Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/5811/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 Справа №910/5811/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Чернігівторгбуд

До Концерну радіомовлення, радіозв язку та телебачення (відповідач -1)

Міністерства інфраструктури України (відповідач -2)

про стягнення 12 397, 16 грн. грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з явився

від відповідача-1: Гамрецький Є.О. - по дров. №42/9 від 11.01.2017р.

від відповідача -2: Новак А.А. - по дов. №6232/15/10-17 від 29.03.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 11149,16 грн. інфляційних збитків та 1248,00 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2013р. по 31.01.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999р. у справі №3/458 з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, правонаступником якого є відповідач-1, на користь відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", правонаступником якого є позивач, стягнуто заборгованість у розмірі 13 870 грн. та 693,50 грн. витрат по держмиту, проте у зв'язку із невиконанням вказаного рішення, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі в якості відповідача 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь позивача 1 181 грн. 3% річних, 11 149,16 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016р. касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. скасовано і справу №910/5811/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2017 року у справі №910/5811/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2017 року у справі №910/5811/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 року касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року у справі № 910/5811/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/5811/16 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 справу № 910/5811/16 прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд на 29.11.2017.

17.11.17 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач-1 подав письмові пояснення.

27.11.17 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав повідомлення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

29.11.17 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач-2 подав письмовий відзив.

Представники позивача у судове засідання 29.11.2017 не з`явились; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представники відповідачів у судовому засіданні 29.11.2017 заперечили проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи; суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку із неявкою представників позивача у судове засідання та клопотанням про відкладення, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 13.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання не з явився.

11.12.2017р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов язаної з нею іншої справ, що розглядається іншим судом, саме - Рішення Європейського суду із прав людини Бурмич на інші проти України . Клопотання мотивоване тим, що 01.10.2015р. позивач звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою про багаторічне виконання рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.199 року у справі №3/458. Європейським судом з прав людини за заявою позивача проти держави Україна була відкрита справа.

12 жовтня 2017 року Велика палата Європейського суду з прав людини прийняла рішення у справі Бурмич та інші проти України (№№ 46852/13 та ін.) 9 яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень. Рішення винесено Великою Палатою Суду, і відповідно Уряд України його оскаржити вже не може. Рішення є остаточним і підлягає обов'язковому виконанню.

Європейський суд постановив вилучити із реєстру суду справи п'яти заявників, які скаржилися на невиконання чи надмірно тривале виконання рішень національних судів та відсутність ефективних засобів правового захисту, а разом з ними всі інші заяви, які стосуються таких самих порушень, загальна кількість яких складає: 12 143.

Європейський суд відмовився розглядати зазначені справі і передав їх на розгляд Комітету Міністрів Ради Європи.

У зазначений перелік (див. стор. 313) Рішення Бурмич та інші проти України була включена справа № 51142/15, відкрита Європейським судом за фактом невиконання Рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07. 1999 року у справі № 3/458.

Тобто обставина багаторічного невиконання Рішення № 3/458 Арбітражного суду Чернігівської області із юридичної перейшла у політичну площину, т.к. Європейський суд своїм рішенням визначив, що ця проблема адекватно може бути вирішеною між Кабінетом Міністрів України, з одного боку, та Комітетом Міністрів Ради Європи з іншого, оскільки останній має повноваження відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції контролювати виконання рішень Суду.

Європейський Суд постановив, що зазначені заяви необхідно розглянути у відповідності із обставинами, викладеними у пілотному рішенні, яке було прийнято 15 жовтня 2009 році за справою Іванов проти Україні . Суті вважають, що комітет має визначити найкращий спосіб вирішення виявлених проблем та вказати Україні, які необхідно зробити заходи. Тобто фактично Кабінет Міністрів України сам має запропонувати Кабінету Міністрів Ради Європи вихід із ситуації, що склалася. ЄСПЛ підкреслив, що Україна повинна негайно реформувати своє законодавство і адміністративну практику, з тим щоб привести їх у відповідність з його висновками та дотриматись вимог статті 46 Конвенції з прав людини. Вірогідно одночасно буде вирішено питання відшкодування державному бюджетові матеріальних збитків які будуть понесені в результаті виконання вказаного Рішення ЄСПЛ.

Представники відповідачів проти задоволення даного клопотання заперечували.

Суд розглянувши дане клопотання , відмовив в його задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до приписів ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З урахуванням обставин викладених позивачем в клопотанні суд приходить до висновку, що дані справи не є пов язаними , а тому розгляд справи Європейським судом з прав людини не перешкоджає вирішенню справи №910/5811/16.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 1998 року Відкритим акціонерним товариством "Чернігівторгбуд" для Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, відповідно до умов двостороннього договору підряду, були виконані ремонтно-будівельні роботи.

Рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 у справі №3/458 з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" стягнуто 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту.

Під час розгляду справи позивач на вимогу суду надав до матеріалів справи оригінали договорів підряду, за яким виникли у Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру зобов'язання перед позивачем.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для справи, що розглядається.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх належність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву правильність судового акту, який набрав законної сили.

На підставі вказаного рішення суду Арбітражним судом Чернігівської області було видано наказ №3/458 від 06.07.1999р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на час подання цього позову наказ №3/458 від 06.07.1999р. є невиконаним та позивачу не сплачено грошових коштів, присуджених до стягнення за рішенням суду від 06.07.1999р., у зв'язку із чим він просить стягнути з відповідача-1 (Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення) як правонаступника Державного підприємства "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" 11149,16 грн. інфляційних збитків та 1248,00 грн. - 3% річних за період з 01.02.2013р. по 31.01.2016р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На підтвердження невиконання наказу Арбітражного суду Чернігівської області №3/458 від 06.07.1999 р. позивачем також надано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі №825/1777/15-а, якою частково задоволено адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2015 за вих. № 32 щодо виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту за правилами, встановленими Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014р. № 440.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015р. у справі №825/1777/15-а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015р. №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999р. №3/458 та повернення вказаної заяви. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 та щодо повернення вказаної заяви. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 залишено без змін.

При цьому, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015р. у справі №825/1777/15-а відхилено доводи відповідача про закінчення строку пред'явлення наказу Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999р. №3/458, оскільки відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

В абзаці 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону визначено, що заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Позивачем додано до матеріалів справи повідомлення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18.09.2015 №02-45/19504/3 та лист Головного управління державної Казначейської служби України у Чернігівської області від 19.04.2016 №12-09/217/2856, відповідно до яких вбачається, що рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 згідно з пунктом 7. Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0309.2014 №440, прийнято для обліку та включено до третьої черги задоволення вимог.

Дані про судове рішення №3/458 внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою 18.09.2015 під номером 5183207 (stack.informjust.ua).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Аналогічні положення містились у ст.4 ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 06.06 2012 у справі №6-49цс12).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 20.12.2010р. у справі №3-57гс10, від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11, від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11, від 24.10.2011р. у справі №3-89гс11, від 14.11.2011р. у справі №3-116гс11, від 23.01.2012р. у справі №3-142гс11, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, пред'являючи позов до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, позивач посилається на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" було припинено за рішенням засновників 11.07.2007р. Його правонаступником є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (відповідач-1 по справі).

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" є публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" (позивач), що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 106 вказаного Кодексу, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За змістом статті 107 Цивільного кодексу України (в редакції від 13.05.2006 року), кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами; передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.07.2006 року №751 "Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" вирішено реорганізувати підприємства, зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом їх приєднання в якості відокремлених підрозділів (філій) до Концерну, погодивши процедуру концентрації з Антимонопольним комітетом України у встановленому законодавством порядку.

У переліку державних підприємств, що реорганізуються шляхом приєднання до Концерну (код 01190043), зазначено Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр.

08.08.2006р. відповідно до наказу Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку України № 135 створено комісію з припинення державного підприємства "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр".

03.10.2006р. в газеті "Голос України" розміщено оголошення про реорганізацію ДП "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" шляхом приєднання до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та приймання комісією з припинення підприємства вимог до ДП "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" протягом двох місяців.

11.12.2006р. Голова комісії з припинення підприємства ДП "Чернігівський ОРТПЦ" подано на ім'я президента Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення реєстр вимог кредиторів і реєстр вимог дебіторів.

Вимоги позивача, які ґрунтуються на рішенні Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 у справі №3/458, до вказаного переліку кредиторських вимог включені не були.

Крім того, під час розгляду справи позивач не надав суду доказів звернення з кредиторськими вимогами до комісії з припинення підприємства до ДП "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр".

03.05.2007р. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 262 затверджено передавальний акт, складений комісією з припинення державного підприємства "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр".

17.05.2007р. зареєстровано Зміни до Статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, якими, зокрема, розділ 2 Статуту доповнено пунктом 2.7., визначено, що Концерн є правонаступником прав і обов'язків державних підприємств (в тому числі Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру), що входять до складу Концерну, реорганізованих відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.07.2006 року №751 "Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення",

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015 року ДП "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" припинено за рішенням засновників 11.07.2007 року.

Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 12.10.2017р., суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки вимоги позивача, які ґрунтуються на рішенні Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 у справі №3/458, до вказаного переліку кредиторських вимог включені не були, тому суд приходить до висновку, що до відповідач-1 не відповідає за неналежне виконання рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999р. у справі №3/458, а тому до нього не може бути застосована цивільно - правова відповідальність, передбачена ст. 6256 Цивільного кодексу України за прострочення грошових зобов2язань за період перебування судового рішення на виконанні відповідно до Закону.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 19.12.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.