Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/22843/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/22843/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р.

у справі № 910/22843/16 (суддя Коловіна К.І.)

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб"

на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії

у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб"

про стягнення 5 218 739, 31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22843/16 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" 22.12.2017 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Також в тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки державним виконавцем були порушені приписи Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заставу".

10.01.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.01.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 призначено розгляд справи на 20.02.2018.

Сторони та орган ДВС явку представників у судове засідання не забезпечили.

Позивач та орган ДВС отримали ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення зазначених ухвал.

Ухвали суду, направлені за адресою державної реєстрації відповідача "04070, м.Київ, вул.Братська, будинок 8, кімната 201", яка також зазначена відповідачем у апеляційній скарзі, як адреса місцезнаходження, повернуті поштою з довідкою "Вибули".

У разі відсутності сторін за адресою державної реєстрації, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У грудні 2016 року ТОВ "Пісківський завод скловиробів" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Київ Агро Снаб" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 17 від 14.04.2015 р. у сумі 5 218 739,31 грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив частину основної заборгованості на суму 1 150 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №19260 від 10.01.2017 р., №19302 від 27.01.2017 р., №19328 від 03.02.2017 р., №19333 від 07.02.2017 р., №19334 від 09.02.2017 р., №19335 від 09.02.2017 р., №19374 від 15.02.2017 р., №19375 від 16.02.2017 р., №19376 від 16.02.2017 р., № 19377 від 17.02.2017 р., №19378 від 17.02.2017 р. у зв'язку із чим заборгованість за договором склала 4 068 739,31 грн.

20.02.2017 р. представники сторін подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, просили її задовольнити та припинити провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/22843/16, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" про стягнення 5 218 739, 31 грн. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" заборгованості в сумі 1 150 000,00 грн. припинено.

Затверджено умови мирової угоди від 20.02.2017 р. в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (07820, Київська область, смт. Пісківка, вул. Тетерівська, 1, ідентифікаційний код 33894121) (далі - кредитор) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" (04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 8, кімната 201, ідентифікаційний код 37825727) (далі - боржник) про стягнення 4 068 739,31 грн., згідно з якою:

1. Боржник визнає перед кредитором основний борг у розмірі 4 068 739,31 грн. (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень тридцять одна копійка), що існує станом на 20 лютого 2017 року та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 17.02.2017 р. за договором № 17 від 14.04.2015 р.

2. Встановити наступний порядок погашення боржником кредитору суми основного боргу у розмірі 4 068 739,31 грн. (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень тридцять одна копійка):

- не пізніше 24 лютого 2017 року - 450 000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 03 березня 2017 року - 450 000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 10 березня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 17 березня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 24 березня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 31 березня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 07 квітня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 14 квітня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 21 квітня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 28 квітня 2017 року - 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 12 травня 2017 року - 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 19 травня 2017 року - 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 26 травня 2017 року - 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень нуль копійок);

- не пізніше 31 травня 2017 року - 168 739,31 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень тридцять одна копійка).

3. Судовий збір сплачений позивачем за розгляд справи № 910/22843/16 у сумі 82 031,09 грн. (вісімдесят дві тисячі тридцять одна гривня нуль дев'ять копійок), у повному обсязі покладається на відповідача (боржника). Боржник зобов'язаний погасити указану суму судового збору (82 031,09 грн. (вісімдесят дві тисячі тридцять одна гривня дев'ять копійок)) не пізніше 31.05.2017 року.

4. Сторони свідчать, що ця мирова угода не суперечить чинному законодавству України, не порушує їх прав та інтересів, інтересів третіх осіб, у тому числі, і держави, і укладена ними добровільно, при повному розумінні наслідків, які наступають для сторін у зв'язку з її укладенням.

Провадження у справі припинено.

Відповідно до пп.7.9 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Київ Агро Снаб" зобов'язань за цією угодою, вказану ухвалу суду стягувач (позивач) пред'явив на примусове виконання до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Подільський РВ ДВС).

Так, 04.08.2017 у виконавчому провадженні ВП № 54441960 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження стосовно ТОВ "Київ Агро Снаб" про стягнення на користь ТОВ "Пісківський завод скловиробів" грошових коштів в сумі 1 754 770,40 грн.

Крім того, 04.08.2017 у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесена постанова про арешт майна божника, а 18.08.2017 року - постанова про арешт коштів божника, якою накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки, що належать боржнику.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із відсутністю грошових коштів на банківських рахунках боржника, з метою виконання рішення суду та усунення можливості здійснення відчуження майна, 06.09.2017 року у виконавчому провадженні ВП № 54441960 державним виконавцем були винесені постанова про арешт майна божника, якою накладено арешт на все рухоме майно і врожай, що знаходиться на орендованих ділянках ТОВ "Київ Агро Снаб", та постанова про доручення проведення виконавчих дій, якою вирішено доручити відповідним органам ДВС провести опис рухомого майна та врожаю, що знаходяться на орендованих ділянках ТОВ "Київ Агро Снаб".

27.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" (відповідач, скаржник, боржник) звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просило визнати неправомірними дії останнього з накладення арешту та доручення проведення опису рухомого майна та врожаю боржника, визнати незаконними та скасувати постанови про накладення арешту та доручення проведення опису вказаного майна від 06.09.2017р., зобов'язання зняти арешт та внести відповідні записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про арешт рухомого майна та врожаю, що знаходиться на орендованих ділянках боржника, а також постанову про доручення проведення виконавчих дій щодо проведення опису вказаного майна, оскільки це майно перебувало в заставі за договорами застави від 16.02.2017 та 09.03.2017, якими забезпечувались інші зобов'язання ТОВ "Київ Агро Снаб". За таких обставин скаржник вважав, що у органу ДВС не було законних підстав для накладення арешту на майно та надання доручення на проведення його опису, тому такі дії необхідно визнати протиправними, відповідні постанови від 06.09.2017 р. - скасувати, зобов'язати орган ДВС зняти арешт з рухомого майна скаржника та внести зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом виключення з нього всього рухомого майна та врожаю, що належить боржнику.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної скарги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо її безпідставності та необґрунтованості, оскільки при розгляді скарги не встановлено обставин, що свідчили б про порушенням державним виконавцем вимог чинного законодавства при здійсненні ним своїх повноважень в межах виконавчого провадження № 54441960.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 №18-рп/2012).

Частиною 1 ст.115 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В обґрунтування скарги на дії органу ДВС та у апеляційній скарзі скаржник вказував на те, що державний виконавець порушив вказаний у ст. 48 Закону порядок звернення стягнення на майно боржника, відразу наклавши арешт на рухоме майно боржника.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з матеріалів виконавчого провадження № 54441960, наданих органом ДВС, вбачається, що після відкриття вказаного провадження (04.08.2017) державний виконавець з метою забезпечення повного та реального виконання рішення суду неодноразово здійснив виклик боржника для сплати боргу або надання відомостей про наявні у ТОВ "Київ Агро Снаб" доходи, кошти, рахунки, майно (зокрема таке майно, що перебуває у заставі), також вчинив інші дії з примусового виконання рішення, зокрема, направив запит до Державної фіскальної служби про наявність банківських рахунків, виніс постанову про арешт майна боржника (від 04.08.20176), у подальшому - про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на його рахунках (від 07.08.2017), направив запит до Державної прикордонної служби України про надання вичерпної інформації щодо перетинання кордону України керівником ТОВ "Київ Агро Снаб".

У матеріалах справи наявні відповіді банківських установ про відсутність коштів та закриття рахунків ТОВ "Київ Агро Снаб" (29.08.2017 - ПАТ "Укрсиббанк", 30.08.2017 - ПАТ "Кредитвест банк", 30.08.2017 - ПАТ "Укрсоцбанк", 11.09.2017 - ПАТ "Приватбанк"), декларація про доходи та майно боржника від 30.08.2017, підписана директором ТОВ "Київ Агро Снаб" Якущенко В.М., де зазначено про відсутність нерухомого майна, а також будь-якого іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем був здійснений вихід за місцем знаходження ТОВ "Київ Агро Снаб" для перевірки його майнового стану, в ході чого було встановлено відсутність як майна боржника, так і самого боржника, незважаючи на отримання ним постанов про арешт коштів (акти державного виконавця від 06.09.2017).

Враховуючи викладене, орган ДВС, здійснивши передбачені законом дії та встановивши, що боржник борг не сплачує, рішення суду не виконує, правомірно вирішив накласти арешт на виявлене в ході виконавчих дій майно, а саме - рухоме майно та врожай, що знаходиться на земельних ділянках, які мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендованих боржником, про що виніс відповідну постанову від 06.09.2017, а також постанову про доручення проведення виконавчих дій за місцем знаходження земельних ділянок від 06.09.2017.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, з урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо того, що доводи скаржника про те, що державний виконавець протиправно виніс указані постанови не відповідають дійсності та є безпідставними.

Щодо посилань скаржника на договори застави від 16.02.2017 та 09.03.2017, якими забезпечувались зобов'язання ТОВ "Київ Агро Снаб" за договором поставки та договором поворотної фінансової допомоги, а також тверджень про те, що державний виконавець наклав арешт на майно, яке перебувало у заставі, то судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, 16.02.2017 та 09.03.2017 між ТОВ "Київ Агро Снаб" (заставодавець) та ТОВ "Старс Трейд" (заставодержатель) були укладені договори застави майбутнього врожаю, якими забезпечується повне виконання зобов'язань заставодавця - ТОВ "Київ Агро Снаб", що виникли на підставі договору поставки № 15/02/17 від 15.02.2017 та договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (основне зобов'язання) на суму 5 900 000 грн.

Відносини, що виникають з договору застави, зокрема щодо обтяження предмета застави та порядку звернення стягнення на предмет застави, регулюються Законом України "Про заставу".

Зокрема, відповідно до вказаного Закону кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Однак, Закон України "Про виконавче провадження" також врегульовує питання звернення стягнення на майно, при чому на будь-яке, і також передбачає обтяження майна шляхом накладення на нього арешту із внесенням таких відомостей до відповідних державних реєстрів.

Таким чином, кожен з вказаних законів визначає порядок звернення стягнення на майно (зокрема, на рухоме), але застосовуються вони у різних правових відносинах (сферах регулювання) - у виконавчому провадженні та за договором застави. Тому у випадках, коли ці відносини пересікаються законодавець передбачив спеціальні норми для їх регулювання.

Так, статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до приписів частини 1 вказаної статті стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може бути звернено у разі, якщо, зокрема: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що відповідні обтяження на предмет застави були внесені до Реєстру лише 15.08.2017 (тобто тільки після відкриття виконавчого провадження), а судове рішення, за яким відкрите виконавче провадження № 54441960, було ухвалене 20.02.2017.

При цьому, під час примусового виконання рішення боржник на неодноразові виклики та запити державного виконавця щодо наявного у ТОВ "Київ Агро Снаб" майна не повідомляв останнього про перебування рухомого майна у заставі, навпаки, у декларації про доходи та майно боржника вказував на відсутність будь-якого майна, зокрема і в розділі ІІІ "Відомості про майно, що перебуває в заставі (іпотеці)".

Отже, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що вказані договори застави були укладені значно пізніше, ніж прийнято судове рішення, а тому і право застави за цими договорами виникло значно пізніше. Указане також підтверджується відсутністю відповідної інформації у державного виконавця та у матеріалах виконавчого провадження.

Також, з умов договорів застави вбачається, що вартість заставленого майна у сумі 8 095 500 грн. набагато перевищує суму заборгованості ТОВ "Київ Агро Снаб" перед заставодержателем (основного зобов'язання) - 5 900 000 грн.

Таким чином, є вірним висновок місцевого господарського суду, що навіть при наявності відомостей про заставу у державного виконавця було, як мінімум, дві підстави накласти арешт на рухоме майно.

За наведених обставин, враховуючи наведені приписи Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений законом, у зв'язку з чим у визнанні його дій протиправними необхідно відмовити.

При цьому, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" саме на боржника покладений обов'язок сприяти виконанню рішення та для цього утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Так, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника покладені обов'язки утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ст. 56 вказаного Закону перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (див. рішення у справі "Трихліб проти України", заява N 58312/00, пп. 25 - 32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66).

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу N1 були порушені. ("Анацький проти України", N 10558/03, пп. 22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки при розгляді скарги не встановлено обставин, що свідчили б про порушенням державним виконавцем вимог чинного законодавства при здійсненні ним своїх повноважень в межах виконавчого провадження № 54441960 та зважаючи на відсутність доказів належного виконання скаржником - ТОВ "Київ Агро Снаб" рішення суду, яке на час спірних правовідносин набрало законної сили, тому відсутні підстави для визнання незаконними дій Подільського РВ ДВС м. Києва з винесення постанов про накладення арешту та про доручення вчинити виконавчі дії від 06.09.2017 р. відсутні. Відтак, відсутні й підстави для визнання недійсними та скасування вказаних постанов, а також підстави для зобов'язання органу ДВС зняти арешт та внести відповідні записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Агро Снаб" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22843/16 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/22843/16.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай