Рішення

від 13.12.2017 по справі 914/2510/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017р. Справа № 914/2510/16

Розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Львівської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Каньйон , м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: Житлово-будівельний кооператив Галіція , м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2: ОСОБА_1, Пустомитівський район, с.Лапаївка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -3: ОСОБА_2, Путомитівський район, с.Зимна вода

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 4: ОСОБА_3, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -5: ОСОБА_4, м.Вінниця,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -6: ОСОБА_5, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -7: ОСОБА_6, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -8: ОСОБА_7, м.Лвьів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- 9: ОСОБА_8, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-10: ОСОБА_9, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-11: ОСОБА_10, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -12: ОСОБА_11, Сокальський район, с.Поториця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-13: ОСОБА_12, Волинська область, м.Ковель

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -14: ОСОБА_13, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 15: ОСОБА_14 м.Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -16: ОСОБА_15, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 17: ОСОБА_16, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -18: ОСОБА_17, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -19: ОСОБА_18, Лвьівська область, м.Ходорів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -20: ОСОБА_19, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -21: ОСОБА_20 м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -22: ОСОБА_21, Турківський район, с.В.Висоцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -23: ОСОБА_22, Львівська область, вул.Новий Розділ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -24: ОСОБА_23, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-25: ОСОБА_24, Львівська область, м.Самбір

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 26: ОСОБА_25, Львівська область, Яворівський район, с.Зелів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 27: ОСОБА_26, Львівська область, Золочівський район, с.Підгороднє

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -28: ОСОБА_27, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-29: ОСОБА_28, Львівська область, Городоцький район, с.Завидовичі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -30: ОСОБА_29, АР Крим, м.Євпаторія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -31: ОСОБА_30, м.Євпаторія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -32: ОСОБА_31, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -33: ОСОБА_5, м.Львів

про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку привівши її у попередній стан.

Головуючий суддя - Березяк Н.Є.

Судді Запотічняк О.Д.

Крупник Р.В.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т., Юрчишин Я.М.

від позивача : Ковальчук Х.Я. - представник

від відповідача : не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Львівської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Каньйон за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Житлово-будівельний кооператив Галіція про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку привівши її у попередній стан.

На задоволення клопотань пайовиків, ухвалою суду від 21.04.2017 року їх було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судових засіданнях прокурор та представник Львівської міської ради позовні вимоги підтримав і просив задоволити позов з підстав і мотивів викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у попередніх судових засіданнях та матеріалів долучених до справи.

Треті особи в судове засідання участь своїх представників не забезпечили.

В судовому засіданні 13.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02.06.2015 року між Львівською міською радою та ТзОВ Каньйон укладено договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 1,5187 га для обслуговування автостоянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.8 Договору, його укладено на десять років.

20.07.2015 року Департаментом ДАБІ у Львівській області за №ЛВ 030152010466 зареєстровано декларацію про початок виконання підготовчих будівельних робіт на будівництво багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1. Замовником будівництва зазначено ТзОВ Каньйон .

Зазначена Декларація скасована наказом інспекції ДАБІ у м.Львові від 05.08.2016 року №5/16.

Як стверджує позивач, на земельній ділянці, переданій в оренду для обслуговування автостоянки, відповідач здійснює будівництво нерухомого майна, використовуючи спірну земельну ділянку всупереч умовам договору оренди та без належно оформлених документів, що надають йому право здійснювати забудову земельної ділянки, а відтак зазначає, що дії відповідача порушують права Львівської міської ради, як власника земельної ділянки на самостійне володіння, користування та розпорядження нею, а будівництво нерухомого майна без відповідних дозвільних документів та належно затвердженого проекту є самочинним будівництвом, тому просить розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати відповідача її шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування серед іншого є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші.

Обсяг повноважень міської ради щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок у в орендне користування відповідає наявним правам суб'єкта права на землю. Міська рада вправі володіти, користуватися і розпоряджатися землями комунальної власності у повному обсязі, встановленому для суб'єктів права власності Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні тощо. Як землевласник, територіальна громада м. Львова через Львівську міську раду може передавати земельні ділянки із земель комунальної власності у користування юридичних осіб за плату із покладанням на обов'язків використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням .

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Каньйон була надана спірна земельна ділянка в оренду для обслуговування автостоянки. Проте, відповідач здійснює будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка йому не відводилась для здійснення будівництва. У відповідача відсутні будь-які документи які посвідчують його право забудови спірної земельної ділянки.

Згідно з приписами статті 124 Земельного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди землі. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як підтверджено матеріалами справи, ухвалою Львівської міської ради №4465 від 19.03.2015 року Про продовження ТзОВ Каньйон терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 відповідачу було продовжено на 10 років термін дії договору оренди земельної ділянки площею 1,5187 для обслуговування автостоянки. Жодних інших рішень про зміну цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки, про надання згоди на її забудову, відповідач суду не надав.

Стаття 15 Закону України Про оренду землі встановлює, що умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору.

Відповідно до ст. 24 цього ж Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Не обґрунтованими є доводи відповідача про те, що здійснення будівництва на спірній земельній ділянці ним погоджено з орендодавцем у відповідності до п.30 Договору.

Згідно п. 30 Договору оренди землі, Орендар земельної ділянки має право … здійснювати в установленому законом порядку за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Проте, жодних доказів погодження Львівською міською радою здійснення будівельних робіт на орендованій території відповідачем не надано.

Таким чином, всі доводи відповідача про дотримання ним порядку отримання дозволів на здійснення будівельних робіт не є предметом дослідження у даній справі, оскільки предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, виділеної відповідачу для обслуговування автостоянки, в зв'язку з порушенням відповідачем умов оренди.

Як вже зазначалося раніше, підставою розірвання договору оренди земельної ділянки, виділеної відповідачу для обслуговування існуючих споруд, є порушення ним умов договору та здійснення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці без належним чином погодження Орендодавцем - Львівською міською радою.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні включно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

З огляду на ті обставини, що відповідач порушує умови Договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, Львівська міська рада звернулась з вимогою про розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки.

Відповідно до п.38 Договору оренди земельної ділянки , дія договору оренди земельної ділянки припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором , та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Невиконання умов договору оренди прямо порушує інтереси та права позивача.

Як вже зазначалося раніше відповідно до п. п. а , б ст. 143 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою примусове є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням .

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання Договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене, враховуючи надані до матеріалів справи докази використання відповідачем переданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, позовні вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги в частині приведення земельної ділянки у попередній стан, шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, що на ній розташовані, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що самочинним будівництвом вважається будівництво об'єкту нерухомості за наявності хоч одного з елементів:

будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об'єкту нерухомості;

будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України Про планування і забудову територій ) або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до І - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 дня набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності );

будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України Про архітектурну діяльність (а до 12.03.2011 також Законом України Про планування і забудову територій ). Стаття 1 Закону України Про архітектурну діяльність визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об'єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Стаття 16 Закону України Про основи містобудування визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об'єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив будівництво багатоквартирного будинку на земельній ділянці, переданій в оренду для обслуговування автостоянки. Таким чином, здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети без дозволу на виконання будівельних робіт та без затвердженого проекту.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові проведено перевірку земельної ділянки, яка знаходиться у м. Львові на АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено ряд документів, зокрема: протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодного документа, який би підтверджував правомірність забудови спірної земельної ділянки.

За загальним правилом частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не набувається. Положення ч.4 ст.376 ЦК України передбачено, що якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво , або за її рахунок.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України , на вимогу власника ( землекористувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі статті 376 ЦК України допускається законодавством при наявності двох обставин: 1) позивач є власником (користувачем) земельної ділянки; 2) таке будівництво не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що відповідач проводить будівництво без належних дозволів, тобто, самочинно. Право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт, відповідач не оформив. Відповідні відомості в матеріалах справи відсутні.

Відтак, доводи позивача щодо позовних вимог є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судові витрати віднести на відповідача в порядку ст..49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,5187 га ( у тому числі площею 0,0080 га у межах червоних ліній) на АДРЕСА_1 ( кадастровий номер НОМЕР_1), вартістю 9544725,76 грн., від 02.06.2015 року, укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Каньйон , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про що зроблено запис №10394296.

2.Зобов 'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Каньйон ( 79069 м. Львів, вул. Шевченка, 346/94, ідентифікаційний код 20853118) повернути територіальній громаді м.Львова від імені якої діє Львівська міська рада (79000, м.Львів пл..Ринок,1 ідентифікаційний код 04055896) за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 1,5187 га ( у тому числі площею 0,0080 га у межах червоних ліній) на АДРЕСА_1 ( кадастровий номер НОМЕР_1), вартістю 9544725,76 грн., привівши її у попередній стан шляхом знесення самочинного будівництва, що на ній розташоване.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.12.2017 року.

Суддя Н.Березяк

Суддя О.Запотічняк

Суддя Р.Крупник