця, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на формування витрат у залежність від наявності у платника таких документів, а тому відсутність такої документації саме по собі не може свідчити про вчинення позивачем порушення та позбавляти його права формування відповідних вигод. Суд також враховує, що під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки вимагалися такі документи, але позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Разом з цим, слід зауважити, що первинні документи, якими ТОВ Рекламне агентство ТВІСТ доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з переліченими контрагентами і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому слід зазначити, що зауважень щодо змісту та форми первинних документів не висловлювались відповідачем ні в акті перевірки, ні представником відповідача в судовому засіданні.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину, що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки ДПІ щодо порушень позивачем норм податкового законодавства є безпідставними.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведена господарська операція між сторонами відповідає видам господарської діяльності та свідчить про наявність господарської мети у взаємовідносинах між сторонами.

Крім того, вбачається подальша реалізація позивачем отриманих послуг та товарів, що підтверджують документи наявні в матеріалах справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано та не доведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Посилання апелянта на недобросовісність намірів контрагентів у здійсненні господарських відносин, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що будь яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками податкового органу не наведено, і суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Податковим органом не надано належних доказів й на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Більш того, при наявності допущених постачальником порушень вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягти відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Водночас ухвалою суду апеляційної інстанції було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві надати документи на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі.

На виконання ухвали суду відповідачем були надані додаткові пояснення та додаткові документи, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_5 щодо ОСОБА_6, відомості щодо реєстрації юридичних осіб - платників податків за адресою м. Київ, вул. Дорогожицька, 14 реєстраційні данні ТОВ РА ТВІСТ , податкова декларація з податку на прибуток ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН , податкова декларація з податку на додану вартість по ТОВ Арніта Трейд та ТОВ Лафіс Трейд

Однак в порушення ст. 71 КАС України відповідачем не було надано доказів у підтвердження доводів щодо безтоварності вищезазначених угод і обґрунтованості висновків акту перевірки. А надані відповідачем додаткові документи жодним чином не спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій та не підтверджують доводів апеляційної скарги.

Крім того на підтвердження реальності здійснення рекламних послуг та використання їх у своїй господарській діяльності позивачем було надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та додаткові документи, а саме: бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин від 30.11.2017№3 між ТОВ"Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "ЛАФІС ТРЕЙД", бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст та ТОВ "АРНІТА ТРЕЙД" від 30.11.2017 №4, бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "Пріор Груп" від 30.11.2017 №5, бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "УНІВЕРСАЛГРУПТРЕЙД" від 30.11.2017№6, бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ "Радіум" від 30.11.2017 №2; бухгалтерську довідку про результати господарських взаємовідносин між ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" та ТОВ ТД "ХЕППІ ТРЕЙД" від 30.11.2017 №1. Також надано посвідчену копію Акту про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ САВ Дістрибьюшн з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" №1387/22-13/35625082 від 11.09.2014 за період з 01.01.2012 по 31.01.2014, посвідчені копії податкових повідомлень-рішень, та посвідчені копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016 у справі №826/3488/15 та посвідчену копію постанови Верховного Суду України від 20.06.2017.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: І.О. Лічевецький

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 18 грудня 2017 року.