Ухвала

від 03.04.2018 по справі 914/1967/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.04.2018 р. Справа № 914/1967/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40), м. Дрогобич Львівської області

про розстрочку виконання рішення суду

у справі №914/1967/17

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Грин» , м. Львів

до відповідача Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40), м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 138158,40 грн.

За участю представників сторін:

від заявника ОСОБА_1

від стягувача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) про розстрочку виконання рішення суду у справі №914/1967/17 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Грин» до відповідача Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) про стягнення 138158,40 грн.

Розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі №914/1967/17 призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2018р.

Представник заявника в судовому засіданні заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав повністю, зокрема просив розстрочити виконання рішення суду з квітня 2018р. по грудень 2018р., сплачуючи щомісяця по 15956,74 грн.

Представник стягувача проти заяви заперечив, подавши заперечення (вх.№11827/18 від 03.04.2018р.) на заяву про розстрочку виконання рішення суду.

Роглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у справі №914/1967/17 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) на користь Приватного підприємства фірми «Грин» 83361,00 грн. - основного боргу, 31857,31 грн. - 27% річних, 10779,33 грн. - інфляційних втрат, 11549,88 грн. - пені, 5000,00 грн. - витрат на послуги адвоката та 2063,21 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.01.2018р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. видано судовий наказ.

Подану заяву про розстрочку виконання рішення суду заявник обгрунтовує складним фінансовим становищем, що істотно утруднює виконання рішення суду. До заяви про розстрочку долучено довідку про фінансово-господарський стан, що підписана в.о. директора Державного підприємства «Підприємство Дрогобицької кримінально-виконавчої служби України (№40).

Відповідно до вказаної довідки станом на 01.03.2018р. ДП Підприємство ДКВСУ (№40) не отримує прибутків, про що свідчить заборгованість із сплати:

1) податок на доходи фізичних осіб - 656,3 тис.грн.;

2) військовий збір - 4,6 тис.грн.;

3) збір на пенсійне страхування - 203,3 тис грн.;

4) єдиний внесок - 67,4 тис. грн.;

5) збір від нещасного випадку - 44,0 тис. грн.

Інших доказів, які б могли свідчити про скрутне фінансове становище боржника, до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. А ч.4 ст.331 ГПК України зазначає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні

спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви та надані заявником документи, суд дійшов висновку, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду, адже подання лише довідки про фінансово-господарський стан, що підписана керівником підприємства-боржника, не може свідчити про наявність в матеріалах справи достатніх доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом також взято до уваги, що заборгованість, стягнення якої було предметом спору у справі №914/1967/17, виникла у травні 2016р. Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься гарантійне зобов?язання відповідно до якого боржник зобов?язався погасити наявну у нього заборгованість протягом 2017р.

Вирішуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також інтереси позивача у справі, який повністю заперечує проти розстрочки виконання рішення суду, та стверджує, що подальше невиконання рішення суду завдасть йому фінансових збитків, оскільки Приватне підприємство «Фірма «Грин» у вигляді обігових коштів використовує банківський кредит, за яким підприємство вимушене сплачувати проценти за користування.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що заявником не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Недостатність чи

відсутність коштів в даному випадку не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна розстрочити.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання боржником не надано.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у справі №914/1967/17.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у справі №914/1967/17 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гоменюк З.П.