Ухвала

від 12.12.2017 по справі 816/1517/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 816/1517/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. по справі № 816/1517/17

за позовом Зіньківського районного центру зайнятості

до Управління Держпраці в Полтавській області

про скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 р. Зіньківський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати припис головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській області № 16-11-211/594-471 від 10.08.2017 р. щодо забезпечення вимог абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 припису Управління Держпраці у Полтавській області № 16-11-211/594-471 від 10 серпня 2017 р., яким приписано забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 щодо терміну припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-ий день).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Держпраці в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином. Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Зіньківського районного центру зайнятості.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 12.12.2017 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Зіньківський районний центр зайнятості (ідентифікаційний код 22544522) зареєстрований як юридична особа 26.03.1991 р. та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування юридичної особи у процесі припинення з 28.11.2016 р. за рішенням засновників (а.с. 6 - 8).

У період з 07.08.2017 р. по 10.08.2017 р. головним державним інспектором Управління Держпраці в Полтавській області на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 24.07.2017 р. № 42 та направлення на перевірку від 02.08.2017 р. № 1120 проведено планову перевірку додержання Зіньківським районним центром зайнятості законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття при призначенні та здійсненні страхових виплат, наданні соціальних послуг безробітним особам, за результатами якої складено акт № 16-11-211/594 (а.с. 25, 32-41), в якому зафіксовано, що наказом директора центру зайнятості від 23.05.2017 р. № НТ 170523 надано статус безробітного ОСОБА_2 Відповідно до персональної картки безробітного на планове відвідування 01.06.2017 р.ОСОБА_2 не з'явився, останній раз в центрі зайнятості він був 30.05.2017 р., (що є датою прийняття рішення про відвідування). На підставі пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, безробітний ОСОБА_2 з 14.07.2017 р. знятий з обліку за невідвідування без поважних причин протягом 30 робочих днів (наказ № НТ 170719 від 19.07.2017 р.). Всупереч вимогам абз. 2 пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, центром зайнятості порушено термін припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-й день), припинено на 32-й день. Крім того, подібні порушення вчинені відносно безробітних, справи яких перевірялися, а саме: ОСОБА_3 (ПК № 160617060700006), ОСОБА_4 (ПК № 16017041200007), ОСОБА_5 (ПК № 160616112300003).

На підставі акту № 16-11-211/594 від 10 серпня 2017 р., Управлінням Держпраці у Полтавській області внесено припис № 16-11-211/594-471 від 10 серпня 2017 р. (а.с. 42-44): пунктом 1 якого приписано забезпечити виконання вимог п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 в частині ознайомлення особи під час відвідування центру зайнятості, із зазначення підпису у відповідному додатку до персональної картки, з наказом про надання (відмову у наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплат такого забезпечення та п. 1 р. ІV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 р. № 613 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 09.07.2015 за № 821/27266 в частині внесення інформації про прийняте рішення до персональної картки особи та пунктом 2 якого приписано забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 щодо терміну припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-ий день). Крім того, у приписі зазначено про необхідність у строк до 10 вересня 2017 р. письмово інформувати про виконання вимог припису Управління Держпраці у Полтавській області.

Не погодившись з приписом № 16-11-211/594-471 від 10.08.2017 р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198, починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з першого робочого дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 198 дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування, тому висновки акту перевірки від 10.08.2017 р. № 16-11-258/594 про порушення позивачем абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку № 198 є помилковими, у зв'язку з чим пункт 2 припису Управління Держпраці у Полтавській області № 16-11-211/594-471 від 10 серпня 2017 року не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1533-ІІІ) державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, має право безперешкодно здійснювати в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчої дирекції Фонду перевірки з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від Фонду необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів.

За змістом частини 2 статті 14 Закону №1533-ІІІ метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення № 96 Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 р. № 340 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Управління Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Управління Держпраці копії або витяги з документів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

За приписами частини 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до приписів частини 6 статті 6 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Пунктом 7 Порядку здійснення проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 р. № 390 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 р. № 1291/21603, визначено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Під час розгляду справи встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки щодо додержання Зіньківським районним центром зайнятості законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття при призначенні та здійсненні страхових виплат, наданні соціальних послуг безробітним особам складено акт перевірки додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 16-11-211/594 від 10.08.2017 р. ( а.с.32-41), у якому зафіксовано, що наказом від 23.05.2017 р. № НТ 170523 надано статус безробітного громадянину ОСОБА_2, на планове відвідування 01.06.2017 р. він не з'явився, останній раз ОСОБА_2 був у центрі зайнятості 30.05.2017 р., (що є датою прийняття рішення про відвідування). З 14.07.2017 р.на підставі пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, безробітний ОСОБА_2 був знятий з обліку за невідвідування без поважних причин протягом 30 робочих днів (наказ № НТ 170719 від 19.07.2017р.). Всупереч вимогам абз. 2 пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, центром зайнятості порушено термін припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-й день), припинено на 32-й день. Подібні порушення вчинені відносно безробітних, справи яких перевірялися - ОСОБА_3 (ПК № 160617060700006), ОСОБА_4 (ПК № 16017041200007), ОСОБА_5 (ПК № 160616112300003) (а.с. 34).

Із додатку № 2 до персональної картки ОСОБА_2 № 160617051500012 "Рішення, прийняті центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного" встановлено, що наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 23.05.2017 р. № НТ170523 громадянину ОСОБА_2 надано статус безробітного з 23.05.2017 р. (а.с. 58).

Згідно із додатком № 1 до персональної картки ОСОБА_2 № 160617051500012 "Відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню" дата останнього відвідування ОСОБА_2 - 30.05.2017 р. (а.с. 57), цією ж датою центром зайнятості прийнято рішення про наступне відвідування - 01.06.2017 р., на відвідування 01.06.2017 р. ОСОБА_2 не з'явився.

Наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 19.07.2017 р. № НТ170719 з 14.07.2017 р. припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 37 Порядку.

Із додатку № 2 до персональної картки ОСОБА_3 № 160617060700006 "Рішення, прийняті центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного" вбачається, що наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 07.06.2017 р. № НТ170607 громадянину ОСОБА_3 надано статус безробітного з 07.06.2017 р. (а.с. 65).

Згідно з додатком № 1 до персональної картки ОСОБА_3 "Відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню" дата останнього відвідування ОСОБА_3 - 20.06.2017 р. (а.с. 64), цією ж датою центром зайнятості прийнято рішення про наступне відвідування - 21.06.2017 р., проте, на відвідування 21.06.2017 р. ОСОБА_3 не з'явився.

Наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 08.08.2017 р. № НТ170808 з 03.08.2017р. припинено реєстрацію безробітного у зв'язку із невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 37 Порядку.

Із додатку № 2 до персональної картки ОСОБА_4 № 160617041200007 "Рішення, прийняті центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного" вбачається, що наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 12.04.2017 р. № НТ170412 громадянину ОСОБА_4 надано статус безробітного з 12.04.2017 р. (а.с. 70).

Згідно з додатком № 1 до персональної картки ОСОБА_4 "Відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню" дата останнього відвідування ОСОБА_4 - 12.04.2017 р. (а.с. 69), цією ж датою центром зайнятості прийнято рішення про наступне відвідування - 19.04.2017р., на відвідування 19.04.2017 р. ОСОБА_4 не з'явився.

Наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 31.05.2017 р. № НТ1707531 з 31.05.2017 р. припинено реєстрацію безробітного у зв'язку із невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 37 Порядку.

Із додатку № 2 до персональної картки ОСОБА_5 № 160616112300003 "Рішення, прийняті центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного" вбачається, що наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 23.11.2016 р. № НТ161123 громадянину ОСОБА_5 надано статус безробітного з 23.11.2016 р. (а.с. 76).

Як вбачається з додатку № 6 до персональної картки ОСОБА_5 "Участь у громадських роботах" (а.с. 79) та з корінця направлення на працевлаштування № 16061706020003001 від 02.06.2017 р. (а.с. 82) дата останнього відвідування ОСОБА_5 - 02.06.2017 р. Як вбачається з додатку № 1 до персональної картки ОСОБА_5 на відвідування 19.06.2017 р. ОСОБА_5 не з'явився (зворот а.с. 75).

Наказом Зіньківського районного центру зайнятості від 19.07.2017 р. № НТ170719 з 19.07.2017р. припинено реєстрацію безробітного у зв'язку із невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 37 Порядку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 зазначеного Закону зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Пунктом 29 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р., № 198 (далі - Порядок № 198) визначено, що дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 45 Закону реєстрація безробітного припиняється у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування.

Згідно з абзацом 2 підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198 центр зайнятості припиняє реєстрацію: у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

Таким чином, за загальним правилом у разі невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центр зайнятості повинен припинити реєстрацію безробітного на 31-й день.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що ані Законом України "Про зайнятість населення", ані Порядком № 198 не передбачено положень щодо початку та закінчення строку 30 робочих днів, відтак застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України щодо обчислення строків.

Так, за приписами ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198, починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з першого робочого дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 198 дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування.

Із матеріалів справи вбачається, що, рішення про відвідування безробітного ОСОБА_2 прийнято Зіньківським районним центром зайнятості 30.05.2017р., отже перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався 31.05.2017р. і закінчився 13.07.2017р., а 31-й робочий день припав на 14.07.2017р.; рішення про відвідування безробітного ОСОБА_3 прийнято Зіньківським районним центром зайнятості 20.06.2017р., перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався 21.06.2017р. і закінчився 02.08.2017р., а 31-й робочий день припав на 03.08.2017р.; рішення про відвідування безробітного ОСОБА_4 прийнято Зіньківським районним центром зайнятості 12.04.2017р., перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався 13.04.2017р. і закінчився 30.05.2017р., а 31-й робочий день припав на 31.05.2017р.; рішення про відвідування безробітного ОСОБА_5 прийнято Зіньківським районним центром зайнятості 02.06.2017р., перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) закінчився 18.07.2017р., а 31-й робочий день припав на 19.07.2017р.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Зіньківським районним центром зайнятості прийнято накази про припинення реєстрації безробітних, а саме: ОСОБА_2 - від 19.07.2017 р. № НТ190719, ОСОБА_3 - від 08.08.2017р. № НТ170808, ОСОБА_4 - від 31.05.2017р. № НТ1707531 та ОСОБА_5 - від 19.07.2017р. № НТ170719, відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 37 Порядку № 198.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 2 припису Управління Держпраці у Полтавській області № 16-11-211/594-471 від 10 серпня 2017 р. не ґрунтується на вимогах законодавства України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. по справі № 816/1517/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Бартош Н.С. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.