Постанова

від 27.03.2018 по справі 908/1176/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 справа № 908/1176/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Зубченко І.В., Геза Т.Д. , Чернота Л.Ф. , при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від організації (заявника): від позивача: від відповідача: Голембо І.В. не з'явився не з'явився Припишна О.С., довіреність №1 від 20.03.2018р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2017р. (повний текст підписано 19.12.2017р.) у справі№ 908/1176/17 (суддя Боєва О.С.), судді В.Л. Корсун, К.В. Проскуряков) за позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права в інтересах позивача Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей", м.Запоріжжя простягнення 96000,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами , м.Київ (далі - організація, заявник) в інтересах позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м.Київ звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей", м.Запоріжжя про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єктів - музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "Tell It To My Heart (Extended)" у розмірі 96000,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2017р. (повний текст підписано 19.12.2017р.) у справі №908/1176/17 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" суму 48000,00грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використані без дозволу музичні твори та суму 800,00грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В основу рішення покладений висновок суду про доведеність факту використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом публічного виконання без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами ст.50 Закону України Про авторське право та суміжні права (далі - Закон). Разом з тим, часткове задоволення позовних вимог пов'язане із застосуванням судом при визначенні розміру відповідної компенсації приписів п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016р. №1774-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів , які передбачають застосування розрахункової величини у розмірі 1600,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права, та наголошує, що викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи у зв'язку з наступним:

- з наданого відеозапису фіксації порушення майнових авторських прав неможливо встановити джерело (пристрій), з якого відбувалося публічне виконання спірних творів;

- акт складено одноособово без залучення свідків, що виключає можливість застосування його в якості доказу факту порушення;

- у момент відображення на відеозапису пристроїв з них не лунають спірні твори;

- з відеозапису неможливо встановити, чи відбувається публічне виконання чи публічне сповіщення в розумінні ст.1 Закону;

- жодних договорів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппелл та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна з первинними суб'єктами авторських прав, якими б підтверджувалося волевиявлення авторів творів щодо передачі своїх прав іншим особам, позивачем суду не надано;

- Статут Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами у судових засіданнях не досліджувався і, відповідно, не досліджувався обсяг прав та обов'язків цієї організації на стягнення компенсації на свою користь;

- заявник не підтвердив обсяг своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також не підтвердив право на стягнення компенсації на свою користь;

15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) в новій редакції відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-19 від 03.10.2017р.

Так, згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №908/1176/17, встановлено Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" строк для подання відзиву до 05.03.2018р. включно

На поштову адресу суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що відповідачем не доведено обґрунтованих підстав, з яких рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи або нормам законодавства, і, відповідно, відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Запорізької області та задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.03.2018р. розгляд апеляційної скарги призначений на 27.03.2018р.

У судовому засіданні 27.03.2018р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати. Представники організації та позивача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Однак, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, визнання явки їх представників у судове засідання необов'язковою та з огляду на достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників позивача та організації.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч. 1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до ст. ст. 222, 223 ГПК України та п. 17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) здійснено фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу та складено протокол судового засідання.

27.03.2018р. у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, не оспорюється сторонами та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д (далі - ліцензійний договір), за умовами п.2.1 якого видавник надав субвидавнику право на використання протягом строку, встановленого в договорі, всіх творів, що входять в каталог видавника, за виключенням продакшн музики.

Відповідно до п.2.3 субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключної ліцензії, способами, визначеними пунктами 2.3.1 - 2.3.4 ліцензійного договору, зокрема, шляхом публічного виконання, відтворення, сповіщення в ефір, сповіщення по радіо або телебаченню.

Згідно з п.п.2.7, 2.8 ліцензійного договору субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам у межах території та строку договору і в межах прав та способів використання, передбачених цим договором. Видавник передав субвидавнику наступні права: право на збір усіх платежів за використання творів, які виникають в межах території протягом строку; право на збір усіх платежів за використання творів, не розподілених протягом строку, впродовж дванадцяти місяців після завершення строку.

За умовами п.п.11.1, 11.2 строк договору починає відліковуватись з моменту його підписання та спливає 31.12.2014р. При цьому сторони оговорили, що договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, що передує даті укладення договору, а саме - з 01.01.2014р. Строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період в один рік, якщо і до тих пір поки не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 календарних днів.

Перелік музичних творів, на які субвидавнику надано права згідно з ліцензійним договором № ВЧ-01112014/02-д, викладений у Витязі № 1а з Каталогу музичних творів, який є додатком №1 до договору.

У додатку №1 до договору також зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік" наділено правом на звернення до суду згідно діючого законодавства України з метою захисту порушених прав. Також вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" надає згоду на право Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік" доручати судове представництво Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

24.01.2014р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - договір про управління майновими авторськими правами).

За умовами п.2.1 видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать чи протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п.2.2).

Відповідно до п.2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

Згідно п.2.5 організація здійснює колективне управління у відповідності до договору на території України.

За умовами п.3.1 договору видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень статуту.

Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 договору сторонами погоджено, що організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника, зокрема, на такий вид використання об'єктів авторського права як публічне виконання: як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих.

Розділом 9 договору передбачені повноваження організації на судовий захист прав видавника. Так, відповідно до п.9.2 договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації (п.п.9.2.1); здійснювати будь-які інші дії (вживати заходи), спрямовані на захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (п.п.9.2.2.).

Пунктами 9.4, 9.5 договору передбачено, що дії, визначені в п.9.2.1 договору, організація вправі здійснювати без узгодження з видавником, а дії, визначені в пункті 9.2.2, організація здійснює за умови отримання попередньої письмової згоди видавника.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п.12.1).

Матеріали справи містять декларації творів від 01.11.2015р. з посиланням на каталоги видавника, номер договору АВ-24012014/01, що містять перелік об'єктів авторського права, щодо яких передано права.

24.07.2016р. представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Гавзінським Е.І. складено акт №02/07/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань. Як вбачається із даного акту, у кафе "Teplo", що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 166, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповіальністю "Хеппі Вей", представником організації в період з часу з 14:23год. до 15:12год. зафіксовано факт публічного виконання за допомогою обладнання, яким оснащений заклад, музичних творів, зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_7; "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_8"; "ОСОБА_9)" у виконанні "ОСОБА_10".

Акт підписаний представником організації - Гавзінським Е.І., з боку відповідача акт не підписаний, зазначено, що представник закладу відмовився від підписання та отримання примірника даного акту.

Фіксування факту використання музичних творів здійснювалося за допомогою цифрової відеокамери Sony моделі DSR-DVD405Е №173531 на оптичний диск.

На підтвердження заявлених позовних вимог організацією до матеріалів справи додано акт фіксації, відеозапис, рахунок до оплати та фіскальний чек від 24.07.2016р., оформлені у приміщенні кафе "Teplo".

Факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди став підставою звернення організації з відповідним позовом до суду.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єктів авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів із суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р. та статутом, затвердженим засіданням Наглядової ради, протоколом №12 від 13.02.2015р.

На підтвердження наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач наголошує, що право організації на вжиття будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, зокрема, на звернення з позовом до суду, поставлене у залежність від отримання попередньої згоди видавника на такі дії. Разом з тим, апелянтом не враховано, що умовами договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. (зокрема, п.9.2) не передбачено вимог до форми попередньо згоди видавника. Крім того, матеріали справи містять копію листа "До відома всіх зацікавлених осіб", підписаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (б/н б/д), за змістом якого наголошено, що у разі отримання за договором виключних майнових авторських прав не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист. Будь-яка домовленість (обмеження) про це є нікчемною. Між тим, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" обізнане щодо кожного випадку звернення в його інтересах Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" із заявами (в тому числі до суду) і погоджується з кожним таким зверненням, що засвідчується вимогами чинного законодавства України і цим листом.

При цьому, судова колегія наголошує, що твердження апелянта щодо обов'язкової згоди видавника на звернення з позовом до суду не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює питання, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Крім того, посилання скаржника на не дослідження судом першої інстанції Статуту Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами не спростовують висновки місцевого господарського суду про наявність обсягу прав та обов'язків цієї організації на стягнення компенсації з огляду на викладені вище висновки та враховуючи наявні в матеріалах справи докази.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту використання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "Tell It To My Heart (Extended)" в приміщенні кафе "Teplo", в якому здійснює господарську діяльність відповідач, організацією надано відео-звукозапис публічного виконання, акт фіксації №02/07/2016 від 24.07.2016р., а також рахунок до сплати від 24.07.2016р, фіскальний чек від 24.07.2016р.

Акт №02/07/2016 від 24.07.2016р. складено та підписано представником Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами Гавзінським Е.І. Твердження апелянта про те, що складання акту одноособово без залучення свідків виключає можливість застосування його в якості доказу факту порушення, не базується на нормах чинного законодавства. При цьому, судова колегія враховує наявну в акті примітку про відмову представника закладу від отримання та підпису примірника акту.

Повноваження Гавзінського Е.І. на підписання акту підтверджені довіреністю №7257 від 24.11.2015р., якою передбачено, зокрема, право виявляти в межах території України юридичних або фізичних осіб, що використовують об'єкти авторського права та суміжних прав, виявляти незаконне використання творів з репертуару організації та здійснювати фіксацію і вживати заходи для усунення таких порушень.

Відповідач, який посилається на те, що наданий організацією відеозапис доводить лише наявність звучання у відповідному приміщенні, що не виключає можливості використання портативного засобу самим представником організації, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, чого зроблено не було. Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.

Твердження апелянта про те, що з наданого відеозапису фіксації порушення майнових авторських прав неможливо встановити джерело (пристрій), з якого відбувалося публічне виконання спірних творів, судовою колегією не приймається, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції, з наданого відеозапису фіксації порушення вбачається наявність у приміщенні закладу технічного пристрою -колонок.

Посилаючись на те, що фіскальні чеки, надані організацією, не можуть містити інформації про використання спірних музичних творів відповідачем, скаржником не враховано, що такі чеки надані на підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей", а не безпосередньо на підтвердження факту використання спірних музичних творів відповідачем.

Посилання апелянта на те, що з відеозапису неможливо встановити, чи відбувається публічне виконання чи публічне сповіщення в розумінні ст.1 Закону судова колегія вважає помилковими, оскільки використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Згідно вимог ГПК України позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах справи документи, а саме - ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р. (щодо яких діє презумпція правомірності правочину, визначена статтею 204 ЦК України), підтверджують, що право на використання спірних музичних творів, що стали об'єктом правопорушення, на території України належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та передані в управління Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами". Протилежного відповідачем не доведено.

При цьому, посилання апелянта на те, що жодних договорів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппелл та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна з первинними суб'єктами авторських прав, якими б підтверджувалося волевиявлення авторів творів щодо передачі своїх прав іншим особам, позивачем суду не надано, що, на думку відповідача, виключає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судовою колегією не приймаються з огляду на наступне. Позивачем заявлена юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна , яка є суб'єктом майнових авторських прав на підставі діючої угоди із Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппел , правомірність якої прямо встановлена ст.204 ЦК України та не спростована відповідачем.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на приписи статей ГПК України, відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України Про авторське право і суміжні права при використанні ним твору. В іншому разі особа визнається порушником авторського права і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач має спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

Таким чином, оцінивши усі надані організацією докази на підтвердження публічного виконання спірних музичних творів у приміщенні, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач (акт фіксації, відеозапис, фіскальні чеки), господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку про доведеність факту використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом публічного виконання без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи приписи пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", застосовуючи розрахункову величину у розмірі 1600,00грн., господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 48000,00грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. Разом з іншим, розмір компенсації відповідачем не оскаржується.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги спростовані викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції та наявними у матеріалах справи доказами і, відповідно, не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей" залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі Вей", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2017р. (повний текст підписано 19.12.2017р.) у справі №908/1176/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2017р. (повний текст підписано 19.12.2017р.) у справі №908/1176/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Т.Д. Геза

Л.Ф. Чернота

Надруковано 6 примірників: 1-заявнику; 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО