Рішення

від 12.12.2017 по справі 914/1967/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/1967/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Фірма Грин , м. Львів

до відповідача Державного підприємства Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40), м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 138158,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко О.Ю., представник (довіреність № 71/1 від 14.06.2017р.);

від відповідача: Коваль О.Р., представник (довіреність № 11 від 05.10.2017р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством Фірма Грин до відповідача Державного підприємства Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) про стягнення 139158,40 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 83361,00 грн. - основного боргу, 31 857,31 грн. - 27% річних, 11 390,21 грн. - інфляційних втрат та 11 549,88 грн. - пені, що разом становить 138158,40 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в розмірі 10000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2087,37 грн.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак подав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд, встановив:

23.03.2016 р. між Приватним підприємством - фірма Грин (Продавець) та Державним підприємством Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 5 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність товар, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п.1.2. Договору предметом договору купівлі-продажу є металопрокат. Асортимент товару визначається Покупцем при придбанні кожної партії окремо. Отримання представником Покупця товару за накладною підтверджує факт вибору асортименту товару. Додатково асортимент товару, що підлягає продажу за даним договором може погоджуватися сторонами по специфікаціях або замовленнях.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна і кількість товару вказується у накладних на відпуск. Вважається, що ціну на товар Покупець погодив в момент отримання товару посадовою особою Покупця чи особою, що отримувала товар за дорученням Покупця у Продавця в розмірах вказаних у накладній на відпуск товару..

Відповідно до п.4.2. Договору Покупець здійснює попередню оплату за товар в сумі, визначеній Продавцем в рахунку. Продавець має право відпустити товар без попередньої оплати, в такому випадку Покупець зобов'язується здійснити оплату товару на протязі 30 днів з моменту передачі товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар (металопродукція, а саме: кутник і круг) на загальну суму 84 361,01 грн., що підтверджується накладними № 652 від 23.03.2016 р. на суму 65 449,25 грн. та № 774 від 04.04.2016 р. на суму 18 911,76 грн.

Даний товар було поставлено позивачем без попередньої оплати, тому у відповідача відповідно до умов п.4.2. Договору виник обов'язок оплатити отриману металопродукцію протягом 30-ти днів з моменту передачі товару.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, заборгувавши ПП фірма Грин 83361,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п.8.3. Договору якщо Покупець порушив терміни оплати визначені п.4.2. даного Договору, при відпуску товарів без попередньої оплати Покупець зобов'язується: - сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми вартості товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення; - сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; - сплатити 27% річних від простроченої суми (нарахованими на борг за весь період прострочення).

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що нарахування та сплата пені за порушення термінів оплати здійснюється Покупцем за весь період прострочки до моменту сплати суми боргу.

Позивачем відповідно до п.8.3. Договору за прострочення оплати товару нараховано відповідачу за період з 01.12.2016 р. по 01.06.2017 р. пеню в розмірі 11 549,88 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.3. Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 11 390,21 грн. інфляційних втрат та 31 857,31 грн. - 27% річних, які просить стягнути з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.03.2016 р. між Приватним підприємством - фірма Грин (Продавець) та Державним підприємством Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 5 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність товар, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п.1.2. Договору предметом договору купівлі-продажу є металопрокат. Асортимент товару визначається Покупцем при придбанні кожної партії окремо. Отримання представником Покупця товару за накладною підтверджує факт вибору асортименту товару. Додатково асортимент товару, що підлягає продажу за даним договором може погоджуватися сторонами по специфікаціях або замовленнях.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна і кількість товару вказується у накладних на відпуск. Вважається, що ціну на товар Покупець погодив в момент отримання товару посадовою особою Покупця чи особою, що отримувала товар за дорученням Покупця у Продавця в розмірах вказаних у накладній на відпуск товару..

Відповідно до п.4.2. Договору Покупець здійснює попередню оплату за товар в сумі, визначеній Продавцем в рахунку. Продавець має право відпустити товар без попередньої оплати, в такому випадку Покупець зобов'язується здійснити оплату товару на протязі 30 днів з моменту передачі товару.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар (металопродукція, а саме: кутник і круг) на загальну суму 84 361,01 грн., що підтверджується накладними № 652 від 23.03.2016 р. на суму 65 449,25 грн. та № 774 від 04.04.2016 р. на суму 18 911,76 грн.

Даний товар було поставлено позивачем без попередньої оплати, тому у відповідача відповідно до умов п.4.2. Договору виник обов'язок оплатити отриману металопродукцію протягом 30-ти днів з моменту передачі товару.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, заборгувавши ПП фірма Грин 83361,00 грн.

Відповідач не надав суду ні доказів оплати боргу, однак подав заяву про визнання позову в повному обсязі. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 83361,00 грн.

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.3. Договору якщо Покупець порушив терміни оплати визначені п.4.2. даного Договору, при відпуску товарів без попередньої оплати Покупець зобов'язується: - сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми вартості товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення; - сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; - сплатити 27% річних від простроченої суми (нарахованими на борг за весь період прострочення).

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що нарахування та сплата пені за порушення термінів оплати здійснюється Покупцем за весь період прострочки до моменту сплати суми боргу.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем відповідно до п.8.3. Договору за прострочення оплати товару правомірно нараховано відповідачу за період з 01.12.2016 р. по 01.06.2017 р. пеню в розмірі 11549,88 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем, враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України та умови п.8.3. Договору, нараховано відповідачу 11 390,21 грн. інфляційних втрат та 31 857,31 грн. - 27% річних.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 27 % річних, які належить стягнути з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання суд встановив, що сума інфляційних втрат, які підлягають до стягнення становить 10779,33 грн. та сума 27% річних, які підлягають до стягнення становить 31857,31 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 610,88 грн. слід відмовити.

В порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 137547,52 грн., з яких: 83361,00 грн. - основний борг, 31857,31 грн. - 27% річних, 10779,33 грн. - інфляційні втрати та 11549,88 грн. - пеня.

Як передбачено частиною 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2063,21 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн. В обґрунтування вимог про стягнення витрат на послуги адвоката позивач надав суду Договір про правове обслуговування №05/17 від 08.06.2017 р., укладений між ПП фірма Грин та Адвокатським об'єднанням Правовий центр Професіонал , довіреність №71/1 від 14.06.2017 р., Акт виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 30.10.2017 р. та платіжне доручення від 27.10.2017р. №1142 про оплату послуг згідно договору від 08.06.2017р. № 1142.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013р., витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з долучених позивачем документів, Адвокатське об'єднання Правовий центр Професіонал на виконання умов укладеного з позивачем договору надавало йому консультації щодо даного позову, готував проекти документів, представляв інтереси в суді.

Відповідно до п. 6.5 згаданої вище Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, витрати позивача на послуги адвоката суд покладає на відповідача в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77, ідентифікаційний код юридичної особи 08680483) на користь Приватного підприємства фірми Грин (79000, м. Львів, вул. Навроцького, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 20838679) 83361,00 грн. - основного боргу, 31857,31 грн. - 27% річних, 10779,33 грн. - інфляційних втрат, 11549,88 грн. - пені, 5000,00 грн. - витрат на послуги адвоката та 2063,21 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.12.2017р.

Суддя Гоменюк З.П.