Ухвала

від 14.12.2017 по справі 910/22843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

14.12.2017Справа № 910/22843/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб"

на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії

у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб"

про стягнення 5 218 739, 31 грн.

за участю представників:

від скаржника (відповідача): Клоков В.В. - представник за довіреністю б/н від 22.09.2016 р. від позивача (стягувача): Курдиляс Ю. Л. - представник за довіреністю б/н від 10.10.2017 р. від органу ДВС: не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" (лалі - ТОВ "Київ Агро Снаб", скаржник, боржник) звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Подільський РВ ДВС), в якій просить визнати неправомірними дії останнього з накладення арешту та доручення проведення опису рухомого майна та врожаю боржника, визнати незаконними та скасувати постанови про накладення арешту та доручення проведення опису вказаного майна від 06.09.2017р., зобов'язання зняти арешт та внести відповідні записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що 06.09.2017 р. державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва у виконавчому провадженні № 54441960 було неправомірно винесено постанову про арешт рухомого майна та врожаю, що знаходиться на орендованих ділянках боржника, а також постанову про доручення проведення виконавчих дій щодо проведення опису вказаного майна, оскільки це майно перебувало в заставі за договорами застави від 16.02.2017 та 09.03.2017, якими забезпечувались інші зобов'язання ТОВ "Київ Агро Снаб". За таких обставин скаржник вважає, що у органу ДВС не було законних підстав для накладення арешту на майно та надання доручення на проведення його опису, тому такі дії необхідно визнати протиправними, відповідні постанови від 06.09.2017 р. - скасувати, зобов'язати орган ДВС зняти арешт з рухомого майна скаржника та внести зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом виключення з нього всього рухомого майна та врожаю, що належить боржнику.

У судовому засіданні представник скаржника свою скаргу підтримав, просив задовольнити вимоги, викладені в ній.

Представник стягувача заперечив проти задоволення скарги, вважав її безпідставною та такою, що подана з метою ухилення боржника від виконання судового рішення.

Представник ДВС у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав копію матеріалів виконавчого провадження на виконання вимог, викладених в ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представників сторін виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва у даній справі від 20.02.2017 між ТОВ "Пісківський завод скловиробів" та ТОВ "Київ Агро Снаб" була затверджена мирова угода про стягнення з боржника 4 068 739,31 грн. на умовах, погоджених сторонами.

У подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Київ Агро Снаб" зобов'язань за цією угодою, вказану ухвалу суду стягувач пред'явив на примусове виконання до Подільського РВ ДВС.

Так, 04.08.2017 у виконавчому провадженні ВП № 54441960 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження стосовно ТОВ Київ Агро Снаб про стягнення на користь ТОВ Пісківський завод скловиробів грошових коштів в сумі 1 754 770,40 грн.

Крім того, 04.08.2017 у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесена постанова про арешт майна божника, а 18.08.2017 року - постанова про арешт коштів божника, якою накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки, що належать боржнику.

Також, як встановлено судом, у зв'язку із відсутністю грошових коштів на банківських рахунках боржника, з метою виконання рішення суду та усунення можливості здійснення відчуження майна, 06.09.2017 року у виконавчому провадженні ВП № 54441960 державним виконавцем були винесені постанова про арешт майна божника, якою накладено арешт на все рухоме майно і врожай, що знаходиться на орендованих ділянках ТОВ "Київ Агро Снаб", та постанова про доручення проведення виконавчих дій, якою вирішено доручити відповідним органам ДВС провести опис рухомого майна та врожаю, що знаходяться на орендованих ділянках ТОВ "Київ Агро Снаб".

Позивач вважає зазначені постанови від 06.09.2017 незаконними, а дії з їх винесення - протиправними, оскільки ті були прийняті з порушенням порядку вчинення виконавчих дій, а рухоме майно, на яке накладено арешт, перебувало в заставі, що унеможливлює накладення на нього арешту.

Перевіряючи такі доводи скаржника, суд виходив з наступного.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 №18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень; неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладений обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Скаржник вказує, що державний виконавець порушив вказаний у ст. 48 Закону порядок звернення стягнення на майно боржника, відразу наклавши арешт на рухоме майно боржника.

У той же час, необхідно зазначити. що особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені ст. 52 Закону України Про виконавче провадження . Так, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

З матеріалів виконавчого провадження № 54441960, наданих органом ДВС, вбачається, що після відкриття вказаного провадження (04.08.2017) державний виконавець з метою забезпечення повного та реального виконання рішення суду неодноразово здійснив виклик боржника для сплати боргу або надання відомостей про наявні у ТОВ "Київ Агро Снаб" доходи, кошти, рахунки, майно (зокрема таке майно, що перебуває у заставі), також вчинив інші дії з примусового виконання рішення, зокрема, направив запит до Державної фіскальної служби про наявність банківських рахунків, виніс постанову про арешт майна боржника (від 04.08.20176), у подальшому - про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на його рахунках (від 07.08.2017), направив запит до Державної прикордонної служби України про надання вичерпної інформації щодо перетинання кордону України керівником ТОВ "Київ Агро Снаб".

У матеріалах справи наявні відповіді банківських установ про відсутність коштів та закриття рахунків ТОВ "Київ Агро Снаб" (29.08.2017 - ПАТ Укрсиббанк , 30.08.2017 - ПАТ Кредитвест банк , 30.08.2017 - ПАТ Укрсоцбанк , 11.09.2017 - ПАТ Приватбанк ), декларація про доходи та майно боржника від 30.08.2017, підписана директором ТОВ "Київ Агро Снаб" Якущенко В.М., де зазначено про відсутність нерухомого майна, а також будь-якого іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Крім того, судом встановлено, що державним виконавцем був здійснений вихід за місцем знаходження ТОВ "Київ Агро Снаб" для перевірки його майнового стану, в ході чого було встановлено відсутність як майна боржника, так і самого боржника, незважаючи на отримання ним постанов про арешт коштів (акти державного виконавця від 06.09.2017).

Враховуючи викладене, орган ДВС, здійснивши передбачені законом дії та встановивши, що боржник борг не сплачує, рішення суду не виконує, правомірно вирішив накласти арешт на виявлене в ході виконавчих дій майно, а саме - рухоме майно та врожай, що знаходиться на земельних ділянках, які мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендованих боржником, про що виніс відповідну постанову від 06.09.2017, а також постанову про доручення проведення виконавчих дій за місцем знаходження земельних ділянок від 06.09.2017.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, з урахуванням викладеного доводи скаржника про те, державний виконавець протиправно виніс указані постанови не відповідають дійсності та є безпідставними.

Щодо посилань скаржника на договори застави від 16.02.2017 та 09.03.2017, якими забезпечувались зобов'язання ТОВ "Київ Агро Снаб" за договором поставки та договором поворотної фінансової допомоги, а також тверджень про те, що державний виконавець наклав арешт на майно, що перебувало у заставі, судом встановлено наступне.

16.02.2017 та 09.03.2017 між ТОВ "Київ Агро Снаб" (заставодавець) та ТОВ "Старс Трейд" (заставодержатель) були укладені договори застави майбутнього врожаю, якими забезпечується повне виконання зобов'язань заставодавця - ТОВ "Київ Агро Снаб", що виникли на підставі договору поставки № 15/02/17 від 15.02.2017 та договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (основне зобов'язання) на суму 5 900 000 грн.

Відносини, що виникають з договору застави, зокрема щодо обтяження предмета застави та порядку звернення стягнення на предмет застави, регулюються Законом України Про заставу . Зокрема, відповідно до вказаного Закону кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Проте, необхідно зазначити, що Закон України Про виконавче провадження також врегульовує питання звернення стягнення на майно, при чому на будь-яке, і також передбачає обтяження майна шляхом накладення на нього арешту із внесенням таких відомостей до відповідних державних реєстрів.

Таким чином, кожен з указаних законів визначає порядок звернення стягнення на майно (зокрема, на рухоме), але застосовуються вони у різних правових відносинах (сферах регулювання) - у виконавчому провадженні та за договором застави. Тому у випадках, коли ці відносини пересікаються законодавець передбачив спеціальні норми для їх регулювання.

Так, статтею 51 Закону України Про виконавче провадження визначається порядок звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до приписів частини 1 вказаної статті стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може бути звернено у разі, якщо, зокрема: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з наданих суду витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідні обтяження на предмет застави були внесені до Реєстру лише 15.08.2017 (тобто тільки після відкриття виконавчого провадження), а судове рішення, за яким відкрите виконавче провадження № 54441960, було ухвалене 20.02.2017.

При цьому суд враховує, що під час примусового виконання рішення боржник на неодноразові виклики та запити державного виконавця щодо наявного у ТОВ "Київ Агро Снаб" майна не повідомляв останнього про перебування рухомого майна у заставі, навпаки, у декларації про доходи та майно боржника вказував на відсутність будь-якого майна, зокрема і в розділі ІІІ Відомості про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) , з чого суд робить висновок, що указані договори застави були укладені значно пізніше, ніж прийнято судове рішення, а тому і право застави за цими договорами виникло значно пізніше. Указане також підтверджується відсутністю відповідної інформації у державного виконавця та у матеріалах виконавчого провадження.

Також з умов договорів застави вбачається, що вартість заставленого майна у сумі 8 095 500 грн. набагато перевищує суму заборгованості ТОВ "Київ Агро Снаб" перед заставодержателем (основного зобов'язання) - 5 900 000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що навіть при наявності відомостей про заставу у державного виконавця було, як мінімум, дві підстави накласти арешт на рухоме майно.

За таких обставин, зважаючи на приписи Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений законом, у зв'язку з чим у визнанні його дій протиправними необхідно відмовити.

Водночас, суд звертає увагу, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" саме на боржника покладений обов'язок сприяти виконанню рішення та для цього утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Так, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника покладені обов'язки утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

А відповідно до ст. 56 цього Закону перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Враховуючи викладене, оскільки при розгляді даної скарги не встановлено обставин, що свідчили б про порушенням державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні ним своїх повноважень в межах виконавчого провадження № 54441960 та зважаючи на відсутність доказів належного виконання скаржником - ТОВ "Київ Агро Снаб" рішення суду, яке на час спірних правовідносин набрало законної сили, суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконними дій Подільського РВ ДВС м. Києва з винесення постанов про накладення арешту та про доручення вчинити виконавчі дії від 06.09.2017 р. відсутні. Відтак, відсутні й підстави для визнання недійсними та скасування вказаних постанов, а також підстави для зобов'язання органу ДВС зняти арешт та внести відповідні записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, суд визнає доводи скаржника неправомірними та відхиляє його скаргу на дії та рішення державного виконавця, як таку, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33 - 35, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Головіна К.І.