Ухвала

від 13.12.2017 по справі 815/4754/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4754/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконною та не чинною відповіді, зобов'язання прийняти рішення, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконною та не чинною відповіді від 26.04.2017р. №325, зобов'язання прийняти рішення про надання земельної ділянки площею 0,09 га для будівництва житлового будинку, стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. та матеріальної шкоди у вигляді судових витрат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. вказаний адміністративний позов повернено позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано у встановлений судом строк вимог ухвали від 18.09.2017р. про залишення позовної заяви без руху через невідповідність її вимогам ст.106 КАС України, зокрема, в частині надання доказів сплати судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 19.10.2017р. скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильних дій суду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що ним, у встановлений ухвалою від 18.09.2017р. строк, виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, та, серед іншого, надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 1600 грн., що становить прожитковий мінімум для працездатних осіб. Також, суду надано докази незадовільного майнового стану позивача та заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору, так як єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є пенсія, щомісячний розмір якої значно менший розміру прожиткового мінімуму.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Порядок звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України Про судовий збір .

Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху відповідно до ст. 108 КАС України, а у разі не виконання її вимог - повернення апеляційної скарги на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

Суд першої інстанції, залишаючи без руху поданий ОСОБА_1 позов, серед іншого, виходив з того, що позивачем подано позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст.106 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору. При цьому, у вказаній ухвалі не зазначено суми, яку слід сплатити позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 надав докази сплати судового збору в сумі 1600 грн., що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявив клопотання про зменшення розміру судового збору, обґрунтоване складним майновим станом та отриманням доходу у вигляді пенсії, місячний розмір якої становить менше прожиткового мінімуму.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання та постановив ухвалу про повернення позовної заяви, зазначивши, що надана позивачем довідка Малиновського об'єднаного УПФУ в м.Одесі від 04.10.2017р. про розмір отриманої ОСОБА_1 пенсії не свідчить про те, що позивач не отримує доходу з інших джерел.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість поданого позивачем клопотання про зменшення розміру сплати судового збору та зазначає, що із системного аналізу положень ч.1 ст.88 КАС України та ст.8 Закону України Про судовий збір слідує, що процесуальний закон зобов'язує суд з'ясувати майновий стан сторони із метою зменшення тягаря несення судових витрат осіб з низьким рівнем достатку.

Положення вказаних статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Зокрема, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні по справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1, необґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на складний його матеріальний стан.

При вирішенні клопотання позивача про зменшення розміру судового збору, суд першої інстанції повинен був врахувати вимоги ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, з якої випливає обов'язок держави забезпечити особі реальну можливість доступу до захисту своїх прав в суді, зокрема, з можливістю звільнення останньої від сплати судового збору з врахуванням її майнового стану. У протилежному випадку, це можна розглядати як порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 вказаної Конвенції.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, зобов'язаний був врахувати вищевказані норми процесуального права і практику Європейського суду з прав людини, та надати ОСОБА_1 реальну можливість скористатись його правом доступу до правосуддя.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст.199 ч.1 п.3, 204 ч.1 п.4, 206, 211 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

Крусян А.В.