Ухвала

від 15.02.2012 по справі 2а/0270/5278/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5278/11

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ - підприємство "Полімер" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0003912330 від 16.11.2011р. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ - підприємства "Полімер" з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полімер-трейдінг" за квітень 2011 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 4275/2330/23058539 від 02.11.2011р. На підставі висновків даного акту, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003912330 від 16.11.2011р. Не погоджуючись з вказаним рішенням, та вважаючи його протиправним, просили його скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що позивач апеляційну скаргу не визнає у повному обсязі, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ - підприємство "Полімер" зареєстроване як юридична особа 04.04.1995р. за номером запису 1 174 120 0000 002616, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 144644, код за ЄДРПОУ 23058539 (а.с. 25), перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Вінниці з 06.04.1995р. за № 5/1574 ВД, та являється платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 12.07.2002 року №01843649.

ДПІ у м. Вінниці була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ - підприємство "Полімер", код ЄДРПОУ - 23058539 з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полімер-трейдінг" (код ЄДРПОУ 37406466) за квітень 2011р., про що складено акт № 4275/23330/23058539 (а.с. 29-38).

Перевіркою виявлено порушення ТОВ - Підприємства "Полімер":

1) ст. ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями), а саме, складені з порушенням норм п. 2.4 Положення № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого МЮ України 24.05.1995р., товарно-транспортні накладні, в результаті чого ТОВ - підприємство "Полімер" завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму ПДВ 119 265 грн.;

2) п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, внаслідок чого, ТОВ - підприємство "Полімер" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за квітень 2011 року на суму 119 265 грн.;

3) ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 17, 49, 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ - підприємство "Полімер" при придбані товарів (послуг).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 16.11.2011р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003912330, відповідно до якого ТОВ - підприємству "Полімер" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 119 265 грн., за штрафними санкціями в розмірі 1 грн. (а.с. 45).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ - підприємство "Полімер" до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ від постачальника ТОВ "Полімер-трейдінг" за квітень 2011р. в розмірі 119 264 грн. 51 коп. 13.01.2011р. між ТОВ - підприємство "Полімер" (Покупець) та ТОВ "Полімер-трейдінг" (Продавець) було укладено договір поставки за № 2/01/11, відповідно якого, Продавець зобов'язується передати товар (поліетилен) покупцю, а останній зобов'язується прийняти його та заплатити в термін і на умовах передбачених цим договором. Виконання сторонами умов вищенаведеного договору, оформлено документами, зокрема, товарно-транспортною накладною від 11.04.2011р. № 11/04-3, назва товару - Поліетилен LD, кількість 20 000 кг та товарно - транспортною накладною від 27.04.2011р. № 27/04-2, назва товару - Поліетилен LD, кількість 19 968 кг.

На підтвердження фактичності і реальності господарських операцій за вказаними правочинами позивачем було надано, а судом першої інстанції в судовому засіданні було досліджено договір поставки №2/01/11 від 13.01.2011 року (а.с. 55-59) ; специфікація від 07.04.2011 року (а.с.64); специфікація від 26.04.2011 року (а.с. 65); видаткова накладна №РН-0000224 від 11.04.2011 року(а.с. 67); видаткова накладна №РН-0000270 від 27.04.2011 року (а.с. 68); товарно-транспортна накладна від 11 квітня 2011 року(а.с. 69); товарно-транспортна накладна від 27 квітня 2011 року(а.с. 70); платіжні доручення (а.с. 75-85); сертифікати відповідності (а.с. 73-74); податкова накладна від 11.04.2011 року № 36 (а.с. 72); податкова накладна від 27.04.2011 року №84 (а.с. 71). Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, під час проведення перевірки, ДПІ у м. Вінниці встановлено, що у ТТН № 11/04-3 від 11.04.2011р. зазначені виключно дата, вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код, автомобіль, водій, автопідприємство, замовник (платник), вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна, сума, посадова особа, яка дозволила відпуск товару. Усі інші реквізити у ТТН не заповненні. В ТТН № 27/04-2 від 27.04.2011р. - виключно дата, вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код, автомобіль, водій, замовник (платник), вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна, сума, посадова особа, яка дозволила відпуск товару. Усі інші реквізити у ТТН не заповненні.

Саме з цих підстав, ДПІ у м. Вінниці прийшла до висновку, що вищезазначені документи, як первинний документ, не відповідають вимогам ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , складені з порушенням норм п. 2.4 Положення № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , а поставка товару за договором поставки від 13.01.2011р. № 2/01/11 на загальну суму 715 587 грн. 07 коп., в т.ч. ПДВ - 119 264 грн. 51 коп., мала нетоварний характер, так як не виконано зобов'язання передбачені вимогами ЦК України та ГК України. Поставка не супроводжена всіма необхідними документами, відповідно до законодавства України, які б підтверджували фактичне отримання товару, тому оприбуткування товару не пов'язане із господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зауважує з цього приводу, що не може розцінюватися як однозначний доказ відсутності реальної операції відсутність у товарно-транспортних накладних частини реквізитів. Неповне заповнення документів, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача, дає підстави лише припускати факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Крім того, матеріалами справи спростовується твердження податкового органу про те, що факт проведених господарських операцій з придбання товару ТОВ - підприємство Полімер не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Зокрема, зі змісту балансу (а.с.97-100) вбачається наявність виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або здійснення діяльності, залишковою вартістю, станом на 31.03.2011р., на кінець звітного періоду - 3 802 тис. грн., станом на 30.06.2011р., на кінець звітного періоду - 4 179 тис. грн., що свідчить про наявність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Зі звітів з праці за січень - червень 2011 року (а.с. 106-110) вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ - підприємство "Полімер" становить 115 осіб. Крім того, звіти про фінансові результати за І квартал 2011 року та І півріччя 2011 року (а.с. 102-104) підтверджують витрати на оплату праці, що свідчить про наявність у ТОВ - підприємство "Полімер" трудових ресурсів.

Крім того, матеріалами справи так само спростовується висновок податкового органу, що оприбуткування поліетилену не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, тобто не підлягає врахуванню у складі витрат TOB - підприємство Полімер . Використання позивачем отриманого від TOB Полімер-Трейдінг поліетилену підтверджується накладними передачі вказаного поліетилену у виробництво № 52/04 від 15.04.2011р., № 62/04 від 18.04.2011р., № 14/05 від 05.05.2011р., № 28/05 від 09.05.2011р. (а.с.122-125).

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст.. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПКУ податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами в ході судового розгляду не заперечувалось, що на час укладання та виконання правочинів TOB - підприємство Полімер та TOB Полімер-Трейдінг були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість. Установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість не були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також судом першої інстанції взято до уваги висновки ДПІ у м. Вінниці, викладені у довідці №2896/2330/23058539 від 11.07.2011 року Про результати документальної позапланової перевірки TOB - підприємство Полімер (код ЄДРПОУ 23058539) з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB Полімер-трейдінг (код ЄДРПОУ 37406466) за квітень 2011 року. (а.с. 91-95) Зокрема, пунктом 4.1. висновків зазначеної довідки встановлено, що при перевірці нарахування сум ПДВ за квітень 2011 року TOB - підприємство Полімер по взаємовідносинах з TOB Полімер-Трейдінг порушень не встановлено. Зазначене свідчить про непослідовність висновків податкового органу, а в сукупності із іншими доказами, що наявні в матеріалах справи, дає підстави стверджувати про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 4275/23330/23058539.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів їх обґрунтованість і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо фактичної мети господарських операцій - отримання податкової вигоди і несплати до бюджету податкових платежів, заниження об'єкту оподаткування, спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці , - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.