Рішення

від 13.12.2017 по справі 908/1176/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/44/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 Справа № 908/1176/17

За позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права : Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Є. Сверстюка, буд. 23, оф.916) в інтересах:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, буд. 15-А, прим. 18)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" (69035, місто Запоріжжя, проспект соборний, буд. 166)

про стягнення 96000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання музичних творів без дозволу

Головуючий: Боєва О.С.

судді: Корсун В.Л.

Проскуряков К.В.

За участю представників сторін:

Від заявника: Завгородня О.Г., довіреність від 30.12.2016р.;

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Припишна О.С., довіреність № 1 від 21.03.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь заявника в інтересах позивача компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єктів - музичних творів: Sub Pielea Mea (Midi Culture Remix) , Cake By The Ocean , Tell It To My Heart (Extended) , у сумі 96000 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2017р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1176/17 та призначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1176/17, справі присвоєно номер провадження № 9/44/17, судове засідання призначено на 13.07.2017р. Ухвалою суду від 13.07.21017р. на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на п'ятнадцять днів - до 23.08.2017р. включно, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 22.08.2017р. В судовому засіданні 22.08.2017р. оголошено перерву до 23.08.2017р.

Ухвалою від 28.08.2017р. справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Корсун В.Л. , розгляд справи розпочато заново, судове засідання призначено на 14.09.2017р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 03.10.2017р., 23.10.2017р.

У зв'язку перебуванням на лікарняному члена колегії - судді Азізбекян Т.А., за заявою головуючого судді - Боєвої О.С., на підставі розпорядження № П-790/17 від 23.10.2017р., відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., суддя Корсун В.Л., суддя Проскуряков К.В. Ухвалою від 24.10.2017р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи розпочато заново, судове засідання призначено на 10.11.2017. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.2017.

В судовому засіданні 13.12.2017 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Представник заявника підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позову заявник вказує, що позов поданий ним в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", на підставі договору на управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. Позивач підтвердив наявність у нього виключних майнових прав щодо музичних творів, надавши ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014р., укладений з ТОВ Ворнер/Чаппел , який в свою чергу підтвердив факт передачі прав щодо музичних творів позивачу, підписавши розпечатки з каталогу музичних творів до названого договору. 24.07.2016р. в Акті № 02/07/16, складеному представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", зафіксовано факт публічного виконання, за допомогою обладнання, музичних творів іноземною мовою: Sub Pielea Mea (Midi Culture Remix) у виконанні Carla`s Dreams, Cake By The Ocean у виконанні DNCE , Tell It To My Heart (Extended) у виконанні Filatov&Karas в приміщенні кафе Teplo за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ Хеппі Вей (відповідач). Суб'єктом майнових авторських прав на вказані музичні твори є позивач на підставі вищезазначених угод. Доказів укладення відповідних угод щодо надання дозволу на використання зазначених об'єктів (музичних творів) відповідач не надав. Таке використання об'єктів авторських прав у власній господарській діяльності без відповідного дозволу та сплати авторської винагороди є порушенням п. а ч. 1 ст. 50 Закону України Про авторське право і суміжні права . На підставі ст. ст. 1, 15, 21-25, 32, п. "г" ч. 1 ст. 49, п. а ч. 1 ст. 50 , п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 204, 426, 443 Цивільного кодексу України заявник просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь в інтересах позивача, компенсацію в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 2017 рік, за кожний факт порушення майнових авторських прав, а саме: за виростання трьох музичних творів, в загальному розмірі 96000 грн.

ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" свого представника в судові засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним, свої заперечення виклав у відзиві, додатковому відзиві, які містяться в матеріалах справи і мотивовані, зокрема, наступним. Заявником не доведено наявності у нього прав на управління авторськими майновими правами та обсягу своїх повноважень, зокрема на: пред'явлення позовів, на яке згідно з п.9.2.2 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. необхідна попередня письмова згода Видавника, та права стягнення компенсації на свою користь; заявником не надано Правил декларування організації, обумовлених в п.4.2 договору, тому неможливо встановити особливості декларування майнових прав на об'єкти авторського права, передбаченого пунктом 3.1. цього договору; не підтверджено належними доказами форми і способу використання об'єктів авторських прав (публічного виконання чи публічного сповіщення), вчинення його відповідачем. Із представлених в матеріали справи документів щодо фіксації порушення майнових авторських права, зокрема, Акту фіксації від 24.07.2016р. та наданого відеозапису, неможливо встановити джерело (пристрій), з якого будувалося публічне виконання спірних творів, а характер звучання музики на відео може свідчити про те, що вона могла лунати з будь-якого боку, а не з обладнання відповідача. Даний акт складено одноособово ОСОБА_5 без залучення свідків, які б підтвердили його присутність у кафе, відомості про відмову представників кафе від підписання акту є недостовірними, що свідчить про те, що оформлення акту та відеозйомка здійснювалися у прихований спосіб, без повідомлення представників ТОВ Хеппі Вей . Із аналізу статей 45, 48 Закону України Про авторське право і суміжні права слідує, що організація колективного управління майновими авторськими правами діє лише як представник суб'єктів акторських прав в межах наданих повноважень та не наділена функціями контролю щодо дотримання законодавства прав авторське право, які покладають на державного інспектора з питань інтелектуальної власності. Із тексту довіреності, виданої ПО Організація колективного управління авторськими та суміжними правами ОСОБА_5, не вбачається право складати та підписувати документи від імені Організації. Фіскальний чек не може містити інформації про використання спірних музичних творів та, відповідно, доказом вчинення правопорушення - публічного виконання або сповіщення музичних творів. Автори та виконавці спірних музичних творів є іноземними громадянами, які є первинними носіями авторських прав, однак, доказів які б підтверджували їх волевиявлення щодо передачі своїх прав іншим особам (користувачам), в тому числі ТОВ Ворнер-Чаппел не надано. Отже, відсутні докази правомірності використання прав на музичні твори кінцевим користувачем - позивачем у справі ТОВ Ворнер Мьюзік Україна . На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем надані пояснення на заперечення відповідача, які викладено письмово (пояснення №№1-4), і долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2016р. представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову) ОСОБА_5 складено Акт № 02/07/2016 фіксації фактів використання музичних творів у кафе "Teplo", що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, 166, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ Хеппі Вей (відповідач у справі).

За змістом акту фіксації, представником в період з часу з 14 год. 23 хв. до 15 год. 12 хв., було виявлено факт публічного виконання за допомогою обладнання, яким оснащений заклад, музичних творів, в тому числі трьох творів іноземною мовою: Sub Pielea Mea (Midi Culture Remix) у виконанні Carla`s Dreams, Cake By The Ocean у виконанні DNCE , Tell It To My Heart Extended) у виконанні Filatov&Karas , виключні майнові авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач у справі), яке в свою чергу передало право на управління цими правами заявнику - Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".

На підтвердження зазначених обставин заявник посилається на ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" з додатками №1, №1/2 до нього та договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р., укладений між заявником та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна .

Згідно акту фіксації, подання музичних творів відбувалось шляхом програвання фонограми, із застосуванням музичного обладнання до якого, зокрема, входять аудіо-колонки. Зазначено, що підстави використання об'єктів не відомі, договір (чи інші підстави) на їх використання відсутні. Акт підписаний представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_6 З боку відповідача акт не підписаний та зазначено, що представник закладу відмовився від підписання та отримання примірника даного акту.

Фіксування факту використання музичних творів здійснювалося за допомогою цифрової відеокамери Sony моделі DSR-DVD405Е № 173531 на оптичний диск. Суду наданий диск із копією даного відеозапису, який досліджено в судовому засіданні, шляхом відтворення запису. Крім акту фіксації та відеозапису, на підтвердження заявлених вимог надано рахунок до оплати та фіскальний чек від 24.07.2016 р., оформлені у приміщенні кафе "Teplo".

На підставі зазначеного, приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", про стягнення з відповідача - ТОВ Хеппі Вей , компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання вищезазначених музичних творів у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що на момент подання позову відповідає 32000,00 грн., за кожний факт порушення, всього суми 96000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" .

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (п. г ч.1 ст. 52 Закону).

Відповідно до ст. 50 зазначеного Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону України Про авторське право і суміжні права автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно зі ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

У ст. 1 даного Закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

У ч. 1 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Зокрема, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

За приписами 49 Закону на організації колективного управління, покладається виконання відповідних функцій, а саме:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління.

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського і (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; Статут; договір із суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на управління майновими правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами, чи довіреність.

Згідно з пунктом 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

В даному випадку позов пред'явлений Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

Матеріали справи свідчать, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на підставі свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 року та Статуту, затвердженого протоколом Наглядової ради № 12 від 13.02.2015 року., є організацією колективного управління, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до умов ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, субвидавник) Видавник надав Субвидавнику право на використання протягом строку, встановленого в п.11 договору, на території України всіх творів, що входять в Каталог Видавника, за виключенням Продакшн Музики, визначення якої наведено в п.1.6 договору.

Відповідно до п. 2.3 субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключної ліцензії, способами, визначеними пунктами 2.3.1, 2.34 ліцензійного договору, зокрема, шляхом публічного виконання, відтворення, сповіщення в ефір, сповіщення по радіо або телебаченню.

Із змісту пунктів 11.1, 11.2 ліцензійного договору слідує, що строк договору починає відліковуватись з моменту його підписання та збігає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони оговорили, що договір в частині надання прав Субвидавнику розповсюджується на період, що передує даті укладення договору, а саме - з 01.01.2014р. Строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період в один рік, якщо і до тих пір поки не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмово повідомлення не менш ніж за 30 календарних днів.

Згідно з п.п. 2.7, 2.8 ліцензійного договору Субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам в межах території та строку договору і в межах прав та способів використання, передбачених цим договором. Видавник передав Субвидавнику права на збір всіх платежів за використання Творів.

Перелік музичних творів, на які Субвидавнику надано права згідно з ліцензійним договором № ВЧ-01112014/02-д, викладений у Витязі № 1а з Каталогу, який є Додатком №1 до договору. Згідно цього Додатку ТОВ Ворнер Мьюзік наділено правом на звернення до суду згідно діючого законодавства України з метою захисту порушених прав. Також ТОВ Ворнер/Чаппел надало згоду на право ТОВ Ворнер Мьюзік доручати судове представництво ПО ОКУАСП (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

24.01.2014 Приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову, організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами. Строк дії цього договору визначено у п. 12.1, а саме: з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 даного договору, предметом є надання Організації здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать чи будуть належати Видавнику протягом дії договору, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам; надання повноважень на укладення договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Організація здійснює колективне управління у відповідності до Договору на території України (п.2.5).

Згідно з п. 2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єкта авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1.1 пункту 5.1 договору Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника, зокрема, на такий вид використання об'єктів авторського права як публічне виконання, в тому числі: як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих.

Строк дії цього договору визначено у п. 12.1, а саме: з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

Доказів припинення даного договору суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.

Згідно з п. 3.1 договору Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень Статуту. В матеріали справи надано декларації творів від 01.11.2015р. з посиланням на каталоги Видавника, номер договору - АВ-24012014/01, що містять перелік об'єктів авторського права щодо яких передано права.

Повноваження Організації на судовий захист прав Видавника, встановлений в розділі 9 Договору.

Так, згідно з п. 9.2 договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав Видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:

- пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації (п.п.9.2.1);

- здійснювати будь-які інші дії (вживати заходи), спрямовані на захист авторських прав Видавника, за умови отримання попередньої згоди Видавника (п.п.9.2.2.).

Згідно з п.п. 9.4, 9.5 договору, дії, визначені в п.9.2.1 Договору, Організація вправі здійснювати без узгодження з Видавником, а дії, визначені в пункті 9.2.2., Організація здійснює за умови отримання попередньої письмової згоди Видавника.

До письмового пояснення № 4 Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" додано копію листа До відома всіх зацікавлених осіб , підписаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (вихідний номер та дата відсутні), за змістом якого відповідно до п.9.2.1 договору ПО ОКУАСП має право пред'являти заяви, в тому числі і до суду, без дозволу ТОВ Ворнер Мьюзік Україна . В положеннях пунктів 9.2.2 і 9.5 договору не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку. Таке положення договору є нікчемним відповідно до вимог закону з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 названого договору ПО ОКУАСП в управління передані виключні майнові авторські права (… а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами - що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" - є саме виключними майновими правами. Ці права захищаються законом в судовому порядку, про що прямо зазначено в ст.ст. 50, 52 названого закону). У разі отримання за договором виключних майнових авторських прав не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист. Будь-яка домовленість (обмеження) про це є нікчемною. Зазначено, що ТОВ Ворнер Мьюзік України обізнана щодо кожного випадку звернення в його інтересах ПО ОКУАСП із заявами (в тому числі до суду) і погоджується з кожним таким зверненням, що засвідчується вимогами чинного законодавства України і цим листом.

Наведеним підтверджується право Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на звернення з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник (позивач) вказує, що використання відповідачем у власній господарській діяльності вищевказаних музичних творів шляхом публічного виконання відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" .

Згідно приписів статті 440 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом статті 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Частиною 3 статті 15 Закону передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Статтею 1 Закону визначено наступні поняття:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

В абз. 1, 2 п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" музичний твір з текстом і без тексту - є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України , використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

За змістом вказаних норм, публічне використання твору за допомогою технічного засобу в приміщенні кафе вважається публічним виконанням твору, публічне виконання музичного твору може відбуватись лише за умови наявності згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав цих творів.

Як встановлено судом, на підтвердження факту використання музичних творів Sub Pielea Mea (Midi Culture Remix) , Cake By The Ocean , Tell It To My Heart (Extended) в приміщенні кафе Teplo за адресою: м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ Хеппі Вей (відповідач), позивачем надано відео-звукозапис публічного виконання, акт фіксації № 02/07/2016 від 24.07.2016р., а також рахунок до сплати від 24.07.2016р, фіскальний чек від 24.07.2016 із зазначенням найменування відповідача, його індивідуального номеру ІД, адреси кафе.

Згідно зі статутом ТОВ Хеппі Вей , предметом діяльності товариства, зокрема, є організація кафе, ресторанів та інших пунктів громадського харчування.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відтворено та переглянуто безпосередньо в судовому засіданні наданий заявником відео і звукозапис фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, який підтверджує використання вищезазначених музичних творів шляхом публічного виконання за допомогою обладнання, яким оснащений заклад. Факт порушення зафіксований також в акті № 02/07/2016 від 24.07.2016, який складено представником Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами ОСОБА_5 який діяв на підставі доручення № 7257 від 24.11.2015. Даним дорученням передбачено, зокрема, право представника виявляти в межах території України юридичних або фізичних осіб, що використовують об'єкти авторського права та суміжних прав, виявляти незаконне використання творів з репертуару організації та здійснювати фіксацію і вживати заходи для усунення таких порушень.

Суд відзначає, що заявник (позивач) мав право на проведення відеофіксації, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. №71 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Порушень прав відповідача у зв'язку зі здійсненням відеозйомки, останнім не доведено та судом не встановлено.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України - порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача. 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614 , 1166 ЦК України ).

Матеріалами справи (ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р. щодо яких діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), підтверджується, що право на використання музичних творів, що стали об'єктом правопорушення, на території України належать позивачу та передані в управління Приватній організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами .

Відповідач наявність своєї вини не спростував, не надав доказів правомірності їх використання, укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання таких творів тощо. Тобто використання відповідачем спірних творів відбулося без дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними доказами та встановленими судом обставинами. Твердження про те, що із відеозапису, неможливо встановити джерело (пристрій), з якого відбувалося публічне виконання спірних творів, а характер звучання музики на відео може свідчити про те, що вона могла лунати з будь-якого боку, а не з обладнання відповідача, є лише припущеннями, які не ґрунтується на доказах. В даному випадку, тягар доказування цих обставин, покладається на відповідача.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України , зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

У відповідності до ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн. на місяць.

Позивач, в даному випадку, визначив компенсацію за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу трьох музичних творів у загальному розмірі 96000 грн., тобто 32000,00 грн. - за використання кожного твору, виходячи з мінімального розміру компенсації - 10 мінімальних заробітних плат.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальні заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Наразі такі зміни до закону не внесені. Водночас виплата компенсації, передбаченої положенням пункту г частини другої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права підпадає під ознаки інших виплат , про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні згаданої компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн. Відповідні рекомендації викладені листі Вищого господарського суду України від 06.07.2017 № 07.01-11/1085/17, адресованому господарським судам України.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, заявник визначив розмір позовних вимог, виходячи з мінімального розміру, обумовленого п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права в - розмірі 10 мінімальних заробітних за кожний музичний твір використаний без дозволу. Проте, оскільки в даному випадку слід застосовувати вищезазначену розрахункову величину, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, а саме: в розмірі 48000 грн., тобто по 16000 грн. за кожний факт порушення авторських прав.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 800 грн. витрат зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" (69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 38784069) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Є. Сверстюка, буд. 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м.Київ, вулиця Лютеранська, буд. 15-А, прим. 18, код ЄДРПОУ 39019265) суму 48000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав за використані без дозволу музичні твори, суму 800 (вісімсот) грн. витрат зі сплати судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Головуючий суддя О.С.Боєва

Суддя В.Л. Корсун

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19 грудня 2017 р.